Правова природа адміністративно-господарських санкцій, проблеми, пов’язані з їх застосуванням і реалізацією.

Нововведенням Господарського кодексу України є закріплення адміністративно-господарських санкцій у главі 27, де зазначені основні положення щодо застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання, види цих санкцій, правила та строки їх застосування, а також гарантії прав суб'єктів господарювання у разі неправомірного застосування до них адміністративно-господарських санкцій.

Крім Господарського кодексу України, низка законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють господарські відносини, містять норми, які передбачають окремі адміністративно-господарські санкції, порядок і підстави їх застосування. Разом із тим ці закони не завжди погоджені з Господарським кодексом України, в них не чітко визначено, яким чином та в якому порядку адміністративно-господарські санкції застосовуються, не повністю розроблені правові механізми для приведення їх у дію з метою захисту господарсько-правових відносин від протиправної поведінки суб'єктів господарювання.

У зв'язку з цим дослідження правової природи адміністративно-господарських санкцій, аналіз норм ГК України, якими вони визначаються, а також з'ясування можливості практичної реалізації цих норм має важливе значення, оскільки впровадження ефективної системи зазначених санкцій спрямоване на забезпечення належного правового господарського порядку в Україні. Окремі адміністративно-господарські санкції, як і питання їх застосування за правопорушення у сфері господарювання, частково досліджувались у літературі, зокрема у працях В. Мамутова, Б. Пугинського, А. Соболева, М. Коняєва, І. Федорова та інших науковців. Проте питання застосування названих санкцій у науковому аспекті розглянуті недостатньо, тим більше, що узагальнюючий їх аналіз до цього часу не здійснювався.

Правова природа адміністративно-господарських санкцій може бути визначена тільки при їх сукупному розгляді, оскільки при всій різноманітності та різноплановості їх характеризують спільні риси, що розкривають правову природу таких.

У науковій літературі зазначається, що в Господарському кодексі є багато нововведень, принципово нових підходів та рішень в правовому регулюванні господарських відносин. Це значною мірою стосується іправового регулювання відповідальності (Д. Липницький, А. Болотова).

У той же час, як зазначають деякі автори наукових публікацій (наприклад, Д. Лук'янець) положення ГК України у частині адміністративно-господарських санкцій багато у чому суперечать теоретичним положенням сучасної правової науки, зокрема у частині теорії юридичної відповідальності.

Це передусім стосується відмежування юридичної відповідальності від інших видів державного примусу, а також характеристики окремих видів юридичної відповідальності.

Оцінка положень ГК України, що стосуються відповідальності за правопорушення у сфері господарювання взагалі й адміністративно-господарських санкцій зокрема, свідчить про наявність значних проблем з їх практичною реалізацією. Основними серед них є як певна внутрішня суперечливість норм ГК, так і колізії між нормами всередині ГК, а також колізії між нормами ГК та нормами інших пов'язаних із ним законів.

Визначити причини такої ситуації можливо саме шляхом з'ясування правової природи закріплених у ГК конструкцій, зокрема адміністративно-господарських санкцій.

По-перше, заслуговує на увагу досить громіздка конструкція, що отримала назву „господарсько-правова відповідальність”. Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У цьому положенні закладена значна суперечливість, адже нести відповідальність шляхом застосування санкцій неможливо, а застосування санкцій не є способом несення відповідальності.

Нести відповідальність може тільки особа, винна у вчиненні відповідного правопорушення, а застосовувати санкції - тільки особа, наділена відповідними юрисдикційними повноваженнями.

До того ж несення відповідальності є наслідком застосування санкцій і проявляється в реалізації обов'язку особи, винної у вчиненні правопорушення, зазнавати обмежень особистого, майнового або організаційного характеру.

Деякі запитання викликає і формулювання ст. 217 ГК України, в якій зазначено види господарських санкцій.

Перш за все, чи відносяться до господарських санкцій адміністративно-господарські санкції?

У ч. 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У свою чергу у ч. 3 цієї ж статті встановлено, що, крім зазначених у ч. 2 цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Формулювання ч. 3 ст. 217 ГК України дає можливість припустити, що господарські санкції і адміністративно-господарські санкції – різні речі, інакше навіщо було виділяти їх в окремій частині статті, а не згадати у переліку господарських санкцій у ч. 2. Крім того, положення ч. 4 ст. 217 ГК України підтверджують зроблене тут припущення, оскільки ними закріплено, що господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції – уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції, як зазначає Д. Лук'янець, не є різновидом господарських санкцій, а тому, зважаючи на положення ст. 216 ГК України, їх застосування не слід вважати господарсько-правовою відповідальністю.

Згідно з ч. 2 ст. 238 ГК України умови і порядок застосування адміністративно-господарських санкцій визначаються як цим Кодексом, так і іншими законодавчими актами.

При цьому виникає проблема, яка полягає у тому, що процедура застосування деяких із цих санкцій, яка регламентується різними законами, у низці випадків суперечить Господарському кодексу.

Як зазначає Н. Шевченко, доцільним було б встановлення однакової процедури застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема суттєвої схожості положень відповідного законодавства щодо застосування названих санкцій.

Для вдосконалення адміністративно-господарських санкцій необхідні повнота, несуперечливість, чіткість формулювання вимог законодавства, забезпечених цими санкціями, а також підстав і порядку їх застосування.