Мережа Інтранет

Локальною, територіальне розподіленою, приватною мережею підприємства, яка володіє вмонтованими механізмами безпеки та базується на інтернет-технологіях є Інтранет. Інтранет - закриті корпоративні мережі, засновані на стандартах і технологіях, що застосовуються в мережі Інтернет.

Термін "Інтранет" був введений в загальне користування у 1995 р. Однак трактування цього поняття було досить різноманітне. У загальному значенні під Інтранетом розуміли використання Інтернет-технологій у межах корпоративних мереж. Насправді Інтранет представляє собою більш глибоке явище, ніж просто "локальний Інтернет".

Підприємство без особливих витрат може з'єднати свою внутрішню мережу Інтранет з Інтернет, після чого віддалені користувачі (наприклад, працівники, які знаходяться у відрядженні, або клієнти підприємства) отримають можливість доступу до внутрішньої мережі через Інтернет (рис. 2.15 Ілюстративного курсу). (Структура розподіленої обчислювальної системи, що базується на Інтернет-технологіях).

Підприємство може обмежувати доступ користувачів до документів, дозволяючи всім бажаючим переглядати одну частину документів, а іншу частину робити доступною тільки для певного кола користувачів. Можливе надання дозволу користувачам локальної мережі для виходу в Інтернет, відкривши їм доступ до найбагатшого фонду інформації, що містить практичні відомості з будь-якої теми.

Цілком допустиме використання у мережі Інтернет публічних каналів зв'язку, які входять до Інтернет, але при цьому повинна забезпечуватися безпека передачі даних і заходи з припинення проникнення зовнішніх користувачів на корпоративні вузли. Фірми, що займаються електронним бізнесом в Інтернеті, мають змішану мережу, в якій підмножина внутрішніх вузлів зв'язку корпорації складає інтрамережу, а для позначення зовнішніх вузлів зв'язку з Інтернетом (як правило, це веб-сервери) використовується термін "Екстранет".

Особливо ефективним є використання мережі Інтранет для великих транснаціональних корпорацій: вона надає можливість створити єдину інформаційну систему для співробітників всього світу, доступ до якої здійснюється веб-браузерами і управління якою легко централізувати.

Головне завдання Інтранет полягає в організації зручного та простого доступу до корпоративної інформації, тому на перший план виходить вдала структура Інтранет і правильний підбір прикладного програмного забезпечення. Іншою проблемою Інтранет, успадкованою від Інтернет, є значні витрати часу на пошук інформації. Якщо в мережі опубліковано багато документів, особливо якщо вони знаходяться на кількох серверах, що обслуговують різні групи розробників, оперативно знайти потрібний документ досить важко. У випадках, коли інформаційне середовище досить насичене, працівник може навіть не знати про існування потрібного йому документу.

Особливо вагомі результати помітні при використанні Інтранет у великих компаніях. Переваги їх використання зростають із збільшенням кількості працівників компанії та кількості віддалених один від одного офісів. При зростанні масштабів компанії для забезпечення координації її роботи необхідним є використання в Інтранеті більшої, кількості документів, інструкцій тощо, потрібних практично всім співробітникам для щоденної роботи. Кількість таких документів, зміна їх версій постійно збільшується, і своєчасне їх надання персоналу стає реальною проблемою для керівництва. При використанні старих, звичних методів обміну подібною інформацією, наприклад розділ файлів чи електронної пошти, неможливо гарантувати актуальність та негайну доступність змінених версій документів. У таких випадках обов'язковим є застосування механізмів публікації документів на веб-серверах компанії.

Достатньо велика кількість підприємств використовують закладки, які дозволяють здійснювати доступ до бази даних компанії прямо із веб-браузера без створення та використання спеціалізованих програм доступу до цих баз даних. Наприклад, такий продукт, як "Novell Group Wise", дозволяє співробітникам підприємства працювати зі своєю електронною поштою та щоденником прямо із веб-браузера.