Практика є взаємодiєю та взаємною змiною суб`єкта i об`єкта.

Перший рiзновид практики називають виробничою, другий – соцiально-iсторичною. Другий вид практики – це соцiально-перетворювальна діяльність, у ходi якої конкретно-історичний суб`єкт, застосовуючи суспiльнi iнститути, громадськi засади, впливає на систему суспiльних вiдносин, змiнює суспiльне буття, і водночас формується, розвивається сам.

Данi види практики вiдрiзняються одна вiд одної:

1) об`єктом перетворення,

2) цілями,

3) засобами дiяльностi.

Соцiально-iсторична практика спрямована передусім на зміну способів життєдiяльностi людей, тобто конкретно-історичних форм власності, розподілу та привласнення продуктів, форм соцiальностi та ін.

У виробничій практиці засобом дiяльностi виступає сила м`язiв та нерви людини, а також рiзноманiтний свiт матерiальних посередникiв, завдяки яким людина дiє на процес обробки природи. У рамках соцiально-iсторичної практики люди використовують такi засоби, як громадськi установи, iнститути, засади. Мета даного виду практики пов`язана iз змiною суспiльства, характеру соцiального життя, полiтичних, юридичних та iнших вiдносин.

Ролі практики в процесі пізнання:

1) рушійна сила процесу пізнання,

2) ісходний пункт процесу пізнання,

3) основа наукового процесу пізнання,

4) критерій істинності процесу пізнання,

5) кінцева мета процесу пізнання.

Структура практики включає в себе:

1) реальне перетворення зовнішнього середовища за допомогою штучно виготовлених засобів виробництва ( суб`єктно-об`єктні відносини),

2) спілкування людей в процесі і з приводу цього перетворення (суб`єктно-суб`єктні відносини),

3) сукупність норм і цінностей, які існують у вигляді образів, відносин, які забезпечують ціленаправлений характер практичної діяльності (ціннісно-нормативні відносини),

4) людина, яка здатна існувати в перетвореному зовнішньому середовищі.

Форми практики:

1) виробнича,

2) трудова,

3) організаторська,

4) управлінська,

5) суспільно-політична,

6) сімейно-побутова,

7) науково-експериментальна,

8) діяльність у сфері культури, виховання, освіти.

Серед важливих форм практики слід відокремити такі:

а) матеріальне виробництво,перетворення природного буття людей;

б) суспільне виробництво, перетворення суспільного буття людей, зміна існуючиїх соціальних відносин певними засобами - реформуванням, революціями, війнами.

в) пізнавальна діяльність активна у порівнянні зі спостереженням діяльність, у процесі якої людина штучно створює умови, що дозволяють їй досліджувати конкретні властивості світу.

Три рівня практики, як пізнавальної діяльності:

— зовнішня діяльність;

— власно предметно-перетворююча діяльність;