Методичні особливості вивчення курсу

Для формування нових уявлень і понять в курсі «Географія материків і океанів» використовуємо традиційні прийоми пояснювально-ілюстративного методу, але обов'язково із застосуванням сучасних відеозасобів, які дають можливість створити образ материка чи океану в цілому та його окремих компонентів – природних чи соціально-економічних. Використання фрагменту відеофільму із серії «Animal planet» або «Discovery» вчитель поєднує з розповіддю, в якій мають бути найцікавіші і найсучасніші факти про океан чи материк, який вивчається, або процеси та явища, характерні для нього. Для підготовки такої розповіді, яка триває зазвичай 3-4 хв., вчитель використовує джерела наукової фахової та науково-популярної літератури, інтернет-ресурси. Головне, щоб факти, які наводить вчитель у своїй розповіді, можна було зіставити з тими, які учні знають, або які можуть спостерігати на своїй території. Наприклад, розповідаючи про басейн річки Амазонки……………………………..

Створити просторове уявлення допомагають традиційні засоби навчання – глобус, карти і підручник, методику роботи з якими ми вже з’ясували раніше. Нові можливості у формуванні географічних уявлень дає мультимедійний підручник, який поєднує в собі спеціально підібрані ілюстрації, яскраві схематичні моделі процесів і явищ, озвучену диктором розповідь чи пояснення. Перегляд сторінок цього динамічного підручника можна поєднувати з коментарем вчителя і роботою з традиційними картами.

Для засвоєння причинно-наслідкових зв’язків і основних фактів, які їх підтверджують, в методиці навчання географії є багаторічний досвід роботи зі спеціальними засобами наочності, які називають схематичними – Опорно інформаційними схемами і Картосхемами. Принципи складання опорних схем, їх дидактичні можливості і методику застосування в шкільних курсах географії розробили С.Г.Кобернік, О.Я.Скуратович, Р.Р. Коваленко, Н.М. Титар. Опорні схеми та картосхеми для курсу «Географія материків і океанів» розроблені С.Г.Коберніком і Р.Р. Коваленко.(Методика викладання географії в школі /за ред С.Г.Коберніка. – К.: Стафед-2, 2000, с.201-221.).

Основними рисами ОІС є опорність, інформаційність і схематичність. Опорність характеризується тим, що після вивчення нового матеріалу учні мають складений у логічній послідовності з використанням умовних позначень і скорочень конспект, за допомогою якого вони можуть швидко пригадати і повторити великий обсяг інформації. Інформаційністьозначає, що дана схема є носієм певної навчальної інформації з конкретного питання. Схематичність окреслює наявні зв'язки і залежності та відображає послідовність вивченого матеріалу. Існують певні правила складання ОІС, серед яких найважливішими є: 1) основу схеми становлять поняття, на яких ґрунтується навчальна інформація з теми; а факти і приклади мають доповнюючу роль; 2) мовою схеми є умовні позначення, які легко запам'ятати і відтворити і які мають асоціативний характер; 3) ієрархію компонентів знань відображає кольорова гама: основні поняття виділяють червоним кольором, їхні складові – синім, фактичні відомості (географічну номенклатуру, статистичні дані) – жовтим.

Важливим різновидом схематичної наочності для 7-го классу є картосхеми, адже більшість навчального матеріалу прив'язана до конкретної території. Картосхеми є особливим засобом навчання, який дає можливість показати «проекцію» на територію причинно-наслідкових зв'язків і розміщення на ній певних об'єктів і явищ. Вони не замінюють географічні карти, а дають можливість виокремити для розуміння і запам'ятовування просторові особливості, показавши їх спеціальними простими значками.

Найчастіше картосхеми використовують для покомпонентної і комплексної характеристики таких умовних просторових об'ктів як кліматичний пояс, природна зона, басейнів річок тощо. Для цього використовую спеціальні формули, складені з відповідних умовних позначень. Наприклад характеристику субекваторіального кліматичного поясу, застосувавши скорочення і значки можна виразити такою формулою:

З. – ТПМ– рВ +24°С………… ©

Іс=180 ккал Аt°=4° К=1

Л. – ЕПМ – рН +28°С """"1500 мм

Ця формула легко складається і читається: взимку в кліматичному поясі переважають тропічні повітряні маси і високий атмосферний тиск,влітку – екваторіальні повітряні маси і низький атмосферний тиск, річна кількість сумарної сонячної радіації дорівнює 180 ккал / см², середня температура січня становить +24°С, а середньолипнева +28°С, тому річна амплітуда температур дорівнює 4°, влітку погода сонячна, а взимку, завдяки низькому тиску, повітряні маси з океану приносять вологу, якої випадає 1500 мм. І хоч це доволі високий показник, але висока температура зумовлює значне випаровування, тому коефіцієнт зволоження не перевищує одиницю. На картосхемі «кліматичну формулу» доповнюють стрілки, якими вказують напрям руху повітряних мас і відповідним значком «сонце» або «дощ» – погоду, яку вони зумовлюють.

