Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Суспільне буття




Читайте также:
  1. Види культурних норм та їх суспільне призначення
  2. Громадянство України: поняття, підстави набуття і припинення
  3. ЕТНОСОЦІАЛЬНЕ БУТТЯ СУСПІЛЬСТВА
  4. Здобуття Україною незалежності, відродження гувернерства.
  5. Культурно-суспільне життя
  6. МОВА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ
  7. На як світи розподіляв буття Сковорода.
  8. Набуття прав на промисловий зразок
  9. Набуття умінь правильного читання
  10. Облік вибуття основних засобів

Схема 14.1. Структура суспільної свідомості

 

піричні знання, норми й зразки поведінки, уявлення, традиції. Це є розрізнені і несистематизовані уявлення і знання про явища, що ле­жать на поверхні життя і тому не потребують обґрунтування і доведен­ня. Теоретичнийжерівень суспільної свідомості виходить за межі ем­піричних умов буття людей і виступає у вигляді певної системи по­глядів. Він прагне проникнути в суть явищ об'єктивної дійсності, розкрити закономірності їхнього розвитку функціонування. Тільки теоретична свідомість може виявляти закономірні тенденції і склад­ну діалектику розвитку суспільного життя у всій його складності і ба­гатогранності. Творцем теоретичних знань є відносно незначна про­фесійно підготовлена частина суспільства — наукова інтелігенція.

Чи потрібна буденна свідомість при наявності теоретичної? Так, потрібна. Теоретична свідомість здатна видозмінювати, модифіку­вати, окультурювати повсякденну свідомість. Але хоч як би розви­валися знання, наука, буденна свідомість завжди буде необхідна. Проте абсолютизація буденної свідомості веде до виникнення ілюзій і помилок у суспільній свідомості. Важливо, щоб науки, утому числі і суспільні, залишалися на теоретичному рівні, щоб наукові поняття не підмінювались буденними поняттями і уявленнями, оскільки в цьому разі система знань втрачає свій науковий статус.

Розглянемо тепер соціологічний аспект структури суспільної свідомості За цим аспектом у структурі суспільної свідомості ви­значають дві сфери — суспільну психологію і ідеологію. Суспільна психологія — це сукупність соціальних настроїв і почуттів, звичаїв, традицій і громадської думки, які складаються сти­хійно, в процесі повсякденного життя суспільства.Суспільна психологія і емпіричні знання перебувають на одному рівні су­спільної свідомості. Але в суспільній психології домінуючим є не саме по собі знання про дійсність, а ставлення до цього знання, оцінка дійсності. Суспільна психологія здійснює регулятивну функ­цію безпосереднього життя людей. У ній відбиваються психологічні риси і почуттєві стани соціальних груп і суспільства взагалі. Мож­на говорити про особливості національної, класової психології, психології релігійних груп тощо.



Суспільна психологія з її емоційною забарвленістю відіграє важ­ливу роль у суспільних рухах, спонукаючи їх до різноманітного роду дій. Тому державним діячам, політичним партіям, політикам важливо вивчати настрої людей, прогнозувати їхню реакцію на ті чи інші події.

Ідеологія — це система поглядів, ідей, теорій, принципів, що відображають суспільне буття крізь призму інтересів, іде­алів, мети соціальних груп, класів, нації, суспільства.Ідеологія так само, як і суспільна психологія, спрямована на регулювання суспільних відносин. Між ними існує єдність і взаємодоповнення. Про­те ці сфери суспільної свідомості мають і певні відмінності, а саме:

1) суспільна психологія є безпосереднім і стихійно сформова­
ним виразом інтересів певного класу або соціальної спільноти, іде­
ологія ж створюється цілеспрямовано, певними групами людей,
зайнятих у сфері духовного виробництва;

2) на відміну від суспільної психології, ідеологія є упорядкова­
ною і теоретично оформленою системою, тобто в пізнавальному
плані виступає на рівні теоретичної свідомості;

3) суспільна психологія охоплює всю сукупність поглядів лю­
дей, які мають гомогенний, тобто нерозчленований характер. Іде­
ологія ж розпадається на окремі види — політичні, правові, есте­
тичні, релігійні та інші переконання людей;



4) суспільна психологія знаходить свій вияв при розв'язанні
практичних завдань буденного життя, ідеологія ж направлена на
рішення глобальних соціальних проблем.

