Принципи естетичного виховання

Зміст естетичного виховання має багато складових: естетичне сприймання, естетичне ставлення, естетична свідомість, естетичні почуття, естетичний ідеал, естетичні смаки, естетичні переживання, естетична культура. Схарактеризуємо їх докладніше.

На думку А. Бурова, початковим моментом у процесі естетичного ставлення до дійсності, який проявляється в спостережливості, вмінні помітити найбільш суттєве, що відображує зовнішню та внутрішню красу предмета, явища, процесу є естетичне сприйняття [Буров А.И. Предмет и содержание эстетического воспитания, его соотношение с другими видами воспитания / А.И. Буров. – М. : Просвещение, 1971. – 134 с.].

Одночасно з розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності, адже людина повинна не лише милуватися красою природи, пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.

Естетична свідомість – «форма суспільної свідомості, що реалізується як художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах» [Словарь по этике и эстетике / Под ред. И.С.Кона. – М. : Политическая литература, 1981. – 430 с., с.181].

Естетичні почуття – особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва. Естетичні почуття виражаються у відчутті людиною насолоди від сприйняття творів мистецтва, краси природи, у прагненні до активної творчості діяльності у галузі мистецтва.

Естетичний ідеал – уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється. Естетичний ідеал підкреслює критерії, за якими варто оцінювати предмети та явища. З одного боку, естетичний ідеал є своєрідним еталоном, а з другого — він не позбавлений впливу індивідуальних суджень. Тому поняття естетичного ідеалу є, певною мірою, чинником індивідуальним [Кузьмінський А.І. Педагогіка у запитаннях і відповідях : Навч. посіб. Рекомендовано МОН / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К., «Знання-Прес» 2006. – 311 с.].

На основі естетичних знань, сприйняття, почуття, ідеалів, суджень формуються естетичні смаки. Естетичний смак – здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного [Кузьмінський А.І. Педагогіка у запитаннях і відповідях : Навч. посіб. Рекомендовано МОН / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К., «Знання-Прес» 2006. – 311 с.]. Естетичний смак — це стійке, емоційно-оцінне ставлення людини до прекрасного, що має вибірковий, суб'єктивний характер. Тому не може бути якихось стандартних смаків. Це чуттєва категорія, що пов'язана, передусім, із індивідуальним баченням й індивідуальним сприйняттям.

Саме ці елементи зумовлюють естетику поведінки особистості – ознаки прекрасного у вчинках і діях людини (ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми).

А. Кузьминський зазначає, що у процесі естетичного виховання важливо розвивати естетичні судження, що передають ставлення особистості до певного об'єкта, явища. Тільки згодом, із досвідом формується певний естетичний ідеал як своєрідний зразок, із позицій якого особистість оцінює предмети, явища навколишньої дійсності [Кузьмінський А.І. Педагогіка у запитаннях і відповідях : Навч. посіб. Рекомендовано МОН / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К., «Знання-Прес» 2006. – 311 с.].

Естетичні переживання — це «почуття людини, що пов'язані з конкретними предметами, явищами, які сприймає особистість; зв'язок почуттів із предметом, який його викликає і на який воно спрямоване, витупає особливо яскраво в естетичних переживаннях» [Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання : навчальний посібник / Харк. держ. пед. ун–т ім.Г.С.Сковороди. – 2 – е вид., випр. і доп. В.І. Лозова, Г.В. Троцко. – Харків : «ОВС», 2002. – 400 с., с.203].

Сформовані естетичні смаки, естетичний ідеал, розвинена здатність оцінювати прекрасне дають людині змогу зрозуміти суть прекрасного. Сприймаючи прекрасне, аналізуючи його, порівнюючи з відомим і баченим раніше, вона відповідно оцінює його. Рівень естетичного мислення залежить від розумового виховання, вміння здійснювати мисленнєві операції [Лихачов Б.Т. Эстетика воспитания / Б.Т. Лихачов. – М. : Педагогика, 1972. – 196 с.].

Регулятором естетичного виховання є естетична культура, яка передбачає сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в навколишній світ, зберігати прекрасне.

Всі перераховані компоненти змісту естетичного виховання складають естетичну свідомість, яка виражається в естетичній поведінці учнів.

Структуру естетичної свідомості відображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Структура естетичної свідомості (за А. Кузьмінським )

Організація естетичного виховання з перших днів навчання молодших школярів обумовлює необхідність аналізу ступеня ефективності певних форм, методів та засобів її здійснення в ході уроків.

Схарактеризуємо докладніше форми, методи та засоби здійснення естетичного виховання учнів початкової школи у ході уроків.

На думку М Фіцули: «Форма виховання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку та в певному режимі» [Фіцула М.М. Педагогіка : Навч. посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти / М.М. Фіцула. – К. : Видавничий центр «Академія», 2000. – 544 с., с. 328].

У процесі естетичного виховання традиційно використовують різні форми: уроки, семінари, гуртки, екскурсії, конференції, бесіди, диспути, колективні творчі справи, конкурси та ін. [Кузьмінський].

Стисло схарактеризуємо форми естетичного виховання.

Естетичне виховання здійснюється в ході уроків та у позаурочній роботі.

М. Фіцула зазначає: «Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок – форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу» [Фицула, с. 329].

Важливими для здійснення естетичного виховання є гуртки, що за своєю суттю становлять специфічну спільність дітей та учнівської молоді, яка ґрунтується, насамперед, на добровільності, спільності інтересів, спрямованості на певний вид навчальної та практичної діяльності; середовище, де забезпечуються умови інтелектуального, духовного і фізичного розвитку дітей, реалізація їхнього творчого потенціалу в галузі позашкільної освіти і виховання та створюються комфортні умови соціальної адаптації до умов реального життя [Кузьминский].

Близьким за змістом до гуртків є колективні творчі справи, які спрямовані на всебічний розвиток особистості учня, виховання естетичних умінь та навичок у колективі.

Виокремлюють таку форму естетичного виховання як екскурсії, які передбачають колективне відвідування музею, пам'ятного місця, виставки, підприємства тощо; поїздку або прогулянку з освітньою, науковою, спортивною або розважальною метою [Паласевич]. Такі заходи позитивно впливають на формування в учнів естетичної свідомості, бо під час екскурсій у них формуються та розвиваються естетичні уявлення і погляди. Подібні завдання реалізуються і під час проведення семінарів та бесід із учнями на теми естетичного сприйняття світу.

Результативність естетичного виховання забезпечують й через організацію інших форм діяльності: проведення творчих вечорниць, конкурсів читання тематичних віршів, казок, творів тощо. Пропонують й ігрові форми: вікторини, аукціони, ігри («Танцюють всі», «Кращий голос класу», «Правила поведінки») [Гіптерс З.С. Мистецтво як засіб художньо–естетичного виховання в школі / З.С. Гіптерс // Рідна школа. – 2001. – № 9. – С.60 – 63.].

Для учнів молодшого шкільного віку важливим є формування естетичного ставлення до дійсності у зв’язку з тим, що воно сприяє розкриттю естетичної цінності об’єктів, предметів, явищ природного і соціального середовища. Природа, побут, праця, стосунки між людьми мають бути зрозумілими учням не лише як вияви їх повсякденного життя, але й як естетичні цінності, здатні задовольняти потреби у спілкуванні зі світом прекрасного, витонченого, гармонійного та виразного [Витковская Н.С. Формирование эстетической культуры младших школьников / Н.С. Витковская, А.Б. Щербо, Д.Н. Джола. – К. : Рад. Шк., 1980. – 151 с.].

У процесі формування естетичного ставлення учнів молодшого шкільного віку до дійсності найрізноманітніші її об’єкти і явища мають стати предметом особливої уваги, пізнання і творчості. Відтак, важливо підкреслити, що естетичний досвід учнів повинен бути спрямований на освоєння прекрасного, відкривати перед ними можливості повноцінного сприймання предметів і явищ дійсності, які, по-перше, є важливими для учнів, а по-друге, є посильними для сприймання й осмислення у молодшому шкільному віці. З цього постає завдання – сформувати такий естетичний досвід учнів, який би дозволяв у молодшому шкільному віці повноцінно освоювати об’єкти естетичного ставлення [Волкова Н.П. Педагогіка / Н.П. Волкова. – К. : Академія, 2001. – 418 с.].

Естетична діяльність починається з емоційного збудження, естетичного переживання, яке переводиться в працю. Важливо так організувати роботу учня, щоб вона сама чи її результати збудили у нього позитивні почуття [Шевченко Г.П. Эстетическое воспитание в школе / Г.П. Шевченко. – К. : Радянська школа, 1985. – 148 с.].

Форми естетичного виховання тісно пов’язані з навчальними предметами, поглиблюють і поширюють естетичну підготовку учнів [Паласевич].

До засобів естетичного виховання віднесено: навколишнє природне середовище, література, музика, образотворче мистецтво, архітектура, театральне і кіномистецтво (М. Ворона).

Стисло схарактеризуємо засоби естетичного виховання.

Твори образотворчого мистецтва. Під час споглядання картини чи скульптури, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, «домальовує» зображає, бачить за картиною події, образи, характери.

Музика, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку.

Художня література. Головним виразником естетики в літературі є слово. Слід залучати, як засіб естетичного розвитку особистості, український фольклор, зокрема, українські народні казки. У статті «В оборону казки» поборниця українського шкільництва С. Русова писала: «Казка й дитина щось таке споріднене. Вони так одне з другим зрослися, що як би педагоги не намагалися вигонити казку з дитячої хати, вона таки пануватиме, бо вона природно відповідає вимогам дитячого розуму...» [Русова С. Вибрані педагогічні твори / С. Русова – К. : Освіта, 1996. – 304 с., с.202].

Театр, кіно, телебачення, естрада, цирк. Цінність їх у тому, що крім змістової частини, вони об’єднують у собі елементи багатьох видів мистецтва (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю).

Поведінка і діяльність школярів. Гідні вчинки учнів, успіх в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій [Бутенко Н.І. Естетичний досвід вчителя : теорія і практика / Н.І. Бутенко, І.А. Зязюн, М.П. Лещенко та ін. ; наук. ред. В.Г. Бутенко ; АПН України, Український НДІ естетич. освіти, Рівненський екон.–гуманіт. ін–т. – Херсон, 1997. – 214 с.].

Природа, її краса в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і невинній природі.

Факти, події суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їх взаємин, духовне багатство, моральна частота й фізична досконалість повинні бути предметом обговорення з учнями.

Рис. 1.2. Засоби та форми естетичного виховання

Здійснення естетичного виховання неможливе без правильного добору методів виховання. Методи виховання – способи взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки [Артемова Е.С. Некоторые теоретические и практические проблемы эстетического воспитания / Е.С. Артемова, О.П. Чинаева // Вопросы философии. – 1987. – № 4. – С. 63-67.].

Застосовують наступні методи естетичного виховання, які можна використовувати на будь-якому уроці в початковій школі [Ярмаченко М.Д Педагогіка / М.Д. Ярмаченко.– К. : Вища шк., 1986.– 544с.]:

1. Методи формування знань: розповідь, роз'яснення, пояснення, лекція, етична бесіда, навіювання, інструктаж, диспут, доповідь, приклад.

2. Методи організації діяльності і формування досвіду поведінки (вправи): вправи, привчання, педагогічні вимоги, суспільна думка, доручення, виховуючі ситуації.

3. Методи стимулювання: змагання, заохочення, гра.

Н. Волкова наводить ще четверту групу методів – методи самовиховання: самопізнання, самооцінювання, саморегуляція [волкова].

Методи естетичного виховання наведено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2.