Крім головних видів прийомів, є їх різновиди.

«Бранч».Це неформальний вид прийому, який проводиться між сніданком та ланчем. До речі, слово «бранч» походить від з'єднання слів «брекфест» та «ланч». Бранч частіше проводить­ся у вихідні, для дружнього кола. За характером цей вид спілку­вання близький до сніданку чи легкого ланчу і складається практично з тих же страв. Може бути подане вино. Меню та організаційні моменти при проведенні бранчу по-винні бути спрощені, щоб господиня мала змогу більше часу на спілкування з гостями.

«Барбекю» (шашлик). Це найулюбленіший вид прийому як на Заході, так і на Сході. Він проводиться на свіжому повітрі - на дачі, за містом. Якщо в нас для приготування м'яса викорис­товуються шампури, інші народи часто використовують решіт­ки, причому одночасно смажаться шматки різного виду м'яса. Форма одягу на барбекю (шашлику) - найбільш демокра­тична, навіть шорти, джинси.

«Пікнік». Чим же він відрізняється від «барбекю»? А тим, що страви готуються заздалегідь та запаковуються у кошики чи коробки. На пікніку користуються пластиковим посудом. Для зруч­ності гостей можна взяти складні столи та стільці. Велику важливість під час підготовки до пікніка має вирішення про­блеми транспорту, не зайве взяти з собою великі парасольки.

«Келих вина із сиром» (Cheese and wine party). Цей вид прийому відносно простий та дешевий. Разом з тим, він дає можливість господарю проявити винахідливість при виборі вин та сирів, а гостям надати можливість отримати насолоду при куштуванні різних «підборів» вин та сирів.

Прийом проходить на зразок «буфету». Можна, крім сиру, пропонувати інші закуски, хоча сир повинен домінувати. Сир краще класти великими шматками, інакше він швидко засохне.

2. Принципи і правила службового етикету: знайомство, вітання, візитні картки, ділові подарунки.

Основним Золотим принципом в етиці є біблійна заповідь: "У всьому, як хочете, щоб інші посту­пали з нами, поступайте і ви зними". Як бачимо, у Принципі закладено одне з перших в історії людства формулювань морального принципу рівності.

Знайомство.Загальним для всіх є правило обов'язково дивитись в очі при знайомстві та посміхатись. Адже залежно від рівня емоційності посмішки людина, яка знайомиться, робить висновки про почуття партнера, що виникають у нього під час знайомства, а отже, у неї складається враження про ставлення до себе — від зневаги до щирої радості.

Представляючи членів делегації (або групи, яка приїхала на за­прошення фірми), треба називати або ім'я, або ім'я та прізвище. Прий­нято офіційне звертання, наприклад: "пані Лінда Джексон" або "пане Дасон Фішер". Іноді можна вживати таку форму: "мадам", "месьє", "містер", "місіс" (для заміжньої жінки) та "міс" (для незаміжньої).

Той, кому представляють, відповідає "Дуже приємно". За ним же залишається привілей першим подати руку для вітання. Той, кого представляють, руки не простягає. Він обмежується словами типу "Начуваний про Вас", "Давно мріяв познайомитись з Вами", "Я та­кож займаюсь бізнесом".

Коли до зустрічі приєднується хтось новий, голосно називають його ім'я та прізвище, далі кожний із присутніх сам простягає йому руку і представляється. Коли представляють чоловіка, він обов'яз­ково встає. Жінка робить це тільки тоді, коли її знайомлять з лю­диною старшого віку або вищого статусу (дівчата до вісімнадцяти років мають завжди вставати при знайомстві з людьми старшого віку).

За суворими правилами етикету знайомство завжди має відбу­ватися виключно з допомогою третьої особи, яка знає тих, хто зна­йомиться.

Вітання.

Першими вітаються: молодший — зі старшим за віком; гість — з хазяїном; той, хто зайшов, — з присутніми; той, хто проходить, — з тим, хто стоїть; чоловік — із жінкою. У сумнівних ситуаціях (люди одного віку, статті, становища) першим вітається більш ввічливий. Коли людині, у товаристві якої перебувають, довіряють, як правило, віта­ються з тими людьми, з якими привіталась вона.