Слід розрізняти ідеологію прогресивну й консервативну, реак­ційну і наукову, відносно істинну й ненаукову, ілюзорну. Характер іде­ології залежить від того, чиїм соціальним інтересам вона повинна відповідати і як співвідноситься з потребами суспільного розвитку.

Ніяка ідеологія не повинна набувати характеру державної, офі­ційної, примусової, мати монополістичний характер. Вона повин­на виходити з ідеологічного плюралізму, суперництва різних ідео­логій. Практика свідчить, що сподівання на повну «деідеологізацію» суспільства, тобто позбавлення ідеології взагалі, не виправдалися.

У структурі суспільної свідомості провідне місце належить її формам. Форми суспільної свідомості — це відносно са­мостійні, більш або менш систематизовані за рівнем ду­ховні утворення, що відображають певні сторони об'єк­тивного світу та суспільного буття.Кожна форма суспільної свідомості відображає світ у всій його цілісності, але відповідно до своєї специфіки і свого призначення. Визначають такі форми су­спільної свідомості, як: політична, правова, моральна, естетична, релігійна, філософська, наукова тощо.

Якоїсь однієї ознаки, що за нею можна було б відрізнити одні форми суспільної свідомості від інших, не існує. Дослідники, які зай­маються вивченням форм суспільної свідомості, виокремлюють чотири основних принципи, що в сукупності могли б бути таким критерієм. Вони вважають, що форми суспільної свідомості відрізня­ються (схема 14.2.).-



а) за предметом відображення. їхнім предметом виступають так звані ідеологічні або надбудовні суспільні відносини, які складають

Схема 142. Основні ознаки розрізнення форм суспільної свідомості

ся за безпосередньої участі свідомості. У політичних поглядах, на­приклад, відображаються відносини суб'єктів політичних процесів, в моралі — ставлення людини до людини, до колективу, суспільства;

б) за формами відображення. Вони можуть бути теоретико-понятіиними, нормативно-оцінювальними, художньо-образними.Наука й філософія відображають буття у формі абстрактних логіч­них понять: матерія, свідомість, рух, маса, тяжіння, інерція, приско­рення, валентність і т. д. Моральні поняття і частково релігія корис­туються нормативними оцінювальними поняттями: добро, зло,справедливість, совість та інші. Мистецтво відображає дійсність у художніх образах;

в) за особливостями свого походження і розвитку. Виникнення і розвиток кожної із форм пов'язані з певними суспільними умова­ми і потребами. Першою нерозчленованою формою свідомості.
була міфологія. Вона виникла і була єдиною формою духовності на
початкових стадіях розвитку суспільства. Міфологія містила заро­док всіх майбутніх форм і способів духовного освоєння світу. З роз­поділом праці на матеріальну і духовну сталася диференціація
міфологічної свідомості. Виникає система моралі, релігія, мисте­цтво, філософія, політична і правова свідомість, наука;

г) за виконуваними ними соціальними функціями. Різні форми свідомості обслуговують різні форми соціальної діяльності, задовольняють різні соціальні потреби і тому виконують різні функції І Наука і філософія мають пізнавальне та світоглядне навантаження.Політична і правова свідомість виражає і захищає передусім інтернси певних соціальних груп в питанні про владу, державу і праве. Мораль виступає в ролі неофіційного регулятора відносин між і
людьми в нематеріальній сфері, спираючись при цьому не на силу

закону, а на авторитет громадської думки. Мистецтво задовольняє високі духовні та культурні потреби, властиві тільки людині.

Формам суспільної свідомості властиві не тільки відмінності, їм притаманні і спільні риси. Всі форми мають один об'єкт відображен­ня — матеріальне життя суспільства, суспільне буття; всі вони висту­пають як окремі види єдиного духовного комплексу — суспільної свідомості; всі складаються і функціонують на обох рівнях (за винят­ком наукової свідомості): і буденному і теоретичному (на теоретич­ному рівні вони виявляються більш виразно). Всі форми перебувають у взаємозв'язку, взаємопроникають і взаємозбагачуються.

У кожному сучасному суспільстві надзвичайно важливою фор­мою суспільної свідомості є політична свідомість.Політична сві­домість — це сукупність ідей, поглядів, вчень, політичних установок, що відображають соціально-групові, класові відносини в суспіль­стві, центром яких є певне ставлення до влади. Саме поняття влади є ключовим для політичної свідомості. Політична свідомість вклю­чає ідеологічний та психологічний аспекти. Ідеологічний аспект пов'язаний з ідеологією як системою поглядів, ідей, що відобража­ють корінні інтереси певних соціальних спільностей, верств, груп, страт тощо. Психологічний аспект пов'язаний з психологією, що ґрунтується на несистематизованих поглядах, почуттях, настроях певних суб'єктів політичних відносин.

