Критика концепту глобального громадянського суспільства

Помилково вважати глобальне громадянське суспільство абсо­лютним благом, бо його актори виступають за контроль влади держави, проти експлуатації й гноблення. Насправді не тільки громадські групи, але й релігійні, націоналістичні рухи діють поза контролем держави, не кажучи про глобальні терористичні мережі і транснаціональну органі­зовану злочинність. Реалізація потреби глобальної участі може як при­звести до анархії, етнічного насильства або соціальної дезінтеграції, так і стати джерелом інновацій для створення нового, більш справед­ливого суспільства. Але, за словами А. Мартінеллі, «навіть якщо обме­житися уявленням про транснаціональне громадянське суспільство окремих груп, відданих розвитку демократії глобального публічного простору, не можна з його росту — реального — виводити наявність універсального світового суспільства, бо це лише один вимір світового суспільства, що формується»⁷.

Серед основних перешкод розвитку глобального громадянського сус­пільства можна виділити такі:

— найсильніші міжнародні актори звичайно звертаються до питань спільного інтересу в межах своїх вузьких світоглядів і власних кон­кретних цілей і Інтересів, зберігаючи існуючі нерівності й ієрархії, ство­рюючи нові порушення основних прав людини й соціальної справедли­вості;

— стратегії, рішення й реальна поведінка міжнародних організацій, які за визначенням повинні мати глобальну підтримку серед людей, крім захисту свого бюрократичного виживання й привілеїв, часто спря­мовані на користь їхніх найсильніших членів;

— зберігаються глибокі нерівності між країнами й народами, депри-вація як абсолютна бідність, нижча за поріг щоденного виживання, і як відсутність можливості використовувати свою свободу вибору для поліпшення життєвих шансів індивідів і груп, що стимулює виправдані обвинувачення в соціальній несправедливості та провокує поширення агресивних рухів і доктрин;

— поява у відповідь на глобальні тенденції нових форм релігійного фундаменталізму, агресивного націоналізму й трайбалізму, які кон­струюють Ідентичність людей на базі примітивних зв'язків, нетерпи­мості і догматичних вірувань, придушують ріст демократичного грома­дянства, що робить діалог культур неможливим;

— зниження участі в демократичній політиці й довіри до демокра­тичних процесів і інституцій розвинутих країн із представницькими урядами, що послаблює привабливість демократії;

— збереження авторитарних режимів, які придушують громадянські права й політичні свободи в багатьох країнах, що не сприяє посиленню громадянської підзвітності на глобальному рівні;

— збереження суперництва національних держав за владу й блага. З урахуванням стабільності національної держави як інституціонального втілення політичної влади й джерела колективної ідентичності універ­сальне глобальне суспільство є малоймовірним, але багатополярним світом, регульованим певною формою поліархічного глобального управління;

— домінуюча сила національної ідентичності, за умов якої багато з людей і груп сучасного світу не тільки ідентифікують себе за своїми мірками, не тільки дотримуються цінностей, протилежних до цінностей інших, але й силою намагаються привести дії інших у відповідність до своїх переваг.

7 Мартинелли А. От мировой системьі к мировому обществу // Социс,— 2009. —№1, —Сб.

Деякі теоретики глобального суспільства вважають, що розвиток глобальних криз — соціально-економічних, екологічних, політичних, соціальних — спричиняє виникнення спільних інтересів і усвідомлення єдиної ідентичності всіх людей планети. У зв'язку з цим і держави, і всі інші конкретні спільності, такі як цивілізації й культури, повинні розглядатися як абстракції, народжувані загальносвітовим комплексом суспільних відносин. Саме цей комплекс дедалі очевидніше набуває ознак самоврядного глобального громадянського суспільства. Основна проблема такої постановки питання полягає в тому, що її прихильники наполегливо виключають із цього комплексу держави, вважаючи їх застарілими й соціально-політичними інститутами, що відмирають. Усі міркування про світове або глобальне суспільство в більшій своїй частині повисають у повітрі, оскільки громадянське глобальне сус­пільство, як суспільство взагалі, немислиме без його співвіднесення з настільки ж масштабною державною інстанцією. Справа ускладню­ється ще й тим, що поняття «суспільство», співвіднесене з процесами глобалізації, або стає проблематичним (У. Бек), або перестає бути пер­винною соціологічною одиницею (М.С. Арчер), тобто перестає бути адекватним реаліям світу, що глобалізується.

