Сутність та види інноваційних проектів

Тема 10. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ

10.1. Сутність та види інноваційних проектів

10.2. Життєвий цикл та учасники інноваційного проекту

10.3. Функції та підсистеми управління проектом

10.4. Фінансування інноваційного проекту

10.5. Управління розробкою та впровадженням інноваційного проекту

10.6. Управління ризиками інноваційного проекту

Після вивчення теми студент має:

знати: спільні ознаки проектів; сутність та зміст інноваційних проектів; чинники класифікації інноваційних проектів; зміст потрійного обмеження; фази життєвого циклу інноваційного проекту; функції та підсистеми управління проектами; особливості фінансування інноваційних проектів; сутність та особливості реалізації функцій планування, організації, мотивації та контролю при розробленні та впровадженні інноваційних проектів; сутність та основні етапи управління проектними ризиками;

уміти: відносити проект до певного типу за різними класифікаційними ознаками; аналізувати зміст інноваційного проекту за визначеними аспектами; характеризувати перелік завдань управління у відповідній підсистемі управління інноваційним проектом; визначати тип управлінської моделі для застосування у відповідній підсистемі управління інноваційним проектом; характеризувати джерела, форми та етапи фінансування інноваційного проекту; аналізувати завдання управління командою проекту відповідно до етапу її життєвого циклу; характеризувати управлінські інструменти моделі управління інноваційним проектом; ідентифікувати ризики інноваційного проекту та обирати методи їх мінімізації.

Сутність та види інноваційних проектів

Термін “проект” (від лат. projects – кинутий вперед) можна тлумачити:

§ як діяльність, захід, що передбачає виконання комплексу певних дій для досягнення мети;

§ як система організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів, необхідних для виконання певних дій, або таких, що описують ці дії;

§ як комплекс взаємозалежних заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей упродовж обмеженого часу за обмежених грошових та інших ресурсів.

З точки зору системного підходу проект можна розглядати як процес, у результаті якого будь-яка система (зокрема виробнича) переходить з одного стану в інший, більш конкурентоспроможний.

До проектів відносять розроблення програмних продуктів, зведення будівель, створення нової фірми, реконструкцію підприємства, створення телепрограми, розробку нової техніки та технології, розвиток регіону тощо. Кожен із названих видів діяльності має спільні ознаки, що характеризує їх як проекти. Зокрема, це:

1. Спрямованість на досягнення визначених цілей. Орієнтація проектів на досягнення певних цілей визначає зміст управління ними. Послідовне досягнення цілей від найнижчого до найвищого рівня, тобто до кінцевої мети, власне приводить до реалізації проекту.

2. Координоване виконання взаємозалежних дій. Окремі дії в рамках проекту можуть виконувати різні суб’єкти, що є учасниками проектної діяльності. Це спричиняє необхідність координації дій. Крім того, при порушенні порядку виконання різних взаємозалежних завдань весь проект може опинитися під загрозою зриву. Тому для складної динамічної системи, яким є проект, використовують методи мінімізації ризиків проектної діяльності й максимізації її ефективності.

3. Обмеженість у часі. Як система діяльності проект існує доти, доки буде досягнуто кінцевий результат. Основні зусилля при роботі над проектом спрямовуються саме на забезпечення його завершення у визначений час. Для цього розробляють спеціальні графіки, де зазначають час початку і завершення дій, необхідних для виконання проекту.

4. Унікальність. Рівень унікальності проектів може бути різним. Розробка нової технології є унікальною, бо минулий досвід може допомогти лише у визначенні можливих ризиків. Унікальність проекту зведення п’ятої будівлі при побудові десяти котеджів буде незначною. Основні елементи унікальності – це специфіка земельної ділянки або робота з новою бригадою будівельників тощо. Найвищий рівень унікальності мають інноваційні проекти.

Під інноваційним проектом розуміють систему взаємозумовлених цілей та засобів їх досягнення, що є комплексом науково-дослідних, дослідно-конструкторських, виробничих, фінансових, організаційних та інших заходів, визначених за термінами, ресурсами та виконавцями, розроблених для створення та реалізації інновацій. Інноваційний проект формалізується у вигляді технічної, планово-економічної й договірної документації.

Загальновизнаної класифікації інноваційних проектів не існує. Дослідники виокремлюють певні чинники, за якими доцільно класифікувати проекти [4; 7 ].

За рівнем науково-технічної значущості розрізняють інноваційні проекти:

модернізаційний, коли конструкція прототипу або базова технологія кардинально не змінюються (встановлення потужнішого двигуна, підвищення продуктивності обладнання, розширення асортиментної лінійки виробів);

новаторський, коли конструкція нового виробу за складом елементів суттєво відрізняється від попереднього (додавання нових якостей, зокрема введення засобів автоматизації, що не застосовувалися в конструкціях даного типу виробів, проте застосовувалися в інших типах виробів);

випереджувальний, коли конструкція заснована на випереджувальних технічних рішеннях (введення герметичних кабін у літакобудуванні, турбореактивних двигунів, що раніше не застосовувалися);

піонерний, коли з’являються матеріали, яких раніше не існувало; конструкції та технології, що виконують як відомі, так і невідомі функції (композитні матеріали, електронні годинники, персональні комп’ютери, ракети, атомні електростанції, мобільні телефони, ксерокопіювальні пристрої).

За терміном реалізації розрізняють короткострокові (до одного року), середньострокові (1 – 3 роки) і довгострокові (понад 3 роки) інноваційні проекти.

За масштабами в міжнародній практиці інноваційні проекти поділяють на малі (до 10 млн. дол.), середні (10 – 15 млн. дол.), великі (50 – 100 млн. дол.) і грандіозні (понад 100 млн дол.).

За складністю завдань, які вирішуються розрізняють такі інноваційні проекти:

монопроекти – проекти, що виконуються однією організацією або окремим підрозділом; відрізняються постановкою однозначної інноваційної мети (створення конкретного виробу або технології), здійснюються за визначених часових і фінансових обмежень, припускають певне спрощення щодо проектування та реалізації, а також формування команди проекту;

мультипроекти – комплексні проекти, що складаються із сукупності монопроектів, спрямованих на досягнення складної інноваційної мети, зокрема створення науково-технічного комплексу, що потребує підрозділів з координації проектних дій;

мегапроекти – багатоцільові комплексні програми, що містять мультіпроекти та монопроекти, які об’єднані деревом цілей і потребують централізованого фінансування й керівництва з координаційного центру. На основі мегапроектів досягають таких інноваційних цілей як технічне переозброєння галузі, розвитку регіонів, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та технологій.

За характером і сферою діяльності виокремлюють такі інноваційні проекти:

промислові – спрямовані на випуск і продаж нових видів продукції (як правило, пов’язані з будівництвом, удосконаленням технологій, розширенням присутності на ринку, реконструкцією та модернізацією наявного виробництв);

економічні – спрямовані на розвиток ринку капіталів, реформування оподаткування та інші макроекономічні перетворення;

організаційні – спрямовані на реформування системи управління, проведення різноманітних конференцій, семінарів, створення нових організацій;

дослідницькі – зосереджені на науково-дослідницькій діяльності, розробленні програмних засобів, матеріалів, конструкцій тощо;

соціальні – пов’язані з реформуванням системи соціального захисту, охороною здоров’я та довкілля, подоланням наслідків природних і екологічних катастроф, соціальних потрясінь.

За видом потреб, що задовольняються, інноваційні проекти можуть бути орієнтовані на задоволення вже наявних потреб або на створення нових.

Залежно від глибини охоплення етапів інноваційного процесу інноваційні проекти поділяють на повні та неповні [9; 13 ].

Повний інноваційний проект охоплює всі етапи інноваційного процесу – від фундаментальних досліджень до реалізації інноваційного продукту. Це проекти високого рівня новизни, а їх здійснення під силу лише великим організаціям, що мають спеціалізовані науково-дослідні, конструкторські лабораторії та досвідчених фахівців, або кільком організаціям чи країнам, які спільно вирішують важливі завдання.

Неповний інноваційний проект передбачає виконання лише окремих стадій інноваційного процесу. Це можуть бути фундаментальні дослідження або дослідження прикладного характеру, що здійснюються спеціалізованими науково-дослідними закладами і націлені на створення дослідного зразка новинки, або ж роботи з використання новинки в комерційних цілях, які переважно виконуються промисловими підприємствами. Виходячи із зазначеного, неповні проекти поділяють на

§ неповний інноваційний проект першого типу, що охоплює перші стадії інноваційного процесу: від фундаментальних досліджень до створення новинки;

§ неповний інноваційний проект другого типу, що охоплює завершальні стадії інноваційного процесу: промислове використання інноваційного продукту, наприклад через придбання ліцензії у його власника.

Належність інноваційного проекту до того або іншого виду, згідно із зазначеними класифікаційними ознаками, визначає його специфічний зміст і використання особливих методів його формування та управління. Єдність проектних принципів дозволяє застосовувати загальні методичні підходи проектного менеджменту до управління інноваційним проектом.