Змістовий модуль 8. Комплексний курс “Географія України”(8-9 класи) як основна складова географічної освіти в Україні.

Лекція 13. Методологія вивчення географії рідної країни. Фізико-географічна частина курсу та методичні підходи до його вивчення

Студент має знати:

значення курсу в системі шкільної географічної освіти; організаційно-методичні особливості вивчення курсу, які випливають з психолого-вікових властивостей семикласників, мети та змісту курсу; структуру курсу та основні завдання кожного розділу; навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення курсу; методичні моделі його вивчення.

Уміти:

аналізувати ефективність запропонованих моделей вивчення курсу, викладених в методичній літературі; розробляти власні методичні схеми вивчення тем курсу; володіти прийомами навчальної гри та інтерактивних форм роботи з семикласниками; розробляти уроки з нестандартною структурою; володіти навиками роботи з мультимедійним підручником з курсу та електронним атласом.

План

1. Мета і завдання курсу «Географія України»

2. Методологічні засади вивчення географії рідної країни

3. Психологічно-вікові особливості восьмикласників

4. Фізико-географічна частина курсу

4.1 основні цілі і завдання

4.2 структура курсу

4.3 навчально-методичний комплекс

5. Методичні підходи до вивчення фізичної географії України

1. Цей курс – наймолодший з усіх сьогоднішніх курсів української шкільної географії: він впроваджений в загальноосвітні школи України з 1998/99 навчального року, а за обсягом навчальної інформації(74 теми), тривалістю вивчення (52 години, або 1,5 год на тиждень у 8-му і стільки ж годин у 9-му класі – разом 104 год.), навчально-виховною і практичною значимістю посідає центральне місце в шкільній географічній освіті. Така позиція курсу не випадкова, адже це географія рідної країни, яку необхідно добре знати, любити, уміло господарювати і поводитись на її території.

Метою курсу є……(Програма)

Курс ділиться на дві частини, кожна з яких має свої особливі завдання. Фізична географія України –це не тільки вивчення природних комплексів, умов і ресурсів своєї країни, але й завершення фізико-географічної освіти її юних громадян. Тому основним завданням цієї частини курсу є поглиблення, систематизація і конкретизація на прикладі своєї країни, краю фізико-географічних знань та умінь, які формують просторово-екологічну компетентність особистості. В рамках цієї частини курсу вводиться і низка нових наукових понять, зростає науковий рівень викладання, який готує учнів до розуміння взаємозв’язків між природою і суспільством, яке вони вивчатимуть у 9-му класі.

Перша частина курсузавершує формування фізико-географічної освіти. Завдяки дисциплінам природничого циклу вчитель має представити географію як інтегральну науку, яка включає вузькоспеціалізовані дисципліни. Важливо систематизувати раніше засвоєні знання з географії, вибудувати ієрархію фізико-географічних понять.

Восьмикласники мають оволодіти основними методами здобування фізико-географічних знань: картографічним, порівняльно-географічним, аерокосмічним і методами довгожителями — спостереження й опису. Так, опис зазвичай включає

· зазначення місця певного природного об'єкта в системі фізико-географічного районування;

· опис його географічного положення;

· аналіз його меж і зв'язок з іншими природними об'єктами (ландшафтами); фактори формування цього об'єкта;

· опис його структури — компонентів природи, і взаємозв'язків між ними; опис сезонних змін;

· опис загальних тенденцій розвитку;

· вплив господарської діяльності на досліджуваний об'єкт.

Ознайомитись із загальнонауковими методами — історичним, статистичним, математичним, комп'ютерного моделювання.

Економічна і соціальна географія України займає початкове положення щодо нової для учнів галузі географічної науки, але в її рамках формуються майже всі основні поняття суспільної географії, її термінологічний апарат. Важливим завданням цієї частини курсу є формування не тільки цілісної соціально-економічної характеристики рідної країни, але й оволодінням методами аналізу відповідності природних умов і потенціалу рівневі розвитку України, критичного осмислення нових шляхів її розвитку.

Як цілісний курс «Географія України» має винятково важливе навчально-виховне завдання в шкільній освіті, яке не під силу виконати жодній іншій дисципліні – він формує в молоді сучасний, реальний, комплексний (еколого-природничий і соціально-економічний) образ своєї Батьківщини, виховує ставлення до неї і вказує на можливі шляхи її розвитку. Він покликаний виховувати свідомий патріотизм і націоналізм юних громадян, тому його можна вважати стратегічним щодо виховання шкільної української молоді.

Курс має великий розвивальний потенціал, забезпечуючи не тільки пізнавальні, але й прагматичні інтереси підлітків, займаючи важливе значення в розвитку таких видів життєвих компетентностей як комунікативна, інформаційна, соціальна.

2. Мета та особливі навчально-виховні завдання курсу «Географія України» вимагають для своєї реалізації вироблення нових методологічних засад викладання комплексного природничо-суспільного курсу географії. Найпершою з них, на нашу думку, має бути його глибока антропоцентричність, або іншими словами – «олюднення» природничої частини курсу, яка була властива підручникам з географії України, написаними у 20-их рр.. ХХ ст. академіком С.Рудницьким. В них природнича характеристика регіонів України подається під кутом зору впливу властивостей території на культуру, господарювання, розселення, житло, спосіб життя, антропогенні риси і навіть ментальність українців на різних теренах великої країни. Зникнення людини з радянської природничої географії, яка розглядала природу під виробничо-ресурсним кутом зору, відгукнулась в шкільній географії вивченням природи в такому ж самому дусі. Така установка, яка й досі зберігається в програмі і підручниках з фізичної географії України, не тільки не відповідає сучасним науковим підходам, але й знижує мотивацію вивчення цієї частини курсу, робить її життєво нецікавою для учнів. Вчителям доводиться самостійно «наводити містки» між фізичною географією у «чистому» виді і напрацюваннями, які має на сьогоднішній день геоекологія, етногеографія, культурна географія, медична географія та інші міжгалузеві напрямки, які розглядають природні властивості території під кутом зору їх впливу на людину та її життєдіяльність і навпаки. В існуючій шкільній програмі поки що все обмежується тільки екологічними проблемами природних регіонів України.

Навіть зміст суспільної шкільної географії України представлений великими блоками – соціальним (населення) та економічним (виробництво з інфраструктурою та сфера обслуговування), між якими важко знайти прикладів взаємовпливів і взаємозв’язків. Обмаль в сьогоднішньому змісті цілісного курсу «Географії України» й історико-політичних особливостей освоєння і розвитку її регіонів, хоча з року в рік незмінно подається характеристика неіснуючих економічних районів, яка лише за творчої майстерності вчителя не перетворюється на врай нецікаве учіння.

Очевидно, що проблема антропоцентричності географії України, яка б надала курсові цікавості і життєвої вагомості, буде вирішуватись поступово, новим поколінням географів, яких не торкнувся ідеологічний страх географічного детермінізму.

Спрямованість географії на людину поєднується з ще однією, багато десятиліть незнаною в українській шкільній географії, установкою на українофільство, без чого неможлива реалізація виховного потенціалу курсу. Проблема реалізації цього підходу ускладнена не тільки малопривабливими українськими реаліями, які проявляються як з екологічної так і з соціально-економічної сторін, але й у міцно вкоріненому скептичному сприйнятті рідної території, яке, окрім політичних чинників, зумовлене й відчуженим, академічно-сухим стилем викладу у підручниках географії України. Лише в останні роки, в підручниках, які написані вчителями-практиками і новим поколінням географів-науковців, вже проглядаються почуття до рідної землі. А між тим, чуттєве сприйняття своєї країни у першому проукраїнському підручнику «Україна наш рідний край» (1926 р.) його автор С.Рудницький формує просто і переконливо: майже на кожній сторінці його тексту знайдемо словосполучення з емоційно-патріотичним забарвленням – «наша Україна», «наші ріки», «наші гори», «величний краєвид», «тримаємося свого моря» і т.д. Акцентування на позитивних почуттях до рідної території, які за нашим спостереженням присутні в 12-13-ти літніх школярів, але починають руйнуватись саме у 8-9 класах, має навіть більше значення, ніж засвоєння «сухих» фактичних знань про неї.

Серед основних підходів до навчання курсу особливе значення має зайняти краєзнавчий,який передбачає не тільки проектування засвоєних закономірностей на територію рідного краю, але й дослідження та аналіз взаємозв’язків у просторі, відомому з дитинства.

Для розвивального навчання в рамках курсу необхідний акцент на методи здобування географічних знань, який уможливлює безперервність географічної освіти упродовж життя. Серед них чільне місце мали б зайняти методи роботи з топографічними картами (в тому числі електронними) та космічними знімками, які надає Всесвітня комп’ютерна мережа та пошукова програма Google Earth, методи районування, оцінки якості території з огляду на умови життя та ін.

Серед методичних підходів особливого значення набуває проблемність викладу (всі теми треба загострювати), який має можливість опертись на здобуті раніше знання та доповнити їх відомостями з суміжних природничих предметів.

3. Більшість новотворів у психіці восьмикласників пов'язані із соціальною взаємодією. Головним новотвором, за Е. Шпрангером, є усвідомлення своєї індивідуальності. Це вік мріянь, невизначених прагнень і водночас незадоволеності й песимістичних настроїв. Часто це пов'язане з тим, що підліток перебуває перед близькою перспективою посісти визначене місце в суспільстві, яке, утім, не задовольняє його. Уразливість підлітків до стресів розглядається психологами як фактор, що може серйозно заважати розвитку ідентичності. Подібні зміни в сукупності із сучасним інформаційним вибухом сприяють виникненню почуття невизначеності, тривоги й розриву зв'язків із зовнішнім світом. Вони являють загрозу й для багатьох традиційних і звичних цінностей, які підлітки засвоїли ще в дитинстві. Деякі прояви цієї незадоволеності загальноприйнятими соціальними цінностями виражаються у віддаленості між поколіннями.

Як основні мотиви позитивного ставлення до школи у підлітків цього віку можна виокремити такі: необхідність навчання для досягнення успіхів у подальшому житті; спілкування з однолітками й прихильність саме до "своєї школи; розуміння необхідності контролю за навчанням, що здійснюється в школі '(однак оцінка вже не має настільки важливого значення, як для семикласників). Для виникнення інтересу до предмета як для семикласників, так і для восьмикласників найбільше значення має якість викладання. Друге місце в ієрархії мотивів посідає інтерес до досліджуваного предмета й розуміння навчального матеріалу. При цьому підлітків усе більше приваблює не лише зміст, але й форма навчальної діяльності, тісний зв'язок розв'язуваних задач із навколишнім світом, а також можливості їх використання в практичній діяльності.

4. Структура і зміст, навчально-методичний комплекс (ПРОГРАМА І ПІДРУЧНИКИ)

5. Методичні моделі враховують вікові властивості, дидактичні і виховні завдання курсу і відзначаються вищим рівнем науковості викладання. Переважає дедуктивний підхід у навчанні, частіше застосовують проблемне навчання, а також різноманітні техніки інтерактивного навчання. На характеристиці останнього зупинимось детальніше.

Інтерактивне навчання (від англ. "inter" - взаємний і "act" - діяти) базується на взаємодії учнів між собою і вчителем. Це спеціальна форма організації навчальної діяльності, мета якої - створити такі умови навчання, коли кожен учень відчуває свою необхідність, може розкрити свої здібності та продемонструвати знання з предмету, відчути впевненість у собі. Інтерактивне навчання здійснюється за постійної активної участі всіх учнів. Жоден учень не домінує над іншим, як не домінує тільки одна думка. Думки учнів можуть співпадати, а можуть і відрізнятися від думки інших (і вчителя у тому числі). Учень має право на помилки й на власну думку, яка може відрізнятися від думки інших учнів і вчителя, може відкрито демонструвати свої знання та здібності.

Одним з основних завдань освіти на сучасному етапі є розроблення методів навчання, здатних підтримати в усіх учнів без винятку здорову допитливість, жагу до учіння, які б могли замінити будь-який "батіг і пряник" штучної мотивації:

Характерними для цієї моделі навчання є положення, які можна описати двома висловлюваннями американського педагога та психолога К. Роджерса:

1. Не так вже важливо вчити дітей, як важливо створити ситуацію, в якій дитина просто могла б учитися сама й робила б це із задоволенням

У інтерактивному навчанні головним є те, що навчальний процес відбувається за умов постійної активної взаємодії усіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де вчитель і учень є рівноправними суб'єктами пізнавальної діяльності. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає спільне розв'язання проблем, формування особистісних цінностей, навичок і вмінь, створення атмосфери співпраці:

2. Викладання є менш значущим та цікавим, ніж учіння. А цінним є лише вчіння, що ґрунтується на самодіяльності, саморегуляції і самопізнанні

За результатами досліджень Національного тренінгового центру (США, штат Меріленд) було створено "піраміду навчання" з якої випливає, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція - 5% засвоєння, читання - 10%), а найбільших - інтерактивного навчання (дискусійні групи - 50%, практика через дію - 75 %, навчання інших, або негайне застосування знань - 90%). Великий відсоток засвоєння матеріалу при використанні інтерактивних технологій, на думку американських дослідників, зумовлено тим, що залучаються не лише свідомість учнів, але й їхні почуття та воля. Новітні факти тільки підтвердили те, що давно уже відомо: понад 2400 років тому китайський філософ Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам'ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

На основі згаданого вислову сформульовано девіз інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам 'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю - я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Використовуючи на уроках географії інтерактивні технології, коли учень чує, бачить, обговорює, робить, створює можливість учителю не лише дати учням міцні знання, але й уміння, підготувати вихованців до активного життя в сучасному суспільстві. Інноваційне навчання , на відміну від традиційного, спрямоване не на навчальний предмет і подання учневі певної суми знань, а перш за все - на розвиток особистості учня.

Усе вищесказане стосується характеристики трьох різних за способом організації навчання моделей, які в методичній літературі мають назви: пасивна, активна, інтерактивна.

Тепер знаючи про інтерактивне навчання детальніше розглянемо поєднання активного (проблемного) та інтерактивного навчання на уроках фізичної географії України.

Під час розгляду тем, які потребують знань про особливості різних природних компонентів ( наприклад моря, гірські системи, природні зони тощо) можна використати інтерактивний прийом Перехресні групи(відпрацювали на практичному занятті).

Для активного закріплення матеріалу використовують прийоми, які можуть мати групову чи індивідуальну форму, як Сенкан, Діаграма Вена, Гронування. Ці прийоми розвивають критичне мислення учнів.

СенканЦей вид роботи застосовують для закріплення чи перевірки засвоєних учнями знань, для виділення найсуттєвіших рис явища чи об'єкта. Сенкан можна складати індивідуально чи в групах.

Перший рядок - слово, яке позначає тему (іменник).

Другий рядок - опис теми, який складається з двох слів (два прикметники).

Третій рядок - називає дію, пов'язану з темою (три дієслова).