Учитель.

Найдавніші пам'ятки мистецтва, відкриті в Україні, відносяться до періоду пізнього палеоліту і віддалені від нас на 25—15 тисяч років.

Мистецтво Київської Русі виросло на грунті художньої культури, що роз­вивалась на території східної Європи, зокрема нинішньої України, ще за кілька тисячоліть до нашої ери. Сліди цієї культури спостерігаємо і тепер у народному мистецтві України, особливо на Поділлі, де донині збереглися геометризовані орнаментальні мотиви, походження яких відноситься до ранніх етанів розвитку

мистецтва. Серед них зустрічаємо стародавнє традиційне зображення «священ­ного дерева» та великої богині родючості й володарки звірів.

Стародавні язичницькі образи можна побачити і в зображеннях христи­янських символів та рос-линних узорів на тканинах пряничних дощок. Вони збереглися в дерев'яному різьбленні та в металевих виробах Гуцульщини, які здебільшого являють собою подальше перетворення старослов'янських антро-по­морфних і зооморфних фібул (застібок) в VI—XI ст. н. е. На сволоках українсь­ких хат ще й досі можна бачити прикраси, що походять від давніх слов'янських вірувань («знаки сонця»). У стародавніх могилах археологи знаходять писан­ки (обереги), прикрашені орнаментами, які й тепер роблять українські народ­ні митці.

Багато стародавніх рис спостерігаємо в народній архітектурі. Це виявляєть­ся в її планових кон-структивних особливостях, що йдуть від будівництва, в ос­нову якого було покладено зруб, у прийомах конструкції і в художньому оздоб­ленні будівель.

Деякі традиції сягають значно далі за старослов'янські часи. Так, напри­клад, ще й нині в Україні

народ прикрашає верхи крокв будівель коником, а на Півдні України можна побачити дві стилізовані кінські голови, між якими іноді ставилася стрілка.

Серед творців мистецтва цього часу найбільший інтерес становлять старо­давні скульптури — невеличкі статуетки жінки з кістки або каменю, деякі з них трестовані більш реально, деякі дуже узагальнено. Мистецтво органічно входи­ло у повсякденну трудову діяльність людини і було тісно пов'язане з її віруван­нями. Разом із тим, перші спроби людини осмислити й підкорити навколишній світ за допомогою зображувальних засобів були спробами і його естетичного освоєння. У малюнках і скульптурах виражалися справжні живі почуття. Ці первісні зображення не тільки передають зовнішні риси тварин, ай відбивають ставлення людини до зображуваного. Тож, у самому характері палеолітичного мистецтва закладено творче начало.

«Мікрофон»

• Які знахідки культури знайдено археологами під час розкопок Мізинської стоянки?

• Які висновки щодо розвитку мистецтва предків можна зробити з мізинських досліджень?

Учень.

Знахідки Мізинського поселення дають надзвичайно багатий ма­теріал для характеристики мистецтва пізнього палеоліту. Серед творів мистец­тва тут виявлено стародавні скульптури — невеличкі статуетки жінки з кістки або каменю, які становлять найбільший інтерес. Вони відтворюють образ ма-тері-прародительки, яка користувалась великою повагою. На стоянках зустрі­чається багато фігурок тварин і антропоморфних (людиноподібних) статуеток із кісток і каменю.

Учень.

У Мізині відкрито майстерню з набором кремінних знарядь — різ­номанітних різців, буравчиків із заготовленими мамонтовими кістками й уже готовими скульптурами і прикрасами, а також стилізовані фігури жінок, птахів, суцільно вкритих складними візерунками.

Дослідження Мізинського поселення в останні роки виявили унікальну знахідку — лопатку та щелепи мамонта, на яких червоною фарбою намальова­но візерунок із ламаних ліній. Це перший зразок кольорових зображень у палео­літі Східної Європи. Він дає підстави вважати, що палеолітичному населенню цих районів не було чужим і мистецтво живопису.

«Мікрофон»

• Що вам відомо про мистецтво трипільської культури?

• Що характерно для мистецтва трипільської культури?

Учень.

Із багатьох археологічних досліджень в Україні та у Східній Європі велику цінність становлять знайдені експонати трипільської культури. У трипільців була поширена орнаментальна кераміка. Орнамент наносився на посуд двома способами: розмальовуванням і за допомогою заглиблено прокреслено­го рисунка. Розпис робили чорним або червоним, білим і червоно-коричневим кольорами. Серед орнаментальних малюнків були поширені спіралі найрізно­манітніших візерунків, переплетення шнурів та смуг. Трапляються окремі зна­ки у вигляді овалів, напівовалів і півкіл із коротенькими променями. Очевидно, це зображення сонця і води.

У посудному розписі та дрібній пластиці зустрічаються також зображення свійських тварин — бика, кози, собаки.

«Мікрофон»

• Яку роль у формуванні української культури відіграло скіфське мистец­тво?

• Якими видами мистецтва володіли скіфи?

Учень.

Скіфське мистецтво відіграло велику роль у формуванні слов'янської культури, воно було одним із джерел мистецької спадщини слов'ян. Від скіфів ідуть будівельні традиції дерев'яних наземних жител, техніки зрубів. Мистецтво скіфів дуже різноманітне.

Скіфська чорнолощенна кераміка, прикрашена заглибленими геометрич­ними візерунками, що заповнювались білою пастою, продовжує місцеву тради­цію, яка починається ще з епохи пізньої бронзи. У скіфському декоративному мистецтві використовуються мотиви, в основі яких лежить зображення тварин. У зв'язку із цим скіфська художня творчість дістала назву мистецтва звіриного стилю. Ритмічно повторюючись, зображення тварин утворюють ніби своєрід­ний орнамент, який скіфські майстри використовували для оздоблення побуто­вих речей, одягу, зброї.

Учень.

Певний інтерес являють скіфські кам'яні статуї, які встановлюва­лися на вершинах курганів. Вони зображують скіфських воїнів у характерному вбранні, з башликом, із коротким мечем біля пояса і ріжком у руці.

До оригінальних пам'яток скіфської пластики також належить навершя із зображенням бога Папайя, знайдене при розкопках Лисої гори у Дніп­ропетровську. Серед скіфських поховань трапля-ються високохудожні вироби з реалістичним трактуванням сцен із життя і побуту скіфів. Серед цих речей ши­роко відомі вироби IV—III ст. до н. е.: срібна ваза із чортомлинського кургану, на якій зображено скіфів, що ловлять диких коней; гребінь і обкладка наруччя з воєнними скіфськими сценами з кургану Солоха; обкладки торитів із Чортом-лика, Ільїнців і мелітопольського кургану, зроблені за однією моделлю, із зоб­раженням сцен із життя Ахілла.

Учень.

На рубежі нашої ери традиції скіфського мистецтва живуть у ху­дожніх виробах сарматів, які витіснили скіфів із південних степів України. Для сарматських виробів характерні поліхромія, оздоблення зброї та різних ужитко­вих речей вставками з дорогоцінного каміння та кольорової емалі. Серед творів сарматського мистецтва трапляються складні багатофігурні композиції міфоло­гічного змісту.

Учитель.

Значні зміни в господарській діяльності людини відбувають­ся в епоху неоліту та мідного віку (5—3 тис. до н. е.). Саме тоді здійснюється перехід від мисливсько-збирального господарства до приручення і розведення свійських тварин і хліборобства. У цей час виникає перший посуд з обпаленої глини. Винайдено прядіння і ткацтво, люди починають опановувати металообробництво.

У мистецтві неоліту великого поширення набула кераміка, орнаментована різноманітними сполученнями ямок і наколів, що наносилися до обпалювання на поверхню глиняного посуду за допомогою гребінчастого штампа. У південно-західних районах заявляється кераміка з накресленими по глині лінійними візе­рунками у вигляді шнурів, яка дістала назву «шнуркової кераміки».

Творча група «Юні історики»

Учень.

Із 2 тис. до н. е. на території України настає бронзовий, а за ним — залізний (1 тис. до н. е.) віки. У житті місцевих народів сталися великі зміни. У цей період відбувається перший великий суспільний поділ праці. Пам'ятками скотарських племен того часу є численні могили-кургани, розкидані по всій те­риторії України. У курганних похованнях археологи повсюди знаходять вироби з міді та бронзи.

Учень.

Залізний вік характеризується подальшим удосконаленням засобів виробництва й у племен, які населяли територію України. Небезпека ворожих нападів примушувала їх укріплювати свої селища. Так виникли великі міста. У Правобережній і Лівобережній Україні збереглися великі городища скіфсь­кої доби.

Кінець античної епохи і початок середньовіччя характеризуються на Причорномор'ї пересуванням численних етнічних груп так званого Великого переселення народів, занепадом античних полісів. Пам'ятками цієї доби є міста і фортеці південно-західного Криму.

Учень.

Із 1 тис. н. е. зі споконвічних своїх земель — середньої частини Східної Європи — слов'яни розселяються від берегів Адріатичного, Чорного та Азовського морів до Балтійського і Білого. Виникають угрупування східних, західних і південних слов'ян на єдиній для них соціально-економічній, етніч­ній і культурній основі. Перші політичні об'єднання (племінні союзи східних слов'ян — антів) виходять на історичну арену як міцна сила, що могла протисто­яти Візантійській імперії.

Творча група «Юні етнографи»

Учень.

Мистецтво широко входило у побут давніх слов'ян: одяг оздоблю­вався вишивками — жінки носили численні прикраси: намисто, браслети тощо. Побутові речі прикрашались орнаментом. Багате оздоблення мала зброя - спи­си, сокири, булави. У мартенівському скарбі знайдено невеликі срібні рельєфні зображення людини і фантастичних тварин. Людські фігури повторюють одна одну і мають просвердлені діри для нашивання на одяг. Фігури звірів різні за характером, близькі до міфічних, казкових.

Стародавня традиція зберігається і в ювелірному мистецтві: заможні слов'яни, переважно жінки, носили прикраси із золота і срібла — діадеми, перс­ні, сережки, браслети. У наші часи виявлено скарб VIII ст. н. е. із таких прикрас, знайдений біля с. Харівки, поблизу Путивля.

У декоративному мистецтві слов'ян наприкінці 1 тисячоліття з'являються нові мотиви і сюжети. На металевих бляшках і прикрасах, знайдених у курганах, можна бачити зображення змія-дракона. Срібна обкладка одного з рогів тура, знайденого у Чорній могилі в Чернігові, прикрашена композицією, що зображує мисливців із луками, собак; фантастичних звірів і птахів.

Кругла скульптура у слов'янському мистецтві мала релігійний харак­тер. Слов'янські скульптурні зображення богів виготовлялися з дерева та каменю.

Стародавня слов'янська культура формувалась протягом довгого часу. У цьому процесі значну роль відіграли і давні традиції місцевих народів, і ел­лінські корені античної культури Причорномор'я, і культурні зв'язки із сусід­німи народами. Проте в цілому слов'янська культура характеризується винят­ковою цілісністю і самобутністю. На її основі виникли культура і мистецтво Київської Русі.