Сутність і класифікація ризиків.

Тема 7. ПРОГНОЗУВАННЯ РИЗИКІВ ПРИ СКЛАДАННІ І ВИКОНАННІ ПЛАНІВ ПІДПРИЄМСТВА

Сутність і класифікація ризиків.

7.2. Методи виявлення і оцінки ризиків при планування діяльності підприємства.

Фінансування витрат на нейтралізацію ризиків.

Економічна ефективність методів управління ризиками.

___________________________________

Ключові слова теми:підприємницький ризик, фінансово-комерційний ризик, професійний ризик, інве­стиційний ризик,прямі та опосередковані ризики, страхування ризиків, хеджування, методи виявлення ризиків, оцінка ризиків, якісний і кількісний аналіз ризиків, фінансування ризиків, індивідуальний ризик, колективний ризик, страховий фонд.

Сутність і класифікація ризиків.

Планування господарсько-фінансової діяльності підприємств і практична реалізація тактичних і стратегічних планів пов'язані з ризиком їх невиконання. Ризики виникають при складанні і виконанні планів виробництва, постачання, збу­ту, при оцінці кон'юнктури ринку, при порушенні термінів по­ставки сировини і реалізації продукції тощо.

Ризик завжди супроводжує будь-яку діяльність, його немож­ливо уникнути і тому кожне підприємство має розробляти си­стему управління ризиками і планувати заходи щодо послаблення їхнього негативного впливу на діяльність підприємства

Сутність ризику полягає у тому, що кожному підприємству постійно загрожує втрата прибутку і платоспроможності при здійсненні господарсько-фінансової діяльності під впливом непе­редбачених змін внутрішнього і зовнішнього середовищ. Класифікація основних видів ризиків наведена на рисунку 7.1.

Рис.7.1. Класифікація ризиків підприємства.

За характером діяльності підприємства ризики класифіку­ють на підприємницькі, фінансово-комерційні, професійні та інве­стиційні.

Підприємницький ризик пов'язаний з розширенням масштабів виробництва, зменшенням прибутку, неповним використанням ви­робничих потужностей, банкрутством, втраченою вигодою, а також непередбаченими витратами і втратами.

До фінансових і комерційних ризиків відносять ризики неви­конання партнерами контрактних зобов'язань, несвоєчасне повер­нення кредиту, непередбачені штрафи, втрати при здійсненні валют­них операцій і операцій з цінними паперами та ін.

Професійні ризики пов'язані з низьким кваліфікаційним рівнем менеджерів підприємства, які складають недостатньо обґрунтовані виробничі і фінансові плани.

Інвестиційні ризики виникають при інвестуванні проектів, які можуть не принести інвесторам очікуваних прибутків. При плану­ванні інвестицій на реалізацію проекту, в умовах обмеженої інфор­мації від проектантів вимагають визначити ступіть його ризикова­ності. Одним з методів вирішення цього завдання є метод аналогій. Прогнозування прибутковості будь-якого проекту є складною спра­вою, враховуючи, що кожний проект має інноваційний характер. Тому часто при плануванні ризику розраховують середнє його зна­чення, ґрунтуючись на ризикованості виконання попередніх про­ектів, які здійснювалися підприємством.

Зміни за ступенем впливу на діяльність підприємства класифікують на прямі і опосередковані. До прямих відносять зміну цін на сировину і ма­теріали, співвідношення попиту і пропозиції на готову продукцію. До опосередкованих - зміни витрат на страхування, транспортні вит­рати, зміни цін на паливо на світових ринках тощо.

За обсягом впливу ризики можуть охоплювати всі види планової діяльності підприємства або торкатися лише окремих сторін планової діяльності. Наприклад, ризик розірвання господарських зв'язків з традиційними партнерами у країні та за кордоном негативно вплине на всі сторони планування і діяльність підприємства взагалі. Якщо ж, скажімо, підвищиться ціна на якісь види комплектуючих для окремих виробів, то це як правило відіб'ється лише на деяких змінах при плануванні собівартості продукції, що випускатиметься у наступний період.

Для належного управління ризиками на підприємстві може бути ство­рений відділ управління ризиками, головне завдання якого полягає у здійсненні планування і регулювання втрат від ризиків, а також плануванні коштів для їхньої компенсації. Однією з головних функцій відділу є прогнозування ризиків, їх оц­інка і планування відповідних страхових операцій. У планах виз­начаються обсяги страхових виплат, вибір страхових агентів і бро­керів, узгодження позицій при укладанні страхових угод, а також ведення справ, пов'язаних з ризиками.

7.2. Методи виявлення і оцінки ризиків при плануванні діяльності підприємства

Для складання прогнозів і планування витрат, пов'язаних з ризи­ками, потрібно зібрати відповідну інформацію про носіїв цих ризиків. Після от­римання і оброблення інформації визначають метод виявлення ризиків. Найчастіше для виконання цього завдання застосовується комплекс­ний метод. Для ефективного пошуку і нейтралізації ризиків розроб­ляється програма їхнього контролю і пошуку. Програму складає відділ кон­тролю ризиків. План має свій бюджет і економічне обґрунтування до­цільності нейтралізації того чи іншого ризику. Плануючи витрати на нейтралізацію ризиків, відділ повинен контролювати співвідношення між витратами на нейтралізацію ризиків і втратами від наслідків їхньої дії.

До методів пошуку інформації щодо ризиків відносять:

• стандартні анкети;

• річні аналітичні звіти господарської діяльності підприємства і у першу чергу баланс та фінансовий звіт;

• консультативні послуги аудиторських і консалтингових фірм;

• технологічні карти виробничих потоків;

• звіти фірм-конкурентів;

• інформаційні бюлетені товарних і фондових бірж та ін.

Кожний з наведених методів здатний забезпечити достатню інформацію, яка підлягає аналізу, за допомогою якої встановлюють взаємозв'язок між інформаційними даними окремих джерел і використовують для визначення видів ризиків, які загрожують підприємству.

Кількісна оцінка ризиків найчастіше застосовується при виборі оптимального варіанту розвитку фірми. У деяких випадках підприє­мство може прийняти до впровадження варіант, економічна ефек­тивність якого нижча порівняно з іншими, але він має меншу ризиковість. Тому розраховуючи той чи інший розділ плану або проект реконструкції підприємства, ефект від їхнього виконання потрібно скорегувати на рівень ризиковості.

Втрати, які виникають при здійсненні господарсько-фінансо­вої діяльності підприємства класифікуються на фінансові, матері­альні, часові (трудові і організаційні), соціальні, збутові та ін.

Фінансові втрати виникають при зменшенні обсягів реалізації продукції, підвищенні її собівартості і зменшенні прибутковості. Причинами втрат є недостатнє вивчення кон'юнктури ринку, інтен­сивності конкуренції, незадовільний прогноз щодо виникнення но­вих ринків при складанні поточних і перспективних планів діяль­ності підприємства.

Матеріальні втрати є наслідком помилок при плануванні мате-ріального балансу, плану технічного розвитку або прямих втрат виробничих фондів.

Часові втрати виникають внаслідок несвоєчасного виходу підприємства на ринок з інноваційним продуктом, втрат робочого часу працівників за рахунок незадовільної організації праці і вироб­ництва. Наприклад, запізнення з пропозицією про вихід нового продукту на рино­к на 1 рік зменшує прибуток підприємства на 20%, а на два - вза­галі залишає підприємство без прибутку.

Соціальні втрати полягають у виникненні таких втрат, які є загрозою для здоров'я та життя громадян.

Збутові втрати виникають при погіршенні іміджу підприємства у свідомості цільових споживачів, що призводить до їхньої переорієн­тації на товари конкурентів.

Ступінь достовірності планів в умовах ризикової економіки, може бути визначений за допомогою спеціального аналізу ризиків та їхнього впливу на показники діяльності підприємства. Підприємниць­кий ризик розраховується як в абсолютних, так і у відносних показ­никах. Ризики в абсолютних показниках доцільно визначати для ха­рактеристики окремих видів втрат, а у відносних - при порівнянні прогнозованого рівня втрат з їх фактичним рівнем, із середніми втратами по галузі або по економіці у цілому.

Головними методами аналізу ризиків є якісний і кількісний аналіз.

Якісний аналіз передбачає порівняння позитивних очікуваних результатів від виконання планових показників з можливими від цього наслідками. Наслідками можуть бути фінансові, збутові, еко­логічні, та морально-психологічні.

Іншим напрямом якісного аналізу є визначення впливу рішень, які приймає підприємство на етапі складання планів, на інтереси інших суб'єктів підприємницької діяльності і конкурентів.

Кількісний аналіз передбачає застосування таких методів: статистичного, аналізу доцільності витрат, експертних оцінок, аналітичного методу, методу використання аналогів.

Важливим показником аналітичного методу аналізу є показник "Z-раху­нок Альтмана". Він дозволяє розрахувати кількісне значення ймовірності банкрутства і на етапі складання планів передбачити заходи щодо усунення цього ризику. Показник "Z-рахунок" розрахо­вують за наступною формулою:

де К₁ = ;

К₂ = ;

К₃ = ;

К₄ = ;

К₅ = .

У випадку, коли показник "Z-рахунок" менший ніж 1,8, ймовірність банкрутства дуже велика, при значенні показника 1,81 - 2,7 - висока, при значеннях 2,8 - 2,9 - ймовірність банкрутства помірна, а при значеннях від 3,0 і більше - незначна.