Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Основні дефініції дослідження




У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мало естетичне виховання, яке спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті та художній творчості, формування свідомості людей у дусі поваги й приязні, товариськості та дружби.

Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне – це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство. З огляду на це виникає необхідність приділяти більше уваги організації у навчально-виховному процесі естетичного виховання підростаючих поколінь, починаючи вже з початкової школи.

Ось як характеризував необхідність залучення дитини до естетичного виховання В. Сухомлинський: «Краса – могутній засіб виховання чутливості душі, яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним» [с.63].

Методологічною засадою естетичного виховання є естетика. Естетика – це філософська наука про прекрасне в житті і мистецтві, про особливості пізнання і перетворення світу «за законами краси», про загальні закономірності мистецтва, художньої творчості й естетичного виховання [Словарь по этике и эстетике / Под ред. И.С.Кона. – М. : Политическая литература, 1981. – 430 с.].

В результаті аналізу наукової літератури з питань естетичного виховання виявлено, що існують різні підходи щодо визначення поняття «естетичне виховання». Численні тлумачення цього поняття зумовлені багатогранністю даного процесу.

Так, В. Шацька розглядає естетичне виховання як «сукупність послідовних, взаємозв`язаних впливів на учнів під керівництвом викладача як засобами мистецтва так і самого життя, спрямованих на всебічний естетичний розвиток учнів, який сприяє формуванню естетичних почуттів, художніх смаків і поглядів відповідно до завдань виховання» [Шацкая В.Н. Общие вопросы эстетического воспитания в школе / В.Н. Шацкая. – М. : АПН РСФСР, 1955. – 181 с., с.26].

П. Блонський зазначив, що естетичне виховання передбачає або формування творчості, або розвиток художнього смаку та сприйняття [Блонский П.П. Курспедагогіки / П.П. Блонский. – М. : Задруга, 1918. – 202 с.].

С. Шацький розглядав естетичне виховання у нерозривному зв’язку з іншими складовими виховання, зокрема моральним, наголошуючи, що мистецтво – велика сила, і небайдуже в якому напрямі воно використовується [Шацкий С.Т. Работа для будущего. Документальное повествование / С.Т. Шацкий, В.И.Малинин, Ф.А.Фрадкин. – М. : Просвещение, 1989. – 400 с.]

На думку Г. Ріда, естетичне виховання – це «виховання почуттів, на яких ґрунтується свідомість, а отже інтелект, і все те, що відрізняє людину від інших істот. І лише тоді, коли ці почуття перебувають у гармонії з навколишнім світом, формується особистість у всій її повноті» [Рід Г.С. Проект концепції єдиної системи естетичного виховання у загальноосвітніх школах України / Г.С. Рід // Мистецтво та освіта. – 1998. – № 1. – С. 2-7, с.6].

Ф. Шмит дійшов висновку, що естетичне виховання – це цілеспрямоване формування у людини естетичного ставлення до дійсності. Він вважає, що виховання красою та через красу формує не тільки естетико-ціннісну орієнтацію особистості, а й розвиває здатність до творчості, до створення естетичних цінностей у сфері трудової діяльності, побуті, вчинках, поведінці і, звичайно, у мистецтві [Шмит Ф.И. Искусство как предмет обучения / Ф.И. Шмит // Путь просвещения. – 1923. – № 1. – С.1-63.].

У своєму дослідженні ми приєднуємося до визначення естетичного виховання, яке пропонує С. Максимюк: «Естетичне виховання — це систематичний цілеспрямований вплив на особистість, орієнтований на формування її естетичних ідеалів, смаків і потреб, на вироблення здатності сприймати, переживати й оцінювати прекрасне у природі, житті, мистецтві і праці, на пробудження і розвиток її творчих здібностей і непримиренності до всього потворного і нікчемного в житті й діяльності» [Максимюк С.П. Педагогіка : Навчальний посібник / С.П. Максимюк. – К. : Кондор, 2009. 670 с, с.246].

Спільними ознаками, які визначають науковці у трактуванні поняття «естетичне виховання», є цілеспрямованість процесу формування творчої особистості, котра здатна сприймати і оцінювати прекрасне у житті, природі, мистецтві, жити і творити відповідно до сформованої естетичної свідомості. Відмінностями у трактуванні поняття «естетичне виховання» є різні погляди на шляхи і засоби його здійснення.

Отже, поняття «естетичне виховання» у педагогічній літературі розглядається як невід`ємна складова ідейного, трудового, морального, фізичного виховання, як систематичне, науково вмотивоване звертання до людських емоцій, які розвивають у молодших школярів такі здібності, що сприяють не тільки естетичному сприйняттю прекрасного у житті та мистецтві, а й роблять кожного з них творцем естетичних цінностей.

