Послуги підприємств оптової торгівлі

Конкурентоспроможність сучасного підприємства оптової торгівлі значною мірою залежить від рівня розвитку додаткового комплексу послуг.

Правильно розроблені та своєчасно надані послуги створюють додаткову вартість основного товару. Такий процес дістав назву «товар +». Це означає, що на ринок надходить матеріальний товар разом із супутнім нематеріальним продуктом — послугою.

З розвитком інформаційного суспільства та зі збільшенням ролі нематеріальних продуктів та активів дедалі частіше під товаром і товарною пропозицією розуміють сукупність матеріальних та нематеріальних продуктів, пропонованих ринку для продажу.

За умов поширення тотальної глобалізації, доступності технологій, створення новітніх матеріальних продуктів доступного стає продукція багатьох провідних компаній. Втім така продукція однотипна і відрізняється здебільшого тільки торговельними марками, з однаковими функціональними характеристиками. За такої ситуації не тільки споживачу важко зорієнтуватись, а й компанії-виробники та торговці повинні докладати чималі зусилля, аби запропонувати щось особливе. Саме послуги та нематеріальні активи допомагають створити виняткову саме для цієї компанії комерційну пропозицію, якій споживач надасть перевагу.

Відповідно до виконуваних функцій послуги підприємств оптової торгівлі класифікуються у такий спосіб (рис 5.9):

Рис. 5.9. Послуги підприємств оптової торгівлі відповідно до виконуваних функцій

З указаних послуг підприємств оптової торгівлі виробничо-технологічні послуги можна об'єднати за функціональним призначенням у три групи:

1) послуги з формування споживчого асортименту;

2) послуги з надання товару додаткової споживної цінності;

3) послуги з підготовки товару до реалізації.

Також послуги підприємств оптової торгівлі класифікуватися за характером витрат праці та матеріальних ресурсів. За даною ознакою послуги підприємств оптової торгівлі поділяються на:

• матеріальні (уречевлені);

• нематеріальні (неуречевлені).

Поєднання нематеріальних і матеріальних послуг у товарі створюють товарну пропозицію підприємства оптової торгівлі (рис. 5.10). Складові елементи товарної пропозиції тісно взаємопов'язані та взаємодоповнюють один одного.

Рис. 5.10. Складові елементи товарної пропозиції підприємства оптової торгівлі

Матеріальні послуги (уречевлені) — це послуги з певних перетворень товару, спрямованих на збільшення споживної цінності, та мають матеріальне втілення в товарній продукції, зміні фізико-хімічного та якісного стану або розміщення у просторі. Дані послуги є продовженням технологічного процесу виробництва в сфері товарного обігу. До них належать; виробничо-технологічні послуги, транспортно-експедиторські тощо.

Нематеріальні послуги (неуречевлені) — послуги, які надає персонал оптового підприємства у вигляді корисних дій та які не мають матеріального втілення в товарній продукції. На ринках високих технологій, технічно складної продукції та продукції, що потребує додаткових консультацій, даний вид послуг посідає домінуючу позицію. До них належать: організаційно-комерційні, інформаційно-консультативні, розрахунково-кредитні, орендні, прокатні тощо.

Ефективність впровадження послуг може бути оцінена за допомогою системи показників (рис. 5.11).

Рис. 5.11. Система показників оцінки ефективності провадження комплексу послуг

Показники, які проілюстровані рис. 5.11, можна вважати загальними для будь-якого типу компаній. Втім для одержання максимального результату підприємство повинно розглядати дані показники порізно для кожної конкретної клієнтської групи, маючи на меті отримати найбільший зиск.

Окрім розробки відповідного переліку послуг, вкрай важливим є визначення їхньої кількості та інтенсивності надання. Одна з основних умов під час формування переліку послуг, їх обсягу — це визначення однорідних груп споживачів з урахуванням характеру їхньої діяльності, обсяг використання окремих груп товарів, що потребують попередньої підготовки, тощо. Ознаки сегментування можуть бути різними у різних підприємствах оптової торгівлі, що залежить від специфіки ринку та товару. Це в першу чергу стосується сфери надання виробничо-технологічних послуг. Потребу клієнтів у наданні виробничо-технологічних послуг визначають за кожною товарною групою. Розглянемо кілька методів розрахунку обсягу послуг виробничо-технічного призначення.

Метод опитування — один з найбільш точних методів визначення необхідної кількості виробничо-технологічних послуг. Досить трудомісткий і затратний метод. Найчастіше застосовуваний під час визначення нових видів послуг.

Нормативний метод — заснований на екстраполяції вже відомих показників у ході дослідження попиту на вже існуючі послуги. Нормативний метод дозволяє визначити показники обсягу надання послуг на підприємствах оптової торгівлі для кожного сегмента споживачів.

Середній обсяг послуг для одного споживача певного сегмента — середні обсяги надання послуг відповідно до виду послуги на одиницю показника обсягу діяльності підприємства. Розраховується для кожного сегмента споживачів окремо. Проведення розрахунків здійснюється за вибіркою споживачів з однорідного сегмента ринку за формулою

,

де H — середній обсяг послуг для одного споживача даного сегмента за окремою товарною групою; а₁, а₂, а_n — обсяг послуг, наданих окремим споживачам у базовому періоді; b₁, b₂, b_n — величина обсягу показника діяльності споживача, якому надавали послугу; n — кількість підприємств даного сегмента, стосовно яких отримано інформацію.

Середній обсяг послуг, розрахований для певного сегмента споживачів, береться за нормативний для всіх споживачів даного сегмента. Нормативні обсяги послуг обчислюються окремо для кожного сегмента споживачів та для кожного виду послуг.

Обсяг та структура виробничо-технологічних послуг на перспективний період — добуток прогнозованого обсягу діяльності усіх споживачів певного сегмента на норматив послуг і розраховується за формулою

,

де А — прогнозований обсяг виробничо-технологічних послуг, певного виду; В_n — загальна величина показника обсягу діяльності усіх споживачів даного сегмента; Н_n — норматив послуг відповідного виду і продукції даного сегмента споживачів.

Собівартість виробничо-технологічних послуг формується на основі калькуляційних статей витрат, які підприємство встановлює самостійно. До основних економічних елементів витрат належать матеріальні витрати, заробітна плата, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування на відшкодування зношення основних засобів, інші витрати, які можна безпосередньо віднести на конкретний вид послуг, загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні, перелік яких встановлюється підприємством самостійно.

Цінова політика стосовно послуг встановлюється підприємством оптової торгівлі на основі маркетингової цінової політики з урахуванням ринкової кон'юнктури та стратегії підприємства. Виробничо-технологічні послуги можуть надаватись як окрема послуга, за окрему плату або входити до стандартної торговельної пропозиції безплатно, виконуючи стимулюючу функцію, що безпосередньо залежить від маркетингової стратегії підприємства та виду виробничо-технологічної послуги.

Важливим є зіставлення собівартості наданої послуги з одержаним додатковим доходом від її застосування.

Доставка товару до споживача є завершальною операцією з обслуговування споживачів за оптового продажу товарів. Коли доставка товарів здійснюється підприємством оптової торгівлі, своєчасність доставки товару стає вирішальним елементом конкурентоспроможності підприємства оптової торгівлі. Своєчасність доставки товару зменшує витрати споживача, збільшує його лояльність стосовно підприємства оптової торгівлі.