НЕВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ. ЗАСОБИ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ.

Невербальне спілкування. Мовлення є основним, але не єдиним типом спілкування. Обмін інформацією між людьми, в тому числі і в діловому житті, здійсню­ється за допомогою багатьох інших засобів - жестів, міміки, постав, одягу, запахів тощо, тобто засобів невербального спілкування. У процесі такого спілкування передавання інформації, формування власного образу, думки про партнера, здійснення впливу на нього відбу­вається без використання мовних засобів.

Невербальне спілкування - обмін інформацією між людьми за допомогою немовних комунікативних елементів (жестів, міміки, виразу очей, постави та ін.), які разом із засобами мови забезпе­чують створення, передавання і сприйняття повідомлень.

Словесна інформація завжди супроводжується «мо­вою тіла», адже людина свідомо чи підсвідомо посилає співрозмовникам і отримує від них сигнали про її сприйняття чи несприйняття. Навіть за найбільшого на­магання утриматися від передавання невербальної ін­формації, в тому числі після наполегливих тренувань, індивіду не вдається повністю контролювати свою пове­дінку, оскільки багато виявів невербальної інформації є частиною фізіологічної природи людини. Наприклад, у скрутній ситуації людина пітніє, червоніє, стає метуш­ливою тощо, хоча розуміє, що саме така поведінка де­монструє співрозмовнику її справжню реакцію.

Формами невербального спілкування є міміка, по­става, жести, умовні сигнали.

Міміка - вирази обличчя, спричинені рухами його м'язів, які виражають здивування й байдужість, страх і радість, задоволення й незадоволення, гнів і спокій, по­розуміння і його відсутність тощо і є міжнародним засо­бом спілкування.

Постава - звичне положення тіла людини під час сидіння, ходіння тощо; властива манера триматися. По­зи формуються тілом, руками, ногами і символізують соціальний стан або конкретну ситуацію, в якій перебу­ває людина. Прикладом пози як символу соціального стану можна назвати «позу шерифа»: розставлені ноги, високо підняте підборіддя, оперті на стегна руки. Якщо у такій позі керівник зустрічає підлеглого, того, очевид­но, чекає неприємна розмова.

У діловому спілкуванні частіше спостерігаються по­зи, які відображають налаштованість його учасників. Наприклад, якщо співрозмовник зручно сів у кріслі, послабив краватку, розстібнув ґудзики піджака, це сиг­налізує про намір доброзичливого спілкування, оскіль­ки він демонструє відкритість, настрій на плідну спів­працю. І навпаки, скуті рухи свідчать про напруженість у розмові.

Жести - рухи, виконувані переважно руками, іно­ді й ногами. Мова жестів надзвичайно виразна. Почув­ши, наприклад, неприємну звістку, людина інстинк­тивно витягує перед собою руку з розкритою назовні долонею, символічно намагаючись відштовхнути неба­жану інформацію. Якщо інформація складна, її необ­хідно обміркувати, співрозмовник береться руками за голову або потирає потилицю. Багато людей, знаючи, що жести підсвідомо можуть продемонструвати справжні почуття міцно стискають руки або ховають їх під стіл.

Відстань. Розташування.

Успіх спілкування певною мірою залежить від "комфорт­ності" дистанції між учасниками спілкувального акту. Важливо, щоб комфортно почували себе обидва спілкувальники - адре­сант і адресат (аудиторія). Незручна дистанція може несвідомо сприйматися чи й свідомо трактуватися як вторгнення в особи­стий простір або ж як відчуженість, небажання йти на збли­ження тощо. Відстань між комунікантами - це ідіоетнічна оз­нака: в різних народів вона не однакова.

У Європі, в тому числі в Україні, розрізняють такі дистанції: Інтимна (від 0 до 0,4 м), особиста (від 0,4 до 1,5 м), суспільна (від 1,5 до 4 м) і відкрита (від 4 до 8 м). Приблизно такі ж відстані і в СІЛА. У домашніх умовах у нас відстань між дівча­тами, молодими жінками становить у середньому 0,55 - 1 м, а між чоловіками - 0,7-1,56 м. На вулиці ці величини дещо інакші: 0,3 - 1 м між дівчатами, молодими жінками і 1,2 -1,75 м між чоловіками. За нормами етикету, інтимна розмова може відбуватися на відстані 0,5 м, спілкування з друзями - 0,5 - 1,2 м, ділова зустріч - 1,2 - 3,7 м. Інтимну й особисту відстані спілкування називають близькими.

Погляд

Очі - "дзеркало душі", "вікна душі" - часто здатні сказа­ти більше, ніж слова. Наприклад, мало довіряють або й остері­гаються тих, у кого "бігають очі", хто "ніколи не дивиться людям в очі", у кого "недобрі очі" тощо. Аби поглядом чогось не "поробили", не наврочили, не врекли, серби коло хати три­мають камінь (щоби погляд об нього розбився), росіяни чіпля­ють щось "несуразное" (безглузде, недоладне), скажімо, старі лапті, наші бойки чіпляють щось червоне, наприклад, моту­зок на хвіст корові з великим вим'ям.

Погляд заохочує співрозмовника до спілкування. Контакт очей має періодично повторюватися, триваючи що­разу 1 - 7 с.

Спілкуючись із гуртом людей, виступаючи перед аудиторією, треба перебувати в зоровому контакті з щонайбільшою кіль­кістю присутніх. Це подобається людям, оскільки засвідчує, що промовець бачить їх. Якщо ж промовець боїться дивитися в очі, щоб не зустрітися з недоброзичливим поглядом або щоб не збитися з думки, він може дивитися "між людей".

Недоречно дивитися в очі людям, з якими не вступаєте в спілкувальний контакт. У нашому народі навіть є порада: коли Хтось надто пильно дивиться на Вас, то, щоб припинити це, тре­ба подивитися на його (її) черевики.

Існує чимало видів погляду і, відповідно, їх характеристик: байдужий, веселий, глибокий, довірливий, доброзичливий, жит­тєрадісний, колючий, кривий, привітний, скептичний, холод­ний тощо. Не менше і "процесуальних" окреслень: відривати, втопити, зводити, відводити, ловити, наводити, не зводи­ти, не опускати, переводити, впіймати погляд; блудити, блу­кати, влипнути, впиватися, зміряти, зустрічатися, кресну­ти, метнути, оббігати, обводити, обіймати, обпалювати, обсипати поглядом. Які з цих означень і словосполучень ха­рактеризують етикетну, а які - неетикетну поведінку, вста­новити неважко.

Залежно від локалізованої спрямованості на співрозмовни­ка розрізняють діловий, світський та інтимний погляди. Діло­вий погляд спрямовується в трикутник, вершиною якого є уяв­на точка посередині чола, а основу становить лінія між очима. Нижче очей діловий погляд не опускається. Світський погляд не виходить за межі трикутника, розміщеного між очима і ро­том партнера. Він спрямовується нижче лінії очей. В очі і вод­ночас нижче спрямовують також інтимний погляд. Але тут три­кутник значно більший: він міститься між очима і грудьми, а з даль­шої відстані - між очима і нижньою половиною тіла.

Вид погляду має відповідати типові комунікативної ситу­ації.

Симптоми

До невербальних знаків належать також симптоми - вияви душевного стану, які в слове­сному вигляді формулюються: почервонів (від гніву; від copoму); позеленів (від люті); кинуло в піт (від хвилювання; з пе­реляку) тощо. Коли людина невдоволена, сердиться, негативно реагує на ситуацію, у неї звужуються зіниці. Коли ж хвилюєть­ся, то зіниці розширюються - навіть у чотири рази. Розши­рюються вони і тоді, коли людина дивиться на щось із зацікав­ленням, наприклад, на якийсь товар (торговці беруть до уваги цей інформативний знак уже не одне століття). А закоханий погляд розширює зіниці в адресанта та незрідка викликає таку ж реакцію в адресата погляду.

Оскільки симптоми є реакціями на певні стимули, отриму­вані в актах спілкування, то вони мають комунікативний сенс і впливають на співрозмовника. (Тут не торкаємося знаковості цих симптомів у фізіологічному аспекті: почервонів від фізич­ного напруження; від високої температури тощо).

Предметні знаки етикетного спілкування.

У спілкуванні, у тому числі етикетному, застосовуються різні предмети і маніпуляції з ними. Існує навіть спеціальне поняття - предметна етика.

Мова квітів. У середні віки на Сході виникла мова квітів, що мала назву селям. Згодом вона поширилася і в Європі. Решт­ками цієї мови ми послуговуємося і тепер, даруючи троянди - символ кохання, лілії - символ цнотливості, стокротки - скром­ності, фіалки - потаємності, айстри - смутку, знаючи, що квіти червоного кольору - це знак любові, рожевого - кохан­ня, білого - чистоти, блакитного - віри, синього - вірності, Жовтого - розлуки тощо.

Умовні сигнали - побудовані на основі усного мов­лення системи передавання повідомлень за допомогою жестів, зрозумілих лише для певного кола осіб. Як пра­вило, такі сигнали виробляються у вузьких професій­них групах. Наприклад, брокери товарних бірж у всьо­му світі користуються сигналами, зрозумілими лише їм, що символізують вимогу знизити або підвищити ці­ну, згоду або незгоду на заявлені умови угоди тощо.

У процесі ділового спілкування необхідно намага­тися контролювати зовнішні прояви власних емоцій і правильно тлумачити міміку, пози, жести співрозмов­ника, доповнюючи отриману словесну інформацію невербальною.