Роль і значення управління персоналом як науки і навчальної дисципліни

Тема 1. Управління персоналом у системі менеджменту підприємств

План:

1. Роль і значення управління персоналом як науки і навчальної дисципліни

2. Управління персоналом як часткова функція менеджменту

3. Етапи історичного розвитку управління персоналом

Роль і значення управління персоналом як науки і навчальної дисципліни

Управління персоналом – відносно молода наука. Довгий час вона розвивалися у межах різних наук, пов'язаних з виробництвом і діяль­ністю, головним чином, комерційних, а також некомерційних, насамперед, державних організацій. У залежності від того, у межах яких наук дослі­джувалися і розроблялися ідеї управління персоналом, для характеристи­ки цієї науки використовувалися відповідні терміни. Так, у США управ­ління персоналом розвивалося, в основному, у межах поведінкових наук, що безпосередньо вплинуло на назву цієї дисципліни. Там, незважаючи на те, що процес виділення управління персоналом у са­мостійну науку завершився у 60–70-х роках XX ст., вона і сьогодні назива­ється по-різному: «організаційна поведінка» або «управління людськими ресурсами» (іноді ці терміни характеризують відносно самостійні науки, до того ж «організаційна поведінка» трактується як ядро, найважливіша складова частина «управління людськими ресурсами»).

Управління персоналом як наука існує на двох рівнях:

· теоретичному (мета – одержання нових знань шляхом опису і класифікації явищ, встановлення причинно-наслідкових, функціо­нальних і інших взаємозв'язків і закономірностей між ними, про­гнозування типових організаційних ситуацій);

· прикладному (управління персоналом займається питаннями зміни і перетворення реальних виробничих ситуацій, розробкою конкрет­них моделей, проектів і пропозицій для підвищення ефективності використання робітників).

Між двома рівнями управління персоналом існує тісний взаємозв'я­зок: з однієї сторони, теорія виступає методологією конкретного аналізу і проектування, з іншої – дані прикладних досліджень складають базу для побудови гіпотез і розвитку теорії.

Управління персоналом вивчає людину в єдності усіх її проявів, що впливають на усі процеси у підприємстві: від її залучення до ефектив­ного використання усього її потенціалу. Людина бере участь у виробничій діяльності як її багатогранний суб'єкт:

· економічний (виробник і споживач благ);

· біологічний (носій певної фізичної конструкції і здоров'я);

· соціальний (член певної групи);

· політичний (громадянин держави, член політичної партії, проф­спілки і т.д.);

· правовий (власник певних прав і обов'язків);

· культурний (носій особливого менталітету, системи цінностей, соці­альних норм і традицій);

· моральний (той, що поділяє ті або інші моральні норми і ціннісні);

· конфесіональний (атеїст або той, що сповідає релігію);

· емоційно-вольовий (той, що має певний характер і психологічний склад);

· розумний (той, що має певний інтелект і певну і систему знань).

Усі ці і деякі інші аспекти особистості за певних умов у більшому або меншому ступені впливають на поведінку працівника в сфері праці.

Управління персоналом базується також на теоріях, що стосуються відзначених вище аспектів людини. До них належать наступні концепції:

1. Економічні теорії, що охоплюють різні напрямки економічної нау­ки. Це, насамперед, теорії ринку праці. Відображаючи процеси в області попиту на робочу силу і її пропозиції, вони допомагають пояснити ряд явищ у сфері управління персоналом. Висновки тео­рій ринку праці важливі для розробки стратегії і прийняття опе­ративно-тактичних рішень у сфері залучення робочої сили, утри­мання кваліфікованих робітників на підприємстві, стимулювання працівників, зниження плинності кадрів, стабілізації колективу, формування у персоналу почуття відданості підприємству, зміц­нення корпоративної культури і т. д.

2. Психологічні теорії (загальна психологія, психологічні теорії пове­дінки, психоаналіз, соціальна психологія, психологія спілкування, психологія праці).

3. Соціологічні концепції. Їхній вплив на управління персоналом є різноманітним. Він виявляється, насамперед, у теоріях груп і організацій.

