Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Обговорення головних теоретичних положень. У ході вивчення дидактики, галузевих методик у студентів сформу­валося уявлення про техніку і методику розробки уроку




Читайте также:
  1. Методика проведення теоретичних та практичних уроків
  2. Обговорення головних теоретичних положень
  3. Обговорення головних теоретичних положень
  4. Обговорення головних теоретичних положень
  5. Обговорення головних теоретичних положень
  6. Обговорення головних теоретичних положень
  7. Обговорення головних теоретичних положень
  8. Обговорення головних теоретичних положень
  9. Обговорення головних теоретичних положень

У ході вивчення дидактики, галузевих методик у студентів сформу­валося уявлення про техніку і методику розробки уроку. Пропонуємо, спираючись на набуте, поміркувати над тим, чи можна ще на етапі роз­робки задуму уроку спрогнозувати розв'язання одного із головних


питань сучасної школи — як наблизити урок до учнів, зробити їхнє навчання активним, успішним і особистісно привабливим.

Один із напрямів розв'язання цієї проблеми вбачаємо у створенні ситуації діалогу на уроці. В чому сутність цієї ситуації? Попередня розмова на лекції про розуміння уроку як специфічної форми спілку­вання — діалогу вчителя з учнями, дає можливість відповісти таким чином. Створити ситуацію діалогу на уроці — означає так організувати навчання, щоб забезпечити умови: а) для активної позиції учня в пізна­вальній діяльності, її переходу в самодіяльність; б) для самовираження учня в навчанні, його самореалізації і самоутвердження; в) для задово­лення природної потреби учня в міжособистісному спілкуванні з учите­лем та однокласниками під час спільної пізнавальної діяльності; г) сприй­мання вчителем і учнями себе як особистостей, які мають однакові пра­ва на повагу, власну думку в процесі пізнавального пошуку і намага­ються досягти взаєморозуміння на уроці.

Що мусить передбачити вчитель, у якого виник задум уроку-діалогу з учнями? Спираючись на рекомендовану літературу (2 — 4, 6) і влас­ний досвід, підготуйте ґрунтовний коментар, ілюстрації з досвіду робо­ти вчителів. (Ми привернемо увагу лише до окремих елементів техно­логії розробки задуму.)

1. Визначення теми навчального діалогу вчителя з учнями на уроці.
Зверніть увагу — не просто теми уроку, вказаної у програмі, а теми, до
вивчення якої вчитель залучатиме учнів і разом з ними працюватиме
над її засвоєнням. Це потребує від педагога попереднього рефлексивно­
го аналізу змісту навчального матеріалу для пристосування його до
потреб і можливостей учнів і власної творчої індивідуальності.

2. Визначення мети уроку не тільки як мети діяльності вчителя із
засвоєння учнями програмного матеріалу (наприклад, «розказати...»,
«перевірити...»), а й як перспективи їхнього особистісного розвитку —
збагачення інтелекту, розвитку емоційно-вольової сфери, моральних
установок, формування світогляду, досвіду творчої діяльності («погли­
бити уявлення про...», «допомогти формуванню власної позиції щодо...»
і т. ін.).



3. Визначення надзавдання діяльності вчителя на уроці, зорієнтова­
ного на те, щоб спонукати учнів до активної самостійної пізнавальної
діяльності, яка згодом переросте в самодіяльність, сформувати в учнів
установки щодо самовдосконалення на підставі здобутих знань.

4. Визначення оптимальної дидактичної моделі уроку, яка спонукала
б розвиток пізнавальної активності, ініціативи учнів. Це вибір такої
педагогічної технології навчання, форми її реалізації на уроці, яка забез­
печувала б можливість найповнішого вираження особистісного творчо­
го потенціалу учнів, ставила б їх у позицію активних суб'єктів навчання,
давала б шанс досягти успіху.

5. Аналіз комунікативного забезпечення уроку (за визначенням В. Кан-
Калика), необхідного для реалізації його мети і надзавдання. Йдеться


про вибір учителем оптимальної комунікативної поведінки, моделі спілку­вання з учнями, про визначення бажаного тону, психологічної атмосфери уроку, які сприяли б успішному розв'язанню його дидактичних завдань.



Отже, задум уроку-діалогу — це створення його своєрідного загального контуру, в якому відтворюються уявлення вчителя про те, яким має бути урок, за яких умов він стане успішним як для нього, так і для його учнів, дасть їм інтелектуальну і моральну втіху від спільної діяльності. Задум уроку потім трансформується в розробку його детального плану.

Кінцевим результатом розробки задуму можуть стати відповіді на запитання, які поставить перед собою вчитель: чим збагатяться мої учні внаслідок вивчення цього матеріалу? що може збудити в них інтерес, у чому актуальність цього матеріалу для них? на що в їхньому досвіді можна спертися? що може спричинити появу бар'єрів у сприйнятті теми, як цьому запобігти? що мене, як учителя, приваблює в цій темі? про що я хочу розповісти учням (пошук змісту, сенсу розповіді)? яким хотілося б бачити результат уроку? якою буде його післядія? які атмо­сфера, тон, стиль спілкування визначатимуть нашу взаємодію? як це сприятиме досягненню мети і надзавдання?

Важливим елементом розробки задуму уроку є визначення його мети. В меті уроку, як відомо з курсу дидактики, своєрідно прогно­зується результат навчання учнів. Тому його ефективність залежить і від того, в чому вчитель вбачає результат своєї діяльності на уроці. Пропонуємо визначитися з власною думкою щодо цього, використовую­чи рекомендовану літературу (3, 4, 6). Звернімо увагу при цьому на деякі істотні, на наш погляд, моменти.

Мета уроку повинна мати за орієнтир розвиток особистості учня взагалі, а не тільки збагачення його новими знаннями. Матеріал уроку має бути засобом формування ціннісних орієнтацій, поглядів, переко­нань учнів, розвитку їхнього світосприймання і розуміння себе в довко­лишньому світі. Отже, неправомірно зводити результат навчання лише до засвоєння учнями певної суми знань, він мусить бути глибшим та істотнішим. Важливо також згадати один із складників загального меха­нізму засвоєння знань: вони стають надбанням особистості за умови формування в неї емоційно-ціннісного ставлення до них. Тоді знання можуть використовуватися як інструмент розв'язання практичних зав­дань життєдіяльності людини. Тому зрозумілим є висновок учених про те, що результат навчання має визначатися на кількох рівнях: предмет­ному (засвоєння певної суми знань); операціональному (формування вмінь, навичок практичної, творчої діяльності); емоційному (формуван­ня особистісного ставлення до знань, сприймання їх як власної цінності). Отже, і мета уроку має бути зорієнтована на розв'язання завдань усіх зазначених рівнів.



Діалог учителя з учнями на уроці насамперед забезпечуватиметься досягненням мети, зорієнтованої на особистісний розвиток учня, адже це визначить методи та прийоми навчання, які вибере вчитель, — чи бу-


дуть вони стимулювати пізнавальну активність учня, його творчість, чи будуть спрямовані лише на відтворення, репродукцію знань, їх меха­нічне засвоєння. В останньому випадку важко говорити про діалог як обмін не тільки інформацією, а й особистісним сенсом, та й взагалі важ­ко говорити про справжній обмін, це скоріше однобічне передавання вчителем інформації для засвоєння учнями.

Термін «надзавдання» часто вживають педагоги. Цікаві роздуми щодо цього містить книжка Ю. Львової (3). Зазначмо тільки, що надзавдання уроку також пов'язують із забезпеченням особистісного розвитку учня на уроці. Якщо мета — інформування учнів, то надзавданням є спонукання їх до дії, до роздумів над почутим, творчості, самостійного поглибленого вивчення матеріалу уроку. Визначити надзавдання уроку — це озна­чає спрогнозувати характер його післядії, коли в учня відбувається, за висловом О. Блока, «підземне зростання душі». Умовно можна сказати, що досягнення мети уроку має забезпечити особистісний характер засвоєння нових знань учнем, а розв'язання надзавдання — відкриття ним істини для себе на підставі здобутих знань.