З політичною свідомістю тісно взаємопов'язана правова сві­домість.Правосвідомість — це сукупність ідей і поглядів відносно пра­вомірності чи неправомірності дій, прав і обов'язків членів суспільства, справедливості чи несправедливості юридичних законів. Правова свідомість забезпечує громадський порядок, регулює суспільні відно­сини, виходячи із сформульованих і утверджених правовими устано­вами і закладами вимог належної, з точки зору закону, поведінки. Пра­восвідомість на рівні індивіда є усвідомленням і відстоюванням своїх прав шляхом визначення і дотримання відповідних обов'язків.

Право не може регулювати всі без винятку суспільні відносини, юно регулює лише найважливіші, з точки зору держави, стосунки. 1 Решта суспільних відносин регулюється мораллю(а також звичка-; ми, традиціями, ритуалами, громадською думкою, які частково вхо-: дять у мораль). Моральна свідомість є сумою правил суспільно схва-I даної поведінки індивідів. Вона охоплює дійсність у формі мораль-I них норм — вимог, яких повинна дотримуватися людина згідно з | суспільством і власним уявленням добра і зла. Вимоги моралі не І мають підтвердження в певних установах чи закладах. Вони підтри-[ иуються громадською думкою, владою звичаїв, установленими нор-Імами, оцінками суспільства і соціальних груп. Моральна свідомість на рівні суспільства — це ті вимоги, які приписуються індивіду і які він повинен виконувати в силу соціального обов'язку. Таким чином, суспільна мораль є способом адаптування до суспільного середови­ща, сферою суспільної необхідності.

Потреби людей у сприйнятті і створенні досконалого, піднесе­ного, що давало б їм духовну насолоду, викликали до життя мисте­цтвоі естетичну свідомість.Вони виникли, як і інші відносини та форми свідомості, що їм відповідають, на основі суспільно-істо­ричної, передусім виробничої практики людей. Специфіка естетич­ної свідомості визначається її предметом, художньо-образним спо­собом відображення дійсності і функціями. Естетична свідомість включає смаки, уявлення, думки, ідеали, погляди і теорії, які відоб­ражають естетичну цінність предметів і явищ об'єктивної дійсності, а також предметів і явищ, створених самою людиною. Відображен­ня дійсності в естетичній свідомості здійснюється через поняття прекрасного і потворного, піднесеного і підлого, комічного і тра­гічного. Це відображення здійснюється на ідеологічному і буденно-психологічному рівнях.

Важливу роль у духовному житті суспільства відіграє релігія і релі­гійна свідомість.Вона охоплює релігійну ідеологію і релігійну пси­хологію. Релігійна ідеологія являє собою більш чи менш струнку сис­тему релігійних ідей, поглядів на світ. Релігійна ідеологія, як правило, розробляється і розвивається теологами. Релігійна психологія, склада­ючись головним чином стихійно, безпосередньо в процесі відобра­ження повсякденних умов життя людей, включає несистематизовані релігійні почуття, настрої, звичаї, уявлення, пов'язані головним чином з вірою в надприродне. Суттєве місце в побутовій релігійній свідомості посідає процес релігійного поклоніння або культ, що являє собою найбільш консервативний елемент будь-якої релігії. В процесі здій­снення такого поклоніння людина піддається значному і різнобічно­му духовно-емоційному, психологічному впливу.

Між релігійною і філософською свідомістює дещо спільне. І релігія, і філософія спрямовані на усвідомлення граничних смис­лів людського буття, на пошук глибинної єдності і зв'язку людини із світовим універсумом. Але це усвідомлення здійснюється різни* ми способами, різними шляхами. Так, філософія — це теоретичні, поняттєві роздуми над проблемами сенсу людського існування. Це наближує її до науки. Але, на відміну від науки, філософія служить не тільки цілям теоретичного пізнання, а й цілям, і це в першу чер­гу, людського самовизначення у світі, цілям злагоди між людиною і світом її буття. Тому вищою цінністю філософського пізнання є мудрість, як переживання і усвідомлення істини, як особисте осягнення смислів і знань усього, що існує, шляхів творчого самороз­витку людини. Релігія, спираючись не на знання, а на релігійну віру, вказує на духовно-практичний шлях осягнення сенсу життя. Вона дає людині духовні орієнтири для досягнення безсмертя, маючи специфічні форми усвідомлення єдності людини і світу.

Наукаяк форма суспільної свідомості спрямована на відобра­ження об'єктивних закономірностей і зв'язків природного і со­ціального світу. Вона систематизує об'єктивні знання про дійсність інтелектуально-понятійним (раціональним) способом. Результатом і основною її цінністю є істина. Наука має теоретичний і емпірич­ний (експериментально-дослідний) рівні дослідження і організації знання, спирається на спеціально розроблену систему наукових методів пізнання і доведення знань для людей. Як соціальний інсти­тут наука оформилася в ХVІІ-ХVШ століттях. За своїми видами на­ука поділяється на гуманітарні, технічні науки і природознавство.

Важливе місце в структурі суспільної свідомості належить її но­сіям: масовій, колективній та індивідуальній свідомості. Масова свідомість— це рівень суспільної свідомості, суб'єктами якої ви­ступають великі людські спільноти, що становлять більшість насе­лення. Масова свідомість виникає на ґрунті єдності соціально-еко­номічних, ідейно-політичних і культурно-етнічних умов життя ба­гатьох людей і включає найпоширеніші, типові уявлення, погляди, прагнення, ідеали, настрої та емоції, звичаї і традиції, що формують­ся в процесі духовно-практичного освоєння світу і безпосередньо вплетені в повсякденну практичну діяльність. Масова свідомість є інтегруючим виявом взаємодії індивідуального і групового рівнів суспільної свідомості. Вона формується під впливом науково-теоре­тичної і буденної свідомості, ідеології й соціальної психології. Ма­сова свідомість виступає безпосередньо спонукальною силою со­ціальних дій мас, 'їхньої соціально-перетворюючої діяльності.

Індивідуальна свідомість—це духовний світ кожної особистості.

Людина як суспільна істота бачить світ скрізь призму певного соціуму — суспільства, нації, класу, епохи в цілому. В індивідуальній свідомості відбиваються суспільні ідеї, цілі, ідеали, знання, віруван­ня, що народжуються й існують у соціальному середовищі. Сві­домість є відображенням суспільного буття індивідів, вона завжди знаходить свій вияв у суспільній формі. В одному випадку людина відображає світ і усвідомлює своє буття у формі міфологічної свідо­мості, в другому — філософської, наукової свідомості, у третьому — художньої, релігійної тощо. Свідомості як такої, незалежно від кон­кретної суспільної форми, просто не існує. Суспільна свідомість і є існуванням свідомості в суспільній формі у вигляді певного сукупного результату людської діяльності, у формі спільного надбання,

надбань суспільства (схема 143)-

Суспільна свідомість не є простою сукупністю індивідуальних свідомостей. Особливістю суспільної свідомості є те, що вона, про­низуючи індивідуальну свідомість, оформлюючи її, набуває об'єктив­ної, незалежно від індивідів їх свідомості, форми існування. Вона втілюється в різноманітних об'єктивних формах духовної культури людства — в мові, в науці, філософії, в мистецтві, в політиці і праві, мо­ралі, релігії і міфах, в народній мудрості, в соціальних нормах та уяв­леннях соціальних груп, націй, людства в цілому. Всі ці елементи існу­ють відносно незалежно від індивідуальної свідомості і суспільного буття, вони відносно самостійні, мають власні особливості розвитку, успадковуються, передаються від покоління до покоління. Кожний індивід формує свою свідомість через освоєння суспільної свідомості

Але індивідуальна свідомість так само, як і суспільна, є відносно самостійною системою, вона не є абсолютно визначеною лише су­спільною свідомістю. Духовний світ людини має індивідуально-непо­вторну форму. Індивідуальні риси свідомості індивіда пов'язані не тільки з конкретними особливостями його життєдіяльності. Вони залежать від його нейрофізіологічних структур, особливостей пси­хіки, генетичної організації, від рівня його власних сил і здібностей.


Схема 143- Співвідношення суспільної та індивідуальної свідомості

У своєму розвитку індивідуальна і суспільна свідомість опосе­редковують одна одну: кожний індивід розвиває свою свідомість

 

через творче осягнення духовних надбань минулих поколінь і су­часності, а розвиток духовності людства здійснюється через інди­відуальні досягнення, духовні відкриття окремих особистостей.


Дата добавления: 2014-11-13; просмотров: 32; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.017 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты