Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Використання багатоваріантного дискримінантного аналізу порівняно з іншими прогресивними методами передбачення фінансових загроз

Читайте также:
  1. VII. Тематика курсових робіт з аналізу фінансів підприємств
  2. Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’ятників історії і культури
  3. Амортизація основних засобів. Порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань.
  4. Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів
  5. Аналіз зображувальних засобів. Застосування цілісного аналізу
  6. Аналіз обсягів виробництва і реалізації Початковим етапом аналізу є оцінка обсягів і структури виробництва продукції.
  7. Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони та використання
  8. Аудит використання природних ресурсів за видами
  9. Взаємозв'язок теорії фізичного виховання дітей з іншими науками
  10. Вибір слова у мові професійного спілкування. Використання термінів у науковому та офіційно-діловому стилі
Найменування методів Характеристика методики Частота використання, % Точність передбачення, %
Багатоваріантний дискримінантний аналіз Розрахунок інтегрального показника 30,3
Модель Logit Побудова логістичної функції 21,3
Модель CBR (Case- Based-Reasoning) Вибір аналогів 2,2
Штучні мережі Визначення схем та образів 0,9

Складено на основі [7; 75; 117; 142].

 

Варто також зазначити, що існують два види дискримінантного аналізу: однофакторний і багатофакторний. Головним недоліком однофакторного аналізу є те, що параметри окремих показників можуть свідчити про задовільний фінансовий стан підприємства, а інші – навпаки. У такому випадку достовірність прогнозу ймовірності банкрутства значно знижується через різнонапрвленість результатів оцінки. Уникнення таких ситуацій можливе за допомогою багатофакторного дискримінантного аналізу.

Сутність багатофакторного (багатоваріантного) дискримінантного аналізу зводиться до того, що за допомогою набору методів і прийомів математичної статистики виводять оптимальну дискримінантну функцію, яка відображає залежність однієї пояснюваної змінної від багатьох пояснювальних змінних. З допомогою виведеної дискримінантної функції обчислюють інтегральний (узагальнюючий) індикатор для конкретного суб’єкта підприємництва, який дає змогу з певною мірою вірогідності прогнозувати його банкрутство [149, с. 26 – 31].

Головними перевагами багатоваріантного дискримінантного аналізу є: відносна простота та низька трудомісткість; доступність аналітичної інформації; можливість порівняння значень підприємств, схильних до банкрутства, за допомогою цифрового вираження інтегрального показника; незначна кількість коефіцієнтів, необхідних для аналізу.

Світова практика нараховує досить багато методик (моделей) визначення інтегрального показника рівня загрози банкрутства. Такими моделями є: 1) двофакторна модель діагностики банкрутства; 2) прогнозні моделі Р. Таффлера і Г. Тішоу; 3) модель оцінювання ймовірності банкрутства на основі Z-критерію Е. Альтмана; 4) прогнозна модель Р. Ліса для оцінки фінансового стану; 5) метод У. Бівера; 6) модель прогнозування потенційного банкрутства Спрінгейта; 7) моделі прогнозування загрози банкрутства Дж. Фулмера; 8) дискримінантна функція Беєрмана; 9) універсальна дискримінантна функція.



Здійснений аналіз та узагальнення його результатів дають можливість стверджувати, що зарубіжні методики прогнозування банкрутства мають низку суттєвих обмежень для їх використання вітчизняними сільськогосподарськими підприємствами: переважна частина розглянутих методик характеризується сукупністю американських показників, розрахованих з використанням застарілих аналітичних даних; відсутність адаптаційних можливостей до вітчизняної економіки та неприйнятність специфіки діяльності аграрних підприємств; отримані результати не дають відповідей про вплив факторів на рівень фінансової стійкості (нестійкості); відсутність можливостей визначення подальшого фінансового розвитку підприємства; недосяжність для вітчизняних підприємств визначених нормативних значень показників.

Вітчизняні науковці, з урахуванням недоліків зарубіжних моделей банкрутства, розробили подібні методики, проте, адаптовані до національної економіки. Найвідомішою є модель прогнозування банкрутства Сайфулліна-Кадикова. Проте, вона враховує лише специфіку діяльності підприємств, інші перераховані недоліки залишаються незмінними.



Упровадження у практику українських підприємств оцінки їх фінансового стану намагався також здійснити вітчизняний економіст О. Терещенко. Він змоделював дискримінантну функцію, побудовану на шести змінних. Дискримінантна модель О.Терещенка характеризується значними перевагами для сільськогосподарських підприємств порівняно з іншими методиками: вона досить зручна для застосування; при її розробці використовувалися вітчизняні аналітичні дані; ураховуються галузеві особливості господарюючих суб’єктів; наявність різних модифікацій базисної моделі забезпечує вирішення проблеми критичних значень показників.

Проте, О. Терещенко класифікує фінансовий стан підприємств лише як задовільний та незадовільний, що не може дати точної його характеристики; також існує потреба в проведенні додаткового аналізу через граничні значення показників від -0,9 до 0,9 та ідентифікації фінансової стійкості.

За результатами здійснених досліджень можна зробити висновок, що серед наявних на сьогодні методик немає такої, що може надати достовірні прогнозні результати про ймовірність банкрутства вітчизняних сільськогосподарських підприємств. Також, у процесі аналізу, формуються суперечливі висновки про рівень їх фінансової стійкості.

Отже, на підставі здійсненого аналізу варто відзначити, що сучасна економічна наука виокремлює безліч різноманітних підходів, методів, прийомів та моделей як до оцінки, так і до управління фінансовою стійкістю. Але більшість з них спрямовані на вирішення лише певного кола питань, що характеризують цю категорію. У наш час не існує єдиної методики, яка б давала змогу проводити оцінку стану управління фінансовою стійкістю підприємств, особливо в умовах кризового розвитку економіки.

З метою ухвалення ефективних управлінських рішень щодо підвищення рівня управління та стабілізації фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств виникає необхідність у концептуально новому комплексному підході до систематизації основних підходів, методів та показників, найбільш придатних для оцінювання системи управління фінансовою стійкістю. Він повинен охоплювати всі сторони економічного процесу і виявляти всебічні причинні залежності, які впливають на фінансову стійкість організації з метою управління фінансовою стійкістю; аналіз повинен забезпечити системний підхід, коли фінансова стійкість розглядається як складна система, котра постійно змінюється і знаходиться під впливом низки факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Подамо такий підхід у вигляді рис. 2.3.


 

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ПРИЙОМІВ, МЕТОДІВ ТА ПОКАЗНИКІВ, НАЙБІЛЬШ ПРИДАТНИХ ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ
Порівняльний аналіз
Трендовий аналіз
Морфологічний аналіз
Метод експертних оцінок
Кваліметричний метод
Комплексний метод
Сильні, слабкі сторони підприємства, можливості та загрози підприємства
Метод рейтингової оцінки
SWOT-аналіз
PEST-аналіз
Бальний (скоринговий) метод
Політична, економічна, соціальна, технологічна конфігурація підприємства
Ліквідність; структура, концентрація і стабільність ресурсної бази; диверсифікація і якість активів; ефективність діяльності; міра чутливості до виникнення несприятливих економічних або політичних чинників; наявність підтримки і можливість залучення ресурсів
Технічні, економічні, екологічні, організаційні, соціальні показники стану розвитку підприємства, інвестиційна та інноваційна активність
Показники залежать від пріоритетів, обраних для експертизи
Достатність капіталу, якість активів і пасивів, прибутковість і ліквідність
Фінансові показники підприємства за балансом (ф. № 1), звітом про фінансові результати (ф. № 2), звітом про рух грошових коштів (ф. № 3), звітом про власний капітал (ф. № 4)
Зведені показники звітності, дані підприємств-конкурентів, середньогалузеві та середні показники за статистичними збірниками
Величина прибутку й норма рентабельності, ефективність використання основних фондів, ділова активність, фінансова стійкість, платоспроможність, ліквідність майна, ймовірність бан- крутства, ефективність діяльності персоналу.
Кількісні показники виміру за певними підсистемами, кількісні характеристики
 
 

 

 


Рис. 2.3. Систематизація основних прийомів, методів та показників, найбільш придатних для оцінювання управління фінансовою стійкістю


Більшість з проаналізованих підходів, способів і методів до оцінки стану управління фінансовою стійкістю надають можливість оцінити певне коло факторів, що впливають саме на фінансову стійкість та враховують лише певні підсистеми фінансової діяльності та планування підприємства. Оцінку стану управління фінансовою підсистемою проаналізовані способи та методи не надають. Вони сфокусовані на фінансово-економічних показниках, визначенні результативності фінансових операцій, фінансового стану підприємства.

Проаналізовані підходи частково стосуються питань управління фінансовою стійкістю через те, що окремі їх елементи, спрямованість або показники можуть бути віднесені до підсистеми управління фінансами. У чистому вигляді проаналізовані способи оцінки не можна використати для визначення рівня стану управління фінансовою стійкістю сільськогосподарських підприємств. Проте, здійснений попередній аналіз дозволяє створити певні передумови комплексного визначення стану фінансової стійкості підприємства, яка є першоджерелом для ухвалення управлінських рішень про необхідність оцінки стану управління фінансовою стійкістю підприємств.

Здійснений аналіз дозволяє удосконалити підхід до комплексної системи оцінки фінансової стійкості підприємства. Така оцінка є необхідною для визначення рівня фінансової стійкості підприємства: абсолютної стійкості, нормальної стійкості, визначення нестійкого або кризового стану. На основі визначення рівня фінансової стійкості підприємства доцільним є ухвалення управлінських рішень, стосовно оцінки стану системи управління фінансовою стійкістю. У випадку абсолютної або нормальної фінансової стійкості можна ймовірно представити, що підприємство має високий рівень самоорганізації процесу й такому сільськогосподарському підприємству не потрібна процедура оцінки рівня стану управління фінансовою стійкістю.

Проте з метою збереження рівня фінансової стійкості або забезпечення безпечного, тривалого та стійкого фінансового розвитку доцільним є надання уваги управлінню фінансами на підприємстві. У випадку одержання даних про нестійкий стан або кризовий фінансовий стан підприємства виникає потреба у визначенні стану управління фінансовою стійкістю на підприємстві, визначення причин, що призвели до нестійкого фінансового стану. Виникає потреба у визначенні проблем у підсистемі управління фінансами, ухваленні управлінських рішень у цій підсистемі. Таким чином, установленню рівня стану управління фінансовою стійкістю передує оцінка фінансової стійкості підприємства.

Попри той факт, що є кілька способів, підходів та методів оцінки рівня фінансової стійкості, вони, як визначено в роботі, є розрізненими, надають характеристику на основі вузьких напрямів оцінки. У вітчизняній практиці фінансового аналізу ще не склався єдиний підхід до поняття фінансової стійкості й методики її аналізу. Відмінності в підходах ґрунтуються на тому, що окремі автори розглядають фінансову стійкість підприємства як одну з характеристик поточного фінансового стану підприємства. Відповідно, її аналіз здійснюється за даними фінансової звітності, а точніше – бухгалтерського балансу [30; 73; 162]. Інший підхід полягає в тому, що аналіз фінансової стійкості розглядається як оцінка стабільності функціонування підприємства як у цей час, так і в перспективі [79; 137]. Зазначені підходи можуть бути схарактеризовані як статичний і динамічний. Мабуть, що динамічний підхід більшою мірою відповідає цільовій спрямованості фінансового аналізу – обґрунтованому ухваленню управлінських рішень, наслідки впливу яких на фінансовий стан підприємства повинні виявитися в майбутньому.

З метою одержання більш точного та ґрунтовного аналізу потрібне здійснення комплексної оцінки фінансової стійкості підприємства. На основі проведення відповідного аналізу та порівняння підходів та способів оцінки фінансової стійкості удосконалений підхід до оцінки стану фінансової стійкості підприємства на основі моделі, яку графічно наведено на рис. 2.4.