Передумовою досягнення як першого, так і другого в шкільному на­вчанні є, по-перше, сприймання учнем учителя як особистості, зацікавле­ної в його інтелектуальному та моральному зростанні, відкритої для спілкування; по-друге, активна позиція учня в пізнавальній діяльності, можливість самоутвердитися в процесі навчання.

Передумовою створення на уроці ситуації діалогу, як відомо, є забез­печення пізнавальної активності учнів. У дидактиці пізнавальну актив­ність визначають як інтенсивну аналітико-синтетичну мисленнєву діяль­ність учнів, її характеризують високий рівень готовності учнів до оволо­діння знаннями, свідоме спрямування зусиль на їх засвоєння, самостійність (І. Харламов, Т. Шамова, В. Лозова). Стимулювання активності учня дає йому змогу посісти позицію співучасника діалогу, який ведуть учитель та учні, вступити з ними в контактну взаємодію під час розв'язання навчальних завдань. Створюються передумови для розвитку і реаліза­ції особистісного потенціалу учня, його самоутвердження в навчанні. Отже, важливим складником задуму уроку є визначення своєрідної стра­тегії навчання, орієнтованої на активізацію пізнавальної діяльності дітей, досягнення ними успіху в процесі навчального пізнання.

Пропонуємо орієнтовний план аналітичної діяльності вчителя з визна­чення цієї стратегії. Апробуйте його під час розробки і захисту власно­го задуму уроку.

1. Що є визначальним в організації навчання учнів на уроці: безпосе­
редній вплив учителя (трансляція знань, спонукання до навчання засо­
бами дисциплінарного впливу тощо) чи діалог учителя з учнями, який
будуватиметься шляхом активізації їхньої пізнавальної діяльності (фор­
мування мотивів діяльності, пізнавальних інтересів, потреб учнів)?

2. На який рівень пізнавальної активності учнів розраховано урок
(репродуктивний, пошуковий, творчий)? Чим це зумовлено?


3. Як забезпечуватиметься можливість самостійного ініціювання учня­
ми навчання? Чи з'явиться збалансованість між свободою учня (вибір
змісту, методів навчання) і педагогічним керівництвом його діяльністю?

4. Як розв'язуватиметься питання наближення пізнавальної діяль­
ності учнів на уроці до самодіяльності, забезпечення можливості для
самоорганізації, самоконтролю й самооцінки навчання?

Ідею комунікативного забезпечення уроку вперше висунув і обґрун­тував В. Кан-Калик (2). Слід зазначити, що оскільки задум уроку вміщує також осмислення характеру взаємодії вчителя з учнями, то важливо заздалегідь визначити власну позицію (інформатора, контролера, по­мічника, споглядача, організатора навчання, коментатора) на уроці і об­рати ту, яка найкраще забезпечить діалог з учнями в різних ситуаціях. Важливо також обміркувати мету своєї діяльності: для чого я маю йти на урок — передати учням свій досвід? збагатити, розвинути їхні осо­бистості? утвердитися чи утвердити себе в очах своїх учнів? виконати свої функціональні обов'язки? виразити себе як особистість? перевіри­ти свою здатність до педагогічної професії? Зробіть висновок, яка пози­ція є найрезультативнішою стосовно досягнення мети уроку.

Ще один штрих у роздумах про роль задуму уроку. Серйозний підхід до цього питання дає змогу виробити загальну позитивну установку на урок як діалог з учнями, подолати деякі психологічні бар'єри, набу­ти впевненості щодо своїх дій. Вчитель має йти на урок з думкою: я обов'язково повинен про це розповісти своїм учням, крім мене і краще за мене цього ніхто не зробить; я передчуваю, яке зацікавлення збудить в учнів нова тема, я радію з того, що вони збагатяться новим знанням, відчують втіху інтелектуального пошуку.


Дата добавления: 2014-12-30; просмотров: 13; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.012 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты