Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Порівняння -метод емпіричного рівня наукового пізнання, за допомогою якого робиться висновок про подібність чи відмінність об’єктів пізнання.




Читайте также:
  1. I. КУЛЬТУРА - ОБ'ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
  2. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  3. V Учебно-методическое обеспечение дисциплины
  4. V. Учебно-методические материалы по дисциплине
  5. VI. УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКОЙ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ДИСЦИПЛИНЫ
  6. VII. Описание учебно-методического и материально-технического обеспечения образовательного процесса по предмету «Технология» (направление «Технический труд»).
  7. ViІ. ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
  8. Антикризові заходи за координаторами та рівнями застосування
  9. Вибір нафтогазоперспективних об’єктів до першочергового пошукового буріння за допомогою експертних систем
  10. Використання багатоваріантного дискримінантного аналізу порівняно з іншими прогресивними методами передбачення фінансових загроз

Вимірювання – спостереження, яке фіксує не лише якісні характеристики об’єктів i явищ, а й кількісні аспекти.

Експеримент – це засіб набуття нового знання про навколишній світ використовується в науці у зв'язку з пізнавальними завданнями, для вирішення яких учений змушений звертатися до певної форми практичної дії, до створення організованого, штучного середовища i використання спостережної матеріальної взаємодії з метою одержання корисної інформації.

Синонімом поняття «істина» виступає інше поняття «знання».Знання відрізняється від віри - переконання, що базується не на раціональних доказах , а на емоційно-вольових поштовхах.

Класифікація знання:

1)перцептивне (почуттєво-дане), первинне в значенні очевидності і достовірності, що відображає контакт людини з реальністю;

2) повсякденне знання,або знання на рівні здорового глузду;

3) навколонаучне, яке містить певні елементи науковості, але не на достаньому рівні (наприклад - астрологія);

4) наукове знання , первинне в онтологічному відношенні

Наука- це особливий різновид пізнавальної діяльності, спрямований на отримання об’єктивних, системно-організованих та обгрунтованих знань про навколишній світ.

Особливості наукового пізнання:

1) об’єктивність,

2) раціональність (доведеність)

3) есенціалізм, тобто спрямованість наукового знання на відтворення сутності, закономірностей об’єкту,

4) системність,

5) можливість перевірки.

Структура наукового знання, окрім емпіричного та теоритичного рівнів включає:

1) ідеали і норми пізнання , які відображають цінності та цільові настанови науки;

2) наукову картину світу, яка складається як результат синтезу знань, отриманих різними науками;

3) філософські підвалини науки, які включають філософські ідеї та принципи, що обгрунтувають як ідеали та норми науки, так і змістовні уявлення про наукову картину світу, а також забезпечують включення наукового знання у культуру.

Типи наукової раціональності (класична, некласична, постнеокласична) і є структурами філософських підвалин науки.

Зазначені методи ми досить часто (стихійно) застосовуємо в повсякденному життєвому досвіді.

До компетенції методології науки відноситься перш за все питання про систематизацію форм організації наукового знання.



Форми організації наукового знання:

1) ідея- це форма науковоо пізнання, яка відображає зв’язки, закономірності дійсності і спрямована на ії перетворення а також поєднує істинне знання про дійсність і суб’єктивну мету ії перетворення.

Функції ідеї як форми організації наукового знання:

а) підсумовування досвіду попереднього розвитку знання;

б) синтезування знанняв цілісну систему;

в) виконання ролі активних евристичних принципів пояснення явищ;

г) спрямування пошуку нових шляхів вирішення проблем.

2) проблема- це форма і засіб наукового пізнання, що є поєднанням двох змістовних елементів.

3) гіпотеза -це форма та засіб наукового пізнання, за допомогою яких формується один з ожливих варіантів вирішення проблеми.

4) концепція - це форма та засіб наукового пізнання, яка є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії, це науково обгрунтований та в основному доведений вираз основного змісту теорії.

5) теорія- це найбільш адекватна форма науковго пізнання, система достовірних глибоких та конкретних знань про дійсність, яка має струнку логічну структуру і дає цілісне, систематичне уявлення про закономірності та суттеві характеристики об’єкта.



6) закон- це зв’язок , який характеризується основними ознаками істотного відношення: це загальністью, необхідністю, повторіваністю, стійкістю.

 

Методи теоретичного рівня пізнання:

1) Аксіоматичний – виділення вихідних співвідношень сфери пізнання та встановлення з їх допомогою змісту зв'язків цієї форми,

2) Теоретичного–моделювання конструювання предметних якостей за допомогою математики, теорії систем,

3) Гіпотетично–дедуктивний формування гіпотез, що пояснюють сукупність фактів, виведення з гіпотез часткових тверджень та їх пояснення,

4) Сходження від абстрактного до конкретного виділення елементарних характеристик фактів та зведення їх в єдину систему тверджень,

5) Поєднання історичного та логічного досліджують історичний процес певної сфери, виділяють у ньому необхідні зв'язки, які зводять в єдину систему тверджень,

6) Системно-структурний вивчення об'єкта як в цілісності його структури, так i його складників.

Теоретичні меотди пізнання використовуються для остаточної обробки інформації, отриманої емпіричним шляхом.

Теоритичні методи пізнання:

Абстрагування - це меотдм, за допомогою якого подумки відволікаються від неістотних властивостей явищ, що вивчаються.

Узагальнення- це уявний перехід від окремих фактів, подій до їх ототожнення або від однієї думки до іншої, що є більш загальною.

Аналіз - це уявне розчленування предмета (явища,процесу), властивості предмета або відношення між предметами на частини.

Синтез- уявне поєднання різноманітних елементів, сторін предмета в єдине ціле (систему). Синтез є наступним етапом пізнання після аналізу.



Індукція - метод пізнання, з допомогою якого на підставі знання властивостей, зв’язків чи відношень окремих предметів роблять висновок про наявність цих властивостей (зв’язків чи відношень) в усіх предметах чи явищах відповідної предметної сфери.

Дедукція - метод гнауковго пізнання, за допомогою якого, виходячи з більош загальних положень, одержуть меньш загальні, часткові, а той одиничні.

Аналогія - метод, відповідно до якого на підставі подібності предметів за одними ознаками робиться висновок про їх подібність за іншими ознаками.

Моделювання- метод дослідження об’єктів на їх моделях.

Формалізація- метод, з допомогою якого змістовність знання відображаться у формалізованій мові.

 

Усі зазначені методи пізнання у реальному науковому дослідженні завжди працюють взаємодії. Їх конкретна системна організація визначається особливостями об’єкта, що вивчається, а також специфікою того чи іншого етапу дослідження.

 

 

Форми теоретичного пізнання:

а) міркування,

б) інтелектуальне споглядання,

в) уявне конструювання,

г) уявне експериментування, яке спрямоване на побудову наукової теорії.

Результатом пізнання є формування наукової теорії.


Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 37; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2022 год. (0.016 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты