Основні цілі та завдання оцінки управління фінансовою стійкістю підприємств

На підставі проведених досліджень пропонуємо спосіб комплексної оцінки стану управління фінансовою стійкістю сільськогосподарських підприємств. Інформаційною базою способу оцінки є теоретичні та практичні дослідження, нормативні документи, Закони України, досвід вітчизняних та зарубіжних учених у сфері оцінки й управління фінансовою стійкістю підприємств. Розроблений спосіб комплексної оцінки системи управління передбачає використання системного підходу до оцінки управління фінансовою стійкістю, що забезпечить максимальний облік підсистем діяльності підприємства, виявить його потенційні можливості.

Системний підхід і комбіноване використання кількісних і якісних показників, визначених на основі теоретичних узагальнень наукової літератури і практичного дослідження підприємств, при вивченні фінансового управління на підприємствах галузі дозволяє комплексно оцінити рівень фінансового менеджменту на підприємстві, ґрунтовність ухвалення управлінських рішень. Комплексність оцінки передбачає врахування усіх підсистем управління підприємством. Визначення стану кожної підсистеми можливе на основі аналізу вхідних і вихідних індикаторів, заснованих на даних внутрішнього аудиту. Дані внутрішнього аудиту за підсистемами, їх зіставлення надасть можливість сформувати повну інформаційну базу.

При практичній імплементації способу оцінки, що пропонується, установлені цілі та завдання, принципи та підходи можуть не задовольнити певні групи користувачів, у такому випадку вони мають додати власні. Індивідуальність виробництва та умови роботи також можуть бути причиною та джерелом зміни певних установок. На цільові установки оцінювання також впливають мотиви та потреби сільськогосподарського підприємства.

У встановленні власних цілей і завдань підприємству допомагає система використання внутрішніх критеріїв системи управління фінансовою стійкістю. Така система працює поряд з аналізом критеріїв сторонніх підприємств [145, с. 147 – 150]. При проведенні оцінювання стану управління фінансовою стійкістю на сільськогосподарському підприємстві доцільним є виокремлення та врахування найбільш вагомих факторів, що впливають на фінансову стійкість. Сукупність факторів доцільно формалізувати в певні показники. Сукупність відібраних та формалізованих показників забезпечить комплексність, візуалізацію оцінки, розкриває форми прояву сфер, що мають вплив на управління фінансовою стійкістю.

На підставі вивчення закордонного досвіду [27; 147; 171; 186; 187], досягнень дослідників України [26; 30; 33; 37; 140; 142; 151], здійснених емпіричних досліджень у цій сфері [28; 148] було виявлено, що оцінку стану системи управління фінансовою стійкістю доцільно проводити за низкою показників, згрупованих у певні напрями (групи). З метою підвищення рівня точності та достовірності, повноти й результативності оцінки управління фінансовою стійкістю сільськогосподарського підприємства виокремлено такі групи оцінки, рис. 2.5.

Рис. 2.5. Напрями оцінки системи управління фінансовою стійкістю аграрних підприємств

Виробничо-технологічна підсистема є основою матеріального виробництва, джерелом витрат і прибутку. Отже, така група оцінки суттєво впливає на фінансову стійкість сільськогосподарського підприємства, оскільки, досягаючи стабільного росту виробництва, удосконалюючи техніку й технологію, підприємство підвищує таким чином свою фінансову стійкість. Можна зазначити, що в основі забезпечення фінансової стійкості також є інноваційний розвиток. Виробничо-технологічна група є однією із найскладніших через залучення уваги широкого кола фахівців.

Оцінка здійснюється за напрямами: стан основних фондів; якість ресурсів; оцінка технічних можливостей підприємства; оцінка технологічного процесу виробництва продукції, а саме наукові розробки і власні агро-інженерні дослідження, стан технологічної підготовки виробництва, рівень технічної організації виробництва, використання прогресивної техніки й технологій; показники аграрного виробництва в цілому.

У природоохоронному напрямі увага надається екологічно безпечним умовам виробництва, рівню використання хімічних речовин та посівного матеріалу з ГМО, упровадженню сучасних інноваційних ідей та засобів у агровиробничій діяльності підприємства. Окрему увагу надають екологічності технологічних процесів та відношенню до земельних ресурсів. Дуже важливою є увага застосуванню добрив, сівообігів, хімічних речовин обробки рослин та ґрунтів. Заощадити значні ресурси сільськогосподарському підприємству дозволяють системи управління, нові технологічні розробки, матеріали. Також заощадженню сприяють скорочення виробничих процесів, зростання конкурентоспроможності і, відповідно, зміцнення фінансової стійкості.

Фінансова стійкість сільськогосподарських підприємств залежить і від ступеня врахування природоохоронних аспектів. Якість та екологічна безпечність продукції агровиробників є запорукою стабільного збуту, і, відповідно, фінансової стійкості. Тому доцільними є дослідження рівня участі підприємства у природоохоронних процесах, рівня визнання важливості екологічно безпечного розвитку, рівня природоохоронної активності. Природоохоронна активність визначає рівень зацікавленості підприємства у природоохоронних аспектах. Показує рівень фінансування екологічних проектів та заохочення працівників до природозберігаючої діяльності. Така діяльність, перш за все, передбачає застосування новітніх екологічно безпечних технологій виробництва, засобів хімічного захисту рослин, органічних добрив та відмови від посадкового матеріалу з генно-модифікованими організмами тощо, і розглядається в безпосередньому зв’язку з його інвестиційною діяльністю і результатами діяльності минулих періодів. Природоохоронна діяльність надасть можливість підприємству вийти на якісно новий рівень розвитку, розширити кола споживачів екологічно чистої продукції, завоювати нові ринки збуту. Економічним результатом природоохоронних заходів є такі: приріст грошової оцінки реалізованої продукції, отриманої завдяки збереженню сільськогосподарських угідь; зниження еродованості ґрунтів, і, відповідно – збільшення їх родючості, та інших заходів.

Забезпечення підприємства власними й позиковими коштами не може не позначитися на його фінансовій стійкості. Розвиток сільськогосподарського підприємства розглядається в безпосередньому зв’язку з його інвестиційною діяльністю і результатами діяльності минулих періодів. Тому в оцінці управління фінансовою стійкістю такого підприємства повинні використовуватися показники його інвестиційної політики, а саме: інвестиційна привабливість, кількість працівників, які здійснюють управління інвестиційною діяльністю, трудомісткість цього процесу; наявність інформаційної системи управління інвестиційною діяльністю; прогнозна ставка дивідендів за акціями підприємства, за якої інвестори погодяться їх купувати; розмір нерозподіленого прибутку; частка успішних інвестиційних проектів, які було реалізовано підприємством протягом звітного року; розмір інвестиційних витрат, віднесених на витрати підприємства у звітному році та ін.

Необхідною умовою успішного управління фінансовою стійкістю сільськогосподарського підприємства є ефективна робота персоналу, застосування відповідних важелів керування, що належать до соціальної підсистеми оцінки. Довгострокова фінансова стійкість має ґрунтуватися на якісній та кваліфікованій роботі персоналу. Тому виникає потреба дослідження ефективного управління персоналом та організація його діяльності. Налагоджений механізм оцінювання діяльності персоналу в фінансовій підсистемі та ухвалення управлінських рішень позитивно впливає на ефективність праці співробітників підприємств, що у свою чергу позначається на ефективному управлінні фінансовою стійкістю.

Тренінги, підвищення його кваліфікації, навчання персоналу необхідні й доцільні при постійних змінах внутрішніх умов та зовнішнього середовища. Тому при оцінці даної підсистеми повинні враховуватися: продуктивність праці, ініціативність працівників підприємства при реалізації стратегічних рішень, рівень заробітної плати, мотивація та ін.

Ефективна робота співробітників, швидкість виконання висунутих завдань дозволить підприємству швидше й результативніше впроваджувати різноманітні проекти, вчасно реагувати на зміни середовища, що надасть можливість забезпечити фінансову стійкість.

Фінансово-економічний стан сільськогосподарського підприємства та його оцінка повинен здійснюватися за такими напрямами, як: величина прибутку й норма рентабельності, їхня достатність для підприємства; ефективність використання основних та оборотних фондів; ділова активність; платоспроможність; ліквідність; концентрація і стабільність ресурсної бази; диверсифікація і якість активів та ін. З метою забезпечення фінансової стійкості фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів. За допомогою своєчасної та правильної оцінки фінансово-економічного стану можна забезпечити оптимальний напрям розвитку підприємства, запобігання кризи в процесі виробничої діяльності та збереження його фінансової стійкості.

Управління бізнес-процесами на сільськогосподарському підприємстві є результатом комплексу виробничих, організаційних і фінансових можливостей та ефективного фінансового менеджменту. Ця підсистема залежить від фінансових можливостей і фінансової політики керівника підприємства. При відповідній політиці управління та організаційній підтримці фінансова стійкість підприємства підвищується або має стабільний розвиток. Аналізуючи цю сферу, необхідно враховувати такі показники, як ступінь забезпечення антикризовими заходами, проведення передчасних профілактичних заходів, оперативність реагування підприємства на зміни зовнішнього середовища, наявність відповідальних за управління та розвиток фінансами та ін.

Завдяки узгодженим управлінським рішенням та активним антикризовим заходам підприємства зможуть забезпечити та стабілізувати свою фінансову стійкість на поточний та стратегічний періоди.

Комплекс діагностичних заходів передбачає угрупування сукупності різних показників за виокремленими напрямами в певні групи. Кожна група оцінки має складатися з кількох показників. Здійснити розрахунки можна на основі кількісних та якісних показників, що можуть мати різні одиниці виміру, розмірність. Кількісні характеристики доцільно використати в умовах чіткої та однозначної формалізації даних. У випадку неможливості чіткої формалізації або способів розрахунку або виміру використовуються якісні показники.

Неоднозначність наведених груп оцінки за ступенем впливу на формування фінансової стійкості зумовлює потребу в їх урахуванні. На підставі здійснення контент-аналізу, монографічних досліджень фахової літератури визначено сукупність найбільш використовуваних показників для визначення рівня фінансової стійкості. Визначити доцільність у їх використанні при встановленні стану управління фінансовою стійкістю доцільно за допомогою експертів, що дозволяє врахувати якісні й кількісні особливості кожної підсистеми.

Використуючи класичні підходи до залучення експертів, можна встановити основні переваги у їх роботі:

– наявність досвіду, кваліфікації та знань на основі постійного вирішення практичних завдань у певній, зокрема, аграрній сфері;

– наявність практичного та неформалізованого досвіду у сфері оцінки системи управління фінансовою стійкістю та ухвалення управлінських рішень;

– обізнаність у тенденціях розвитку ринку, фінансових аспектів діяльності аграрних підприємств.

З метою отримання об’єктивних даних про визначення значущості груп оцінки в роботі здійснено опитування експертів. Обрані опитувані експерти були визначені за кількома критеріями. До таких належать: галузеві, кваліфікаційні, наявність і ступінь участі експертів у фінансовій підсистемі. В опитуванні брали участь фахівці з підприємств різних форм власності та величини. З метою об’єктивності даних були залучені співробітники фінансово-кредитних установ. Інформацію про склад експертів, що були опитані наведено в табл. 2.15.

Таблиця 2.15