Формування і розвиток науково-філософського поняття матерії

Спроби вирішити питання про єдність всього сущого історично привели до виникнення поняття «субстанція» (лат. substantia — сут­ність). Під субстанцією розуміли якусь загальну первинну основу всіх речей, яка є їх останньою сутністю. Якщо різні предміети і явища мо­жуть виникати і зникати, то субстанція нестворювана і незнищенна, вона тільки змінює форму свого буття, переходить з одного стану в іншій. Вона — причина самої себе й основа всіх змін, найбільш фун­даментальний і найбільш стійкий прошарок реальності.

Філософи намагалися вирішити питання щодо кількості суб­станцій. Виникли вчення, які дістали назву дуалізму і монізму. Ду­алізм (від лат. dualis — двоїстий) це принцип філософського пояс­нення сутності світу, який виходить з визнання наявності в ньому двох першооснов (субстанцій) — духу і матерії, ідеального і мате­ріального. Вчення, що пояснюють світ через одну субстанцію, на­зиваються моністичними. У системі монізму можлива побудова ідеалістичної чи матеріалістичної картини світу, і це залежить від того, що вважається першоосновою — дух чи матерія.

Що ж таке матерія? Етимологія слова «матерія» походить від ла­тинського таіегіа — речовина. Проте зміст поняття «матерія» в історії філософії неодноразово змінювався, розвивався відповідно до розвитку природознавства і власне самої філософії. Вирізняють такі етапи формування уявлення про матерію (схема 5.3)-

Перший етап охоплює епоху античної філософії. В основі ан­тичних поглядів лежить уявлення про матерію як про початковий матеріал, з якого складаються тіла і предмети. Так, наприклад, по­мічаючи, що вода необхідна рослинам, тваринам і людям, давньо­грецький філософ Фапес проголосив основою усіх речей воду. Сла­ветний Геракліт бачив основу у вогні, який утворює Сонце, зірки, інші тіла і визначає одвічну зміну світу. Пізніше Демокріт висунув ідею про те, що усі речі складаються з найпростіших, неподільних,

Матерія— це філософська категорія для позначення

об'єктивної реальності, яка дана людині у П відчуттях,

яку вона може і намагається пізнати, але при цьому

матерія Існує незалежно від самої людини

Схема 53- Еволюція Поняття матерії

часток — атомів. Отже, з погляду античних філософів, матерія — це те, з чого складаються всі речі. Звичайно, це були лише здогадуван­ня древніх мудреців, і їх матеріалізм мав наївний характер, оскіль­ки теоретичні висновки були результатом споглядального ставлен­ня до дійсності, наслідком відсутності експериментального вивчен­ня природи.

Другий етап розвитку уявлень про матерію характерний для філософії Нового часу(ХVII-ХІХ ст.). Поняття матерії в той час ототожнювалося з фізичним поняттям «речовини» як суми певних незмінних властивостей. Так, наприклад, англійські матеріалісти Ф. Бекон, Т. Гоббс до них відносили протяжність, непроникність, вагу, фігуру та ін. Іноді поняття матерії взагалі ототожнювалося з од­нією, так би мовити, «першовластивістю», наприклад з протяжністю або масою {Р.Декаргп, І. Ньютон). Таке визначення не суперечило науковій картині світу до кінця XIX століття. Сама форма матеріа­лізму на цій основі дістала назву метафізичного, або механістично­го, оскільки базувалася не тільки на теоретичних даних фізики, але й була світоглядною і методологічною основою наукових пошуків.

Метафізичний світогляд був підірваний великими відкриттями, які з'явились на межі ХІХ-ХХ століть. Відкриття радіоактивності відкинуло позицію про непроникність атома, відкриття електрона зняло тезу про його неподільність, відкриттям рентгенівського ви­промінювання була доведена можливість перетворення речовини в поле. Була установлена змінність маси тіл залежно від швидкості. Все це настільки розходилося зі звичними уявленнями про власти­вості фізичних тіл, що деякі природознавці розгубилися. Вони ста­ли тлумачити, наприклад, радіоактивний розпад атомів як «зник­нення» матерії, перетворення матерії в енергію. Насправді матерія не зникла, а розвіялися старі уявлення про неї. Це була спроба при­писати матерії в цілому якості, що властиві лише окремим її видам.

