Материнська школа” Я.А.Коменського. “Думки про виховання” Джона Локка. Ф. де Фенелон “Про виховання дівиць”.

Найві домішими представниками емпіризму у педагогіці стали Я. А. Коменський і Дж. Локк.

Чеський педагог Я. А. Коменський створив вчення про материнську школу про домашнє виховання дітей до 6 років.

Я. А. Коменський був першим помітним представником емпіричної течії у педагогіці, але повний розвиток ідей емпіризму відбувається тільки у працях англійського педагога Дж. Локка. Я. А. Коменський, окрім педагогічного досвіду роботи в державних освітніх установах, мав досвід індивідуального навчання дітей працював домашнім вчителем, що дало йому обширний матеріал для розроблення системи індивідуального педагогічного підходу. Дж. Локк фактично усе життя присвятив гувернерству, проживаючи у дворянських сім’ях як наставник і дитячий лікар. Тому саме праці Дж. Локка стали методичними посібниками для гувернерів багатьох європейських країн.

У науковій праці "Думки про виховання" Дж. Локк обширно викладає свої погляди на виховання підростаючого покоління. Він свідомо говорить не про виховання людини взагалі, а про виховання джентльмена. Вчений пише, що не можна думати, ніби одна система виховання придатна для усіх дітей, бо немає двох настільки схожих дітей, щоб їх можна було виховувати зовсім однаково. Кожна дитина потребує індивідуального підходу.

Майже одночасно з реалістичною, емпіричною й раціоналістичною течіями виникла педагогіка єзуїтів. Єзуїти мали на меті поновлення панівного становища церкви у суспільстві й підпорядкування усього світу владі папи римського. Засоби обиралися оптимальні: проповідь, сповідь й виховання. Єзуїти створили систему виховання, метою якого, як пишуть історики, було "затримати розвиток людства, вирвати з науки її "новий дух". Для цього молоде покоління позбавляли найменших проявів індивідуальності. Досягалося це шляхом повного відлучення дитини від сім’ї й виховання її у школі закритого типу. Система виховання передбачала: розвиток сліпої покори, усунення самостійності, встановлення суворої дисципліни, пригнічення особистості, тиск на її розум, волю й почуття.

Саме педагогіка єзуїтів найповніше в історії людства продемонструвала, що нівелювання індивідуальності перетворює дитину на бездумного виконавця чужої волі, не здатного до самостійних дій і подальшого розвитку суспільства. Оскільки вихованням займалися спеціально призначені представники єзуїтського ордену, виконуючи функції гувернерів у закладах закритого типу, то єзуїтська педагогіка довела: 1) гувернерство може мати вирішальне значення для окремої особистості, держави, людства; 2) гувернерська система виховання може використовуватися для реалізації як позитивної, так і негативної (антисоціальної) політики; 3) відсутність державного контролю над гувернерською системою (як над системою домашнього виховання, так і над системою виховання у школах закритого типу) іноді реально призводить до формування цілого покоління з антидержавною орієнтацією.

Паралельно з емпіричною течією, яка сформувалася під впливом філософії, у педагогіці виокремлюється течія, що постала як результат загальнокультурних умов даного часу — педагогіка епохи Людовіка XIV. У суспільстві й педагогіці зароджується рух, орієнтований на світські інтереси, на розрив зв’язків із давниною, із середньовічним аскетизмом. Утверджується реальне, земне світосприйняття, перед яким відступали релігійно-богословські інтереси.

Найбільш характерним представником французької гувернерської педагогіки зазначеної епохи вважають графа Ф. де Ламотта де Фенелона. Його діяльність та ідеї стали ніби об’єднуючою ланкою між педагогікою першої й другої половини XVII століття. Ф. де Фенелон очолював діяльність асоціації освітніх закладів для навчання дівчат, обернених із протестантства у католицьку віру. Його знання і талант привернули увагу наступника престолу герцога Бургундського і Ф. де Фенелона призначили гувернером для виховання трьох синів цієї знатної особи. Ф. де Фенелон високо оцінював гувернерство і систему домашнього виховання. Його книга "Про виховання дівиць" була перекладена багатьма мовами як унікальний методичний посібник для домашніх наставників. Інший його твір "Телемак" також став методичним посібником для гувернерів, що готували синів знатних родин до управлінської діяльності.