Групи інформації з точки зору засобів масового впливу

Схематично всю інформацію, яку несуть засоби масового впливу, можна поділити на кілька груп (див. схему): офіційна, подієва, науково-просвітницька, ділова, естетично-розважальна, власне публіцистика.

а) Офіційна інформація- державні постанови, партійні документи, резолюції та звернення, заяви офіційних осіб тощо. Це дуже важлива інформація, яка йде від владних структур до населення. Мас-медіа служать у цьому випадку каналом зв'язку. Такі документи, зазвичай, передаються державними інформаційними агентствами чи прес-службами. У часи соціалізму тексти офіційних документів друкувались у всіх виданнях, а довжелезні промови вождів годинами передавались по радіо і навіть читались дикторами телебачення. Сьогодні офіційні документи друкуються лише державними виданнями, насамперед у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України", партійні документи - у відповідних партійних органах. Загальнополітичні газети, а також телебачення та радіо, у більшості випадків, обмежуються їх стислим викладом. У цьому разі журналіст мусить бути абсолютно точним і відповідальним за об'єктивний виклад документа.

б) Подієва інформація- оперативні повідомлення про все, що відбувається у світі. Подієва інформація зі стислим оперативним коментарем є хлібом насущним журналістики, без якого не може обійтись щоденна газета і навіть тижневик. Без цього інформаційного хліба неможливе успішне функціонування радіо, а також телебачення, що має величезну перевагу над іншими: змогу не тільки сказати, але й показати.

Домінуючу роль у передачі оперативної подієвої інформації відіграють сьогодні інформаційні агентства. В Україні, крім державного інформаційного агентства "Укрінформ", діє низка незалежних інформаційних агентств, зокрема "Inter-Fax Україна", Українська пресова агенція. Найпоширенішим і найавторитетнішим універсальним за характером інформації та її достовірністю є УНІАН. Дедалі більше значення у поширенні найрізноманітнішої інформації, зокрема опублікованої та переданої в ефір, має неоднозначно оцінюваний з правового та етичного погляду Інтернет.

Якщо ж йдеться про оперативне донесення новин до аудиторії, то тут поза конкуренцією радіо і телебачення. Газета, яка тривалий час була монополістом у повідомленні новин, в умовах широкого поширення електронних засобів інформування опинилась у досить скрутному становищі, з якого періодичні видання намагаються знайти шляхи виходу. По-перше, вони переорієнтовуються на аналітичну інформацію, грунтовніше коментують найвагоміші новини. Програючи в оперативності, якісні газети виграють у достовірності й компетентності, документальній точності. По-друге, газети, тижневики прагнуть знайти і повідомити такі новини, яких немає в офіційних повідомленнях інформаційних агентств, на екранах телевізорів і комп'ютерів. У гіршому випадку намагаються знайти непомічені нюанси, ширший погляд на уже відомі події.

Найбільш достовірну і точну, найширшу і найдетальнішу інформацію про трагічне вбивство в Донецькому аеропорту в 1996 році родини Щербанів можна було одержати із газети "День" (Політика з летальним фіналом//День. - 1996. -5 лист.). Так само з різних поглядів подала ця ж газета повідомлення "Авіакатастрофа в Підмосков'ї. Нещасний випадок чи трагедія?" (День-.- 2000.-10берсз.).

Значною мірою завдяки добре поданій інформації здобули популярність у читача і відповідно високі тиражі київські газети "Факты и комментарии" та "Сегодня". Вміщувана на їхніх шпальтах подієва інформація є актуальною, всебічною, широкою за тематикою, кваліфіковано і цікаво поданою.

Кожна газета по-своєму подає оперативну інформацію. "Молодь України", наприклад, найважливіші на думку редакції події стисло друкує під традиційною рубрикою "Факт". Дещо ширші повідомлення, переважно офіційного характеру, газета об'єднує під загальною шапкою "Коли верстався номер". Львівська газета "Високий Замок" має постійну рубрику "Дуже коротко", "Комсомольская правда" - "Коротше не можна". У газеті "День" у кожному номері є інформаційні рубрики "Цей день в історії", "Соціологічна служба "Дня".

в) Власне публіцистика- тобто аналітичні авторські матеріали різних жанрів - від стислого коментаря, полемічної замітки до значних за обсягом статей, оглядів, есе, політичних портретів, нарисів, памфлетів, у яких трактуються гострі суспільно-політичні питання з метою прямого впливу на громадську думку. Це найкваліфікованіший вид журналістських виступів, який потребує від автора відповідного обдарування та досвіду. Публіцистика, яка, з огляду на історичні умови, має в українській журналістиці та літературі багаті традиції, є своєрідним згустком громадянської мужності й політичної енергії.

г) Науково-просвітницька інформація- виступи популярних та різноманітних фахівців, позаштатних авторів на теми історії, культури, мистецтва, науки, економіки, політики, філософії тощо. Важко знайти чітку межу між власне публіцистикою і науково-просвітницькою інформацією у сучасних ЗМІ. Науково-просвітницька інформація вирізняється меншою, порівняно з публіцистикою, політичною заангажованістю, більшою об'єктивністю, освітницькою, пізнавально-науковою, ніж прямо політично-спонукальною, характерною для власне публіцистики, функцією.

Типовим прикладом такої інформації може бути рубрика "XX століття: українські акценти", яку в газеті "Голос України" протягом років вели талановиті журналісти Віталій Абліцов, Віталій Жежера, Володимир Краснодемський, ґрунтовні публікації, "круглі столи" газети "День", тижневика "Дзеркало тижня".