Третій етап розвитку уявлень про матерію характерний для філософії XX століття.На перше місце в розумінні матерії вихо­дить не природознавчий, а філософський аспект. Це погляд на ма­терію як на сутність — субстанцію, що лежить в основі внутрішньої єдності усього розмаїття явищ і предметів. Тут матерія розглядаєть­ся як об'єктивна реальність.

Сучасне поняття «матерія» має конкретний зміст і охоплює вуж­чий клас об'єктів порівняно з категорією «буття». Поширеним її ви­значенням є таке. Матерія — це філософська категорія для по­значення об'єктивної реальності, яка надана людині у її відчут­тях, яку вона може і намагається пізнати, але при цьому мате­рія існує незалежно від самої людини.З цього випливає, що:

1) матерії в чистому вигляді, у формі якоїсь праматерії не існує.
Вона охоплює всю нескінченну різноманітність різних об'єктів і си­
стем природи, які мають невичерпну різноманітність властивостей;

2) у категорії «матерія» безліч утворень об'єктивної реальності
зведені до однієї спільної властивості — існувати незалежно від
людських відчуттів і від відображення в людській свідомості;

3) філософське тлумачення матерії охоплює не тільки ті об'єкти,
які пізнані сучасною наукою, а й ті, що мають бути відкриті в май­
бутньому. І хоча потенційні об'єкти, можливо, матимуть принципо­
во нові властивості, вони, проте, будуть матеріальні, оскільки існу­
ватимуть реально, поза людськими відчуттями;

4) усі матеріальні процеси і явища пізнаються людиною або
відбиваються в її свідомості на основі чуттєвого сприйняття. При
цьому йдеться не тільки про ті речі та явища, які можуть бути сприй­
няті безпосередньо відчуттями, але і про ті, для сприйняття яких
використовуються найскладніші сучасні прилади^ що підсилюють
міць людських органів сприйняття.

Матерія як об'єктивна реальність має безліч властивостей, при­таманних її різноманітним видам і станам. До таких властивостей належать: активність, рух (саморух), просторово-часова форма існування, об'єктивність, проникність, нескінченність, відображен­ня, невичерпність, пізнаванність, структурність (розчленованість на якісно різні рівні організації), абсолютність. Про рух (актив­ність) матерії та її просторово-часову форму існування йтиметься в третьому параграфі розділу. Інші властивості ми розглядатимемо в наступних розділах. Зараз же звернемо увагу на таку суттєву озна­ку матерії, як структурність (схема 5-4).

Структурність в організації матерії полягає в тому, що вона завж­ди і всюди певним чином організована у поширені матеріальні си­стеми, тобто такі цілісні утворення, зв'язок між елементами в яких є більш стійким і тривалим, ніж зв'язок між кожним з елементів дов­колишнього середовища. Вирізняють такі основні типи матеріаль­них систем і відповідні їм структурні рівні організації матерії: нежи­ва матерія, жива матерія і суспільство. Кожен з цих рівнів характе­ризується, у свою чергу, рядом рівнів організації.

Система неживої матерії може бути представлена на таких рівнях:

а) мікросвіт (мікроелементарний рівень), для якого властива взаємодія полів і елементарних частинок. Це світ надзвичайно ма­лих об'єктів (від 10^м до 10⁸ см). Час існування цих частинок вимі­рюється міліардними долями секунди, а швидкість їх руху набли­жається до швидкості руху світла;

Схема 54- Структура матерії

б) макросвіт. Це світ об'єктів від 10⁸см до 10²⁴ см. Цим діапазо­ном охоплюються атоми, молекули, макротіла, планети та зірки, планетарні системи, міжзіркове середовище, галактика. «Вгору» від макросвіту, нескінченно далеко, за межами доступності людини простирається мегасвіт. Основні об'єкти вивчення цієї галузі при­роди — метагалактики.