Концептуалізація світового суспільства як універсального гло­бального суспільства заснована на розумінні суспільства як de facto мережі соціальних відносин із взаємними очікуваннями, що вимагає de jure нормативного консенсусу — у формі набору космополітичних інституцій, що відокремлюють легітимну політичну владу від тради­ційно фіксованих територій⁸. Цей підхід представлений прихильниками загальнолюдської (космополітичної) демократії, але якщо погодитися з таким визначенням суспільства, потрібно визнати, що на початку XXI ст. світове суспільство як універсальне глобальне суспільство не існує й навряд чи буде існувати в доступному для огляду майбутньому. Почуття вселюдської ідентичності й уявлення про світове громадянство ще підпорядковані національним локальним, етнічним, релігійним і іншим ідентичностям окремих країн. При настільки сильній культурній розмаїтості в плані нормативного консенсусу світове суспільство не може не бути плюралістичним.

⁸ Rawls J. A Theory of Justice. — Oxford: Oxford University Press. 1971. — P. 47.

Більше реалістичною й менше ризикованою, ніж концепція універ­сального глобального суспільства, є концепція світового суспільства як всесвітньої асоціації народів, національних держав, міжнародних орга нізацій, наднаціональних союзів і транснаціональних співтовариств, інтегрованих і регульованих поліархічною формою глобального управ­ління. Ця версія світового суспільства стала можливою завдяки гли­бокій взаємозалежності; вона не може не бути плюралістичною.

Глобальне громадянське суспільство має настільки ж конфліктну природу, як і його контрагент на рівні національних держав, оскільки на рівні світу ІнституціональнІ й нормативні вимоги до ненасильницького розв'язання конфліктів є слабшими.

В описі У Бека глобальне суспільство виглядає аморфним, фрагмен-тованим, дезінтегрованим та включає два нерівні різновиди: основний, породжений активністю ТНК, і доповнюючий її, представлений сукуп­ністю державних утворень. Дослідник розуміє процес глобалізації як створення мережі зв'язків, що самопідтримуються, І різних соціальних просторів, як народження багатомірної тканини взаємних переплетень і зобов'язань, утвореної транснаціональними відносинами. У Бек під­креслює, що ці зв'язки й відносини дають «нову якість», що характери­зується через формулу «невзаємопов'язаний взаємозв'язок», у зв'язку з чим він був змушений замінити поняття «суспільства» поняттям «спільності».

Опоненти концепції глобального суспільства вважають, що людство не виявляє таких ознак, які забезпечують можливість соціального порядку, а саме наявність єдиного керуючого центра, наявність правил і законів, обов'язкових для всіх членів суспільства, наявність актора, що володіє встановленим правом застосовувати санкції до поруш­ників цих правил і законів. Тому, на їхню думку, на сучасному етапі не існує глобального суспільства, але має місце глобальне співтовариство. Якщо існує глобальне суспільство, то поняття «співтовариство» не має змісту, тому що суспільство є дискретною одиницею співтовариства, а не навпаки.

На думку А. МартінеллІ, «концептуалІзація світу як єдиної системи й визнання ускладнення всесвітніх соціальних мереж, глобального масштабу стратегій, застосовуваних акторами, космополітизм гло­бальних міст, однак, не означають існування світового суспільства. Ідея єдиного світу, уявлення, що світ тісно пов'язаний і інтегрований спільними силами й практиками, — необхідна, але недостатня умова виникнення світового суспільства»⁹. Сучасний світ усе ще складається Із суспільств. Питання про виникнення світового суспільства, з точки зору А. МартінеллІ, складніше за питання про взаємозалежності у світі.

⁹ МартинеллиА. От мировой системьі к мировому обществу // Социс.— 2009. —№1. —С.6.

Відповідь на нього залежить від змісту поняття «суспільство» — досить нечіткого в мові соціальних наук.

«Світове суспільство треба розуміти не як універсальне глобальне суспільство, проекцію на рівень світу сучасних національних суспільств, у яких ми живемо, або як кінцеву стадію ускладнення пройденого шляху "клан, плем'я, місто, держава", а як асоціацію співтовариств, заснованих на владі закону й загальноприйнятих нормах і органах, як глобальний проект взаємоповаги й мирного співробітництва», — вважає А. Марті­неллІ. Якщо суспільство — це спільна спроба взаємної вигоди¹⁰, варто очікувати й вітати появу в усьому світі почуття співтовариства зараз, коли проблема співробітництва стає світовою за масштабами.

