Коефіцієнти шлюбності

Якщо поняття "шлюб" відноситься до соціального інституту, а поняття "взяття шлюбу" характеризує індивідуальний акт створення шлюбного союзу між чоловіком і жінкою, то термін "шлюбність" означає масовий процес формування шлюбних пар в населенні або поколінні при взятті першого та повторних шлюбів.

Як демографічний процес шлюбність знаходиться в тісному зв'язку з відтворенням населення і виступає як один із головних факторів народжуваності та смертності.

Шлюбність в демографії вимірюється за допомогою системи показників. Загальним положенням для більшості з них є те, що вони базуються на поточній реєстрації шлюбів і тому характеризують тільки легальні юридично оформлені шлюби. За цих обставин вони не дають реальної картини шлюбності, особливо в сучасних умовах, коли частка альтернативних шлюбів дуже значна. В цьому полягає їх основний недолік. Більш точну оцінку шлюбності можна одержати на підставі даних переписів населення та спеціальних соціально-демографічних обстежень.

Вихідним показником виступає загальне число шлюбів, взятих за певний період часу (як правило за рік). Як всякий абсолютний демографічний показник, число шлюбів залежить від загальної чисельності та структури населення, зокрема шлюбної, що вже склалася в населені. Тому для міжрегіональних порівнянь він не може бути використаним.

У систему відносних показників (коефіцієнтів) шлюбності входять:

- загальний коефіцієнт шлюбності;

- спеціальні коефіцієнти шлюбності;

- спеціальні вікові коефіцієнти шлюбності;

Загальний коефіцієнт шлюбності представляє собою відношення числа осіб, які взяли шлюб у даному році до середньої чисельності населення.

‰, (5.2)

де: В – кількість зареєстрованих шлюбів; – середня чисельність населення за період Т.

Загальний коефіцієнт шлюбності вільний від впливу загальної чисельності, але подібно усім загальним коефіцієнтам, залежить від особливостей демографічної структури, у першу чергу вікової та шлюбної.

У таблиці 5.6 та на рисунку 5.1 (в кінці розділу) наводиться динаміка абсолютної кількості зареєстрованих шлюбів та загальних коефіцієнтів шлюбності в Україні.

Таблиця 5.6

Динаміка абсолютної кількості зареєстрованих шлюбів

і загальних коефіцієнтів шлюбності, Україна, 1940-2006

Джерела: Населення України. / Демографічний щорічник. К., 2000. с.67-68,

2007.с 78

Звертає увагу нестійкий характер динаміки загального коефіцієнту шлюбності, особливо у 90-ті роки. Причиною такого положення вважається соціально-економічна криза 1990-х рр., а також перехід України до європейського типу шлюбності, для якого характерні високий вік взяття шлюбу та висока частка осіб, які віддають перевагу життю без шлюбу (так звана "остаточна безшлюбність"), а також розповсюдження незареєстрованих шлюбів.

Як видно із формули (5.2), число взятих шлюбів відноситься до загальної чисельності населення, до якої входять діти у віці до 15 років, а також особи, які вже перебувають у шлюбі. Тому загальний коефіцієнт шлюбності, як і інші загальні коефіцієнти, називають грубим і використовують для первинної оцінки шлюбності. У зв’язку з цим виникає необхідність розрахунку відносних показників, які позбавлені цих недоліків.

Більш точний вимір рівня шлюбності забезпечуютьспеціальні коефіцієнти шлюбності. Спеціальні коефіцієнти розраховуються для всього населення, а також окремо для чоловіків і жінок у шлюбоспроможному віці (16 років і старше), а також для шлюбоспроможного населення (осіб у віці 16 років і старше, які не перебувають у шлюбі).

Розрахунок проводиться за такими формулами:

(5.3) (5.4)

де: S₁₆₊ - середня чисельність чоловіків або жінок у шлюбоспроможному віці; – середня чисельність чоловіків або жінок у шлюбоспроможному віці, які не перебувають у шлюбі (холості, вдові, розведені). Розрахунок спеціального коефіцієнта шлюбоспроможного (5.4) населення можливий лише за матеріалами перепису населення.

Виходячи з того, що спеціальні коефіцієнти не позбавлені впливу вікової структури шлюбоспроможного населення, додатково розраховують також вікові (повікові) коефіцієнти шлюбності, як відношення числа шлюбів, взятих особами певного віку, до середньої чисельності осіб шлюбоспроможного населення цього ж віку. Розрахунок проводиться для всього населення і окремо для чоловіків і жінок на підставі розподілу одружених за віком подружжя, який наведено у таблиці 5.7.

Таблиця 5.7

Розподіл одружених за віком подружжя України, 2006

Джерело: Населення України. / Демографічний щорічник. К., 2007. с.88,

За даними цього розподілу розраховується низка показників, які використовуються в демографічному аналізі, а саме:

- середній та медіанний вік взяття шлюбу;

- коефіцієнт ранніх шлюбів;

- коефіцієнт потенційної продуктивності шлюбів;

- коефіцієнт пізніх шлюбів.

Середній вік взяття шлюбу – це період часу між датою народження і датою взяття шлюбу. Джерелом даних про вік взяття шлюбу є поточний облік демографічних подій.

Розрахунок середнього та медіанного віку здійснюється за формулами (3.14) та (3.15). Результати розрахунку наведені у таблиці 5.6.

Таблиця 5.8

Середній та медіанний вік осіб, які

взяли шлюб в Україні, 2006

Як свідчать наведені дані, середній і медіанний вік взяття шлюбу у чоловіків вище, ніж у жінок, що свідчить про наявність певного стійкого лагу. Середній лаг для населення в цілому визначається як різниця між середнім віком чоловіків і жінок, що взяли шлюб у даному році (у нашому прикладі він складає 29,59 – 26,78 = 2,81 років).

Для окремих вікових груп довжина лагу обчислюється за формулою: (5.5)

де: – середній вік чоловіків, з якими взяли шлюб жінки і-ї вікової групи; – середина і -го вікового інтервалу.

Інші коефіцієнти, що характеризують шлюбність, розраховуються окремо для чоловіків і жінок за такими формулами:

а) коефіцієнт ранніх шлюбів:

, (5.6)

б) коефіцієнт продуктивних шлюбів

, (5.7)

в) коефіцієнт пізніх шлюбів

, (5.8)

де: В_15-19, В_15-49, В₅₀₊ – кількість взятих шлюбів чоловіками (жінками) відповідного віку; В₁₆₊ – загальна кількість взятих шлюбів.

У таблиці 5.9 наводяться коефіцієнти, розраховані за даними розподілу чоловіків і жінок, що взяли шлюб у 2006 р. (таблиця 5.7).

Таблиця 5.9

Коефіцієнти ранніх, продуктивних та

пізніх шлюбів в Україні, 2006, %

За таким же принципом розраховуються спеціальні коефіцієнти для кожного шлюбного стану. Для цього необхідно поділити кількість взятих шлюбів особами, які ніколи не перебували у шлюбі (перші шлюби), вдовими чи розведеними на чисельність чоловіків або жінок відповідного шлюбного статусу (ніколи не перебували у шлюбі, удовці або удові, розведені). Розрахунок спеціальних коефіцієнтів шлюбності можливий лише для років, близьких до переписів населення.