Наукове обґрунтування умов реалізації готовності майбутніх вчителів початкових класів до естетичного виховання першокласників на уроках навчання грамоти

Останнім часом спостерігаються негативні тенденції в сфері освіти, у тому числі й вузівської, пов'язані як зі зниженням широкої соціальної мотивації навчання, соціальної цінності освіти, так і з феноменом девальвації дорослості, що відображає втрату цінності дорослості, а отже, відповідальності, зрілості, селфменеджменту й самоорганізації. Така зміна культурного фону істотно модифікує регулятивну роль тих психологічних чинників навчання, що розглядаються як значущі у забезпеченні навчальної успішності.

На сьогоденному етапі трансформації суспільства істотно змінюються зовнішні (соціальні) мотиви навчання, соціальна престижність вищої освіти, значущість професії, потреби суспільства у фахівцях певного напряму, уявлення студента про власну реалізацію, що суттєво модифікує внутрішні регуляторні ресурси особистості. Регуляторним компонентом навчальної діяльності виступає мотивація навчання, яка не тільки забезпечує високу результативність навчання при безпосередньому педагогічному впливі, але й пролонгує пізнавальну активність студентів і перетворює зовнішню регуляцію в саморегуляцію. Інтерес до мотивації навчання посилився із впровадженням кредитно-модульної системи навчання, що передбачає суттєве збільшення частки самостійної роботи у навчально-професійній діяльності і орієнтована на «зрілу», відповідальну особистість студента, здатну приймати рішення й діяти самостійно. Перш за все, рівень особистісної зрілості знаходить своє втілення у системі мотивів, які є основою функціонування будь-якого виду діяльності, у тому числі й навчальної.

Структура мотивів студента, сформована за час навчання у вищому навчальному закладі, стає стрижневим витвором особистості майбутнього фахівця, що робить розвиток «позитивних» навчальних мотивів невід’ємною складовою виховання особистості студента.

Проблема мотивації навчання є однією з центральних у педагогічній психології, оскільки і результат, і процес засвоєння знань значною мірою залежать від залученості до навчального процесу, зацікавленості особистості тих, хто навчається [1]. Експериментально було доведено [3], що позитивна професійна мотивація може виступати чинником компенсації недостатності спеціальних здібностей, а негативна мотивація не заповнюється навіть високим рівнем їхнього розвитку.

Складність і багатоаспектність проблеми мотивації зумовлюють багатовимірність у розумінні її сутності, природи, структури, а також функцій окремих мотивів. Як відзначає Є. П. Ільїн [2], значна кількість досліджень мотивації навчальної діяльності несе на собі відбиток недоліків у поглядах на мотивацію і мотив, які існують у психології. Під мотивом навчальної діяльності розуміють усі чинники, які зумовлюють вияви навчальної активності: мету, потреби, установки, почуття обов'язку, інтереси, тощо.

У психолого-педагогічній літературі не існує єдиного розуміння навчальної мотивації та класифікації навчальних мотивів.

І. Зимня [5] визначає навчальну мотивацію як окремий вид мотивації, що включено в діяльність навчання або навчальну діяльність Як і для будь-якого іншого виду діяльності, навчальна мотивація визначається низкою специфічних для цієї діяльності чинників:

· освітньою системою, закладом освіти, де відбувається навчальна діяльність;

· особливостями організації освітнього процесу;

· особливостями суб’єктів навчальної діяльності (вік, стать, інтелектуальний розвиток, здібності, рівень домагань, самооцінка, взаємодія із соціальним оточенням);

· суб’єктними особливостями педагога і, передусім, системою його відношень до учня (студента);

· специфікою навчальної дисципліни.

Крім того, навчальна мотивація характеризується складною структурою, системністю, спрямованістю, динамічністю, стійкістю і пов’язана з рівнем інтелектуального розвитку і характером навчальної діяльності.

А. Маркова [6] підкреслювала ієрархічність її побудови: до її складу входять потреби в навчанні, мета навчання, емоції, ставлення та інтерес.

О. Карпова [7] у дослідженні мотиваційної сфери особистості у навчальній діяльності запропонувала розглядати її як інтегративний ефект взаємодії двох основних категорій детермінант – загальних і специфічних. Загальна категорія складається із детермінант власне особистісного плану (ступеня організації структури особистості та її мотиваційної сфери); специфічна категорія містить чинники діяльнісного плану: основні характеристики змісту і структури навчальної діяльності, умови її організації.

Навчальна діяльність є полімотивованою [8]. Прийнято виділяти три види джерел активності: внутрішні, зовнішні й особистісні.

До внутрішніх джерел навчальної мотивації відносять пізнавальні та соціальні потреби (прагнення до соціально схвалюваних дій і досягнень).

Зовнішні джерела навчальної мотивації визначаються умовами життєдіяльності учня, до яких відносяться вимоги, очікування та можливості. Вимоги пов’язані з необхідністю дотримання соціальних норм поведінки, спілкування та діяльності. Очікування характеризують відношення суспільства до учіння як норми поведінки, що приймаються людиною і дозволяють переборювати труднощі, пов’язані зі здійсненням навчальної діяльності. Можливості – це об’єктивні умови, які необхідні для розгортання навчальної діяльності.

До числа особистісних джерел належать інтереси, потреби, установки, ідеали, стереотипи, які обумовлюють прагнення самовдосконалення, самоствердження і самореалізації у навчальній та інших видах діяльності.

Рис. 1.4. Групи мотивів

На основі зазначених вище джерел активності виділяють [8] такі групи мотивів, які представлені на рис. 1.4.:

· соціальні;

· пізнавальні;

· особистісні.

Опанування знаннями уміннями і навичками естетичного виховання у контексті навчання грамоти відбувається під час вивчення дисципліни «Методика вивчення української мови».

Наступна педагогічна умова систематичне залучення майбутніх вчителів початкових класів до естетичної діяльності в ході вивчення дисципліни «Методика вивчення української мови» ґрунтується на врахуванні принципу систематичності. сутність цього принципу полягає у тому, що пізнання навколишнього світу можливе лише в межах певної системи; водночас, кожна наука представляє собою систему знань, що об’єднані між собою внутрішніми зв’язками. Виходячи з цього, принцип передбачає врахування логіки конкретної науки та мисленнєвих можливостей студентів, з метою послідовного розгортання змісту знань, способів діяльності, які повинні враховуватися у навчальних програмах, підручниках, посібниках, тобто дотримання такого ж порядку засвоєння знань, формування умінь та навичок. Водночас, попередній рівень засвоєння знань студентів має бути фундаментом для ефективного засвоєння наступної частки знань, тобто має відбуватися реалізація закономірності щодо оволодіння знаннями за моделлю концентричної спіралі. Принцип систематичності та послідовності має важливе значення на рівні міжпредметних зв’язків, тому ці зв’язки повинні бути враховані під час складання робочих навчальних планів [Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія : підручник / Алексюк А. М. – К. : Либідь, 1998. – 560 с.]

Уважаємо, що систематичний підхід до залучення майбутніх вчителів початкових класів до естетичної діяльності в ході вивчення дисципліни «Методика вивчення української мови» можливий за таких умов:

· удосконалення відомих та пошуку нових методів і форм організації залучення майбутніх вчителів початкових класів до естетичної діяльності в ході вивчення дисципліни «Методика вивчення української мови» із відповідним урахуванням зміни системи підготовки фахівців із вищою освітою, структури та змісту навчання;

· використання комплексів технічних і дидактичних засобів, які б забезпечували взаємозв’язок аудиторної та позааудиторної форм роботи;

· методичне й матеріально-технічне забезпечення процесу навчально-пізнавальної діяльності;

· забезпечення науково обґрунтованої організації самостійної пізнавальної діяльності студентів перших курсів, що дає можливість прискорити процес адаптації.

Ці умови дадуть змогу здійснити фундаментальність професійної підготовки майбутнього спеціаліста, сформувати в нього навички організації самостійної пізнавальної діяльності, що в подальшому уможливить вирішення питання залучення майбутніх вчителів початкових класів до естетичної діяльності в ході вивчення дисципліни «Методика вивчення української мови».

Сучасна освітня ситуація вимагає нових технологій підготовки студентів до майбутньої професії, які б забезпечували творчу самореалізацію в соціокультурному просторі, розвивали теоретичний та емпіричний стиль мислення. На жаль, традиційна модель освіти, що спрямована лише на передачу знань, умінь та навичок, не відповідає вимогам сучасності. Діяльність викладача вищої школи зазнає переорієнтації від інформаційного до організаційного в керівництві самостійною навчально-пізнавальною, науково-дослідною і професійно-практичною діяльністю студентів із використанням інноваційних технологій. [Пометун О] Найкраще цим вимогам відповідають технології інтерактивного навчання.

Інтерактивне навчання – спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну і цілком передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент буде відчувати свою успішність, професійну спроможність. Інтерактивними можна назвати ті технології, які здійснюються шляхом активної взаємодії студентів у процесі навчання [Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід.- К., 2002. - 136 с.].