Виконання вправ на професійну ідентифікацію

На цьому етапі роботи слід виконати дві вправи.

Вправа 1.Оцінювання педагогічної позиції. Викладач ставить на дошці крапку, біля якої пише: «Я». Від крапки відводить кілька ліній (за кількістю студентів у групі).

Кожний студент підходить до дошки і на кінці однієї з вільних лі­ній пише ім'я того студента з групи, якого він обрав би своїм виклада­чем. Заздалегідь слід пояснити, що не варто орієнтуватися на дружні зв'язки або міжособистісну приязнь. Ідеться лише про професійні сто­сунки (оцінювання педагогічної позиції членів групи).

Після того як усі студенти зробили свій вибір, вони сідають у коло і по черзі пояснюють, чому обрали саме цю особу.

Після обговорення викладач обов'язково має зауважити, що незнач­на кількість або цілковита відсутність вибору щодо того чи того сту­дента не свідчить про низьке поцінування його групою. Очевидно, на цьому етапі професійного становлення такий студент ще не мав змоги заявити про себе в педагогічному ракурсі. Йому пропонують провести самоаналіз у такому напрямі: «Що треба зробити, щоб люди бачили в мені педагога?»

Цю вправу можна виконувати тільки тоді, коли в групі встановлено відверті стосунки, а самі студенти можуть обговорювати свої успіхи або невдачі без психологічних ускладнень.

Вправа 2.Обговорення підсумків тестування. Доцільно будувати обговорення не як оголошення кількісних результатів, отриманих сту­дентами, а як розкриття особливостей поведінки, самопочуття, стилю ро­боти окремих учителів, які володіють певними рівнями сформованості параметрів, що аналізуються. Керівник заняття розкриває на образних, практично пізнаних прикладах ті позитивні й негативні наслідки, до яких призводить наявність або брак у конкретного педагога певних якостей. Студенти беруть участь у доборі аналогій, шукають у своєму життєвому досвіді приклади відповідної поведінки, стилю діяльності вчителів.

Так, під час обговорення першого тесту (ДДО — диференційно-діаг-ностичне опитування) студентам повідомляють, що виявилася та систе­ма, яка є найкращою для людини. У цій системі студент взаємодіє із задоволенням, без внутрішньої напруженості. Постають питання: чим відрізняється поведінка людей, які мають різні системні орієнтації? Що буде, якщо вчителем стане людина з орієнтацією «техніка» чи «приро­да», «знакові системи» чи «художній образ»? Чим відрізняється від усіх інших орієнтація на людину?

У ході обговорення студентів підводять до висновку, що першим показником схильності до педагогічної діяльності є орієнтація на іншу людину як найбільш значущий, такий, що емоційно переважає, об'єкт взаємодії. Інші види спрямованості висувають у центр подій інші аспекти, замикають діяльність на позаособистісних стосунках.

Обговорюючи результати тесту на схильність до педагогічної про­фесії, слід одразу зазначити, що високі показники (40 — 50 балів) не означають, що ця сфера діяльності закрита перед тим чи тим студентом. Ідеться про те, що «психологічна ціна» його діяльності буде дуже вели­ка (підвищені навантаження, перевтома, внутрішній дискомфорт, напру­женість у взаємодії). Можна бути прекрасним учителем і тоді, коли результати тестування, здавалося б, цьому суперечать. У такому разі вчитель знайде способи подолання тих індивідуальних особливостей, які не збігаються з характером педагогічної діяльності, і вони ніяк не позначаться на його стосунках з іншими. Завдання кожного студента — під час навчання у вищому навчальному закладі розробити власні прийо­ми компенсації індивідуальних особливостей, що спричинюють утруд­нення зовнішнього і внутрішнього плану в педагогічній діяльності (зни­зити рівень залежності від думок інших людей, виробити власну систе­му педагогічних поглядів, педагогічну позицію, розширити обсяг кому­нікативних умінь і здібність до рольової поведінки тощо).

Під час обговорення результатів опитування за Форвергом викладач повідомляє, що вони вказують на наявність у людини певної позиції і

здатність виявити її у взаємодії. Тут також корисно звернутися до життєвого досвіду студентів, навести приклади, які щодо кожного з критеріїв перебувають у тій чи іншій зоні відповідей (до 5 чи вище 5).