д) Ділова інформація- різноманітні поради, консультації, виступи спеціалістів (лікарів, агрономів, екологів, педагогів, юристів), присвячені найширшому колу практичних питань - від побутових (як вирощувати помідори на балконі) до глобальних (як запобігти зараженню СНІДом). Відповідно до профілю, специфіки видання чи мовлення ця інформація може вирізнятися за характером і подаватись по-різному. У певної категорії читачів чи глядачів ця інформація викликає більший інтерес, аніж подієва чи публіцистика.

Найбільша за тиражем газета "Сільські вісті" цікава не тільки гострою публіцистикою, кваліфікованими виступами на теми сільського життя, але й порадами любителям природи, дачникам. Популярністю користуються спеціальні сторінки й особливо додатки ("Здоров'я", "Добрий господар", "Зроби сам" тощо). Крім того, сьогодні популярні спеціалізовані видання ("Порадниця", "Ваш сад і город", "Народний лікар").

е) Естетично-розважальна інформація- це колосальний масив специфічної й дуже різноманітної інформації. Якщо у XIX і на початку XX ст. естетична інформація у вигляді прозових і поетичних творів, репродукцій картин зосереджувалась переважно у журналах, частково потрапляла на шпальти газет, то з виникненням радіо і телебачення естетична інформація (пісня, музика, художній фільм, розважальні програми у формі найрізноманітніших шоу, ігор, музичних змагань) становить значну частину ефірного часу. Аналіз виявив, що, по-перше, естетично-розважальна інформація значно переважає всі інші потоки інформації на радіо і телебаченні, є домінуючою в окремих програмах, а по-друге, саме розважальна інформація має найбільшу аудиторію. Як би ми критично, скептично не ставились до так званої масової культури, її реальність очевидна. А з реальною аудиторією "мильних опер" не може конкурувати навіть аудиторія міжнародних футбольних матчів. Припинити цей об'єктивний процес, який має глибокі економічні, психологічні причини, не можна. Однак можна і треба ставити заслін низькопробній, шкідливій для морального і навіть фізичного здоров'я нації, народу, людства інформації, індустрії космополітичних розваг. Екологія інформаційного середовища - серйозна проблема нашого часу. Для її розв'язання потрібні добре і різнобічно підготовлені кадри працівників ЗМІ.

є) Довідкова інформація,здавалось би, не належить до найважливішої у журналістському середовищі. Реципієнт нерідко ставить її чи не на перше місце. Прогноз погоди, повідомлення про курси валют, програми телебачення, інформація про театральні вистави і концерти, гастролі естрадних знаменитостей та інша довідкова інформація є серйозними, іноді навіть вирішальними стимулами звертання до мас-медіа. Не випадково, мабуть, усі інформаційні програми радіо і телебачення починаються і закінчуються зведеннями про погоду, а читач газети неминуче звертає увагу на карту погоди і неодмінно купує газету з телевізійною програмою. Зрозумівши це, редакції солідних видань мають додатки "Телебачення".

ж) Рекламадавно уже стала самостійним різновидом публічної інформації. У ст.1 Закону України "Про рекламу" вона визначається як "спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку". Виробництво реклами здійснюється на замовлення спеціальними рекламними агентствами чи підрозділами редакції. У Законі "Про рекламу" виробником реклами називається особа, яка повністю чи частково здійснює виробництво реклами. В цьому визначенні пропущено дуже важливий момент: реклама поширюється не тільки з метою одержання прибутку, але й з метою поширення, популяризації відповідного виду товару чи послуг, а у політичній чи соціальній рекламі ще й певних осіб, груп осіб, партій тощо, що не завжди вимірюється одержанням навіть опосередкованого прибутку.

Звичайно, реклама - дуже специфічний різновид інформації, який потребує своєрідного літературного обдарування й особливої підготовки. Однак, потрапляючи у контекст інших потоків інформації, яка передасться мас-медіа, вона відіграє свою роль у змісті газети, телебачення, радіо. Оприлюднення реклами - важливий засіб прибутку редакції. Та насамперед журналісти повинні дбати про те, щоб реклама не шкодила тому чи іншому виду ЗМІ, не відштовхувала, як це нерідко буває, аудиторію, споживача журналістської інформації.

Схематично подаючи потоки багатоманітної інформації, ми мали на увазі не тільки вербальнуінформацію, а й візуальну.Ці види інформації по-різному впливають на людину, оскільки обробляються різними півкулями головного мозку, що сприяє гармонізації сприйняття. Слово і зображення відіграють різну роль і перебувають у різному співвідношенні у газетно-журнальному тексті й на екрані телевізора, де зображувальний ряд, якщо не домінує, то є рівноправним із словесним.

Отже, літературна праця у ЗМІ характеризується певними ознаками, що вирізняють її з-поміж інших видів творчої роботи. Необхідний диференційований підхід до масиву інформації, що його несуть засоби масового зв'язку. Відсутність такого підходу, по-перше, спричиняє творчі невдачі, оскільки різні закономірності виявляються під час написання, скажімо, подієвої інформації й аналітичного художньо-публіцистичного твору. По-друге, не можна за одними і тими ж критеріями оцінювати публіцистику і ділову інформацію. Оцінка буде неадекватною, що нерідко виявляється на практиці.