КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Спосіб та форми Існування матеріїНевід'ємною частиною вчення про матерію є уявлення про рух. Його вивчає багато наук Завдання кожної з них полягає в тому, щоб з'ясувати закономірності конкретних форм руху. Але рух вивчає і філософія. У зв'язку з цим виникає питання: які завдання стоять перед філософією у висвітленні проблеми руху? Завдань таких кілька. 1. Узагальнюючи все, що дають приватні науки, філософія праг? не з'ясувати природу руху. Питання про природу руху завжди цікавило мислителів різного часу. Наприклад, відомий вислів Геракліта «Все тече, все змінюється» був не чим іншим, як спробою подати все, що є у світі, таким, що знаходиться в русі, постійно змінюється. Але в історії філософії були випадки, коли філософи не визнавали руху, такі, наприклад, як Пар-менід, Зенон та інші. Відома легенда про те, що один із учнів Зено-на, бажаючи спростувати свого вчителя, починав ходити перед ним, і цим ніби засвідчував: «Дивись, вчителю, я рухаюсь; рух можливий!» Подібне спростування не могло переконати Зенона. Річ у тім, що він вважав, що ми сприймаємо рух нашими почуттями. А почуття нас завжди вводять в оману. О. С. Пушкін епізод «спростування», жартуючи, описав у своєму вірші «Движение». Движенья нет, сказал мудрец брадатьій. Другой смолчал и стал пред ним ходить. Сильнее бьі не мог он возразить; Хвалили все ответ замнсловатьій. Но, господа, забавний случай сей Другой пример на память мне приводит-. Ведь каждьій день пред нами солнце ходит, Однако ж прав упрямьій Галилей. У період розвитку такої науки, як механіка, переважна більшість філософів схилялася до думки, що рух — це просте переміщення)1 просторі. Завдяки розвитку природознавства в кінці XVIII — на початку XIX століття стало можливим сформувати нові уявлення про рух, розкрити його складний характер, визначити саме поняття руху. Особливо велике значення для розкриття руху мало відкриття закону збереження і перетворення енергії, створення еволюційної теорії, а також теорії клітинної будови організму. Виходячи з філософського осмислення даних природознавства, був зроблений висновок про те, що рух — це будь-яка зміна явища чи предмета; він охоплює всі процеси, які відбуваються у всесвіті, починаючи від простого переміщення тіл і закінчуючи мисленням. 2. Філософія ставить завдання розкрити джерело руху. Це дуже ста Саморух притаманний усім рівням будови матерії — від механічного, фізичного і хімічного до біологічного і соціального рівнів. На хімічному, біологічному і більш високих рівнях спонтанність саморуху знаходить своє виявлення перш за все у відкритих і цілісних системах, у яких відбувається не просто саморух, а саморозвиток, тобто саморух, який супроводжується переходом до більш високого ступеня організації. 3. Філософія розкриває співвідношення матерії і руху, руху і спо Але чи не означає це, що філософський матеріалізм заперечує спокій? Ні, не означає! Він визнає існування спокою, але вважає його відносним. Спокій має місце відносно тих чи інших матеріальних об'єктів, а не всієї матерії. До того ж стан спокою для будь-якого тіла є тимчасовим, швидкоплинним; він є лише одним з моментів існування об'єкта. Рух же не відокремлений від усього існування тіла в цілому. Крім того, рівновага, спокій стосується лише окремого виду, а не всіх видів руху, притаманних об'єкту. Будь-яке тіло перебуває у спокої лише в якомусь певному відношенні, а в інших відношеннях воно змінюється. Наприклад, тіло, яке лежить на поверхні Землі, перебуває у спокої тільки відносно земної поверхні; у самому ж тілі на цей час відбуваються різноманітні фізичні, хімічні та інші перетворення. 4- Філософія розглядає проблему про якісну своєрідність та діалектичну єдність різних форм руху матерії. Рух взагалі — це абстракція, яка насправді не існує; реальне існування мають конкретні форми руху, які перебувають у певній супідрядності, а тому їх можна класифікувати. В основу класифікації руху покладена теза про те, що якісно різним видам матерії відповідають свої особливі форми руху. Виходячи з цієї тези, вирізняють такі форми руху матерії(схема 5.5): механічна — це просторове переміщення різних тіл: рух най-дрібніших часток, рух великих тіл, включаючи і космічні об'єкти; фізична — охоплює електромагнетизм, гравітацію, теплоту, світло, звук, зміну агрегатного стану речовини; хімічна — включає різні хімічні реакції, процеси хімічного синтезу в неорганічній та органічній природі; біологічна — це різноманітні біологічні процеси в живих організмах; соціальна — охоплює різні суспільні зміни, а також процеси мислення. Хоча кожна форма руху є відносно самостійною, але всі вони пов'язані між собою. Більш складна форма руху виникає на основі попередніх, простіших, є їх синтезом, але не зводиться до них як простої суми. Так, біологічна форма руху виникає на основі більш простих фізико-хімічних форм руху, включає їх в себе як свою умову і є якісно новою формою руху порівняно з попередніми. Подібно до цього і соціальна форма руху — виникнення і розвиток людського суспільства — включає біологічну і всі попередні форми руху, як свою умову, але вони не зводяться до її суми, а є якісно новою формою руху. Схема 5-5- Класифікація форм руху Правильне розуміння взаємовідношень між формами руху має велике значення для наукового пізнання складних об'єктів і процесів, що характеризується взаємодією різних форм руху матерії. На сучасному етапі розвитку науки приведена вище класифікація форм руху вимагає доповнення і уточнення. Розвиток хімії, фізики, біології, поява комплексних наук не дозволяють говорити про одне розуміння багатоманітності форм руху матерії. Через те виникають нові класифікації, наприклад називають інформаційно-кібернетичний, астрономічний внутрішньогалактичний, міжгалактичний рух тощо. Такими є основні завдання філософії у висвітленні проблеми руху матерії. Ще однією невід'ємною частиною вчення про матерію є вчення про простір і час. Що ж таке простір ічас? У якому співвідношенні перебувають вони з матерією? В історії філософії можна виокремити два підходи до розв'язання цих питань. Перший називають субстанціальною концепцією-. простір і час розуміють як особливі субстанції, які існують поряд з матеріальною і незалежно від неї (Декарт, Епікур, Ньютон). Наприклад, Ньютон вважав, що є абсолютний простір, не залежний від небесних тіл, тобто порожнеча або пустота. Разом з абсолютним простором існує абсолютний час. Таке розуміння простору і часу спостерігається в XVII столітті і домінує до XIX століття. Другу концепцію називають реляційною. ЇЇ прихильники (Аріс-тотель, Г. В.Лейбніц, Г. В. Ф. Гегель) вважали, що простір і час — не особливі субстанційні сутності, а форми існування матеріальних об'єктів. Реляційна концепція у філософському плані була сприйнята і розвинута діалектичним матеріалізмом, а у природничонауко-вому плані — релятивістською фізикою, і в наш час, вона найбільш повно відповідає рівню розвитку природознавства. Згідно з реляційною концепцією, простір і час постають загальними принципами організації будь-якого об'єкта дійсності. Доповнюючи один одного, простір і час функціонують як універсальні форми організації всього розмаїття нескінченного світу. Кожне матеріалізоване тіло має об'ємні характеристики: і довжину, і ширину, і висоту. Воно співіснує також з іншими тілами, що його оточують, займає своє місце в певній, більш глобальній, системі. Саме співіснування і місцезнаходження предмета відображається в понятті «простір». Отже, простір — це форма буття матерії, яка характеризує її протяжність, структурність, співіснування і взаємодію елементів в усіх матеріальних системахРазом з тим, у реальності кожне матеріальне утворення є процесом, в ньому відбуваються певні зміни; окрім того, одне явище приходить на зміну іншому. Для характеристики саме цього аспекту матерії у філософії вироблено поняття часу. Час— це форма буття матерії, яка виявляє тривалість існування, послідовність зміни станів у розвитку всіх матеріальних систем.Отже, час відображає процесуальність буття. Простір і час мають як загальні, так і відмінні властивості. До загальних властивостей належить: об'єктивність (їх незалежність від свідомості людини); всезагальність (нема і не може бути жодного явища, яке існує чи існувало б поза простором і часом); вічність, нескінченність і відносність (їх залежність від швидкості). Проте, при усій своїй спільності, простір та час мають і відмінні властивості. Так, наприклад, простір характеризується тримірністю, час є одномірним; простір обернений, а час виявляє себе як незво-ротний; простір різнозначний у всіх напрямках, а час однонаправ-лений, тобто спрямований від минулого до майбутнього. Час і простір невід'ємні від матерії і один від одного. Це чудово ілюструється на прикладі теорії відносності в сучасній фізиці. Просторово-часові характеристики матеріальних об'єктів мають чотири виміри: три з них — просторові і один — часовий. У математичних абстракціях існує і багатомірний простір. Проте Всесвіт складаєтьсяз великої кількості світів, і в них можуть бути якісно відмінні форми руху матерії, простору і часу. Водночас у цих світах можуть бути відсутніумови для існування відомих нам форм рух)1 матерії і пов'язаних з ним просторово-часових ознак. Простір і час, як об'єктивні форми існування матерії, як і матерія, не можуть бути створені чи знищені. А тому і говоримо, що рухома матерія вічна у просторі і часі. А світ, в якому ми живемо, є не що інше, як матерія, що рухається, вічна в часі і просторі.
|