Мета естетичного виховання полягає у формуванні готовності людини до естетичної діяльності як важливого компонента естетичної культури. Виділено різні види такої діяльності:

· організація естетичного середовища, в якому живе, працює, вчиться, відпочиває людина;

· конкретна творча діяльність у галузі мистецтва, літератури тощо;

· пропаганда мистецтва, естетичних ідеалів;

· естетична виразність у навчальній, виробничій, побутовій діяльності;

· виявлення естетичної культури у взаєминах із людьми [Кабалевський Д.Б. Эстетична культура у початковій школі / Д.Б. Кабалевський // Радянська педагогіка. – 1988. – № 7. – С. 15–18.].

Специфіку естетичного виховання складають тільки йому властиві характерні риси [Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання : Навчальний посібник / С.Г. Карпенчук.– К. : Вища школа, 1997. – 304 с.]:

· естетичне виховання є системним. Маючи об’єктивно існуючий зв’язок із іншими видами та засобами виховання, воно завжди цілеспрямоване.

Наявність мети естетичного виховання поєднана з усвідомленням та діяльністю людини і суспільства в цілому, що системно упорядковані. Проте, результат естетичного виховання може бути визначений по-різному: формування естетичного смаку, якість естетичної діяльності, естетичного відношення, естетичної культури, естетичного ідеалу тощо. Усі ці визначення мають сенс та складають мету естетичного виховання, тому що формують здатність людини до естетичного відношення до світу.

Однак, мета естетичного виховання не обмежується формуванням естетичного відношення. Кінцевий його результат пов’язаний із формуванням особистості, яка є творчою, самоцінною та соціально цінною, яка володіє естетичною культурою;

· здатність естетично сприймати світ не залишається на пасивно спостерігаючому ставленні до дійсності, а передбачає розвиток активно-творчої діяльності особистості в естетичному перетворенні світу. Механізм естетичного виховання може бути визначений як передача досвіду та навичок, що надбало суспільство, причому, результативність цього процесу зумовлена усією сукупністю соціальних якостей особистості та суспільства;

· форми естетичного виховання мінливі; вони вперше застосовуються у ранньому дитинстві, ускладнюються залежно від розвитку, насамперед, структури знань та суспільних відносин, але ефективні лише тоді, коли не перериваються ні в особистому, ні у суспільному житті, тобто процес естетичного виховання або самовиховання повинен тривати постійно;

· естетичне виховання пов’язане з іншими аспектами розвитку суспільства. Економічні кризи, соціальна невлаштованість людей, голод, хвороби, відсутність гарантованих основних людських прав перешкоджають невпинності естетичного виховання;

· естетичне виховання передбачає не тільки засвоєння правил, естетичних норм, естетичних знань, але й естетичну діяльність людини, її участь у процесі естетичного перетворення дійсності.

Передумовою ефективного естетичного виховання є єдність естетичного і морального виховання, а також виховання громадянського і політичного, гармонія істини, добра та краси [Кон И.С. Психология ранней юности : Книга для учителя / И.С. Кон. – М. : Просвещение, 1989. – 255 с.].

А. Кузьмінський відзначає, що нові завдання в галузі виховання у загальноосвітній школі України докорінним чином змінили і установки в естетичному вихованні [Кузьмінський А.І. Педагогіка у запитаннях і відповідях : Навч. посіб. Рекомендовано МОН / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К., «Знання-Прес» 2006. – 311 с.]. Від завдань бачити, відчувати, розуміти прекрасне вони перетворились на більш складні і пов'язані зі здатністю творити його у навколишній дійсності, праці, мистецтві, у повсякденному житті.

Для реалізації мети естетичного виховання науковці пропонують розв’язати наступні завдання [Кузьмінський А.І. Педагогіка у запитаннях і відповідях : Навч. посіб. Рекомендовано МОН / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К., «Знання-Прес» 2006. – 311 с.]:

· формування почуття прекрасного;

· виховання любові до природи та навколишньої краси;

· виховання стійких оцінних критеріїв до творів мистецтва;

· оволодіння знаннями та вміннями створення прекрасного в житті.

В останні роки здійснення естетичного виховання є предметом багатьох наукових досліджень, із огляду на що можна сформувати наступні принципи, на які необхідно спиратися в ході виконання роботи зі школярами [Паласевич І.С. Педагогічний інструментарій естетичного виховання особистості школяра / І.С. Паласевич // Збірник наукових праць Кременецького обласного гуманітарно–педагогічного інститутуім. Тараса Шевченка. – Вип. 1 (3). – Кременець : КОГПІ ім. Тараса Шевченка, 2010. – С. 394 – 399.]:

· первинність національної культури;

· рівноправність компонентів у визначенні змісту, форм та методів естетичного виховання в національній школі;

· врахування особливостей національного художнього мислення та відповідність морально-етичним ідеалам народу;

· принцип регіональності;

· принцип традиційності;

· принцип календарної організації естетично-виховної роботи;

· принцип активної творчої діяльності;

· принцип єдності естетичного та педагогічного впливу;

· принципи відповідності віковим особливостям, безперервності і наступності.

Суть принципів естетичного виховання розкрито у табл. 1.1.

Таблиця 1.1.


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 20; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2023 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты