Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Прийоми, які можуть викликати у партнера симпатії та довіру до Вас.





Рис. 2. Прийоми, які можуть викликати у партнера симпатію і довіру до Вас

а) Помічайте по ходу бесіди всі позитивні якості партнера і говоріть про них своєму співбесіднику. Подайте це через "лупу", тобто трохи перебільшуйте. Але не занадто, бо у партнера можуть виникнути дві реакції: або він зрозуміє, що Ви перед ним вклоняєтесь і почне домінувати в розмові; або ж запідозрить, що Ви з ним нещирі і хочете надмірною похвалою приспати його пильність.

б) До розумної межі завищить свої вимоги, тобто поставте жорстокіші початкові умови. Ви матемете запланований простір для „відступу”, а Ваш партнер буде щасливим від своєї маленької перемоги.

в) Критикуйте в позиції партнера тільки ті суттєві моменти, які можуть зашкодити Вашим намірам у досягненні успіху. Якщо Вам щось не подобається в бесіді із партнером, але воно таке, що Вас „кровно не зачіпає”,- не показуйте цього. Зробіть нейтральний вираз обличчя, уважно слухайте і кивайте головою.

г) Прагніть уникати в розмові слів, які характеризують крайні смислові та емоційні полюси. Наприклад: „Я абсолютно впевнений”, „Я стопроцентно гарантую”, „ Він – негідник”, „От, здорово!” і т.д.

д) Дайте можливість своєму партнерові зберегти „добру міну при поганій грі”, тобто лице, гідність. Це означає, що своєю поведінкою Ви не повинні показати, що ваші аргументи були переконливішими, що Ви отримали над партнером ділову моральну перемогу.

є) "Не грюкайте дверима!". Іншими словами, якщо ділова індивідуальна бесіда не привела Вас до успіху, в будь-якому випадку з гідністю сприйміть свою поразку і розійдіться по-дружньому із партнером. В такому разі Ви залишаєте за собою можливість ще раз вийти з ним на контакт. Репутація Ваша збережеться, а майбутнє покаже: виграли Ви чи програли.

При співбесіді на работу:

1) Точність. Одна з найважливіших етичних норм, властивій діловій людині. Термін домовленості необхідно дотримувати з точністю до хвилини. Будь-яке запізнення свідчить про вашу ненадійність у справах.

2) Чесність. Включає не тільки вірність прийнятим зобов'язанням, але і відкритість у спілкуванні з партнером, прямі ділові відповіді на його питання.

3) Уміння вислухати. Уважно і зосереджено слухайте. Не перебивайте того, хто говорить.

4) Розмовляйте з почуттям власної гідності. Не соромтеся ставити питання про майбутню роботу, адже питання типу: «Які в мене будуть перспективи росту?» справляють на робо­тодавця більш позитивне враження, ніж «Скільки триватиме моя відпустка? »;

5) Не просіть вибачення за те, що не вмієте робити: просто визнайте цей факт та додайте, що швидко цього навчитеся, оскільки любите навчатися;

6) Не пропустіть момент, коли вам дадуть зрозуміти, що зустріч закінчена. Іноді це потребує пильності, але не втрачайте її;

7) Будьте ввічливими. Перед тим, як піти, можна потиснути співбесіднику руку (якщо він її подасть першим). Виразіть вдячність тому, хто з вами розмовляв, за проявлену до вас зацікавленість;

8) Усміхайтеся;

9) Виходячи з кабінету, не забудьте подякувати сек­ретарці того, з ким розмовляли.

Успіх бесіди багато в чому залежить від того, чи вдасться адек­ватно уявити собі образ партнера. Тут нерідко спрацьовують сте­реотипи, а вони часом бувають неправильними. Як зазначалося, треба мати попередню інформацію про співбесідника, передусім знати його типові, індивідуальні, вікові та статеві характеристики.

Насамперед важливо встановити тип особистості співрозмовни­ка. Люди, які живуть, керуючись принципом "мати", за Е. Фроммом, бажають обов'язково отримати щось від спілкування: цікаву роботу, знання з метою престижу, грошову винагороду тощо. Тому вони старанно готуються до зустрічі, обмірковують тему роз­мови, добирають засоби, за допомогою яких можуть вплинути на співрозмовника і досягти своєї мети. Для цього вони готові вико­ристати все: і своє становище в суспільстві, і знайомство, і зв'язки, і зовнішність. Такі люди можуть приваблювати, проте це нерідко лише результат програмування обраної для цього ролі. Якщо такий вико­навець десь сфальшивить, одразу випливе, що він намагається мані­пулювати співрозмовником.

Цілковитою протилежністю такому типу людей є ті, хто керуєть­ся в житті принципом "бути". Вони нерідко підходять до конкрет­ної ситуації без спеціальної маніпулятивної підготовки і заздалегідь не добирають засобів, щоб підтримувати впевненість у собі, їхня реакція безпосередня і продуктивна. Вони знають: вірність собі спри­ятиме тому, що під час спілкування обов'язково з'явиться щось нове. І тому в них не виникає занепокоєння, що вони можуть щось втра­тити. Такі люди — не суперники, а партнери, які намагаються отри­мати від спілкування радість, а не перемогу будь-якою ціною.

П. Міцич наводить цікаву класифікацію співбесідників. Він опи­сує теоретичні моделі "абстрактних типів" людей і характерні риси їхньої поведінки. Згідно з цією класифікацією існує дев'ять типів співрозмовників

1. Безглузда людина (злий пес) — нетерпляча, невитримана, збуджена;
своєю поведінкою несвідомо підштовхує співбесідника до того, щоб
він не погоджувався з висловленими тезами та твердженнями. Ма­ючи справу з такою людиною, доцільно не виходити за межі про­фесійного спілкування, треба бути спокійним і спростовувати її твердження.

2. Статечна людина (кінь) — доброзичлива та спокійна під час розмови, їй слід давати змогу проявити себе, коли підбиваються підсумки зустрічі, обговорюються пропозиції.

3. Всезнайко (мавпа) — людина, у якої завжди і на все є "своя" думка,
вона обов'язково хоче її виголосити, не прислуховуючись до думки
співрозмовника. Якщо доводиться мати справу з такою людиною,
треба трохи збити з неї пиху, спеціально ставлячи складні запитання. Треба також залучати її до обговорення ідей, запропонованих іншими.

4. Балакун (жаба) — не вміє вислуховувати інших, часто перебиває
співрозмовника, не цінуючи його часу. Щоб марно не гаяти час, його
треба своєчасно і тактовно зупинити, бо цікавих ідей він однаково
не внесе.

5. Боягуз (ягнятко) — людина, яка відмовчується, щоб не виставляти себе на посміховисько або не здатися безглуздою. Таку людину варто
підтримати, підкресливши, що в неї вірять, до неї прислуховуються.

6. Неприступна людина (їжак) — має відсутній вигляд; те, що відбувається поза її особою, їй видається не вартим уваги та зусиль. Спілкуючись з такою людиною, краще одразу визнати її знання та досвід, виявити інтерес до неї самої та її справ.

7. Незацікавлена людина (бегемот) — безцеремонно демонструє, що все, що відбувається навколо, її аж ніяк не цікавить. Для того щоб вступити з такою людиною в контакт, треба все-таки знайти те, що для неї може мати істотне значення.

8. Люди, яких називають "велике цабе" (жираф), зовсім не терплять
критики. Вони вважають себе кращими від інших, а власні пропозиції єдино правильними. З такими людьми треба бути обережним, не критикувати. Водночас варто показати, що вона така сама людина, як й інші. Добре при цьому використовувати прийом протиставлення на зразок: "Так..., проте".

9. "Чомучка" (лисиця) — не може втриматися, щоб не поставити запитання про все і про всіх. Спілкуючись з такою людиною, доцільно переадресовувати їй її ж запитання. Це змусить "чомучку" розмірковувати над проблемою, яку винесено на обговорення.

Зрозуміло, що наведені класифікації умовні. Однак вони допома­гають навчитися самостійно розпізнавати особливості своїх співроз­мовників і використовувати це для того, щоб краще і швидше поро­зумітися з людьми, встановити контакт, досягти успіху під час спілку­вання, зокрема при проведенні індивідуальних бесід.

На встановлення контакту та перебіг бесіди загалом накладає серйозний відбиток темперамент співрозмовників. І його також тре­ба вміти розпізнавати і враховувати.

Важливо пам'ятати і про вікові особливості співрозмовника. У більшості людей з віком знижується критичність, а потреба у спілку­ванні зростає. Старші за віком люди люблять дещо моралізувати, іноді через свою балакучість позбавляють співрозмовника можли­вості самостійно висловити думку і дійти певних висновків.

У процесі підготовки до індивідуальної бесіди важливо врахо­вувати також статеві відмінності співрозмовника. У чоловіків пере­важно більш глобальний погляд на обговорювану проблему, а жінки краще сприймають деталі, нюанси.

4. Спілкування по телефону.

 

Коли Вам телефонує діловий партнер, або - потенційний партнер, він одержує перші враження про фірму чи підприєм­ство по тому, яким тоном та з яким настроєм з ним вели бесіду на тому кінці телефонного проводу.

Існує такий анекдот. Біля дзеркала ось уже півгодини стоїть, причепурюючись, дружина. Чоловік її запитує: «Куди це ти збираєшся?» Дружина відповідає: «Нікуди, просто мені треба зателефонувати». «Так, але і вчора ти телефонувала, та не приділяла такої ретельної уваги своєму зовнішньому вигля­ду», на що дружина відповідає: «Вчора я телефонувала брату в село, а сьогодні - подрузі до Києва».

Ясна річ, що при телефонній розмові ваш настрій, самопо­чуття передається і тому, з ким ви розмовляєте, тому слід бути однаково приязним незалежно від того, з ким ви будете вести бесіду.

Телефон - не тільки засіб комунікації, а знаряддя праці. Висококласні спеціалісти телефонного маркетингу стверджують, що найбільш грубих помилок припускають на самому початку телефонної розмови, коли той, кому дзвонять, не називає себе або фірму, коли бере слухавку. Також є помилкою, взявши слухавку, зразу просити того, хто дзвонить, почекати, не поцікавившись, чи є в нього час для цього. Грубим порушенням ділового ети­кету є невиконання обіцянки передзвонити, особливо коли дзвінка чекають у спеціально зазначений час.

Якщо телефонуєте ви:

1) Підготуйтесь до розмови: сформулюйте мету розмови, час: краще у першій половині дня, але не на початку його, і ні в якому разі не в обідню перерву. Не слід дзвонити ввечері перед святами, краще ввечері в неділю. Дзвонити можна до 22 години, в інший час - тільки за домовленістю. Практика показує, що кращий час для переговорів по телефону з 7.00 до 8.30, з 13.00 до 14.00 та після 15.00. Місце розмови: по службових справах телефонують на роботу, з особистих питань - додому, а не навпаки.

2) Привітайтесь та відрекомендуйтесь.

3) Впізнайте співбесідника. Якщо телефонуєте знайомому і він сам зняв слухавку, впізнайте його голос і зразу, привітавшись, назвіть його на ім'я. Якщо слухавку взяла інша людина, тоді привітавшись та відрекомендувавшись, краще сказа­ти: «Запросіть, будь ласка, Віктора Петровича». Якщо телефонуєте незнайомій людині, то на початку розмови дізнайтесь ім'я: «З ким маю честь розмовляти?» або «Як я можу до Вас звертатися?» Важливо запам'ятати, а краще записати це ім'я, щоб у подальшому не припуститися помилки, і в розмові намагайтесь частіше звертатись до нього на ім'я.

4) Дізнайтесь про ситуацію: чи має час на розмову ваш телефонний співрозмовник. Якщо ні - спитайте, коли можна передзвонити. При цьому зайва нерішучість буде не на вашу користь, особливо якщо це стосується прийому на роботу.

5) Скажіть комплімент: це має бути щось ненав'язливе, на зразок «Радий Вас чути». Компліментом слід і завершити розмову, наприклад: «Радий буду Вас бачити» або «Із святами» - формальне, сухе спілкування залишить погану думку про Вас, навряд чи Ви цього хочете.

6) Володійте інтонацією. Саме вона передає більш як 30 % інформації! Ті самі слова, сказані з різною інтонацією, мають різне значення і по-різному сприймаються слухачами! Вмійте «грати» інтонацією.


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 73; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты