КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Проблеми регулювання конкурентних відносин на глобальному рівні
Глобалізацію визначають інтенсивність, обсяг і вартість міжнародних трансакцій у інформаційній, фінансовій, комерційній, торговельній і адміністративній сферах у всесвітньому масштабі. Різке зростання обсягів цих операцій протягом останнього десятиліття й, унаслідок цього, їх рівня є проявом глобалізації, який найкраще піддається виміру. Саме наростання всесвітньої економічної нестійкості з розвитком глобалізації актуалізує проблему забезпечення відповідності між процесами лібералізації глобального переміщення ресурсів, з одного боку, та забезпеченням глобального узгодження національних інтересів і глобального регулювання основних структурних пропорцій обміну, з другого. Таким чином, постає потреба в розширенні сфери глобальної керованості — від мікро- й мезорівня (ТНК та інші глобальні мережі) до макро- й мегарівня (міждержавні організації й наднаціональні регулівні структури інтеграційних об'єднань). Як зазначає Нобелівський лауреат Дж. Стігліц, глобалізацію неможливо відвернути, однак можна визначити механізми її прояву. У цьому зв'язку актуальним є питання про формування громадських інституцій, які допомагатимуть встановлювати правила поведінки у глобальному економічному просторі. Варто також враховувати, що в умовах глобалізації змінюється зовнішнє середовище діяльності суб'єктів господарювання, зокрема: — обсяг і умови реалізації товарів дедалі частіше визначаються не на ринку, як це було раніше, а ще до початку виробництва, на підставі довгострокових контрактів із конкретними замовниками; Перешкодами на шляху розвитку глобальної конкуренцiї є: витрати на перевезення i складування, рiзнi потреби в товарi в рiзних країнах, недостатнiй попит на свiтовому ринку, чутливiсть до часових затримок, рiзнi завдання в сферi маркетингу, швидкi змiни в технологiї, перешкоди, створюванi урядом тощо. Особливостями конкуренцiї у глобальних галузях: 1)складнiсть для аналiзу та формування стратегiї (загалом iнформацiю про iноземнi фiрми отримати важче, нiж про вiтчизнянi); 2) вiдмiннiсть у виробничих витратах (у деяких країнах рiвень виробничих витрат низький за рахунок дешевої робочої сили, унiкальних природних ресурсiв, сприятливого законодавства); 3) коливання обмiнних курсiв; 4) взаємовiдносини фiрми з мiсцевими урядами (мiсцевi уряди користуються численними механiзмами, здатними перешкоджати дiяльностi глобальних фiрм). Слід зазначити, що формування глобальних ринків може сприяти не тільки посиленню конкуренції, а й зміцненню тенденції до монополізації, якщо національні відомства не зможуть впливати на транскордонні злиття. Тому реалізується ціла низка проектів "управління глобалізацією", серед яких слід виділити спробу проведення антимонопольно! політики в СОТ, що досі перебуває у стадії обговорення, а також формування Міжнародної мережі конкуренції (ICN) для обміну інформацією. Основними чинниками розвитку регулювання на рівні обміну інформацією ICN стали "каліфорнійський ефект" і економічний протекціонізм. Національним антимонопольним органам дозволено регулювати злиття в будь-яких країнах світу, якщо вони стосуються рівня концентрації "підвідомчих" антимонопольним органам ринків. Тому на практиці відповідні органи США та ЄС фактично перетворюються на глобальні антимонопольні відомства. Саме це явище поширення правил найбільшого ринку й дістало назву "каліфорнійський ефект" (аналогічним чином норми найбільшого американського штату Каліфорнія в деяких сферах поширилися на всю країну). У такій ситуації погреба у "глобальному управлінні*! різко знижується й достатньо лише обміну інформацією. Економічний протекціонізм, що посилився останнім часом, пов'язаний із необхідністю формування "національних чемпіонів" та підтримання національної економічної безпеки. Тоді вже окремі країни, а не тільки їх компанії, стають конкурентами, що робить координовану політику практично неможливою, однак у поєднанні з "каліфорнійським ефектом", який виражається у "взаємному вето" антимонопольних відомств, вимагає активних переговорів і узгоджень на неформальному рівні. Втім, європейські експерти висловлюють думку про те, що у зв'язку з економічною кризою вимоги до виконання конкурентного законодавства можуть бути послаблені, що призведе до падіння темпів економічного зростання й підвищення цін. І, як зазначив президент Франції Н. Саркозі, якщо Лісабонський договір набере чинності, конкуренція більше не буде наріжним каменем економічної політики Європейського Союзу. Проведене дослідження дає змогу стверджувати, що поглиблення глобалізації тісно пов'язане з поступальним розвитком світової економіки. Глобалізація породжує фундаментальні зміни у функціонуванні світової економіки, починаючи з об'єктивної потреби у створенні світових наднаціональних органів, які контролювали б діяльність ТНК, та закінчуючи різноманітними викликами й загрозами. Поряд із позитивними наслідками глобалізації (передусім це надходження інвестицій у країни, які їх найбільше потребують) є й негативні, зокрема фінансові кризи, що завдають удару насамперед найменш розвинутим країнам. Виникають також нові чинники, які визначають конкуренцію на ринках. Нарешті, великого значення останніми роками набула участь у глобальній конкуренції крупних господарських утворень, спрямована на домінування у світовому ринковому просторі. При цьому в багатьох країнах держава надає національним монополістам допомогу в освоєнні новітніх технологій, підготовці кадрів та забезпечує інші економічні переваги [17].
|