Популярною є і формула джерел живлення, режиму і господарського використання річки, якою можна записувати на картосхемі характеристику річки, означивши її басейн. Записані з допомогою значків формули містять багато інформації, яку учні можуть добути з підручників і карт атласу у процесі навіть самостійної роботи, яка завдяки «шифруванню» стає для семикласників активною і цікавою.

Картосхеми використовують під час вивчення фізико-географічного положення материка, рельєфу і корисних копалин, клімату і внутрішніх вод; ОІС– при розгляді загальних особливостей природи материків і океанів, природних зон, населення і політичної карти.

Методика застосування ОІС і картосхем передбачає використання їх у готовому вигляді, або складання в процесі з’ясування особливостей території. В обох випадках використання цього виду наочності поєднується з такими прийомами як розповідь, пояснення, бесіда, робота з підручником, тематичними картами аласу. Заповнення схеми має тоді характер висновку.

Навчальний ефект можна отримати в разі систематичного застосування ОІС і картосхем на уроках курсу, привчивши учнів до читання, самостійного складання схем на всіх етапах засвоєння матеріалу – від ознайомлення з новою навчальною інформацією до її повторення та узагальнення. Досвід використання ОІС і картосхем показує, що учні набувають вміння виділяти головне у навчальній інформації, систематизувати, узагальнювати і лаконічно представляти її, розвивають просторове мислення і творчу уяву.

Зміст географічної інформації, яку засвоюють семикласники, особливий тим, що в загальних рисах він повторюється на кожному наступному материку чи океані, доповнюючись конкретною специфікою. Тому для підсилення мотивації навчальної діяльності семикласників, розвитку їхніх творчих здібностей доцільно застосовувати таку відповідну для їхнього віку форму навчальної роботи, як гра. Найбільше підходять для вивчення особливостей великих територій сюжетно-рольові ігри, які дають можливість складати комплексні характеристики «дослідникам» різних напрямків. Сюжетно-рольова гра за характером діяльності учнів є груповою роботою, тобто має всі ознаки інтерактивного навчання. В сучасній методичній літературі можна знайти найрізноманітніші сценарії таких ігор.

Найбільш поширені форми – «заочні експедиції», які складаються з «фахівців» різного профілю: «геологів» і «геоморфологів», «кліматологів», «гідрологів», «ґрунтознавців», «ботаніків і зоологів», «екологів», «ландшафтознавців», «етнографів», «політологів». Найбільш доцільна робота «пошукових експедицій» під час вивчення останнього за порядком океану і материка, остільки учні вже мають досвід характеристики природних компонентів і культурно-політичних явищ.

На уроці географії в 7-му класі вчителі дуже часто використовують ігрові прийоми для перевірки засвоєних знань, мотивації вивчення нової теми і на етапі закріплення здобутих знань. Іноді назви цих прийомів співзвучні відомим інтерактивним шоу і налаштовують учнів на відповідну діяльність. До прийомів перевірки вивченого та актуалізації опорних знань належить «Аукціон» (своєрідне змагання за показ на карті якомога більшої кількості географічних об’єктів), «Географічна розминка» (учні ставлять один одному запитання щодо вивченого матеріалу або закінчують речення ), «Вірю не вірю» (учень швидко і однозначно відповідає на запитання, яке задає вчитель, чи інший учень),

Ігрові прийоми вивчення нового матеріалу: «Мікрофон» – учні передаючи з рук в руки предмет, який імітує мікрофон, висловлюючи при цьому свою думку чи пропозицію щодо теми, яка вивчатиметься, за допомогою цього ж прийому можна і порівнювати об’єкти; «Кути» (в кожному куті класу прикріплено конверт із завданнями для роботи в групі. Наприклад під час вивчення четвертого по рахунку океану – Індійського , у кутах були завдання для груп «Дослідників», «Геоморфологів», «Істориків», «Натуралістів». Кожна група, користуючись різними джерелами географічної інформації готує характеристику відповідного розділу; «Мозговий штурм» (учні працюють в групах над якоюсь проблемою. Наприклад, необхідно з’ясувати, чому температура в тропічному поясі Африки вища, ніж на екваторі. Учні мають її розв'язати, працюючи з кліматичною картою). «Творча лабораторія» (розробляють власну програму охорони чи розвитку території, порівнюють природні зони, працюючи з картою в парах або групах, дають характеристику об’єктів тощо).

На закріплення вивченого матеріалу: прийом, «Лови помилку географа», (учитель або учень показує вивчені елементи номенклатури час від часу навмисно припускаючись помилки. Учні висловлюють свою згоду або незгоду), «Пізнайко» (учні працюють в групі, складаючи запитання, яке починається зі слова «Чому…?». Наприклад: «Чому в тропічних широтах випадає найменша кількість опадів?», «Прес-конференція» (По черзі висловлюються про те, що нового дізнались на уроці, що найбільш вразило.

Традиційною ігровою формою для закріплення, поглиблення і розширення вивченого матеріалу на уроці чи в серії уроків з однієї теми, є вікторина, або «гра переможців», як можна буквально перекласти це латинське слово. Це гра-змагання за те, щоб якомога швидше дати повну відповідь на питання. Види вікторин і форми їх проведення можуть бути різними. Навчальний матеріал з курсу «Географія материків і океанів» дає в цьому плані ширші можливості, ніж попередній курс «Загальна географія». В кінці уроку проводять прості вікторини, а наприкінці вивчення океанів, материка чи кілька материків, можна організувати вікторину-урок, яка складається з серії таких ігор як «Назва команд» (оцінюється оригінальність назви і пов’язаність її з темою), «Розминка» (її можна присвятити географічній номенклатурі), «Клімат», «Рекорди природи», «Кросворди», «Країни та їх столиці», «Що взяти з собою у подорож?», «Завдання в конверті» тощо.

Ігрові прийоми для випереджальних завдань «Географічний вернісаж» (учні представляють малюнки, фотографії цікавих об’єктів, пейзажів, біоти, які стосуються теми, що вивчається, доповнюючи їх розповідями), «Здивую всіх» (відшукують цікаву інформацію, що стосуються теми уроку.

Методичні прийоми, якими організовують навчальну роботу провідні вчителі географії вражають розмаїттям назв (в цьому також проявляється творча вчительська фантазія), які на перший погляд привносять на урок елементи шоу, але під кутом зору мотивації навчання ці прийоми-ігри самою своєю назвою дають імпульс до активної імітаційної роботи, яка має навчальний ефект. Остільки семикласникам ще властива активна ігрова діяльність, то майстерність вчителя полягає в тому, щоб дати влучну назву цій діяльності, яка в дітей найчастіше починається зі слів «Давай ніби-то…».

Яскрава назва прийому, в якій криється зміст навчально-ігрової діяльності, у невимушеній формі (і в цьому основна перевага таких прийомів) спрямує учнів до роботи на уроці. Для переконливості порівняйте два прийоми однакового змісту, але різних за формою – роботу з контурною картою. В першому випадку вчитель дає завдання нанести на контурну карту елементи берегової лінії материка, в другому випадку він оголошує: «А зараз в нас запрацює картографічна лабораторія, яка видасть карти для плавання вздовж материка…». В якому з цих двох випадків мотивація до роботи буде вищою? Звісно, у другому.

Курс «Географії материків і океанів» насичений географічними назвами, для ефективного засвоєння яких необхідно застосовувати різноманітні прийоми. Більшість з них є ігровими. Серед них прийоми: «Вгадай об’єкт», який передбачає підготовку вчителем карток з контурами географічних об'єктів, які позначені цифрами, а учневі необхідно назвати їх; гра «Найбільша, найменша», для якої вчитель заздалегідь пише на дошці перелік географічних об’єктів за принципом унікальності їх параметрів (найглибше, найвище, найсолоніше, найбільше, найвологіше і т.д.), а учні повинні показати їх на контурній карті і вказати відповідні параметри; гра «Підбери пару» побудована за принципом відповідності. У дві колонки в довільному порядку записують назви об’єктів, які пов’язані між собою просторово, а учням потрібно встановити цей зв'язок. Наприклад під час вивчення внутрішніх вод Євразії в одну колонку записані річки Лена, Амур, Єнісей, Дунай, Дніпро, Волга, а в іншу – притоки Ангара, Ока, Тиса, Іртиш, Шилка, Десна, між якими треба встановити відповідність. Свідомому засвоєнню назв географічних об'єктів і їх просторового розміщення, сприяє і прийом «Знайди зайвий об’єкт». Наприклад: Урал, Скандинавський, Камчатка; Карпати, Альпи, Байкал.

Поширеним прийомом перевірки знань про розміщення географічних об'єктів є цифровий диктант. На дошці вчитель заздалегідь записує умову для двох варіантів, у якій відповіді закодовані цифрами. Наприклад, для теми «Природні зони Євразії» умова виглядає так:

І варіант ІІ варіант

0 Арктична пустеля 9

1 Тундра 8

2 Тайга 7

3 Мішані і широколистяні ліси 6

4 Твердолисті ліси і чагарники 5

5 Степи 4

6 Перемінно-вологі ліси 3

7 Пустелі 2

8 Савани 1

9 Вологі екваторіальні ліси 0

Далі вчитель послідовно диктує запитання, а учні вибирають відповіді, записуючи їх цифрами-кодами. Запитання можуть звучати так: В якій з природних зон Євразії

1) розміщені рівнини Індостану?

2) поряд з ялиною і сосною ростуть сибірська ялиця, модрина, кедр,?

3) живуть дикобраз, безхвостий макак, ящірки, змії черепахи?

Запитань може бути стільки завгодно і вони можуть стосуватись різних компонентів одних і тих же ж зональних природних комплексів. Вдповіддю на перше питання для першого варіанту буде цифра «8», а для другого – цифра «1», для другого запитання відповідно – «1» і «8», для третього – «4» і «5» і т.д., залежно від змісту запитань.

Крім ігрових прийомів, для розуміння змісту назв, а отже, і їх глибшого запам’ятовування, доцільно застосовувати розповіді про походження назв, прив’язуючи їх до історії відкриття чи освоєння території суші. Такі цікаві історії можна прочитати в хрестоматійних посібниках з курсу.