Особливості гувернерства в Європі у 19 столітті.

В цілому XIX століття стало століттям небувалого прогресу в педагогіці. У Європі та США виникає велика кількість найрізноманітніших типів освітніх закладів, істотно збільшується їх чисельність та кількість учнів.

Не всі діти за станом здоров’я та з інших причин могли відвідувати гімназії чи реальні училища, тому гувернерська система з XIX століття остаточно зорієнтована на підготовку дітей до вступу у вищі навчальні заклади. Набір до гімназій і реальних училищ відбувався на конкурсній основі. Відповідно, в обов’язки домашнього наставника чи домашнього вчителя входила підготовка дитини до успішного складання вступних іспитів. Таким чином, гувернери XIX століття змушені бути висококваліфікованими спеціалістами в галузях навчання і виховання, а отже здобувати спеціальну педагогічну підготовку.

На державному рівні здійснюється серйозна робота в галузі підготовки вчителів. Масово відкриваються вчительські семінарії, іноді у комплексі з практичними школами (школи при семінарії, у яких майбутні вчителі навчаються застосовувати теоретичні знання на практиці), підвищують заробітну плату вчителям і гувернерам, збільшують державні витрати на освіту. З’являється мережа притулків для навчання глухих, сліпих, розумово відсталих дітей. Створюються навчально-виховні заклади для сиріт, дитячі садки. Виховання у них здійснюють наставники-гувернери (їх також називають наглядачами чи вихователями).

У Німеччині скрізь відкриваються жіночі курси та жіночі гімназії. Тому до рівня освіченості жінок-гувернанток висуваються значно вищі вимоги, аніж у попередні століття. Водночас, гувернантки отримують більші можливості для підвищення рівня своєї кваліфікації. Цьому сприяє і система безкоштовної освіти.

У Франції в XIX столітті майже половину учнів складали пансіонери, які виховувались під ретельним наглядом гувернерів. У 1882 році у Франції був прийнятий закон про обов’язкову загальну початкову освіту. Він передбачав суворий контроль не тільки за роботою навчальних закладів, але й за системою домашнього навчання як складової загальнодержавної освітньої структури. Статтею 16 визначались форми контролю і регуляції змісту та якості домашньої освіти: "Діти, які отримують домашнє навчання, зобов’язані щороку складати іспити з тих дисциплін і в тому обсязі, щоб не відстати за рівнем знань від учнів шкіл". Потім вказувався склад екзаменаційної комісії (під головуванням інспектора народних училищ). Далі у законі зазначалось: "Якщо пізнання дитини виявляться недостатніми і комісія не знайде для цього ніяких виправдань, батьки, отримавши повідомлення про результати іспитів, повинні протягом тижня обрати державну чи приватну школу, відвідування якої надалі стає для дитини обов’язковим".

Англія у XIX столітті здійснювала підготовку вчителів для усіх типів шкіл. На високому рівні знаходилась спеціальна професійна підготовка гувернерів і гувернанток. Посилена увага до гувернерської системи пояснювалась тим, що в Англії в усіх типах шкіл і у суспільстві в цілому виховний елемент домінував над освітнім. За провідну педагогічну мету визнавали формування самостійної, практичної, здорової особистості — "джентльмена" чи "леді".

Значно різноманітнішим постає у XIX столітті устрій шкіл у Новому Світі в Сполучених Штатах Америки. Кожний штат мав свою систему освіти, хоча між ними існувало багато спільного. Гувернерство в США поширено значно менше, аніж у Європі. Перевага надається суспільному вихованню й навчанню. Проте в Америці, за зразком Англії, у навчальних закладах практикується більш індивідуалізований підхід до дітей. За узгодженням з учнями, їхніми батьками та директором в окремих школах учням дозволено самостійно обирати групу дисциплін для вивчення. Мережа таких шкіл до кінця XIX століття зростає.

При усій різноманітності виховних систем розвиток освіти й виховання в різних країнах у XIX столітті має багато спільного. Освіта стає світською і переходить під контроль держави. До організації освітньої справи активно залучається громадськість. Окрім загальної освіти надаються професійні знання. Покращується підготовка вчителів. Посилена увага звертається на фізичне виховання та на військову підготовку. Гувернерство перетворюється на контрольовану державою складову суспільної освітньо-виховної системи.

ТЕМА. РОЗВИТОК ГУВЕРНЕРСТВА В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ У 19 СТОЛІТТІ (ПЕРІОД ДО 1917 РОКУ)