II. Діалогічні

До діалогічних публічних виступів відносять бесіду та диспут, нараду.

У загальному вигляді діалог як форма мовленнєвої комуніка­ції являє собою спілкування двох суб'єктів за посередництвом мови. Однак з точки зору змістовного боку діалоги можуть сут­тєво відрізнятися залежно від мети та завдань, яких намагаються досягти учасники, мовленнєвої організації (структури та характе­ру чергування реплік), мовного «наповнення» (вибір лексики, стилю мовлення та ін.) та інших факторів. Таким чином, діа­лог - це процес взаємного спілкування, коли репліка замінюєть­ся у відповідь фразою і відбувається постійна зміна ролей.

Якщо хто-небудь з партнерів відмовляється від своїх реплік, то діалог перетворюється на монолог. Якщо обидва відмовляють­ся, то, природно, спілкування припиняється.

Розглянемо основні види діалогічного спілкування:

1. Бесіда - це питально-відповідна форма роз'яснення най­важливіших подій, тих або інших аспектів діяльності централь­них та місцевих органів влади. Це основна форма роботи агітато­ра, але може бути застосована і лектором.

Один з різновидів цього жанру - бесіда за круглим столом. Декілька спеціалістів невимушено, у довільній формі публічно обговорюють ті чи інші питання і відповідають на репліки та пи­тання присутніх. До цієї форми наближаються вечори питань та відповідей. Цей жанр останнім часом у молодіжних аудиторіях отримав «друге дихання». Він дозволяє глибше вивчити суспіль­ну думку, оперативно давати відповіді на найгостріші питання. Набуті у запитально-відповідальній формі знання активніше та краще закріплюються у свідомості. Правильно помічено, що «там, де є питання, там скоріше визріває розум».

Бесіда за круглим столом, вечори запитань та відповідей ма­ють багато позитивних якостей: злободенність, активність, роз­мовність, контактність, поінформованість.

2. Диспут - різновид публічного обговорення у формі боро­тьби думок між його учасниками. Ритор, що веде диспут,- не підказувач і не головний мовець. Його завдання - стимулювати активність присутніх і спрямовувати обговорення у потрібному напрямі. Найважливіша умова диспуту - різні точки зору з об­говорюваного питання та відсутність заздалегідь підготовлених відповідей.

Ділова бесіда

Попри те, що ділова бесіда може мати різні форми, її учасники, спира­ючись на загальний підхід до ділового спілкування, керуються спільними для таких стосунків правилами. Давно помічено, що в ділових взаєминах вирішальну роль відіграють увага до співрозмовника, тактовність та вміння ре лише говорити, а й терпляче й уважно слухати. За підрахунками науковців, саме процес слухання - істотний складник трудової діяльності загально статистичного працівника невиробничої царини, він складає 45% робочого часу, тоді як говоріння - 30%, а 16% і 9% відповідно – читання й писання. І хоча це доволі узагальнені дані, уміння вислухати, зрозуміти людину - неабияке мистецтво.

Бесіда буде плідною лише за умов уважного сприймання співрозмовни­ками точки зору й доводів партнера, висловлених по суті, із відповідною тактовною реакцією щодо отриманої інформації.

Ураховуючи проблематику, що буде порушуватися під час розмови, мету зустрічі, вік, стать, а також поведінку та характер взаємин учасників, варто вичленувати такі основні фази ділової бесіди:

- установлення часу й місця зустрічі (на невтральній, своїй, чужій території);

- спосіб контактування, початок розмови (на своїй території ініціатива належить господареві, він же й диктує правила гри; на невтраль­ній - ініціатива належить тому, хто прийшов першим: це вітання, початкові жести і фрази для мобілізації уваги);

- формулювання конкретної мети зустрічі (проблематика чи завдання);

- обмін предметними пропозиціями й випрацювання ухвал (оцінюван­ня пропозицій та ухвалення чи не ухвалення їх за кожним пунктом порушеного питання);

- фіксування остаточної домовленості й вихід із контакту, завершення розмови (підсумовування ділової бесіди, фіксування (у писемній чи іншій формі) взаємних зобов'язань і розподіл функцій щодо з реалі­зації ухвал).

Кожна із цих фаз має основний принцип, відповідно до якого слід діяти співрозмовникові, щоб домогтися позитиву.

Обидві сторони ділової бесіди мають бути ввічливими, привітними, доброзичливими, виявляти щирий інтерес і повагу до співрозмовника, чемність й емоційну стриманість у полеміці, тактовність і здатність до співчуття та розуміння проблем. Розмовляючи, слід дивитися на співрозмовника, щоб відповідно скоригувати подальший хід ділової бесіди в разі втрати інтересу до теми. Для досягання повнішого порозуміння слід ово­лодіти не лише вмінням переконливо говорити, а й уважно слухати.

Ефект ділової бесіди залежить від того, як учасники готуються до неї, чи знають, якими принципами слід керуватися на окремих її стадіях, чи вміють контролювати поведінку під час розмови, чи вміють перетво­рити розмову на плідний діалог, чи враховують особливості психології партнера.