¹⁰ Мортинєлли А. От мировой системьі к мировому обществу // Социс. 2009. — №1. — С.6.

Визнаючи, з одного боку, зростання глобального громадянського суспільства й транснаціонального публічного простору, поширення глобальної культури й загальнолюдської етики, не можна не бачити, що поруч діють контрсили. Єдиного співтовариства індивідів, наділених рівними правами й відповідальністю, яким підзвітні ті, хто приймає рішення, ще немає. Норми й органи, що організують І регулюють соці­альне й економічне життя на глобальному рівні, неадекватні прагненню до миру, свободи, людської гідності, культурного плюралізму й соці­альної справедливості для всіх. Універсальне глобальне суспільство в найкращому разі повільно виникає. Як всесвітня асоціація людей, народів і транснаціональних спільнот, інтегрованих і регульованих поліархічною формою глобального управління, воно можливе й бажане.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Баталов З.Я. О философии международньїх отношений. — М.: НОФМО, 2005.

2. Бек У. Что такое глобализация? (Ошибки глобализма — ответы на глобализацию) / Пер. с нем. А. Григорьева й В. Седельника. — М.: Прогресс-Традиция, 2001,

3. Галенская Л.Н., Бахин С.В. Знциклопедия международньїх организаций. Международные неправительственньїе организаций, обладающие консуль­тативним статусом при экономическом и Социальном Совете ООН / Под ред. Л.Н. Галенской — Т. 2. — СПб: Издательство юридического факультета СПбГУ,

Изд. дом СПбГУ, 2006. 4. ГладковП.В. Международное общество: утопия или реальная перспектива //

МЗиМО,— 1989. —№6. Б.ДаллмарФ. Глобальная зтика: преодолєние дихотомии «универсализм» —

«партикуляризм»// ВопросьІ философии. — 2003. —• №3.

6. Делягин М.Г. Мировой кризис: Общая теория глобализации.— М.: ИНФРА-М,

2003.

7. Дубовский С.В. Глобальная пирамида как результат исторического развития, характеристик социума й состояния средьі // Обществ. науки й современ-ность. — 2002.— №4.

8. ЗиноеьевА.А. Глобальньїй человейник.— М.: Центрполиграф, 1997.

9. ИванченкоВ. Глобализация й общественньїй менталитет // Вопр. зкономи-

ки. —2001.—№12.

10. ИзензееИ. Государство // Вести. Мос. ун-та. Сер. 12. СоЦлполит. исслед.— 1992.—№6.

11. Кессиди Ф.Х. Глобализация й культурная идентичность// Вопр. философии. — 2003. — №1.

12. НазарчукА.В. Зтика глобализирующегося общества, — М.: Директмедиа Паблишииг, 2002.

13.ПанаринА. Глобальнеє информационное общество: вьізовьі й ответьі // Власть. —2001.—№ 1. —С. 14-19.

14.СемененкоИ.С. Глобализация й социокультурная динамика: личность, обще­ство, культура // Полис. — 2003. — № 1 (72).

15. Современньїй глобальньїй кат/пал\лзм/БобковФ.Д.,ИвановЕ.Ф.,СвечниковА.Л.,

Чаплинский С.П. — М.: ОЛМА-Пресс, 2003. Іб.СоросДж. Открьггое общество. Реформируя глобальньїй капитализм / Пер. с антл.— М.: Некоммерч. фонд поддержки культурьі, образования й новьіх информационньїх технологий, 2001.

17. Социология. Наука об обществе: Учебное пособие / Под общ. ред. проф. В.П. Андрущенко, проф. Н.И. Горлача. — X.: ХГУ, 1996.

18.Сухарев Ю.А. Глобализация й культура. Глобальньїе изменения й культурньїе трансформации в современном мире / Моск. гос. лингв. уи-т. — М,: Вьісш. шк., 1999.

19. Уткин А.И. Глобализация: процесе й осмьісление. — М.: Логос, 2002.

20. Фергюсон Й. Глобальнеє общество в конце двадцатого столетия // Международньїе отношения: социологические подходьі. •— М.: Гардарика, 1998.

21 Чєрнов А. Глобальнеє информационное общество / А. Чериов // Международ-

ная жизнь, — 2004. — №9. — С. 121-130. 22. ЗтционІМ.Отимперии к сообществу: новьій подход кмеждународным отношениям / Пер. с англ.; под ред. В.Л. Иноземцева. — М.: Ладомир, 2004.