Дослідники у сфері етикету стверджують, що в діло­вому спілкуванні викристалізувались такі невербальні форми вітан­ня: уклін, погляд, потиск і цілування руки. Як правило, при зустрічі зі знайомим на вулиці чоловік за три кроки до нього має трохи підняти капелюха та вклонитись. Якщо руки зайняті, це може бути уклін і посмішка-вибачення. На таке вітання жінка також відповідає легким нахилом голови та посмішкою для близьких. Звичайно, жінка не знімає головного убору, а чоловіки обов'язково виймають сига­рету з рота, а руки з кишень.

У ситуації, коли знайомий, який зустрічається на прийомі, ровесник, можна не підводитись, а обмежитись легким уклоном. Коли це люди старші за віком (або жінки), треба підвестися з місця. Той, хто сидить із дамою, не повинен підводитись. Інша справа, коли жінка підходить сама: потрібно не тільки встати, а й не сідати, поки вона не сяде або не відійде.

Зустрічаючи знайомих кілька разів на день, необхідно викорис­товувати різні форми вітання.

Потиск руки практикується переважно у чоловіків (серед жінок — за взаємною згодою). Це одна з універсальних форм діло­вого вітання, адже при цьому партнери не тільки вітаються, а й вступають у фізичний контакт, відчуваючи настрій один одного.

Існують деякі особливості потиску руки: простягнута рука до­лонею донизу — свідчення наміру домінувати в подальшому, до­лонею догори — готовність до пасивного спілкування. Між дру­зями, як правило, практикується рівносильний потиск рук — до­лоні спрямовані чітко в бік.

Існує так званий потиск "рукавичка", коли рука партнера охоп­люється обома руками з обох боків. Це свідчить про особливу прихильність і симпатію. Зауважимо, що завжди треба уникати хо­лодного і послабленого потиску.

Отже, чоловіки, підлеглі, молодші за віком мають чекати, коли їм подадуть руку для привітання. У разі помилки, можна потиснути руку, якщо спілкування є бажаним.

Цілування руки виражає особливе шанування, повагу, вдячність і здійснюється лише щодо заміжніх жінок та близьких родичів і виключно у приміщеннях. Цілують, як правило, тільки сторону пальців. У Німеччині та Австрії така форма вітання поширена не досить, у Польщі, навпаки.

Візитні картки.Використовуються візитні картки в таких випадках:

• інформування в момент знайомства про себе і свою фірму чи підприємство;

• підтримання контактів з партнерами, поздоровлення зі святом чи іншою подією;

• вираження подяки, співчуття, а також супроводження подарунка чи квітів.

Вона повинна бути надрукувана рідною мовою або t-мовою країни перебування. В Україні прийняті двосторонні візитки на двох мовах: англійській і українській.

Погано, якщо великим шрифтом на Вашій візитці буде набрана назва організації або фірми, де Ви працюєте, а не Ваші ім'я, по батькові і прізвище. Візитна картка повинна представляти особисто Вас, а не фірму, у якій Ви працюєте. Не рекомендується на візитних картках указувати домашню адресу і телефон.

На візитній картці на англійській, французькій або якій-небудь іншій мові прізвище по батькові не вказується: поняття по батькові за кордоном незнайомо, і іноземці можуть прийняти його за подвійне прізвище. Так, якщо на візитці написати "Іван Васильович Фролов", то можуть подумати, що прізвищем є Васильевич-Фролов. Тому у такому випадку позначається перша буква по батькові: Mr. Ivan V. Frolov.

Досить рідко зустрічаються візитні картки з фотографією власника. У багатьох країнах це вважається поганим смаком. Варто мати на увазі, що якщо якимсь образом у Вас виявилася візитна картка дами, на лівій стороні якої перебуває її кольорове фото, а на правій тільки ім'я і номер телефону, то ця жінка є представницею самої древньої професії.

Залежно від призначення умовно можна виділити шість основних типів візитних карток (рис. Палеха с.151):

Варіант А. На візитній картці вказується прізвище, ім'я та по батькові, посада, найменування і адреса організації, в якій працює особа, а також її робочий і, при необхідності, домашній телефон. Це класичний приклад ділової візитки. Виготовляється вона виключно на білому картоні чітко встановленого розміру — 9x5 см. Текст друкується розбірливим чорним шрифтом. Єдина допустима кольорова пляма — рекламний знак фірми у верхньому лівому кутку. Вгорі — назва фірми, де працює власник картки. По центру — його ім'я і прізвище (у нашій практиці — ім'я, прізвище та по батькові), під ними — посада. В лівому нижньому кутку — адреса фірми, у правому — телефони. Часто поряд з телефонами подаються контактні години для зв'язку. Цей тип картки використовується при наявності знайомства і застосовується як м'яка, ненав'язлива форма вияву вашої зацікавленості і надії на співробітництво.

