Головні тренди глобального ринку

Ключові глобальні тенденції, які змінюють глобальний конкурентноспроможний контекст і, звідси, випливають можливості для країн, що розвиваються, які включають: підвищення швидкості у створенні та розповсюдженні знання; лібералізація торгівлі; глобалізація і фізичний розпад виробництва; підвищення важливості інтегрованих ланцюгів створення блага; збільшення ролі MNCs у виробництві і розподіленні. На разі можливо закодувати та оцифровувати більшу частину нашого розуміння науки. Це дозволяє моделювати та симулювати, що в свою чергу ще далі прискорює розуміння науки і створення нових товарів і послуг. Час між основним науковим відкриттям та його комерційним застосуванням зменшується. Це особливо очевидно демонструється у біотехнологіях. Життєвий цикл товарів найвищого попиту також зжимається. Ми маємо можливість впевнитись у цьому, звернувши увагу на промисловість електронної продукції, у межах від комп’ютерів і мобільних телефонів до споживчої електроніки. Ця підвищена важливість нової технології привертає увагу у постійно зростаючому різноманітті вироблених товарів і послуг. Це може бути оцінено в торгівлі. Для світу, в цілому, частка вироблених товарів та послуг в торгівлі збільшилася з 58 % у 1965 році, до 65% у 1980, 73% у 1990 та 77% у 2004. Це частково залежить від того, що попит на вироблені продукти більш залежний від доходу, ніж для сировинних товарів. Країни, що розвиваються, у яких немає спроможності переміститися до виробництва товарів, переживають поразку та втрачають можливості отримання користі від найбільш динамічної частини торгівлі товарами. Крім того, технологічна інтенсивність торгівлі товарами промислового призначення лише зростає. Це можна помітити у торгівлі серед країн-членів ОЄСР, яка складає приблизно дві треті світової торгівлі. Для їх торгівлі у сфері виробництва, яка складає більшу частину їх експорту за останні десять років, частка середньої та високої технології, вироблених на експорт, збільшилися з 60% у 1994 році до 64% у 2003 [18, 23].

Значення у прискоренні створення та розповсюдження знання – те, що, країни, що розвиваються, повинні знайти ефективні способи збагатитися дуже швидко зростаючим запасом глобального знання. Ті, котрі більш просунуті, також мають вкласти капітал більше в їх особистий R&D, щоб конкурувати з новими прикордонними технічними досягненнями.

Так, як в ГАТТ тенденцією був зріст лібералізації в торговій політиці серед більшості країн, то в країнах, що розвиваються, рівень середніх тарифних ставок впав з 35% у 1980х до 12.5% у 2000х; у розвинутих країнах вони впали з 8% у 1990х до 4 % у 2000х [15] Крім того, нетарифні бар’єри також впали. Все рухається к більшій відкритості в торгівлі послугами, включаючи не тільки фінансові та ділові послуги, а також і освіту. Ми рухаємося ближче до вільної торгівлі у виробництві продукції, але те саме не відноситься до сільського господарства. В той час, як з кожним днем капітал рухається вільніше, зовсім не залишається місця для робочої сили, а міжнародна рухливість була сконцентрована серед висококваліфікованого числа робітників, для якого деякі розвинуті країни створили спеціальні тимчасові іммігрантські візи, особливо для спеціалістів з інформаційних технологій.

Багато областей у сфері послуг, які вважали не ходовими, зараз стали настільки ходовими, що вони можуть бути оцифровані та забезпечені дистанційно крізь національні кордони через Інтернет [23].

Отже, підсумовуючи все вище сказане, ми можемо стверджувати, що ми рухаємося в систему більш вільної торгівлі, яка тягне за собою зростаючий натиск зі сторони конкурентів до внутрішніх ринків у всьому світі. В той же час певний захист та підтримка були закріплені у правилах та нормах системи міжнародної торгівлі. Деякі протекціоністські принципи торгової політики і промислової політики, якими ефективно користуються певні розвинені країни, а також певні азіатські виконавці вищого рангу, для того, щоб розвинути їх сфери промисловості і спектр послуг, тепер не дозволені за правилами СОТ. Крім того, більш відчутні санкції проти піратства інтелектуальної власності через певні механізми регулювання СОТ на разі увійшли в дію. В результаті, тепер набагато складніше країнам, що розвиваються, використовувати частину політики, яка допомогла деяким країнам отримати передову технологію як частину їх стратегії розвитку. Проблема для країн, що розвиваються полягає в тому, щоб виявити як краще всього бути відкритою для міжнародного змагання, в той час, підтримуючи розвиток власних виробничих потужностей. Якщо вони лібералізують завчасно, то ризикують дати можливість більш сильним та установленим іноземним конкурентам стерти свою вітчизняну промисловість.