Поняття пізнання та його види.

Тема 12. Теорія пізнання. Учення про істину та її критерії.

План

1. Поняття пізнання та його види.

2. Чуттєве пізнання та його форми.

3. Раціональне пізнання та його форми.

4. Нераціональне пізнання та його форми.

5. Практика та її ролі в процесі пізнання.

6. Істина та її характеристика.

7. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання.

Поняття пізнання та його види.

Теорія пізнання – це найважливіша частина філософії, яка виступає всезагальним методом психологічно-наукового пізнання.

Теорія пізнання (гносеологія) досліджує умови, механізми, принципи i форми пізнавальної діяльності людини.

Пізнання - це процес здобуття, переробки, передачі та використання знання про навколишній світ.

Головним в теорії пізнання є питання про відношення знання про світ до власне світу:

чи спроможна наша свідомість ( мислення, відчуття, уявлення) давати адекватне відображення дійсності?

Два основних підходи до вирішення цієї проблеми:

1) гносеологічний оптимізм стверджує можливість об’єктивного пізнання світу таким, яким він є насправді, існує поза людською волею і свідомістю;

2) агностицизм(І. Кант, Д.Юм) повністю або частково заперечує пізнання світу.

Структуру процесу пізнання складають суб’єкт та об’єкт пізнання.

При осмисленні розуміння пізнання важливо звернути увагу на те, що реально здійснює пізнання не свідомість сама по собі, не мозок, а людина з усіма її миттєвими проблемами, можливостями, бажаннями та пристрастями. Цей момент входить у поняття об’єкта та суб'єкта.

Конкретні речі, явища, процеси, на які безпосередньо спрямована пізнавальна активність людей, прийнято називати об'єктом пізнання. Людина, яка здійснює пізнавальну діяльність, називається суб'єктом пізнання. При цьому слід враховувати активну роль цього самого суб'єкта пізнання. Суб'єктом може бути окремий індивід, соціальна група, клас, суспільство.

Пізнання має три основні змістові акценти:

1) інформативний аспект пізнання (процес здобування знань, створення образів),

2) вольовий аспект пізнання (прагнення оволодіти реальністю),

3) смисловий аспект пізнання (бажання досягнути найважливішого, найпозитивнішого для людини стану досконалості).

Таким чином, пізнання – це відображання дійсності в свідомості людини.

Види пізнання, в яких окреслена його багатоаспектність:

· миттєво-досвідне пізнання – постає безпосереднім, прямо вписаним у процеси повсякденної людської життєдіяльності. Воно є дуже різноманітним за проявами, але нерозчленованим ні за змістом, ні за формами існування. Тут емоції переплетені зі знаннями, бажаннями, поглядами,

· мистецьке пізнання– окреслює реальність не відсторонено, а через переживання. Воно більше передає не предметні окреслення дійсності, а людське ставлення до неї. За змістом воно умовне, тобто надає простір проявам уяви, фантазії, суб’єктивним схильностям людини,

· наукове пізнання – культивується спеціально через усвідомлення ролі знання, воно є спеціалізованим та спеціально організованим,

· релігійно-містичне пізнання – часто окреслює джерела своїх відомостей як божественне проведення, особливе просвітлення,

· екстрасенсивне пізнання – інтерес до якого особливо зріс наприкінці
ХХ ст. Цей вид пізнання використовують у суспільстві, але природа його для науки поки що незрозуміла.