Варіант Б. Візитні картки цього типу використовуються для спеціальних і представницьких цілей. Якщо вам вручають таку картку, це означає, що ваш спів­розмовник просто представляє себе для полегшення спілкування і не налаштований на продовження знайомства. Просити його написати на картці свої координати не слід. Цей вид картки можна використовувати при реєстрації на конференціях і при надсиланні подарунка.

Варіант В. Представлений тип візитної картки використовується особами, що займають досить високу посаду (міністрами, керівниками великих підприємств, представниками президента тощо). Застосовується така картка на неофіційних зустрічах, у тому числі на прийомах для вручення дамам.

Варіант Г.Ця візитна картка використовується дружиною посадової особи і містить досить обмежену інформацію. На картках незаміжних жінок домашня адреса не проставляється. Можна її дописати у разі необхідності.

Варіант Д. Спільна чи сімейна візитна картка. На картці вказуються ім'я прізвища, імена та по батькові подружжя, а також їх домашня адреса і телефон.

Варіант Е.Візитна картка фірми, підприємства, організації чи відділу. Цей тип картки використовується для поздоровлення партнерів від імені фірми, наприклад, в День незалежності, на Різдво Христове тощо.

У практиці ділових стосунків існує велика кількість відмінних від вищенаведених основних типів карток, що застосовуються за межами бізнес-сфери. Це можуть бути візитки діячів мистецтва, науки, церкви тощо. Розмір таких карток, шрифт, розміщення тексту і колір паперу не регламентуються суворими правилами і тому можуть бути виконані на різних матеріалах, мати найрізноманітніші кольори і найвигадливіші шрифти. Зустрічаються також візитні картки з кольоровим фото її власника. Бувають візитні картки, складені вдвічі, як книжечка, із зазначенням розташування фірми, під’їзду до неї, місця стоянки автомобілів.

Розглянемо основні положення азбуки ділових стосунків:

1.Направлення візитної картки рівноцінно візиту.

2.Більш ввічливо залишати візитну картку особисто.

Візитна картка, яку її власник, особисто відвідуючи, залишає для особи, яка не змогла його прийняти з поважних причин, повинна бути із загнутим куточком. Дехто надає значення тому, як і який куток візитної картки загнутий — верхній, нижній, а також з якого боку. Тому щоб уникнути непорозумінь, пов'язаних з неправильним в різних країнах тлумаченням загину, рекомендується загинати правий край картки на ¼ так, щоб було чітко видно його слід, а потім розправити картку. Загнуту картку залишають або в офісі, в резиденції партнера або у нього вдома, це свідчить про те, що ви особисто залишили її, а це ознака найбільшої поваги і шаноби.

Візитну картку, що подається через посередника (кур’єра чи водія) або поштою, загинати не потрібно. Бажано, по можливості, написати декілька слів на картці. Такий запис не дасть змоги використати її будь-якою сторонньою особою в корисних цілях. Якщо картка залишається особисто, надпис на конверті робиться олівцем, якщо ж надсилається поштою,— то авторучкою.

3.Відповіді на візитні картки необхідно давати протягом доби і також візитними картками.

Зашифровані скорочення на візитних картках, які раніше були досить поширені, в наш час застосовуються дуже рідко. Але, оскільки вони час від часу зустрічаються, необхідно знати значення: P.R. – (Pour remercier) – вираз подяки; P.F. – (Pour fute) – поздоровлення зі святом; P.F.C. – (Pour faire connaissarce) – задоволення знайомством; P.F.N.A. – (Pour fuliciter Nouvel An) – поздоровлення з Новим роком; P.P.C. – (Pour prendre congu) – на прощання;P.P.P. – (Pour prendure part) – готовність допомогти; P.C. – (Pour condoleances) – вираз співчуття; P.P. – (Pour prusentation) – заочне відрекомендування.

Перебуваючи у чужій країні під час національних свят, ви повинні першим поздоровити своїх партнерів. Не лякайтесь, що, наприклад, в Японії не зрозуміють абревіатуру відповідних французьких виразів. Існуючі правила, норми і традиції, стандартна міжнародна символіка однаково розуміються в усіх цивілізованих державах. На візитних картках можна робити і більш розгорнуті написи, звичайно від третьої особи, наприклад: «…дякує за увагу», «Найкращі побажання до Нового року», «…щиро дякує», «…бажає всього найкращого».

4. Після знайомства першою, звичайно, залишає свою картку особа, що займає нижчу посаду. Якщо партнери знаходяться приблизно на одному рівні, то і першою подає картку особа, молодша за віком. У випадку виникнення сумніву щодо цього, за старим французьким протоколом, вручає свою візитну картку першим той партнер, який виявився більш ввічливим.

Ділові подарунки.У діловому світі, як і в повсякденному житті, заведено робити подарунки, дарувати речі з фірмовими знаками чи у фірмовій упаковці. Однак необхідно знати, що тут потрібні міра і такт, свої суворі, відпрацьовані багатьма роками правила. Вартість подарунка звичайно ніякого значення не має і залежить тільки від ваших можливостей. Виняток — дорогі речі: пам'ятайте, що, роблячи своєму партнеру такий подарунок, ви ризикуєте поставити його в скрутне становище. З одного боку, він може відчути, що не заслужив його, з іншого боку,— змушений відповідати таким же дорогим подарунком, а це не завжди відповідає його бажанню чи можливостям. Не слід обмежуватись і дрібними сувенірами, бо у такому випадку ви можете набути репутації надмірно ощадливого. Найоптимальнішим подарунком є той, який відповідає нахилам і стилю партнера, характеру вашого особистого до нього ставлення.

Подрунки в діловому світі діляться на 2 категорії:

1) сувеніри – блокноти, ручки, запальнички, недорогі книги тощо;

2) цінні – дорогі подарункові видання, дорогі ручки, вази, сервізи, картини.

При діловому візиті в іншу країну доречно дарувати художньо оформлені вироби — скульптури, гравюри, пам'ятні медалі, настінні тарілки, платівки, що нагадують про вашу країну або, ще краще, і про вашу фірму. Універсальним подарунком вважається книга, яку можна вручити будь-якій людині і з будь-якого приводу. Намагайтесь вибрати подарункове, гарно оформлене видання, враховуючи інтереси вашого партнера.

За достатньо тісного знайомства можливі і такі подарунки, як національні напої, солодощі, приладдя для куріння, вироби із шкіри, кераміки, скла, бурштину чи металу. Однак пам'ятайте, що жінці, навіть яка палить, ніколи не дарують приладдя для куріння, тютюнові вироби, а також міцні напої. Як виняток, шампанське, колекційне десертне або сухе вино можна дарувати жінці, але не молодій. Якщо ви подаруєте велику коробку шоколадних цукерок жінці, схильній до повноти, і яка намагається схуднути, то це навряд чи принесе їй задоволення.

Непристойно дарувати також предмети туалету (шкарпетки, сорочки, капелюхи, парфуми тощо; виняток - краватка, яка у певних випадках вважається допустимим сувеніром).

Вибираючи подарунок, подумайте і про вік партнера, якому він призначений. Це не означає, що е речі, спеціально призначені для молодих та літніх, однак намагайтесь проявити певний такт, щоб не поставити в незручне становище літнього чоловіка занадто яскравою краваткою, а дівчину — сірою хустиною.

У багатьох країнах існує правило – службовець передає державі всі подарунки, вартість яких перевищує певну сумму.

Підлеглому незручно підносити подарунок своєму начальнику. У таких випадках рекомендується вручати подарунок керівникові від усього колективу.

Дарувати речі із цінником – це ознака поганного виховання.

Оформляючи подарунок, важливо виявити гарний смак: загорнути його в яскравий барвистий папір, перев'язати стрічкою, додати свою візитну картку або святкову листівку.

Зовсім непросте питання, як дарувати речі – це церемонія. Від того, як ви піднесете свій подарунок, залежить і те, який вій матиме ефект. Має значення навіть те, даруєте ви його особисто чи через спільного знайомого. Дарувати потрібно тактовно, з приємними словами, короткими побажаннями, жартом. Бажано відзначити неповторність людини.

Коли вас запрошують додому, то най­кращий подарунок — живі квіти. Якщо, з'явившись на свято, ви вручаєте квіти господині у передпокої, їх можна залишити в упаковці. Якщо двері вам відчинив хтось із членів сім'ї, тоді, перш ніж заходити до кімнати, зніміть упаковку, і залишіть її у вітальні.

Горщики з квітами дарують лише в тих випадках, якщо відомо, що господарям вони подобаються і вони не проти такого подарунку. Корзини з квітами дарують на ювілеї; сучасні прийоми композиції квітів дозволяють їх зробити неповторними (у минулі часи існувала азбука квітів — кожна щось означала. В наш час цією азбукою не користуються. Однак намагайтесь, щоб вас правильно зрозуміли: червоні троянди означають пристрасне кохання, гортензії сприймаються як квіти жалоби. Особливо будьте уважні з іноземними партнерами. Наприклад, французи сприймуть гвоздики і хризантеми як символ нещастя. В ньому їх підтримують японці та іспанці. А ось англійці, голландці, італійці і греки приймуть ці квіти з подякою. Житель Люксембургу вважатиме, що йому дарують сміття. Біла акація була «весільним подарунком» у всіх європейських народів, уособлюючи високе і світле кохання. «Королівська квітка» — біла лілія _:— символізувала в букеті нареченої юність і цнотливість. Конвалії колись у німців вважались символом кохання і щастя. Отже, скільки країн — стільки думок, тому, купляючи квіти, обов'язково порадьтесь з продавцем відносно правильності зробленого вами вибору).

Не можна дарувати вживані речі, за виключенням антикваріату, коштовностей, які підносяться тільки в особливих випадках, наприклад, на ювілей. Подарунком для фірми може бути і що-небудь з оргтехніки, самовар для чаювання, мікрохвильова піч і навіть автомобіль. Хорошим подарунком була б продукція вашого підприємства, що водночас було б рекламою вашого товару і вказувало на шляхи до співробітництва. Подарунки фірмі вручаються на загальних зборах її працівників за урочистих обставин.

Приймати подарунки також потрібно тактовно: розгорнути його, якщо дозволяє ситуація, в присутності особи, яка подарувала його, оцінити увагу і смак даруючого, виразити задоволення та подякувати. Дуже неввічливо відкласти подарунок, не розгорнувши, його (не обов’язково тільки в офіційних обставинах). Якщо ж подарунок вам не до вподоби, постарайтесь навіть натяком не виявити незадоволення; будь-який подарунок треба приймати з усмішкою. Виражаючи подяку і захоплення, зробіть це так, щоб не засоромити інших гостей, що прийшли зі скромнішими подарунками або взагалі без них.

За посланий чи переданий через третю особу подарунок бажано подякувати одразу по телефону чи коротеньким листом.

Відмовитися від подарунка можна лише у тому випадку, коли прийняти його непристойно або подарунок настільки дорогий; що спонукає вас відчувати себе боржником. Невірно було б спочатку вагатися, піддаючись умовлянням, а потім все-таки прийняти подарунок. Якщо ви, не вагаючись, вирішили не приймати подарунок, то знайдіть достатні аргументи, щоб пояснити відмову твердо, але ввічливо.

Приймаючи подарунок, треба пам'ятати, що людина, обирала його, хотіла зробити вам приємне. Інше питання — вдалося їй це зробити чи ні. Бажання порадувати партнера, зняти напругу в стосунках — цінніше самого подарунку.

3.Діловий одяг.

При влаштуванні на роботу.Спеціалісти з іміджу рекомендують: «Йдучи на співбесіду з приводу влаштування на роботу або отримання підвищення по службі, вдягніться так, як одягалися б для виконання тієї роботи, яку мрієте отримати! Це проста, але дуже слушна порада. Одяг, в якому ви прийдете на першу зустріч (співбесіду), як і ваш загальний зовнішній вигляд, одразу ж справить певне враження на роботодавця та потенційних колег. Все ж таки — «за одягом зустрічають». Тим більше, що психологи стверджу­ють: люди у 85 випадках із 100 своє ставлення до іншої люди­ни будують на основі першого враження.

Головна вимога до одягу - охайність. Костюм завжди по­винен бути ретельно відпрасованим, без плям, сорочка свіжою, взуття начищене до блиску і без збитих каблуків.

Одяг повинен відповідати місцю, часу, характеру події. Кра­ще вдягатися просто, ніж із претензією. Влітку та вдень краще носити світлий костюм чи сукню, взимку та у вечірній час - більш темних кольорів. В процесі підготовки до ділової зустрічі треба приділити увагу підбору ділового костюма. Найкраще підхо­дять однотонні костюми: сірі, темно-сірі, чорні. Кольори крава­ток бажано обирати близькі до кольору костюма, але більш насичені - відповідно сіро-перлинові, синьо-червоні, темно-бор­дові. Бажаний графічний малюнок краватки. До того ж, ця гама кольорів не буде відволікати ваших співрозмовників, вони будуть настроєні на «ділову хвилю», ваш зовнішній вигляд підкреслюватиме вашу повагу до того, з ким ви маєте справу. Вибір більш яскравої краватки з авангардним малюнком буде мати функціональну роль емоційного тиску на співрозмовника.

Вибір кольору краваток дає можливість скласти хоча б по­верхове враження про його власника. Яскраво-червоні крават­ки видають експресивність їх господарів, деяку непослідовність. Співвідношення яскраво-червоного кольору з жовтим - роз­кутість, наполегливість у відстоюванні власної точки зору. Чер­воний малюнок на темному тлі має свідчити про впевненість у собі, цілеспрямованість. Сині, темно-коричневі кольори з чер­воним та трішки смарагдового повідомляють про доброзич­ливість, готовність зрозуміти ближнього. Сіро-перлинові кольо­ри у поєднанні з жовтим можуть розповісти про обачність. Блакитні краватки розповідають про спокійний характер її влас­ника. Підбираючи краватку, треба пам'я­тати про свої габарити. Чим більший ви маєте розмір, тим ширшою має бути ваша краватка. Краватка ніколи не повин­на бути світліша за сорочку! На престижних краватках шов на 5-6 см не доходить до краю. Особливий шик - ниточка з вуз­ликом, що стирчить із зворотнього боку.

В офіційній обстановці піджак повинен бути застебнутим. У такому вигляді входять до кабінету на нараду, сидять у президії чи виступають з доповіддю. Такий же вигляд повинен бути, коли заходите до ресторану, на прийом, до глядацького залу театру. При цьому нижній ґудзик піджака може бути розстебнутий. Розстебнути ґудзики піджака можна за столом або сидячи у кріслі.

На прийоми всіх видів рекомендується надівати білу сороч­ку з краваткою будь-якого, але не яскравого кольору. В інших випадках колір сорочки повинен гармонувати з кольором кос­тюма. Краватка має бути ретельно зав'язана, її оптимальна довжина - до пояса брюк.

Із строгими костюмами слід взувати черевики чорного або темно-коричневого кольорів. Перевагу треба віддавати чорному взуттю, тому що воно личить до костюма будь-якого кольору. Влітку до нетемного костюма можна взувати світле взуття. Лаковані черевики треба взувати тільки до смокінга або фра­ка. Колір чоловічих шкарпеток повинен співвідноситись з ко­льором костюма. В ідеалі він має бути темніший за колір кос­тюма, але трішки світліший за колір взуття.

Треба пам'ятати кожному, для кого зовнішній ви­гляд є частиною професійних функцій: купуючи одяг, треба пам'ятати «теорію вартості однієї носки»: цінність одягу визначається співвідношенням її ціни до того, скільки разів ви її вдягнете Ось чому піджак вартістю 30 гривень, який ви зможете вдягти один раз, виявиться більш дорогим, ніж той, що коштує 200 гривень, але буде надітий 200 разів!

Іміджмейкери дають такі поради: нехай основу вашого гарде­робу складають 2-3 нейтральні кольори, які гармоніюють один з одним: чорний та темно-синій, сірий та білий, бежевий та кремо­вий. Також треба обмежити кількість краваток, сорочок та блу­зок яскравих кольорів до одного-двох. Продумайте обмеження, яких треба дотримуватись, щоб скласти свій стиль та купуйте тільки ті речі, які не виходять за рамки цих обмежень.

Що стосується головного убору, то важливо пам'ятати: колір та фасон його повинен відповідати вбранню та місцю, де його збираються носити. Фетрового капелюха одягають з солідним пальтом, кепка не гармоніює з костюмом, шкіряний капелюх, головний убір з невеликими полями носять з плащем, а також зі спортивною курткою.

Піклуватися про зовнішній вигляд необхідно, але приводи­ти себе в належний порядок можна тільки вдома, в номері готелю або в місцях, які призначені для цієї мети. Не можна, наприклад, розчісуватись, чистити нігті, приводити в належ­ний стан костюм у громадських місцях, за столом, на вулиці.

Для жінок найбільш прийнятним є класичний стиль. Над­то короткі спідниці та сукні з глибоким вирізом носити діловій жінці не рекомендується. Одяг не повинен відволікати від серйоз­ної бесіди. В ньому не повинно бути яскравих кольорів, надто багато блискучих ниток. За традицією основу ділового стилю жінки складає костюм або сукня-костюм. Жінка може вдягну­ти брючний костюм, але треба бути обережною, пам'ятати про вік, повноту, інші вади фігури. До в'язаних речей теж треба ставитись з обережністю: вони можуть як підняти престиж їх власниці, так і різко погіршити її репутацію. Такі речі повинні бути авторською унікальною роботою, виключно високої якості і за дизайном, і за виконанням.

Не рекомендується носити багато прикрас.

Треба пам'ята­ти ще деякі «дрібнички»:

• надмірна строкатість в одязі свідчить про відсутність смаку та почуття міри;

• шкарпетки мають бути завжди чисті та щільно сидіти на нозі, а не спадати донизу. Коли чоловік, сідаючи, закидає одну ногу на іншу, шкарпетки не повинні відкривати оголену ногу: кому приємно дивитись на волосяний покрив на нозі?

• ніколи не вдягайте білі шкарпетки під діловий костюм - це неприпустимо!

• зажим для краватки не повинен бути на видному місці, він має приховуватись у внутрішньому «світі» піджака! Виняток можна зробити лише тоді, коли це дуже коштовний зажим, але й він не повинен кричати про свою надто дорогу вартість!

• чоловіка від жінки відрізняє ще й скромність – діловий чоловік не повинен носити на пальцях нічого, крім шлюбної обручки!

Практика ділового спілкування доводить, що із смаком вдяг­нена людина успішніше веде справи, ніж та, що вдягається «аби як»! Треба пам'ятати: костюм - це не щось на вас, це - ви.

Бізнесмен часто не знає, де він буде вдень, а де ввечері. Тому, якщо неможливо мати при собі пару костюмів, краще дотримуватись порад іміджмейкерів:

Для чоловіків.Темно-сірий костюм, світло-сіра сорочка, кра­ватка з простим зеленуватим чи блакитним малюнком. Або: той же костюм, але світло-сіра сорочка з однотонною краваткою тем­но-блакитного кольору. Можна додати жилет, золоту шпильку для краватки та більш яскраву хусточку в нагрудній кишені.

Для жінок.Сірий (голубине крило) костюм, шерстяна блу­за м'яко-блакитного чи сірувато-рожевого кольору (з ненав'яз­ливим малюнком). Якщо блуза однотонна, можна оживити її шарфиком. Дуже буде пасувати нитка штучних перлин (довга) в комплекті із сережками. При цьому світло-сіра чи блакитна блузка завжди краща, ніж біла чи чорна, яка «обкрадає» вас.

4. Організація зустрічі делегації.

При зустрічі деле­гації, особливо за­рубіжної, необхідно до­тримуватися певних протокольних правил:

- Ранг та посада зустрічаючого голови делегації повинні відповідати рангу і посаді приїжджаючого голови делегації. Іншими словами, якщо приїжджає голова іноземної фірми, то його має також зустрічати голова приймаючої фірми.

- Для зустрічі, зазвичай, прибуває голова приймаючої делегації в супроводі 2—3-х осіб.

- Якщо гість приїжджає разом із дружиною, то зустрічає його голова делегації також зі своєю дружиною.

- Першим відрекомендовується голова, що приймає делегацію, і якщо з ним на зустріч приїхала його дружина, то він відрекомендовує її гостям.

Зустрічаючи делегацію в аеропорту або на- вокзалі, голова приймаючої сторони повинен вручити квіти всім жінкам — учасникам делегації чи прибулим разом із членами делегації.