А) з положення безпосереднього зіткнення з противником

Перед атакою механізованих (танкових) підрозділів проводиться вогнева підготовка атаки, а в ході наступу – вогнева підтримка атаки і вогневе супроводження наступу підрозділів у глибині.

Атака полягає в стрімкому і безупинному русі танкових та механізованих підрозділів у бойовому порядку в поєднанні з інтенсивним вогнем з танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а по мірі зближенню з противником і з інших видів зброї з метою його знищення.

Дуже значним є вміння особового складу долати загородження перед переднім краєм оборони противника, яке здійснюється під прикриттям вогню артилерії, бойових вертольотів, гранатометного і протитанкового взводів, а також при взаємній підтримці вогню танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і стрілецької зброї (рис. 1).

Танки і бойові машини піхоти, які оснащені мінними тралами, долають мінне поле противника в бойовому порядку на своїх напрямках, а ті, що не мають тралів, і бронетранспортери — встановленим порядком по проробленому проходу.

Рис. 1. Подолання змішаного мінного поля і дротяних загороджень слідом за танком

В ході наступу безпечне віддалення від розривів снарядів своєї артилерії складає: для танків — 200 м; для бойових машин піхоти (бронетранспортера) — 300 м; для особового складу, який атакує противника в пішому порядку 400 м.

Пророблення проходу в дротяному загородженні за допомогою ножиць та накидки:

Способи подолання дротяних загороджень противника в ході наступу (рис. 2 а, б, в, г, д)

а – різання нижніх ниток

б – різання верхніх ниток

в – підповзання під дріт за допомогою рогульки

г – проповзання під дротове загородження за допомогою товариша

д – подолання дротяного загородження за допомогою накидки

Після подолання загороджень відділення що атакує в пішому порядку наблизившись до траншеї противника на 25 – 40 м за командою командира «Відділення гранатами - Вогонь», особовий склад закидає противника гранатами і в точно встановлений час «Ч» з криком «Ура» слідом за танками вривається на передній край оборони, знищує противника вогнем в притул і рукопашному бою, безупинно продовжує атаку в указаному напрямку.(рис. 3, 4, 5).

Рис. 3 Атака механізованого відділення переднього краю оборони противника

Рис. 4 Знищення противника в рукопашному бою

Рис. 5 Знищення противника гранатами

Під час наступу в глибині оборони противника відділення, взвод, рота не відхиляючись від напрямку наступу, використовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або в тил противнику і рішучою атакою знищує його. Переміщення відділення, взводу, роти здійснюється за командами командира взводу, роти, батальйону. На окремих ділянках спосіб пересування (прискореним кроком, бігом, перебіжками, переповзаннями) визначає командир відділення, взводу, роти, батальйону, враховуючи рельєф місцевості та інтенсивність вогню противника.

Якщо відділення, взвод, рота попали під вогонь артилерії (мінометів), вони виходить з під обстрілу стрімким кидком вперед.

Одержавши завдання завершити розгром противника, який залишився в траншеї, двоє – троє солдатів відділення, просуваючись по її дну, вогнем впритул, багнетами та гранатами знищують тих, що обороняються. Решта складу відділення, взводу, роти рухаються по обидві сторони траншеї і знищують виявлені вогневі засоби і живу силу противника, що намагається залишити траншею. Вогневі засоби, розташовані в оборонних спорудженнях, закидаються гранатами.

Виявивши відхід противника, командир відділення, взводу, роти доповідає про це командиру взводу, роти, батальйону невідступно переслідує противника і знищує його вогнем усіх своїх засобів.

У випадку, коли неможливо вийти на шляхи відходу противника, взвод рішучими діями вклинюється в бойові порядки підрозділів прикриття, у взаємодії із сусідами знищує їх та проривається до основних сил противника, який відходить.

Механізований взвод переслідує противника, як правило, на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) або десантом на танках (рис. 6).

Рис. 6. Дії механізованого відділення на БТР та десантом на танку в ході переслідування противника

Водні перешкоди взвод, рота, батальйон, як правило, форсують з ходу в складі роти, батальйону, а при діях в головній похідній заставі, бойовому розвідувальному дозорі, самостійно. Командир взводу під час висування до водної перешкоди вказує відділенням (танкам) місце переправи, порядок ведення вогню під час форсування та завдання на протилежному березі. Форсуванням називається наступ з подоланням водної перешкоди, протилежний берег якої обороняється противником, тобто подолання її під дією вогню противника.

Підготовка бойових машин піхоти (бронетранспортерів) до форсування проводиться під час підходу до водної перешкоди. При цьому особлива увага звертається на щільність зачинення люків, бійниць, дверей, на справність водовідкачуючих насосів, на наявність та щільність закриття водозливних пробок. Особовий склад, який знаходиться в машинах, одягає рятувальні жилети.

Підготовка танків для переправи під водою проводиться у вихідному районі для форсування та завершується в районі герметизації.

Залежно від ширини, водні перешкоди діляться на вузькі (до 100м), середні (від 100 до 250м), широкі (від 250 до 600м) і дуже широкі (понад 600м).

Механізований взвод з виходам до водної перешкоди при підтримці вогнем танків і артилерії, не затримуючись, форсує її на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) (рис. 7), танки по дну ріки (рис. 8), переправно-десантних засобах (підручних засобах) (рис. 9) або по захопленій переправі. Противника, який чинить опір, взвод знищує вогнем всіх засобів на плаву. З виходом на протилежний берег він безупинно розвиває наступ у вказаному напрямку.

Рис.7. Наступ на противника з форсуванням водяної перешкоди на БМП та танками по дну ріки

Переправа танків під водою проводиться на ділянках із положистими входами і виходами та рівним дном, із твердим або піщаним ґрунтом, із глибинами, що не перевищують 5м із швидкістю течії до 1,5м/с.

Ширина траси на переправі повинна бути не менше 25м при ширині водної перешкоди до 200м і не менше 40м при ширині понад 200м.

Рис.8. Переправа бойової техніки на самохідному поромі в ході наступу

Рис.9. Переправа танків через водну перешкоду по наплавному понтонному мосту в ході наступу

Переправа через водні перешкоди можлива при висоті хвиль для бойових машин – до 0,5м, бронетранспортерів – до 0,7-0,8м і самохідних переправно-десантних засобів – до 1,0-1,1м.

Круті, стрімчасті й «одягнені» в бетон і граніт береги водних перешкод потребують проведення визначених робіт, пов’язаних із підготовкою спусків до води і виходів із води, нахил яких складає: для бойових машин піхоти і танків, спуску до води - 25⁰, виходу з води - 15⁰; для бронетранспортерів, спуску до води і виходу з води - 12⁰.

Рис. 10. Способи подолання водної перешкоди вплав на підручних засобах в ході наступу

У зимових умовах спосіб подолання водних перешкод залежить від товщини льоду й устаткування переправи по льоду показано на рис. 11. можливості переправи підрозділів по льоду показані в табл.1.

Рис 11. Устаткування переправи по льоду:

1-посилення крижаної переправи укладенням верхнього настилу; 2-техніка,яка переправляється; 3-смуга,очищена від снігу; 4-пробоїна від снаряда; 5-лунки для виміру товщини льоду; 6-розрахункова товщина льоду; 7-сніговий лід; 8-мутний лід; 9-вимір товщини льоду

Таблиця 1

Вантажопідйомність льоду для переправи підрозділів, бойової техніки та озброєння

Наступ з форсуванням водної перепони має ряд особливостей, що необхідно врахувати при його організації і здійсненні. Основними з них є:

- підвищена уразливість підрозділів під час форсування водної перепони через прив’язку їх до підготовлених в інженерному відношенні пунктів (переправ);

- відставання танків від піхоти через те, що переправи для них будуються з захопленням протилежного берега водної перепони;

- зниження ефективності вогню стрілецької зброї, особливо в період переправи механізованих підрозділів;

- зниження маневрових можливостей підрозділів під час їх переправи;

- складність взаємодії, управління і матеріального забезпечення підрозділів.

Механізований взвод, призначений у передову групу повітряного десанту в ході наступу, як правило, одержує завдання захопити площадку приземлення та забезпечити висадку десанту показано на рис. 12.

Взвод, що виділений у передову групу, як правило, посилюється стрільцями-зенітниками, саперами та хіміками-розвідниками.

Рис. 12. Дії механізованого взводу у групі тактичного повітряного десанту.

Під час висадки морського десанту при діях на приморському узбережжі показано на рис. 13 взвод може діяти у складі головних сил батальйону, а механізований взвод і у складі десантно-штурмової групи.

Рис. 13. Висадка механізованого взводу в якості морського десанту.

Під час прориву укріпленого району механізований взвод може діяти у складі штурмової групи для блокування і знищення противника у довгочасних вогневих та інших спорудженнях.

Підготовка до наступу вночі проводиться в світлий час доби. Командир взводу, організовуючи наступ вночі, крім звичайних питань визначає: видні в темний час доби орієнтири; азимут напрямку наступу взводу і напрямне відділення (танк); порядок позначення відділень (танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів), проходи в загородженнях, а також порядок освітлення місцевості, використання приладів нічного бачення і підготовки зброї взводу для стрільби вночі; сигнали пізнавання. Він також організовує забезпечення відділень (танків) освітлювальними та сигнальними засобами, трасуючими снарядами та кулями.

Засоби освітлення застосовуються так, щоб не освітлювати і засліплювати свої бойові порядки.

У ході наступу, особливо на світанку, взвод повинен бути готовим до відбиття можливих контратак противника.