Комплексність моделі дозволяє використовувати переваги різних способів, підходів і методів у певних ситуаціях, найперспективніших для підприємства. У зв’язку з цим можливе не тільки єдине комплексне використання елементів оцінки, але і їх фрагментарне й комбінаторне використання для підвищення ефективності та прискорення результатів оцінки з визначення фінансової стійкості підприємства.

Модель комплексної оцінки фінансової стійкості підприємств дозволяє визначити найраціональніші способи взаємодії, розподілу і використання ресурсів і сформувати структуру засобів підприємства. Крім того, фінансовий аналіз є інструментом прогнозу окремих показників підприємства і фінансової діяльності в цілому.


 

аналіз фінансової стійкості
Аналітична обробка інформації  
Блок 1
Якісна обробка інформації
Аналіз фінансово-господарської діяльності та стану
Визначення типу фінансового стану
Нормальна стійкість
Нестійкий стан
Кризовий стан
Аналіз тенденцій зміни фінансової стійкості, розробка практичних заходів щодо її підвищення
Абсолютна стійкість
Джерела інформації: зовнішні, внутрішні  
Цілі та постановка завдань
Вихідні дані: активи, запаси, власний капітал, кредити, позичкові кошти
Фактори прямого впливу Фактори непрямого впливу
Внутрішні фактори
Фактори впливу
Зовнішні фактори
Принципи оцінки
Попередня оцінка: активів,пасивів, майна, динаміка абсолютних та питомих фінансових показників
Критерії оцінки
Блок 2
Аналіз ліквідності активів і платоспроможності
Факторний аналіз фінансової стійкості
Оцінка фінансових резервів
Аналіз капіталу й зобов’язань. Оцінка фінансового важеля
Аналіз впливу інфляції
Аналіз впливу валютних курсів
Аналіз грошового потоку та якості прибутку
Аналіз розподілу прибутку
Аналіз впливу оподаткування
Блок 3
Обґрунтування параметрів припустимих ризиків
Перспективний аналіз ризиків втрати фінансової стійкості
Оперативний моніторинг і внутрішній аудит забезпечення фінансової стійкості
Порівняльний аналіз
Трендовий аналіз
Кількісна обробка інформації фінансових коефіцієнтів, абсолютних і відносних показників  
Морфологічний аналіз
Метод експертних оцінок
Кваліметричний метод
Комплексний метод
Метод рейтингової оцінки
SWOT-аналіз
PEST-аналіз
Бальний (скоринговий) метод

 


Рис. 2.4. Модель комплексної оцінки фінансової стійкості підприємств

Фінансовий аналіз дозволяє проконтролювати правильність руху фінансових потоків грошових коштів і перевірити дотримання норм і нормативів витрачання фінансових, матеріальних ресурсів і доцільність здійснення витрат. Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерська звітність. Результати фінансового аналізу використовуються як внутрішніми користувачами (керівництво, менеджери), так і зовнішніми (власники, постачальники, споживачі, консультанти, біржі, юристи, преса).

Користувачем інформації може бути і фінансово-кредитна установа. Банки цікавить здатність позичальника повністю і в термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Рівень кредитоспроможності клієнта визначає ступінь ризику банку, пов’язаного з видачею позики конкретному позичальнику. І, природно, банк зацікавлений у визначенні рівня управління фінансовою стійкістю підприємства з метою попередження власних ризиків.

Оцінка фінансового стану – спосіб, інструмент експертної оцінки фінансово-господарського положення об’єкта, що ревізується. Фінансову стійкість можна діагностувати за: результатами співвідношення короткострокових та довгострокових зобов’язань, за темпами накопичення власних коштів, за співвідношенням позикових і власних коштів, забезпеченні оборотних коштів власними джерелами. Аналізуючи платоспроможність, зіставляють стан пасивів із станом активів, що дає можливість оцінити, у якому ступені підприємство готове до погашення своїх боргів.

Оцінка фінансової стійкості за допомогою абсолютних показників дозволяє виявити забезпеченість товарно-матеріальних запасів джерелами засобів для їх формування. Відповідність (недолік – надлишок) обсягів джерел коштів для формування запасів є підсумковим абсолютним показником фінансової стійкості.

Аналіз фінансової стійкості підприємства за допомогою відносних показників дозволяє виявити характер співвідношення власного і позикового капіталу, темпи накопичення власного капіталу в результаті поточної і фінансової діяльності, мобільних та іммобілізованих засобів підприємства, ступені забезпеченості матеріальних оборотних коштів власним капіталом. Такий підхід припускає широке використання фінансових коефіцієнтів.

Ключові параметри надають точну й об’єктивну картину фінансового стану підприємства. Їх дослідження є головною метою фінансового аналізу. Він дозволяє визначити статті збитків та прибутків. За його результатами досліджуються зміни в структурі активів і пасивів. Визначають проблеми в розрахунках з кредиторами й дебіторами.

Фінансова діяльність сільськогосподарського підприємства в усіх її формах пов’язана з численними ризиками, ступінь впливу яких на результати цієї діяльності і рівень фінансової безпеки істотно зростає в наш час. Тому блок 3 у розробленій схемі має визначити рівень фінансових ризиків підприємства. Ризики, що супроводжують господарську діяльність підприємства і генерують фінансові загрози, об’єднуються в особливу групу фінансових ризиків, що відіграють найістотнішу роль у загальному „портфелі ризиківˮ. Істотне зростання впливу фінансових ризиків підприємства на результати господарської діяльності викликано сукупністю факторів, рис. 1.5.

Тому ідентифікація, оцінка і відстеження рівня фінансових ризиків є одним із актуальних завдань у практичній діяльності фінансових менеджерів. Як початкова інформація при оцінці фінансових ризиків використовується бухгалтерська звітність підприємства, зокрема: бухгалтерський баланс, що фіксує майновий і фінансовий стан організації на звітну дату; звіт про прибутки і збитки, що становлять результати діяльності за звітний період. Основними фінансовими ризиками, оцінюваними підприємствами, є: ризики втрати платоспроможності; ризики втрати фінансової стійкості й незалежності; ризики структури активів і пасивів. Для виявлення цих ризиків необхідно визначити допустимий ступінь ризику, створити організаційні умови для здійснення внутрішнього аудиту підприємств.

Результати оцінки фінансової стійкості з виявленням рівня ризиків безпосередньо впливають на ухвалення рішень з управління, прогнозування доходів і витрат підприємства, на визначення перспектив управління фінансами. Визначення фінансової стійкості як певного стану рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність, припускає знання граничних меж і управління зміни джерел засобів для покриття вкладень капіталу до основних фондів або виробничих витрат, дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства й підвищення його стійкості. Але основною проблемою успішного функціонування сільськогосподарських підприємств є відсутність комплексної системи оцінки системи управління фінансовою стійкістю, яка б надавала керівництву можливість своєчасно виявляти слабкі місця та ухвалювати правильні рішення щодо забезпечення фінансової безпеки та стабільності функціонування й розвитку підприємства в довгостроковій перспективі.

Запропонована систематизація аналізу та оцінювання системи управління фінансовою стійкістю дозволяє визначити коло прийомів та методів оцінки управління, що складають основу для забезпечення фінансової стійкості для досягнення стратегічних цілей діяльності та постійного збільшення ринкової вартості підприємства, і, як наслідок, забезпечення його фінансової рівноваги.

 

 

14.4. Аудит стану системи управління фінансовою стійкістю підприємств

Забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств і відображення їх фінансового стану характеризується достатністю фінансових ресурсів для збалансованого розвитку виробництва, своєчасного й повного виконання зобов’язань перед власниками (акціонерами), персоналом, бюджетом, партнерами і кредиторами, забезпеченням фінансових можливостей майбутньої діяльності підприємства.

