Учитель. Важливе місце в культурі Київської Русі займав іконопис

Важливе місце в культурі Київської Русі займав іконопис. Але його пам'яток до нашого часу збереглося дуже мало. Перша кам'яна церква, збу­дована за князя Володимира, була оздоблена іконами, привезеними з Херсонеса. У літописах згадується, що до Києва було привезено із Царграда дві знаме-ниті ікони: так звані Володимирська Богоматір і Пирогоща. Походження не менш відомої «Словенської Богоматері» (2-а пол.) дослідники мистецтва пов'язують із Києво-Печерським монастирем. Ця ікона характеризується строгим колори­том і майже портретним зображенням засновників лаври — Антонія і Феодосія. Великою популярністю користувалися ікони «деісусного чину», їхні сюжети зводилися до зображення заступництва Богоматері перед Богом за гріхи люд­ські. Поширеним були також зображення Дмитрія Солунського. В іконописі, як і в інших видах давньоруського образотворчого мистецтва, в канонічних формах дістали своє відображення провідні ідеї, етичні та естетичні канони того часу. У ньому виявився інтерес живописців до відтворення внутрішнього світу лю­дини.

Інтерактивна вправа «Цікавинки»

Групі учнів заздалегідь дається завдання: знайти цікаві повідомлення про різновиди мистецтва України XI—XII ст. (ювелірна справа, різьбярство, коваль­ство тощо).

Учень.

Дорогоцінним скарбом у Київській Русі була книга. Саме тому на­давали великого значення її художньому вигляду. Поширення набула книжко­ва мініатюра. Мистецтво книжкової мініатюри зосе-реджувалося в кількох цен­трах, звідки до нас дійшли такі цінні пам'ятки, як «Остромирове Євангеліє» (1056—1057), що його виконано у Києві місцевим майстром дяком Григорієм. Розглядаючи художні засоби, якими користувався майстер книги, можна по­мітити близькість до візантійських зразків в облямуванні сторінок, заголовних літерах тощо.

Помітно відрізняються від візантійських зразків мініатюри «Ізборника Свя­тослава». У цьому рукописі, крім постатей святителів, уміщено коментарі до тексту та деякі відомості з історії, географії, астрономії. Книга пишно оздобле­на орнаментами, заставками, мініатюрами з малюнками птахів, тварин. Особли­во цікаве зображення родини Святослава, що його виконано на окремій сторін­ці, вшитій у рукопис за наказом Святослава.

Цілком оригінальне художнє оздоблення має книга «Трирська Псалтир», або так званий «Кодекс Гертруди», в якому знаходимо дуже своєрідне поєднан­ня романського, візантійського і словенського мистецтва. Відомі також декіль­ка ілюстрованих рукописів, які належать до галицько-волинської школи: «Добрилово Євангеліє», «Бесіди Григорія Двоєслова» та «Євангеліє». Особливо слід відзначити мініа-тюри «Євангеліє», які відрізняються вишуканістю колориту і прекрасним моделюванням форми. Дуже цікаві також орнаментальні оздоб­лення рукописів часів Київської Русі. У них переважає геометрична і почасти звірина орнаментика. Старовинні мотиви переплетених рослин, звірів, птахів, людей, хрестів, які зникли у X ст., тепер знову відроджуються як продовження давнього стилю.

Учень.

Важливою галуззю художньої культури періоду Київської Русі було декоративно-прикладне мистецтво. Майстри різних професій — каменярі, теслярі, ювеліри, ткачі, переписувачі книг — при спорудженні й оздобленні ве­ликих соборних храмів удосконалювали своє мистецтво.

Багато видів тодішнього промислу відзначається високим художнім рівнем виконання, єдністю стильових ознак, красою і різноманітністю прийомів оброб­ки, сполученням різних матеріалів. Так, наприклад, тканини й одяг мали яскраві барви, були декоровані орнаментом.

Високого розвитку за часів Київської Русі досягла ювелірна справа, що стоя­ла на другому місці після стінопису. Різноманітність виробів із золота, срібла свідчить про високий рівень культури панівної верстви того часу, про розкіш і витонченість її побуту. Виняткової майстерності досягли стародавні ювеліри у виготовленні так званої «перегородчастої» та «жолобкової» емалей. Візантія знала цей вид мистецтва з X ст., а взагалі прототипом його можна вважати скляні інкрустації Єгипту.

У ювелірній техніці Київської Русі XI—XII ст., розвинулась ще одна нова галузь, так звана скань, або філігрань. Філігранні вироби Києва та інших місць перевершували своєю ясністю аналогічні вироби західноєвропейських країн. Скань виготовлялась із золотого або срібного крученого дроту, накладеного або намотаного на поверхню якоїсь речі. Таку скручену металеву нитку сплющували молоточком і вона ставала філігранню. Мистецтво філіграні прийшло до нас із Сирії, яка здавна була країною майстрів по золоту. Надзвичайної витонченості та краси в обробці ювелірних виробів досягли стародавні майстри і в застосу­ванні так званої зерні. Техніка її полягала в напаюванні на поверхню прикраси найдрібніших золотих або срібних кульок-зерен.

Учень.

У Київській Русі високого рівня досягло також ковальське та ливарне ремесло. Із золота, срібла, міді виготовляли різні предмети побуту, речі культового вжитку. Усі вони оздоблювались орнаментами, зображенням релігійних сцен, окремих фігур. Поширеним було виготовлення фігурного по­суду у вигляді грифонів, левів, вершників тощо.

Широкі побутові потреби задовольняло і гончарне виробництво. Скляні ви­роби були відомі слов'янам завдяки готам. Із часів Київської Русі до нас дійшло багато скляних браслетів, мисочок, пляшок. Знала держава і віконне скло, про яке згадується в літописах.

Поширення набула і дрібна пластика, здебільшого у вигляді кам'яних і ке­рамічних іконок, хрестів, печаток. Протягом XII—XIII ст. розвиток мистецтва дрібної скульптури досягає високого рівня, про що свідчать дві київські ікони з кольорового каменю — стеатиту, надзвичайно тонкої роботи.

Прикладному мистецтву Стародавньої Русі притаманне багатство сюжетів і образів. У ньому переплітаються казково-билинні та язичницькі сюжети й об­рази, що їх взято з давніх народних переказів, з тематикою християнської релігії. Так, поширеним був образ птаха, якому надавалося різного магічного і символіч­ного значення, образ «дерева життя» поруч із постатями християнських святих та релігійними сценами.

(Перегляд слайдів, ілюстрацій.)

ІІІ. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ УЧНІВ

Організовується диспут за темою «Мистецтво Київської Русі йде в небуття чи хвилює сучасника?»

IV. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