Система живої матерії відома поки що тільки на Землі. її виник­нення, як вважають послідовники матеріалізму, — результат при­родного і закономірного саморозвитку матерії. До рівня живої ма­терії належать усі живі істоти, що мають здатність до самооргані­зації, розвитку, складним формам відбиття, саморегулювання та розмноження. У живій матерії можна виокремити доклітинний рівень (кислоти ДНК і РНК та білки), клітинні і багатоклітинні організми — рослини, тварини. Особливі рівні утворюють понадор-ганізмові структури, популяції, пов'язані між собою в потомстві. Взаємодія біологічних видів, популяцій та довкілля становить біо­геоценоз, а взаємодія біогеоценозів утворює глобальну систему життя — біосферу. В системі біосфери відбувається взаємодія літо­сфери, гідросфери і атмосфери. Через атмосферу йде обмін між Землею і космосом. Дотримання рівноваги між усіма цими складо­вими — умова збереження життя на землі.

На певному етапі розвитку біосфери виникає окремий вид ма­теріальної системи — соціально-організована матерія, або суспіль­ство. Це вища форма розвитку життя, сукупність мислячих індивіду­умів і угруповань різного рівня, що свідомо перетворюють дійсність. У свою чергу суспільство включає багато типів взаємоперехрещува-них систем: людина, соціальні утворення (сім'я, різні колективи, партії, нації, держави), матеріальна культура, створена людиною, що включає знаряддя праці і техніку.

Розглядаючи структурність матерії, слід також зазначити, що її стан можна характеризувати і з точки зору перервності і безперерв­ності. Матерія перервна, оскільки існує у вигляді множини окремих структурних систем. Водночас вона безперервна, бо простір між матеріальними структурними системами не є абсолютною порож­нечею, а має в собі матеріальні поля: гравітаційні, електромагнітні, ядерні та ін. У зв'язку з цим розрізняють два види матерії: речовина і поле. Це якісно різні види матерії, і відрізняються вони один від одного, передусім, масою спокою. Частинки речовини мають масу спокою, а електромагнітне і гравітаційне поля її не мають. Речови­на і поле різняться також і закономірностями руху.

Вивчення різних властивостей і особливостей матерії, її форм і видів дозволяє говорити про те, що у світі, крім матерії, що постійно змінюється, немає більш нічого. А якщо це так, то можна зробити висновок про матеріальну єдність світу.

Питання про єдність світу завжди привертало до себе увагу. А якщо врахувати те, що нарівні з матеріальними процесами існують ще й духовні, то воно набирає особливої гостроти. В чому ж тоді поля­гає їх єдність?

Відповідь на це питання дає сучасна філософія і сучасне приро­дознавство. Вони стверджують, що єдність світу полягає в його мате­ріальності. І такий висновок ґрунтується на знаннях про всезагальні, універсальні властивості матерії і закони її руху. На користь матері­альної єдності світу свідчать такі важливі дані природознавства, яю

а) закон збереження і перетворення енергії;

б) періодичний закон Менделєєва;

в) еволюційне вчення Дарвіна;

г) вчення про клітину;

ґ) сучасні наукові дані із галузей фізики (квантової механіки, ре­лятивістської фізики та ін.), із галузей біологічної науки (закони генетики, явища фотосинтезу, дані про фізіологію людини тощо), із галузей космічної науки та ін. Матеріальна єдність світу розкри­вається і цілісним підходом до розгляду організму людини, а також засобами взаємозв'язку природи і суспільства, їх розвитку в цілому.

Такими є сучасні погляди на проблему матерії, на її конкретні типи і види, на матеріальну єдність світу. Але для наукового світоро­зуміння велике значення має і вірне вирішення питання про такі атрибутивні властивості матерії, як рух, простір та час.