У той же час сучасний стан сільськогосподарських підприємств свідчить про наявність серйозних проблем у забезпеченні їх стійкого розвитку, що виявляються у високій питомій вазі збиткових підприємств, підвищеному фінансовому ризику функціонування, неефективному використанню власних оборотних коштів, високому рівні зносу активної частини основних фондів і низької інноваційної активності. Оцінка управління фінансовою стійкістю сільськогосподарських підприємств доцільна з метою визначення проблем, що виникають у підсистемах управління підприємством, зокрема: виробничій, фінансовій, екологічній та інших. Визначення проблем в управлінні фінансовою стійкістю дозволить розробити комплекс заходів щодо удосконалювання підсистем управління фінансами, комплексно визначити проблеми управління не тільки фінансами, а й іншими підсистемами, сформувати сучасні адекватні механізми управління фінансовими ресурсами, покращити фінансову результативність підприємств галузі, мінімізувати фінансові втрати від неправильних управлінських рішень.

Аналіз підходів, дослідження способів та методів оцінки фінансової стійкості підприємств, що існують, дозволили здійснити такі узагальнення. На сучасному етапі розвитку підприємств підходи та методи оцінки фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств недостатньо структуровані та систематизовані. Проаналізована сукупність підходів до оцінки фінансової стійкості підприємств відрізняється за часом проведення, метою, підсистемами та показниками. Окремі методики оцінки спрямовані лише на аналіз економічної сфери діяльності підприємства. Є методики, що суттєво перевантажені чисельними показниками, що ускладнює процес оцінки та узагальнення результатів. З іншого боку, чисельність показників та багатофакторність оцінки має вплив на достовірність результатів. Увесь комплекс оцінок не є комплексним та системним, не враховує галузеву спрямованість.

Також варто зазначити, що під час визначення способів оцінки фінансової стійкості було акцентовано увагу на пошук способів оцінки стану управління фінансовою стійкістю. Відсутність єдиної універсальної системи оцінки не тільки фінансової стійкості, а й систем управління нею зумовлює потребу в формуванні відповідного комплексу діагностичних процедур.

За результатами теоретичних і емпіричних досліджень установлено, що основними критеріями обмеження в оцінці стану системи управління фінансовою стійкістю є час та швидкість реагування на зміни в середовищі. Такі обмеження зумовлені впливовістю факторів середовища на фінансовий стан підприємств, тому від швидкості ухвалення управлінських рішень залежить фінансовий результат діяльності підприємства.

Кризові явища, які періодично виникають в аграрній сфері, вимагають розробки нового комплексу діагностичних процедур системи управління фінансовою стійкістю підприємств. Комплексний спосіб оцінки надасть можливість виявити основні напрями оптимізації процесу управління фінансовою стійкістю підприємства, сприятиме ухваленню ґрунтовних управлінських рішень. Результати оцінки дозволять підвищити рівень надійності підприємства як партнера в ринкових відносинах, його здатність маневрувати фінансовими ресурсами для досягнення поставлених цілей та ефективної діяльності в умовах нестабільності зовнішнього середовища.

Причому при оцінці стану управління фінансовою стійкістю аграрного підприємства має враховуватися стан його зовнішнього і внутрішнього середовища для комплексного аналізу перспектив розвитку й загроз для підприємства, розробки його стратегічних і тактичних управлінських рішень. В умовах ринкової нестабільності та кризових явищ в економічній системі макро і мікрорівнів оцінка впливу зовнішнього і внутрішнього середовища на стан управління фінансовою стійкістю підприємства є актуальним завданням менеджменту. За таких умов власне система управління фінансовою стійкістю на сільськогосподарських підприємствах постає предметом оцінки.

Здійснені дослідження показали відсутність способів оцінки системи управління фінансовою стійкістю на сільськогосподарських підприємствах. Нестійкий фінансовий стан підприємств галузі, за проведеними раніше розрахунками, зумовлює необхідність у комплексі діагностичних процедур системи управління фінансовою стійкістю підприємств АПК. Тому з метою здійснення її комплексної оцінки розроблено сукупність принципових та базових основ, зокрема, визначено основні цілі, сформульовано завдання оцінки управління фінансовою стійкістю підприємств (табл. 2.14).

Таблиця 2.14


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 63; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Зобов'язання – це кредиторська заборгованість банку, яка виникла в результаті попередніх операцій і яка повинна бути погашена в певний термін. | Основні цілі та завдання оцінки управління фінансовою стійкістю підприємств
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2020 год. (0.016 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты