Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Особливості підприємств сфери послуг як об’єкта бухгалтерського обліку та основні поняття про туристичну ідіяльність




Тема1. ОРГНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ПОНЯТТЯ ПРО ТУРИСТИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

 

Особливості підприємств сфери послуг як об’єкта бухгалтерського обліку та основні поняття про туристичну ідіяльність

Туристичні підприємства і готелі надають послуги. В економічній літературі послуга більше усього трактується якре- іультат взаємодії виконавця і споживача по задоволенню потреб спо­живача. Так, відповідно російського ГОСТу Р50646-94 «Услуги населению. Термины и определения», под услугой понимается результат непосредственного взаимодействия исполнителя и покупателя, а так­же собственной деятельности исполнителя по удовлетворению потреб­ностей потребителя.

Приблизно так трактується це поняття і в Правилах обов’язкової сертифікації готельних послуг, де говориться: «Послуга — результат безпосередньої взаємодії між постачальником і споживачем і внутрі­шньої діяльності постачальника для задоволення потреб споживача».

Таке розуміння послуги фактично ніким не заперечується. Навпа­ки, його повністю поділяють видатні економісти, в тому числі Н. Янов- ська, О.Агєєва та інші.

На нашу думку, таке визначення не можливо повністю визнавати вірним, оскільки воно зовсім не враховує конкретних умов споживан­ня того чи іншого продукту. Саме споживання має вирішальне зна­чення для формування специфічної економічної категорії «послуга».

Тому послуга являє собою єдинство виробництва і споживання, тобто конкретна праця перетворюється в послугу тільки в момент її спожи­вання. Послуга не може існувати без посереднього зв’язку із спожи­ванням, яке передує її утворенню і завершує цей процес. Створені у сфері обслуговування споживчі вартості проявляють свій корисний ефект тільки в момент особистого споживання. Із сказаного витікає, що без урахування відповідності послуги до умов споживання не мож­на розуміти суті її якості, більше того — самої послуги поза споживан­ням не існує.

Наприклад, якщо путівка в турфірмі не знайде покупця, то послу­ги не існує і не можна говорити про її якість. Якщо товар в магазині не знайде покупця, то торговельної послуги теж не існує.

Крім того, треба враховувати і такі особливості споживчої вартості в цій сфері діяльності як її неоднорідність. Вона включає в себе спо­живчу вартість, що надається природою (гори, море, ліс, повітря і т.п.), результати минулої праці (пам’ятники архітектури, твори культури, мистецтва і т.п.), об’єкти інфраструктури (автомобільні шляхи, заліз- ничодорожні шляхи, будівлі музеїв, театрів і т.п.) та платні послуги (з проїзду, розміщення, харчування, страхування, екскурсійного, паспор- тно-візового та інших видів обслуговування.

Тому під послугою в туристичній та готельній діяльності треба розуміти сукупність її споживчих властивостей, які можуть бути вира­жені як у матеріалізованому виді, так і у виді безпосередньої діяльності при обслуговуванні споживача.

Особливості туристичної діяльності визначаються Законом Украї­ни «Про туризм»

В названому Законі під туризмом розуміється тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяль­ності в місці перебування.

Таке розуміння сутності туризму в спеціальній літературі фактич­но ніким не заперечується. Навпаки, судячи по роботам, які видано в останні роки, його повністю поділяють вчені, втому числі В.К.Федор- ченко, І.М.Мініч , Н.Яновська та інші.

Туристом визнається особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни, не забороненою законом країни перебування і іа термін до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін .

В той же час за статистичною методологією Всесвітньої туристсь­кії організації (ВТО) відвідувачем визнається будь-яка особа, яка шійснює подорож за межами її звичайного середовища на період, що III- перевищує 12 місяців підряд, і головною метою поїздки якої не є заняття діяльністю, оплачуваною з джерела в країні (регіоні), що відвідується.