4. Трудове і соціальне право.

5. Політологічні теорії.

6. Конфліктологія.

7. Науки про працю: ергономіка, економіка праці, фізіологія праці, психологія праці,
соціологія праці, технологія праці, педагогіка праці, медицина пра­ці, антропометрія (наука, що розробляє способи виміру можливос­тей людського тіла й організму в цілому) та ін.

Такий складний міждисциплінарний зміст науки управління персоналом зумовлюється великою кількістю сторін, аспектів людини, що впливають на його поведінку у підприємстві.

Комплексність, синкретичність управління персоналом ніяк не заперечує специфічності і самостійного характеру цієї науки. Усі дані інших наук переосмислюються і розвиваються в ній під кутом зору забезпечення підприємства оптималь­ною кількістю й якістю працівників і їхнього потенціалу з метою підви­щення конкурентоспроможності підприємства в умовах ринкового середовища.

Практична значимість управління персоналом полягає у наступному:

· ідеальне конструювання практики кадрового управління, розробка теорії, стратегії, техніки, способів і засобів управління персоналом;

· раціоналізація, глибоке критичне осмислення практичною управ­ління людьми і його орієнтація на вимоги економічної (ділової) і соціальної ефективності;

· спонукання керівників до зміни моделей, техніки, стилю, способів і засобів керівництва робітниками на основі альтернатив, пропонова­них наукою.

Для практиків управління персоналом може запропону­вати три види послуг:

· на основі досліджуваних у межах науки управління персоналом зв'язків між різними організаційними явищами можна розробити і протестувати різні теорії або моделі в області управління персона­лом. Теорії, які протестовано, в свою чергу, можуть допомогти ме­неджеру зрозуміти наслідки його вчинків, пояснюючи йому: «Якщо Ви зробите X, то швидше за все одержите Y»;

· систематично вивчаючи вчинки (як у реальних, так і в лаборатор­них, умовних організаціях), наука управління персоналом може запропонувати менеджеру більш широку розмаїтість можливих ва­ріантів поведінки, ніж він міг використовувати раніше. Поєднаний з гарною теорією, розширений та збагачений репертуар управлін­ської поведінки збільшує кількість альтернатив для дій;

· за допомогою збільшення кількості можливих альтернатив по­ведінки, найважливіші наслідки яких можна науково передбачати, дослідження в межах науки управління персоналом допомагають менеджерові-практикові простежити еволюцію своїх майбутніх вчинків і їхні можливі наслідки. Це підвищує імовірність форму­вання оптимального варіанту поведінки.

Управління персоналом як наука впливає на реальну життєдіяльність підприємств, стаючи надбанням людей, зайнятих в області управління і виробництва. Це відбувається завдяки перетворенню її в навчальну дис­ципліну*.

*Примітка: становлення управління персоналом як навчальної дисципліни відбулося, в основному, у перші десятиріччя після другої світової війни. Спеціалізовані кафедри управління персоналом, як правило, об'єднані з деякими іншими, переважно економічними дисциплінами, вперше з'яви­лися у післявоєнний період у США у 60-70-х роках і одержали поширення в країнах Західної Європи. Так, у Німеччині перша кафедра «Управління персоналом» була створена у 1961 р. Сьогодні цей предмет викладається майже в усіх університетах, вищих школах управління і бізнесу, а також у багатьох інших навчальних закладах Америки, Західної Європи та інших регіонів світу. Управління персоналом входить до навчальних програм практично усіх вищих навчальних закладів. Видається велика кількість лі­тератури з проблематики кадрового менеджменту, існує цілий ряд асоціа­цій і об'єднань у цій сфері, наприклад, Міжнародна асоціація з управління персоналом, Американське суспільство керуючих персоналом і т. д.

Сучасні умови діяльності підприємств пред'являють якісно нові ви­моги до менеджерів з персоналу, обумовлюють необхідність більш висо­кої інтенсивності їхньої праці, уміння цінувати час, володіти комплексом організаційних і психологічних якостей, забезпечувати творчий підхід до роботи. У цьому зв'язку особливої актуальності набуває удосконалення якісного змісту діяльності менеджерів з персоналу.

Разом з тим, в Україні склалася ситуація, коли управлінню персоналом не приділяється достатньо уваги, технологія розробки і прийняття кадрових рішень є недосконалою і науково необґрунтованою, у більшості випадків відсутня орієнтація на досягнення соціальної ефективності в правлінні персоналом. Це пов'язано з існуванням ряду проблем в області управління персоналом у підприємствах.

Так, служби управління персоналом мають, як правило, низький організаційний статус і розглядаються як допоміж­ним, обслуговуючий підрозділ з вузьким спектром виконуваних функ­цій. При цьому недостатньо високим є рівень компетентності, а також організаційно-правової і соціально-психологічної культури працівників кадрових служб.

Як у менеджерів з персоналу, так і лінійних менеджерів, у більшості випадків, відсутні вміння щодо організації роботи на кінце­ві фінансово-господарські показники за допомогою кадрових заходів. Ця проблема обумовлена не тільки низьким рівнем професійної і соціальної компетентності менеджерів з персоналу. Вона є наслідком нерозуміння керівниками підприємств місця і ролі кадрових служб у рішенні загаль­них задач.

Це обумовлює неповне, недостатньо дієве здійснення (а в деяких ви­падках і невиконання) таких важливих функцій (процедур) управління персоналом, як: планування якісного і кількісного складу працівників, інформаційне забезпечення системи управління персоналом, соціально-психологічна діагностика людських ресурсів, аналіз і регулювання взає­мовідносин у колективі, управління виробничими і соціальними конфлік­тами, формування стабільного трудового колективу, планування ділової кар'єри працівників, професійна і соціально-психологічна адаптація но­вих працівників, аналіз і оцінка кадрового потенціалу, формування кадро­вого резерву, а також маркетинг персоналу.

У даний час у багатьох підприємствах відсутнє положення про ка­дрову службу, не відпрацьовані кадрові технології, є характерним низь­кий рівень координації діяльності кадрової служби з іншими структурни­ми підрозділами підприємства. У практику кадрових служб слабко впроваджуються наукові методи набору, оцінки, розміщення і навчання кадрів, що знижує як економічну, так і соціальну ефективність управління персоналом.

Наступною проблемою в області управління персоналом є те, що керівники кадрових служб найчастіше не виявляють цікавість до засобів виявлення і розуміння чекань, настроїв, соціальних орієнтацій як робочих груп, так і окремих працівників. Це, у свою чергу, обмежує можливості керівника підприємства щодо створення «єдиної команди».

Таким чином, предметом дисципліни «Управління персоналом» виступає сукуп­ність суспільних відносин, що виникають в процесі спільної діяльності працівників.

Метою навчальної дисципліни – є одержан­ня студентами теоретичних знань з ефективного управління трудовим колективом підприємства на основі використання наукових принципів і методів, розроблених вітчизняними і закордонними фахівцями, і пози­ційного практичного досвіду прогресивних підприємств.

Основні задачі курсу «Управління персоналом»: озброїти студентів сучасною науковою методологією управління і засобами впливу на колектив, оволодіти найбільш ефективними прогресивними формами управління персоналом і засобами забезпечення стабільної діяльності підприємств в умовах ринкових відносин.

Таким чином, в даний час управління персоналом на підприємстві є необхідним компонентом управлінського, економічного і ряду інших напрямків вищої освіти. Воно необхідно не тільки для керівників, що мають досвід, або для майбутніх керівників, безпосередньо зайнятих управлінням людь­ми, але в більшому або меншому ступені і для всіх сучасних фахівців, оскільки забезпечує їхню соціальну компетентність. Навчання менедже­рів основним принципам і методам управління персоналом буде сприяти формуванню в них розуміння важливості правильної, науково обґрунтованої роботи з людьми, зростанню престижу кадрових служб і підвищен­ню ефективності використання людського фактору у підприємстві.