Сучасні загальні і окремі методи ізолювання речовин групи з біологічного матеріалу. Поділ групи на підгрупи.

Для ізолювання «лікарських» отрут з біологічного матеріалу використовують загальні і окремі методи. До загальних методів ізолювання відносяться: екстракція водою (метод Васильєвої А.А. ) чи спиртом (метод Стаса-Отто), підкисленими оксалатною кислотою; екстракція амфіфільними розчинниками - ацетонітрилом (метод Сшедзинського) чи ацетоном (метод Карташова В.A.).

Широко впроваджені в практику хіміко-токсикологічного аналізу ліків методи екстракції підкисленими оксалатною кислотою, водою або спиртом; методи екстракції амфіфільними розчинниками є перспективними .

Ізолювання отрут екстракцій полярними розчинниками включає наступні етапи:

1. Підготовка зразка до дослідження: здрібнення органів трупа за допомогою ножиців, м'ясорубки, гомогенізатора.

2. Взяття наважки (1-100 в залежності від складу отруйної речовини в об'єкті і чутливості методів дослідження).

3. 2-3-х разова екстракція отрути підкисленним розчинником або без підкислення.

4. Об'єднання, проціджування і центрифугування екстракту.

5. Екстракція отрут з кислої водяної фази органічними розчинниками – одержання «кислого» хлороформного витягу.

6. Екстракція отрут з лужної водяної фази органічними розчинниками – одержання «лужного» хлороформного витягу.

При використанні в якості екстрагенту етанолу передбачене осадження білків абсолютним етанолом з концентрованої спиртової витяжки з наступним фільтруванням витягу і розведенням водою.

При використанні в якості екстрагенту ацетонітрилу передбачене висолювання отрут, для чого ацетонітрильна витяжка розводиться розчином натрій сульфату перед ектракцією отрут неполярними або малополярними розчинниками (гексаном, ефіром, хлороформом).

При використанні в якості екстрагенту ацетону домішки екстрагуються гексаном після розведення ацетонової витяжки розчином хлористоводневої кислоти. «Лікарські» отрути екстрагуються хлороформом або ефіром в присутності висолювача - натрій хлориду або натрій сульфату.

Метод Васильєвої А.А. не прийнятний для аналізу біологічного матеріалу, який піддався гнильним змінам, в зв'язку з утворенням стійких емульсій на стадії екстракції речовин з водяної витяжки органічним розчинником і недостатнім очищенням екстрактів.

Зазначений метод мало придатний для аналізу барбітуратів і інших речовин, погано розчинних в підкисленній воді. Від цих недоліків звільнені методи Стаса-Отго, Сшедзинського і Карташова В.А. Однак метод ізолювання подкисленною водою дешевший і безпечніший, ніж методи ізолювання «лікарських» отрут органічними екстрагентами і широко застосовується при дослідженні об'єктів, що не знаходяться на стадії гнильних змін.

Окремі методи ізолювання використовують при цілеспрямованому хіміко-токсикологічному аналізі на визначену хімічну групу отрут або індивідуальні речовини, враховуючи їхні фізико-хімічні особливості.

Для ізолювання барбітуратів з біологічних об'єктів використовують метод П. Валова (екстракція водяним розчином гідроксиду натрію) і метод Попової В.І. (екстракція водою, підкисленною сульфатною кислотою з наступним очищенням екстрактів від домішок методом гель-хроматографії).

Для ізолювання алкалоїдів використовують метод Крамаренко В.Ф. - екстракція водою, подкисленною сульфатною кислотою.

Для ізолювання препаратів, похідних фенотіазину, використовують: методи Саломатіна Є.М. - модифікація методу Стаса-Отто (екстракція спиртом, підкисленним оксалатною кислотою) і модифікація метода Сшедзинського (екстракція ацетонітрилом, підкисленним хлористоводневою кислотою).

Для ізолювання метаболітів похідних 1,4-бенздіазепіну застосовується метод Ізотова Б. П. - екстракція бензофенонів сумішшю хлороформу і пентанолу (9:1) з гідролізату.

При використанні загальних методів ізолювання всі «лікарські» отрути поділяються на дві підгрупи:

· Речовини, які екстрагуються органічним розчинником з кислого водяного середовища - «кислий» хлороформний витяг. В «кислий» хлороформний витяг попадають речовини кислого (саліцилова кислота і її похідні, барбітурати), нейтрального (парацетамол), слабоосновного характеру (алкалоїди, похідні пурину, індолу) і, частково, середньої основності (похідні піразолону, 1,4-бенздіазепіну), що не дають стійких солей з кислотами.

· Речовини, які екстрагуються органічним розчинником з лужного водяного середовища - «лужний» хлороформний витяг. В «лужний» хлороформний витяг попадають речовини основного характеру (алкалоїди, синтетичні препарати, похідні фенотіазину, 1,4-бенздиазепіну, піразолону, пара-амінобензойної кислоти).