На відміну від стандартів ВТО до категорії «турист» в Україні не відноситься особи, що здійснюють поїздку, пов’язану з їх професій­ною або економічною діяльністю. В той же час у розділі 3 форми № 1 -ТУР (ні г про діяльність туристичної організації» розподіл потоків за цілями відрядження містить серед інших потоків «службові, ділові, бізнес, іпівчання».

На нашу думку, виключення із категорії «турист» поїздок, пов’язаними з професійною або економічною діяльністю є правильним. По і поему призначенню такі поїздки принципово відрізняються від ту­ристських поїздок. Основна відмінність міститься в тому, що якщо іурист здійснює подорож за своїм бажанням і без оплати терміну пе­ребування в іншій країні, то відрядження здійснюється за розпоряд­женням адміністрації для виконання службового доручення і за час перебування у відрядженні працівникові гарантується оплата у розмірі середнього заробітку.

Отже, термін «турист» потребує уточнення стосовно мети подо­рожі. Тому, на наш погляд, потрібно виключити із форми №1-ТУР такі поїздки як «службові, ділові, бізнес та навчання».

В процесі подорожі туристам надаються різноманітні послуги з розміщення, харчування, транспортного та інформаційно-рекламно­го обслуговування, послуги закладів культури, екскурсійного бюро, спорту, побуту, розваг тощо.

Комплекс туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі, складає туристичний продукт.

Тур—туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у кон­кретні терміни, забезпечена комплексом туристичних послуг (бронюван­ня, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо).

Основною (первинною) ланкою туристичної діяльності є підприє­мство.

До туристичних підприємств відносяться:

• туристичні фірми;

• туристичні комплекси;

• установи по організації міжнародного туризму;

• санаторії;

• будинки відпочинку;

• турбази;

• пансіонати та ін.

Туристичний комплекс може включати: готель, ресторан із систе­мою барів і буфетів, культурний центр (бібліотека, клуб, медичний кабінет, кіноконцертний і демонстраційний зали, радіоцентр, рекре­аційні зали), спортивні приміщення і споруди, бюро обслуговування, ательє прокату тощо.

Суб’єктами туристичної діяльності, що здійснюють або забезпе­чують туристичну діяльність є:

• туристичні оператори;

• туристичні агенти;

• інші суб’єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсій­них, розважальних та інших туристичних послуг.

Туристичні оператори — юридичні особи, створені згідно із зако­нодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надан­ня туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отрима­ли ліцензію на туроператорську діяльність.

Туроператор, який не має власної МТБ, формує тур шляхом укла­дання договорів з різними організаціями (перевізни ками, підприємства­ми харчування, екскурсійними бюро, спортивними комплексами і т.п.).

На рисунку 1 показана організаційна структура управління турфірмою, яка не має власної МТБ.

Туристичні агенти — юридичні особи, створені згідно із законодав­ством України, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльносїі, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації ту­ристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.

Турагентська фірма — фірма, що купує тури, сформовані туроператором випускає на ці тури путівки, додає до них вартість проїзду ту­ристів від місця формування групи туристів до першого на маршруті пункту розміщення, а також до останнього на маршруті пункту розмі­щення і назад.

Основними особливостями туристичної діяльності, які потрібно враховувати при організації бухгалтерського обліку, є:

1. Процес виробництва (формування) послуги, як правило, співпа­дає з моментом її споживання. Тому незавершене виробництво в обліку цих підприємств, як правило, відсутнє. Воно може бути тільки тоді, коли послуги надаються протягом декількох звітних періодів.

2. Якість туристичних та готельних послуг може змінюватися, що потребує чіткої організації обліку розрахунків по претензіям клієнтів до якості послуг.

Показником ефективності праці працівників, зайнятих виконан­ням основної функції цієї сфери діяльності, є: в готелях — кількість наданих людино-діб, в туризмі — кількість туристів, яким надано послуги.

 

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 53; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты