Предмет, структура і функції філософії історії

Що таке «філософія історії» і в чому полягає предмет її вивчен­ня? Відповідаючи на це питання, можна привести визначення філо­софії історії, що дається авторами «Философского знциклопеди-ческого словаря»': «Філософія історії — розділ філософії, пов'язаний з інтерпретацією історичного процесу й історичного пізнання». Звідси випливає, що філософія історії являє собою складову части­ну філософії. Предметом же філософії історії є інтерпретація, роз­криття змісту історичного процесу й історичного пізнання. Однак такий підхід до визначення філософії історії є не єдиним, оскільки впродовж історичного розвитку предмет, проблематика філософії історії істотно змінювалися і сьогодні сприймаються різними на­прямками філософії історії по-різному.

Так, наприклад, предметом дослідження істориків і філософів античного періоду(Геродот, Платон, Фукідід,Арістотель,Плу-тарх та ін.) була взаємодія природи і людини, опис і розгляд «си­рих» ІСТОРИЧНИХ фаКТІВ без ЇХНЬОГО ТеОреТИЧНОГО ОСМИСЛеННЯ І ЗВЄ'дення в єдину філософсько-історичну систему.

Предметом філософії історії середньовіччя(Августин і ін.) була проблема взаємодії Бога і людини, визначення змісту історич­ного процесу, рушійною силою якого вважалося Боже провидіння, дослідження призначення і завдань історичних праць.

В епоху Відродженняі Нового часу(Нікколо Макіавеллі, Джамбатіста Віко, Френсіс Бекон, Томас Гоббс і ін.) предметом філософії історії стає спрямованість історії, а також роль людини, класів в історичному процесі (Огюстпен Террі, ФрансуаГізо, Огюст Міньє). В епоху Нового часу виникає і сам термін «філософія істо­рії», що вперше вживу 1765 році французький просвітительВоль-тер (1694-1778), який доводив, що історик повинен не просто описувати історичні події, а філософськи осмислювати історич­ний процес. Пізніше, для Гегеля (1790-1840) і засновників діалек­тичного матеріалізму (Карл Маркс і Фрідріх Знгельс) основним предметом філософії історії став пошук загальних закономірностей і діалектики історичного прогресу.

Наприкінці XIX — початку XX століттявиникло багато но­вих напрямків філософії історії, кожний з яких, у свою чергу, мав свій власний предмет дослідження. Так, наприклад, представники теорії історичного кругообігу {Микола Данилевський, Освальд Шпенглер, Арнольд Тойнбі), як і їхні попередники, ставили за мету виявлення закономірностей історичного процесу. Представники численних напрямків християнської філософії історії: неотомізму (ЖакМарі-тен,ЕтьенАнріЖільсон та ін.), неоавгустизму (Моріс Блонд, Габрі-ель Марсель, ЖанЛакруа), тейярдизму (П'єр Тейяр деШарден), а та­кож екзистенціалізму (Карл Ясперс) центральну проблему вбачали в проблемі змісту історії. Прибічники гносеологічної теорії і крити­ки історичного пізнання (Вільгєльм Дільтей, Бенедетто Кроче) не обмежуються історіографією, а аналізують ще й історичне пізнання в широкому розумінні цього слова. Свій специфічний предмет мають і неокантіанська філософія історії {Вільгєльм Віндельбанд, Генріх Ріккерт), «аналітична» філософія історії (Ернест Нагель, Карл Гем-пель та ін.). Важливою особливістю багатьох сучасних напрямків філософії історії XX століття є те, що їх предметом стають глобальні проблеми світової історії, сучасної цивілізації тощо.

Отже, як бачимо, різні філософсько-історичні школи не мали єдиного підходу до проблеми предмета дослідження, у зв'язку з чим філософи-дослідники по-різному інтерпретували історичний про­цес. Проте, узагальнивши їхні підходи, можна зробити висновок, що філософія історії — це розділ філософії, який пояснює зміст, закономірності, основні напрямки історичного про­цесу, а також обґрунтовує методи його пізнання.

Перейдемо до розгляду структури і функцій філософії історії.

Структура філософії історії.Спроба визначити структуру філософії історії дозволяє зробити висновок, що цей компонент також залежить від методологічних установок послідовників того чи іншого напрямку філософії історії. Водночас, якщо не звертати уваги на несуттєві розбіжності, можна виокремити основні пробле­ми, що їх розглядає більшість напрямків філософії історії.

Назвемо і коротко розглянемо основні складові частини філо­софії історії (схема 15-1).

Онтологія філософії історії — це складова частина філософії історії, що займається розглядом проблем власне історичного бут­тя: змісту і напрямку історії, соціального прогресу, соціального де­термінізму, становлення єдиного історичного простору, визначен­ня основ єдності всесвітньої історії, місця людини у світобудові, питання історичного часу і т. ін. Важливе місце в цьому розділі по­сідає вивчення логіки розвитку суспільства, взаємозв'язку і взаємо­залежності його різних сторін тощо.

Гносеологія філософії історіїголовнуувагу приділяє проблемам історичного пізнання, а саме: вивченню, аналізу і поясненню істо­ричних фактів і подій, визначенню специфіки історичного знання, пошуку істини в історичному пізнанні і т. д.

Історія філософії історіїдосліджує проблеми виникнення і роз­витку філософії історії, формування її предмета, процес внутріш­ньої диференціації філософії історії, у ході якого виникли різні на­прямки і течії філософії історії. Важливими проблемами цього роз­ділу філософії історії є також питання періодизації історичного процесу, визначення місця філософії історії серед інших суспільних наук тощо.

Антропологія філософії історії'вивчає місце людини в історич­ному процесі, роль у цьому процесі суб'єктів історії і відповідає на питання «Хто робить історію?». Як правило, представники різних напрямків філософії історії до суб'єктів історичного процесу відно-

сять народ, націю, масу, натовп, соціальні класи і видатних особис­тостей і по-різному відповідають на поставлене питання.

Функції філософії історії.Предмет і специфіку філософії історії неможливо повністю розкрити, не розглянувши питання про її функції. Ґрунтуючись на вже зробленому висновку про те, що філософія історії є складовою частиною філософії, можна припу­стити, що функції філософії історії в основному такі ж самі, як і функції філософії в цілому. Проте слід пам'ятати, що філософія історії має свої специфічні об'єкт, предмет, методи, мету і завдання дослідження, що дозволяє нам говорити про наявність у функцій філософії історії певних особливостей. Розглянемо їх (схема 15.2).

Світоглядна функція філософії історії полягає в тому, що вона формує в людини загальний погляд на історію, тобто на існування і розвиток суспільства, єдність і різноманітність історичного про­цесу, на його зміст і напрямок, на місце і роль у ньому людини і т. ін.

Теоретична функція філософії історії полягає в тому, що вона дає можливість проникнути всередину історичного процесу і роз­глядати його на рівні теорії, тобто на рівні системи поглядів про його сутність, зміст, напрямки розвитку. Вона дає можливість здійс­нити теоретичну реконструкцію історичного минулого, встанови­ти істинність історичних фактів і подій.

Методологічна функція філософії історії полягає в можливості застосування її положень при дослідженні окремих явищ і подій історичного минулого, досліджуваних тими чи іншими суспільни­ми науками. У цьому разі положення і висновки філософії історії відіграють роль могутнього методологічного інструмента в дослі­дженнях, здійснюваних в царині історії, соціології, економіки, по­літології, філософії права, психології та інших наук.

Прогностична функція філософії історії полягає в тому, що пізнання закономірностей історичного процесу сприяє передба-

ченню тенденцій розвитку суспільства, його окремих підсистем, найближчих і більш віддалених наслідків подій історії, діяльності людей. На основі такого передбачення здійснюється прогнозуван­ня розвитку тих чи інших соціальних явищ і суспільства в цілому. Необхідно зазначити, що всі розглянуті функції філософії історії пов'язані одна з одною. Кожна з них так чи інакше включає їх у свій зміст.