Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



СУТЬ І ЕФЕКТИ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПРИЙНЯТТЯ.




Читайте также:
  1. Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів
  2. ВЛАДА, ВПЛИВ, ЛІДЕРСТВО. ФОРМИ ВЛАДИ І ВПЛИВУ. ЛІДЕРСТВО: СТИЛЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ. СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА. ПСИХОДІАГНОСТИКА.
  3. Геологічна ефективність пошукового буріння
  4. Глава вторая. Принципы воспитания физически дефективных детей.
  5. Глава третья. К психологии и педагогике детской дефективности.
  6. Дефекти в кристалах. Фонони
  7. Дефекти відеозображень при використанні методів стиснення MPEG
  8. Ефективна організація пошуку. На завершення декілька порад щодо користування пошуковими системами.
  9. Ефективність виробництва – це комплексне відображення кінцевих результатів використання робочої сили (працівників) і засобів виробництва за певний проміжок часу.
  10. Ефективність діяльності підприємства

 

При спілкуванні виникають ефекти соціальної перцепції як результат приписування чи поширення оцінного враження на сприймання дій, вчинків, особистісних рис іншої людини за де­фіциту часу і джерел інформації.

Ефект ореолу. Характеризується тенденцією перебільшувати властивості особистості співрозмовника, переносити сприятливе (несприятливе) враження про одну якість індивіда на всі інші.

Ефект ореолу проявляється в тому, що загальне позитивне враження про людину зумовлює позитивні оцінки і не представ­лених якостей. Буває і навпаки: загальне неприємне враження породжує негативні оцінки. Позитивна переоцінка поведінки і рис іншої людини зумовлена позитивною упередженістю. Щодо неї вживають назву «позитивний ореол», негативна - негатив­ною упередженістю, коли виявлені надалі позитивні якості не бе­руться до уваги, недооцінюються (негативний ореол).

Пізнаючи іншу людину, відбувається емоційне оцінювання її. намагання зрозуміти вчинки, спрогнозувати її поведінку та змоделювати власну. Цього досягають завдяки використанню механізмів ідентифікації, емпатії, егоцентризму, рефлексії, стереотипізації. каузальної атрибуції, ефектів соціальної перцепції.

Ідентифікація. Найелементарнішим способом розуміння ін­шої людини с уподібнення себе з нею. що відіграє важливу роль у спілкуванні і взаємодії.

Характеризується ототожненням (уподібненням) себе з іншим індивідом або групою, основою якого є емоційний зв'язок: на­буття, засвоєння цінностей, ролей, моральних якостей іншої лю­дини, особливо батьків; копіювання суб'єктом думок, почуттів, дій іншої людини, яка є моделлю.

Ідентифікація є способом розуміння іншої людини через усві­домлене чи неусвідомлене ототожнення її із собою, намагання зрозуміти її стан, настрій, самооцінку, ставлення до світу, уявив­ши себе на її місці. Вона може бути повною (ототожнення себе з іншою людиною загалом) або частковою (уподібнення за однією ознакою).

Результатом ідентифікації є інтроекція - виокремлення і ото­тожнення себе з особистістю чи групою, перенесення, запозичен­ня, «вбирання» в себе певних рис об'єкта і проекція — припису­вання іншому своїх думок і почуттів.

Емпатія. Цей механізм, реалізуючись як емоційний відгук на проблеми іншого, тісно пов'язаний з ідентифікацією. Емпатія є основною навичкою, яка набувається у процесі соціалізації і пе­редбачає здатність приймати соціальні ролі й установки ін­ших, уявляти себе у соціальній позиції іншого і передбачати його реакції.



Емпатія (співпереживання, співчуття) - намагання осягнути емоційний стан іншої людини; психічні процеси, який дає змогу зрозуміти переживання іншої людини (механізм пізнання); дія індивіда, що допомагає йому по-особливому вибудувати спілку­вання (особливий вид уваги до іншої людини); здібність, власти­вість, здатність проникати в психічний стан іншої людини (харак­теристика людини, тобто емпатійність).

Схильність до емпатії зростає при набутті життєвого досвіду, а також серед схожих між собою людей. Рівень емпатії залежить від здатності індивіда уявити, як одна подія сприйматиметься різ­ними людьми, визнання права на існування різних точок зору. Схильна до емпатії людина терпима до вираження емоцій інши­ми людьми; глибоко вникає в суб'єктивний внутрішній світ спів­розмовника, не розкриваючи при цьому власного настрою і світу: готова адаптувати своє сприймання до сприймання іншої людини задля кращого розуміння того, що з нею відбувається.



Проявами емпатії є співпереживання - переживання індиві­дом тих самих емоційних станів, почуттів, які відчуває інший, і співчуття - емоційне сприйняття негараздів іншого безвідносно до власного стану і дій.

Егоцентризм. Явищем егоцентризму ускладнюється процес міжособистісного пізнання людьми одне одного. Він полягає в нездатності побачити і зрозуміти пізнавальну позицію іншої лю­дини, невмінні оцінити факти, події, явища з її точки зору.

Егоцентризм - зосередженість індивіда тільки на власних інтересах і переживаннях, що спричиняє його нездатність зрозуміти іншу людину як суб'єкта взаємодії та самодостатню особис­тість. Найчастіше егоцентризм проявляється у ранньому дитинс­тві. У процесі розвитку і навчання особистості сила проявлення його поступово зменшується.

Егоцентричність як закономірний етап становлення є норма­льним особистісним розвитком. Відхиленням від норми є застрягання особистості на цьому етапі, відсутність сил і прагнення по­долати його. Жорстка орієнтація на себе не сприяє розвитку особистості. Тому егоцентрики живуть своїми уявленнями про добро, справедливість, любов.

Рефлексія. Механізм соціальної перцепції, який реалізується як внутрішнє уявлення людини про думку тих, ким вона контак­тує.

Рефлексія (звернення назад, самопізнання) - бачення індиві­дом того, як його сприймають і оцінюють інші індивіди або спіль­ності; вид пізнання, у процесі якого суб’єкт стає об’єктом свого спостереження; роздуми, аналіз власного психічного стану. про суб'єкта, пізнання суб'єктом себе через з'ясування думок інших людей про нього. Чим ширше коло спілкування, чим більше різних уявлень про те, як людина сприймається іншими, тим бі­льше вона знає про себе й людей, що її оточують. Рефлексія за­свідчує перехід від повного включення самосвідомості в діяль­ність до формування нового ставлення суб'єкта не лише до діяльності, а й до себе в цій діяльності.



Цей вид соціальної перцепції передбачає не тільки знання суб'єкта про себе та свою діяльність, а й уявлення про те, як він і його діяльність сприймаються іншими. Як новоутворення психі­ки, вона з'являється на певному етапі онтогенетичного розвитку. Дозрівання механізмів рефлексії стимулює самоаналіз, форму­вання волі, становлення особистісної зрілості.

Стереотипізація - формування враження про людину на основі вироблених стереотипів; приписування знайомих рис з метою прискорення чи полегшення міжособистісного спілку­вання.

Оцінні стереотипи являють собою сукупність якостей, котрі людина приписує іншій людині. Формування стійких образів соціального об'єкта (людини, групи, події, явища тощо) відбувається непомітно для індивіда. Можливо, у зв'язку з недостат­ньою усвідомленістю стереотипи утверджуються як стійкі ета­лони, владарюючи над людьми. Формуються вони як наслідок недостатньої поінформованості, результат узагальнення особи­стістю власного досвіду, доповненого відомостями, отримани­ми з книг, кінофільмів, висловлюваннями інших людей. Сте­реотип допомагає швидко і досить надійно спрощувати, оформлювати у певні категорії та еталони соціальне оточення людини, легше його розуміти і прогнозувати. Когнітивною ос­новою стереотипізації є такі операції, як селекція, обмеження, категоризація соціальної інформації. Мотиваційну основу цьо­го механізму становлять процеси оцінної поляризації на ко­ристь своєї групи, що вселяють індивіду почуття належності та захищеності.

Зазвичай вони формуються з недостатньої поінформованос­ті про об'єкт сприймання, стереотипи можуть виконувати кон­сервативну, іноді реакційну роль, формуючи неправильні уяв­лення про людей, деформуючи процес міжособистісного розуміння і взаємодії. Під час пізнання людьми одне одного стереотипізація здатна спричинити спрощення і скорочення цього процесу. В такому разі стереотипи не обов'язково вико­нують оцінну роль. Стереотипізація породжує упередження у сприйманні іншої людини. Якщо судження про іншу людину вибудовується на основі попереднього негативного досвіду, то нове сприймання представника тієї самої групи буде також не­приязним.

Стереотипи формуються буденною свідомістю, тому вони ча­сто бувають не тільки сумнівними, а й помилковими. Перевірити істинність чи хибність стереотипу можна лише в процесі аналізу конкретної ситуації.

Каузальна атрибуція. Вивчення каузальної атрибуції допо­магає пізнанню механізмів взаєморозуміння, процесів інтерпре­тації суб'єктом міжособистісного сприймання причин і мотивів поведінки інших людей.

Каузальна (причинна) атрибуція (приписування) - інтер­претація необхідної суб'єкту інформації шляхом приписування партнеру по взаємодії можливих почуттів, причин і мотивів поведінки.

Ми інколи, не знаючи, чи знаючи недостатньо справжні при­чини поведінки іншого індивіда, починаємо приписувати одне одному невластиві їм причини, зразки поведінки, загальні харак­теристики. Це явище називається фундаментальною помилкою атрибуції.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 21; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты