Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Нормативна база та передумови здійснення туристичної діяльності

Читайте также:
  1. Алгоритм діяльності командира і його заступника з виховної роботи в ході підготовки і ведення бойових дій
  2. Аналіз групи методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
  3. Аналіз діяльності конкурентів
  4. Аналіз доходів, витрат та ефективності діяльності торгових підприємств
  5. АНАЛІЗ ІМПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
  6. Аналіз маркетингової діяльності підприємства
  7. Аналіз ринкових можливостей і загроз, а також сильних і слабких сторін діяльності підприємства
  8. Архітектура, чи зодчество (від грець. architekton -- будівельник), мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей.
  9. Б) Показники маршу. Особливості здійснення маршу зимою, в горах, зміст бойового наказу
  10. Б) продукція, призначена для використовування у різних видах економічної діяльності продукція для державних закупівель та широкого вжитку

Основним завданням туристичних підприємств є формування тур- Мрмдукту з метою подальшого його продажу туристам та іншим по­купцям і організація надання туристичних послуг.

Основні вимоги до роботи всіх господарюючих суб’єктів у сфері іч'іістичної діяльності (підприємства, установи, організації, фізичні |Ц.'иГ)и, що зареєстровані в установленому чинним законодавством Ук- |ішни порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов’язаної з и і імпням туристичних послуг) визначаються Законом України «Про і урнзм» та Інструкцією №5/1 «Про умови і правила здійснення підприє­мницької діяльності, пов’язаної з організацією іноземного та зарубіж­ної о туризму (ліцензійних умовах), і контролю за їх дотриманням.

Виробнича діяльність туристичних підприємств на сьогоднішній дічіь регламентується наступними Законами України:

Основним завданням туристичних підприємств є формування тур- Мрмдукту з метою подальшого його продажу туристам та іншим по­купцям і організація надання туристичних послуг.

Основні вимоги до роботи всіх господарюючих суб’єктів у сфері іч'іістичної діяльності (підприємства, установи, організації, фізичні особи , що зареєстровані в установленому чинним законодавством Ук- |ішни порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов’язаної з и і імпням туристичних послуг) визначаються Законом України «Про і туризм» та Інструкцією №5/1 «Про умови і правила здійснення підприє­мницької діяльності, пов’язаної з організацією іноземного та зарубіж­ної о туризму (ліцензійних умовах), і контролю за їх дотриманням.

Виробнича діяльність туристичних підприємств на сьогоднішній дічіь регламентується наступними Законами України:

• «Про туризм» від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР із змінами і доповненнями, внесеними Верховною радою України від 18 лис­топада 2003 року №1282- IV;

• «Про власність»;

• «Про захист прав споживачів»;

• «Про страхування»;

• «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

• «Про якість та безпеку харчування і продовольчої сировини»;

• «Про рекламу»;

• Міждержавним стандартом ГОСТ №28681.2.95;

• Міждержавним стандартом ГОСТ №28681.1.95;

• Міждержавним стандартом ГОСТ №28681.3.95;

• Міждержавним стандартом ГОСТ №28681.4.95;



• Інструкцією №5/1 «Про умови та правила здійснення підприєм­ницької діяльності, пов’язаної з організацією іноземного та зару­біжного туризму (ліцензійних умовах), і контролю за їх дотриман­ням;

• Інструкцією по заповненню форми державної статистичної звітності №1-ТУР (к) «Звіт про діяльність туристичної органі­зації»;

• Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;

• «Про податок на прибуток»;

• «Про податок на додану вартість»;

• «Про податок з власників транспортних засобів та інших само­хідних машин і механізмів»;

• «Про плату за землю»;

• Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

• Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобо­в’язань і господарських операцій підприємств і організацій;

• Інструкцією про застосування Плану рахунків та Порядком по­дання фінансової звітності.

Передумови здійснення туристичної діяльності

• Відповідно до законодавчих актів суб’єкти туристичної діяльності — підприємства, установи, фізичні особи, що зареєстровані у встанов­леному чинним законодавством України порядку, повинні мати ліцензію, затверджену відповідним органом, який її видав;



• сертифікат якості туристичних і готельних послуг.

Ліцензія — це державне свідоцтво, що засвідчує дозвіл на право здійснення суб’єктом підприємництва окремих видів діяльності, яке видається органами державного регулювання.

Мета ліцензування туристичної діяльності: захист інтересів і прав споживачів; забезпечення уніфікованої оцінки рівня наданих послуг; посилення правопорядку і забезпечення особистої безпеки туристів та зберігання їх майна.

На теперішній день об’єктами ліцензування є туроператорська та турагентська діяльності, в томі числі:

• організація приймання і обслуговування іноземних туристів в Ук­раїні (в’їзний туризм);

• організація приймання і обслуговування вітчизняних туристів в Україні (внутрішній туризм);

• організація туристичних поїздок за межі України (виїзний туризм);

• екскурсійна діяльність;

• організація масового і оздоровчо-спортивного туризму;

• роздрібна реалізація алкогольних та тютюнових виборів (відокремленими) підрозділами турфірми ( виконавчої влади в галузі туризму

Місцеві органи виконавчої влади в галузі туризму подають інформацію про ліцензентів , де вона заноситься до Державного реєстру суб’єктів туристичної діяльності та до Єдиного ліцензійного реєстру

JIіцензії на міжнародні перевезення пасажирів видає Міністерство ціііиспорту України.

Для отримання ліцензії підприємству, яке працює у сфері турис- іігпіої діяльності, необхідно підготувати такі документи:

• заяву про видачу ліцензії;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємниць­кої діяльності та засновницьких документів;

• свідоцтво про рівень професійної підготовки персоналу;

• квитанції про сплату ліцензійного збору на видачу ліцензії та на оплату за розгляд заяви;

• довідку із податкового органу про взяття на облік.

Відповідно зі ст. 17 Закону України «Про туризм» із змінами, тур­оператор може здійснювати також і турагентську діяльність без отри­мання ліцензії на неї.

Суб’єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слова «туроператор» і «турагент» без отримання ним ліцензії ції здійснення відповідно туроператорської чи турагентської діяль­ності.

В бухгалтерському обліку ліцензії, що придбані турфірмами на термін більше одного року, оприбутковуються як немате­ріальні активи і списуються на затрати шляхом нарахування амортизації кожний місяць. Відповідно з П(С)БО 16 «Витрати» амортизація нематеріальних активів включається в собівартість послуг.

 

Під сертифікацією послуг розуміється сукупність подій та проце­дур з визнання і підтвердження відповідних послуг вимогам, установленим державним стандартом.

Об’єктом сертифікаціїе готельні послуги та послуги харчування, що надаються суб’єктами туристичної діяльності.

Якщо турагент виступає від імені туроператора і продає турпродукт на його умовах і за його цінами, то він и одних випадках не пови­нен мати сертифікат (коли діє на підставі договору доручення або агенськог договору), а в інших — повинен маги сергифік (коли діє на основі договору комісії або іншого виду агентської о дій опору).

Державну систему сертифікації створює Держкомип України із стандартизації, метрології і сертифікації, який підпорядковується Ка­бінету Міністрів України.

Крім Держстандарту сертифікацію туристичних послуг може проводити будь-який орган, що має право на проведення сертифікації.Отримання такого права підтверджується атестатом акредитації. Вартість послуг по сертифікації відноситься на витрати і обкла­дається ПДВ.

Невеликі турфірми і готелі можуть відображати затрати на ці по­слуги в бухгалтерському обліку як витрати майбутніх періодів з по­слідовним списанням на витрати періоду з урахуванням установлено­го обліковою політикою терміну (як правило до дати, що планується на наступний інспекційний контроль).

Організація та здійснення туристичної діяльності передбачає та­кож патентування окремих видів послуг, що входять в склад турпаке- ту. Об’єктом патентування є: торговельна діяльність, що здійснюєть­ся через кіоски, магазини, палатки, які входять в склад готельних ком­плексів, надання харчування туристам та побутових послуг (наприклад, перукарські послуги), які є складовою частиною комплексу туристич­них послуг. t

Патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності або його структурного (відокремлено­го) підрозділу займатися окремими видами підприємницької діяль­ності.

Порядок патентування торговельної діяльності та діяльності у сфері громадського харчування регламентується Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Витрати, пов’язані з попередньою оплатою вартості торгового па­тенту, обліковуються по дебету рахунка 39 «Витрати майбутніх пері­одів» з кредитуванням рахунка 31 «Рахунки в банках».

Плата за торговий патент відноситься до загальнодержавних по­датків і зборів (обов’язкових платежів), тобто є внеском до бюджету.

Відповідно з діючим законодавством вартість придбаного торго­вого патенту відноситься на зменшення прибутку.

Відповідно положенню статті 16 Закону про туризм для туристів є обов’язковим страхування (медичне та від нещасних випадків), яке ідійснюється суб’єктами туристичної діяльності на основі угод із стра­ховими компаніями. Туристи вправі самостійно укладати договори на страхування. При цьому вони зобов’язані завчасно пред’являти тур­оператору (турагенту) належним чином укладений договір страхуван­ня і копію страхового полісу, яка додається до договору про надання туристичних послуг. При цьому суб’єкт туристичної діяльності зобов’я- шпий вести облік виданих туристам страхових полісів.

Іноземний турист на момент одержання в’їзної візи або перетину державного кордону України обов’язково повинен мати страховий поліс, який видається страховою компанією-резидентом України, що має право займатися цим видом діяльності.

Реалізацією страхових полісів займається туристичне підприєм- с гію від імені і за дорученням страхової компанії на основі договору, укладеного зі страховою компанією. Відповідно визначенню, наведе­ному в статті 14 Закону України «Про страхування» від 07.03.96 р. №85/ %-ВР, зі змінами та доповненнями, вони являються страховими аген- піми. Кошти, одержані від туристів за страхові поліси, не є доходом іуристичного підприємства, а підлягають перерахуванню страховій і омпанії на протязі двох робочих днів після одержання страхових пла- ісжів (п.2 Положення про порядок провадження діяльності страхови­ми посередниками, затвердженого постановою КМУ від 18.12.96р. Ы» 1523 із змінами та доповненнями).

Відповідно із статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з Ук­раїни і в’їзду в Україну громадян України», останні повинні дотриму­ватись правил оформлення загальногромадянських закордонних пас­портів (ЗЗП).

До органів, уповноважених видавати ЗЗП, відносяться: органи внутрішніх справ по місцю проживання (відділи віз і реєстрацій).

Для отримання ЗЗП громадянину України необхідно подати письмову заяву (анкету), а для осіб до 18 років — заяву батьків, по якій ма­ють бути представлені наступні документи: загальногромадянський ппепорт, 4 фотокартки, документ про сплату держмита (на території України), документ про сплату консульського збору (за межами Ук­раїни) і документ про сплату збору за бланк паспорту.

ЗЗП можуть оформлятися в Міністерстві іноземних справ (далі МІС) і через організацію, яка направляє своїх працівників у відрядження.

При оформленні ЗЗП в МІС України організація, що направляє особу у відрядження, призначає відповідальну особу, яка представляє в МІС України слідуючі документи: статутні ти умгти прі.іиізадії; список осіб, на яких оформляються ЗЗП; трудом і пижі н. ик і підтвер­джують, що вказані в списку особи на гсморіїїішії ч,и і ііпатними співробітниками цієї організації; загальної ром.ншіи м і м.н морги.

Таким чином, через організацію, що направим« у відрядження, можливо оформити ЗЗП тільки штатним співробітникам ми і органі­зації, а не туристам.

Заява розглядається протягом не більше трьох місяців і дня по­дання документів або на протязі трьох робочих днів(при документаль­ному підтвердженні обставин, пов’язаних з терміновим лікуванням, хворобою або смертю родича, який проживає за кордоном).

ЗЗП для виїзду за кордон видається на період до 10 років і можли­вістю продовження на такий же термін.

Громадянам України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорту, якщо:

• він обізнаний в державній таємниці — до закінчення терміну, вста­новленого Законом України «Про державну таємницю»;

• діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зо­бов’язання — до виконання зобов’язань або розв’язання спору;

• засуджений за вчинення злочину;

• він підлягає призову на строкову військову службу — до закінчен­ня строку служби;

• він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості;

• щодо нього подано цивільний позов до суду;

• він ухиляється від виконання зобов’язань, покладений на нього судовим рішенням;

• за вироком суду він визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Громадянин України при виїзді із України і в’їзді в Україну в пун­ктах перетину кордону проходить паспортний контроль з відміткою в закордонному паспорті дати перетину державного кордону. У випад­ках, встановлених міжнародними договорами для перетину кордону України (при виїзді), необхідна наявність в ЗЗП в’їзної візи іноземної держави, яку збирається відвідати громадянин України.

Під туристичною візою розуміють відмітку в паспорті, що простав­ляється дипломатичними представництвами іноземних держав і яка дає дозвіл власнику паспорта на тимчасовий в’їзд на територію держа­ви, яка видала візу, з метою туризму або відпочинку.

Порядок оформлення віз регламентується Постановою КМУ від 20 лютого 1999 року №227.

За видачу візи стягується плата (консульський збір).

Для отримання візи необхідно заповнити анкету і додати до неї фотографію давністю не більше двох років. •

Турфірми можуть отримувати візи на групу більше чотирьох чо- ловік. В таких випадках до службового листа додається список цих осіб.

Турфірма, яка організує поїздку, повинна попереджувати туристів про те, що вона не несе відповідальності за можливе відмовлення від надання віз. В цьому випадку понесений туристом збиток може бути компенсовано страховою компанією, якщо це передбачено договором страхування.

Порядок надання туристичних та готельних послуг обумовлюєть­ся договорами, що укладаються з перевізниками, страховими компа­ніями, підприємствами харчування, екскурсійними бюро, туристич­ними агентствами та інші.

Туристичнадіяльність здійснюється на підставі різних видів дого- порів: поставки (надання послуг), комісії, доручення, агентських до­кторів, договорів страхування, купівлі-продажу.

Нижче розкривається поняття таких договорів

№ з/п Назва договору Визначення договору
1. Диювори, що укладаються туроператором із сторонніми організаціями, які приймають участь в обслуговуванні туристів
1. Договір на туристичне обслуговування (надання послуг) Одна сторона — постачальник — за вста­новлену договором плату зобов’язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туроперагора) туристичної послу­ги.
2. Договір /контракт/ Згода двох або більше осіб про встанов­лення, зміну і припинення цивільних прав і обов’язків
3. Договір страхування Письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якого страхо­вик бере на себе зобов’язання у разі на­стання страхового випадку виплатити стра­хову суму або відшкодувати страхові збит­ки у межах страхової суми
II. Договори, що укладаються турагентами з туроператорами та з іншими турагентами на продаж путівок
4. Договір комісії Правовий документ, за яким одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням іншої сторони комітента (консигнанта) за винагороду здійснити угоду від свого імені за рахунок комітента (консигнанта)

 

6. Агентська угода Правовий документ, їй ймім плн.і сторона (турагент) юбоїГи іуі 111 п ідіііснити угоду від свого імені, пне ні рахунок принципала або під імені і ні рахунок принципала
7. Договір купівлі- продажу Договір, за яким одна сторони (продавець) зобов’язується надати послуги іншій стороні (покупцю), а покупець зобов’язується прийняти ці послуги і сплатити за них певну суму грошей

 

Туроператор може укладати договори на туристичне обслуговуван­ня (надання послуг) або договори купівлі-продажу, з однієї сторони, з різними організаціями (готелями, підприємствами харчування, авто­транспортними підприємствами, авіакомпаніями, підприємствами залізничного та водного транспорту та ін.), з другої сторони — з покуп­цями туристичного продукту (туристами, турагентами).

Діяльність турагента може здійснюватися на підставі договорів комісії доручення, купівлі-продажу або агентських угод. При цьому він може укладати договори комісії, доручення на продаж путіво^ з туро- ператором або з іншим турагентом і може укладати договори комісії, доручення на купівлю з туристами або з іншим турагентом, надавати самостійно туристам інформаційні послуги (про ціни, якість обслуго­вування, про екскурсійну програму того чи іншого туроператора) без укладання договорів і перерахування грошових коштів туроператору.

Від виду укладеного договору залежить визначення дати відобра­ження доходу (виручки) від реалізації турпродукту, податкового зобо­в’язання з податку на додану вартість (далі ПДВ), застосування подат­кових пільг, період податкових платежів, запобігання штрафним сан­кціям зі сторони податкових органів, форми первинних документів.

Так, по договору поставки (надання послуг) датою відображення реалізації турпродукту є дата фактичного надання послуг туристам, яка визначається після закінчення туру. При цьому оплата туристичних послуг відображається в бухгалтерському обліку як передоплата.

Предметом договору купівлі-продажу є майнове право натур, яке пиникає в момент надання туристичних послуг. Тобто, коли туристу передано вигоду, пов’язану з правом власності на турпродукт.

Турпродукт в цьому випадку враховується реалізованим незалеж­но від можливої в подальшому появи у туристів претензії до процесу надання послуг турфірмою.

Для договорів комісії або доручення, агентських угод, що уклада­ються турагентом з туроператором, датою відображення доходу (ви­ручки) від реалізації турпродукту у турагента є дата підписання акту про надання посередницьких послуг двома сторонами договору неза- ііежно від дати оплати цих послуг, в той час як для договорів комісії, поручения, укладених турагентом з туристом на купівлю путівок, та­кою датою є оплата путівок туристом і передача їх покупцю.

Для договорів комісії, доручення або агентської угоди з іншим турагентом на купівлю або продаж путівок є дата підписання акту про надання послуг обома сторонами договору.

Доцільно відмітити, що в договорах турагента моментом відобра­ження доходу від реалізації може бути передбачена і дата відправлення і уриста. Це може мати місце тоді, коли комплекс послуг, що реалізу­ються, включає тільки послуги з оформлення візи, страхового поліса і придбання авіабілету і на момент відправлення туриста можна врахо- иувати, що ці послуги будуть надані.

В залежності від виду укладеного договору розрізняють і форми нсрвинних документів, якими оформляється реалізація туристичного продукту.

Так, підставою для відображення виручки (доходу) від реалізації ту­ристичного продукту по договору на туристичне обслуговування можуть такі первинні документи: ваучер (путівка) з відміткою про фактичне падання усіх передбачених договором послуг, акт виконання робіт, інший иокумент, який свідчить про те, що туристичні послуги надані.

При застосуванні договору купівлі-продажу підставою для відоб­раження виручки від реалізації туристичного продукту є такі первинні нокументи: відривний талон переданої туристу путівки і підписаний щіома сторонами договору акт передачі туристу путівки.

Перелік окремих видів договорів, що застосовуються в туристичній міяльності та залежність від них дати відображення доходу (виручки) під реалізації послуг показано в табл. 1.2.

Таким чином, для того щоб правильно відобразити в бухгалтерському обліку операції з надання туристичних послуг, турфірмам необхідно визначити по якому договору вони будуть реалізовувати туристичній продукт.

Якщо договір передбачено, що припинення зобовязань по ньому наступає після фактичного надання послу, виходить, має місце договір на туристичне обслуговування, якщо припинення зобовязань, по договору наступає при передачі путівки туристу – договір купівлі продажу.

Вибраний вид договору повинен бути вказаний и о» ні і копій пол­ітиці підприємства.

В договорах туристичного підприємства докладно повинна бути розписана відповідальність туриста перед турфірмою за порушення договору і охартеризована відповідальність турфірми перед туристом. Так, при укладанні договору на туристичне обслуговування спожива­чу туристичного продукту має бути надана інформація про:

1) основні вимоги запропонованих до оформлення виїзі і и х (в’їзних) документів (паспорт, дозвіл (віза) на в’їзд (виїзд до країни тимча­сового перебування), у тому числі про інформацію щодо термінів їх оформлення;

2) медичні застереження стосовно здійснення туристичної поїздки, у тому числі протипоказання через певні захворювання та інші;

3) наявність ліцензії на здійснення туристичної діяльності, сертиф­ікатів відповідності;

4) розмір фінансового забезпечення туроператора чи турагента на випадок його неплатоспроможності та кредитну установу, яка надала таке забезпечення.

Кожна із сторін договору може вимагати внесення змін або розір­вання

договору у зв’язку з істотними змінами обставин, з яких вош виходили при укладенні договору. До таких змін належать:

1) погіршення умов подорожі, зміна термінів подорожі;

2) непередбачене збільшення транспортних тарифів;

3) введення нових або підвищення діючих ставок податків і зборів та інших обов’язкових платежів;

4) різка зміна курсу національних валют;

5) інші підстави, за домовленістю сторін.

Турист вправі відмовитись від виконання договору до початку по­дорожі за умови оплати туроператору або турагенту фактично понесе­них ними витрат за послуги, надані до цього повідомлення.

Відшкодування збитків при розірванні договору здійснюється відповідно з фактичними затратами, підтверджених у встановленому порядку. Турфірма несе відповідальність і за порушення якості турис­тичних послуг у порядку, передбаченому діючим законодавством.

Таблиця 1.2. Види договорів, що використовуються в туристичній діяльності, залежність від них дати реалізації турпродукту і податкового зобов’язання з ПДВ

  Договір поставки (надання послуг) Договір купівлі-продажу Посередницькі договори тур агента з тур оператором на продаж турпослуг Договір комісії на придбання турпослуг
  Договір комісії (доручення на продаж турпослуг) На продаж товарів Договір комісії Доручення на продаж турпослуг  
Об’єкт договору Зобов’язання надати послуги (передати товар покупцю) Туроператор доручає, а тур агент зобов’язується продати тур послугу (турпродукт) Зобов’язання передати майнове право на послуги (товар) Від свого імені, але за винагороду від туроператора Від імені тур оператора і за винагороду туроператора Зобов'язання турагента придбати тур послугу (турпродукт) за винагороду і за кошти покупця
Дата відобра­ ження доходу (виручки) від реалізації Фактичне надання послуг, а по товарам - відвантаження товару Отримання звіту від тур агента та акту виконаних робіт Відвантаження товарів Звіт комісіонера (турагента) туроператору (дата підписання акту про надання послуг після закінчення туру) Дата підписання акту про надання послуг Передача путівок турагентом покупцю (туристу)
База оподатку вання з ПДВ Виручка від реалізації турпродукту (турпослуг) Виручка від реалізації послуг за відрахування обороту, який не обкладається ПДВ Виручка від реалізації товарів Комісійна винагорода від туроператора Винагорода від туроператора Комісійна винагорода від покупця

Так у випадку перевищення ціни туристичного продукту більше ніж на 5 відсотків первісної ціни турист має право відмовитися від виконання договору,мА суб’єкт туристичної діяльності зобов’язаний повернути

йому всі раніше сплачені кошти.

Відповідно із ст. 20 Закону «Про туризм» 111 імііі.і шип туристич­ного продукту, погодженої сторонами, можлива лише у випадках, пе­редбачених договором, але не пізніше ніж за 10 дній ло початку турис­тичної подорожі у випадку, якщо її тривалість станови більше ніж 10 днів, за 5 днів до початку туристичної поїздки у випадку, якщо її три­валість становить від 2 до 10 днів, за 48 годин до початку туристичної поїздки у випадку, якщо її тривалість становить один дай.

Договір на екскурсійне обслуговування може уклада тися шляхом видачі ваучера. При цьому послуги екскурсовода (гіда-перекладача) не можуть бути тривалістю більше 24 годин.

Договір на готельне обслуговування укладається тоді, коли взає­мовідношення готелю з організацією-замовником послуг (наприклад, турфірмою або з іншою організацією) здійснюються на довготермі­новій основі. При цьому в договорі вказується:

• ліміт поселення в готель туристів відповідно з узгодженим графі­ком проходження туру;

• поселення в готель проживаючих по заявкам, які подані організа­цією-замовником;

• оплата за бронювання місць;

• терміни оплати;

• порядок оплати (за готівку і безготівковий розрахунок);

• попередня оплата послуг.

Договір може укладатися шляхом укладення письмового догово­ру, або шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомо­гою поштового, телефонного чи іншого зв’язку. У разі прийняття за­явки договір на готельне обслуговування вважається укладеним з мо­менту отримання підтвердження готелю про прийняття замовлення та вказівки можливого початку надання готельного обслуговування з виз­начного часу.

Облік виконання договорів з надання туристичних послуг з_поста- чальниками прав цих послуг та з туристами. Правильна організація обліку договорів з постачальниками прав послуг та з туристами на ту­ристичних підприємствах покращує їх комерційну діяльність, сприяє підвищенню обсягу надання цих послуг та відповідальність постачаль­ників прав послуг за якості і терміни надання послуг.

Договірнадисципліназобов’язує сторони, що уклали договір, дот­римуватись його умов. За порушення договору передбачена матеріаль­на відповідальність у вигляді уплати неустойки, пені або штрафу. Кон­троль за дотриманням договірної дисципліни постачальниками прав послуг та туристами на туристичних підприємствах здійснюють шля­хом організації оперативного обліку. Як правило, цю роботу виконує плановий відділ, або уповноважена особа, які на кожного постачаль­ника прав послуг та покупця відкривають картку для реєстрації основ­них умов договору (якість послуг, термін їх надання та інші). Потім на підставі документів про надані послуги здійснюють в картках відповідні відмітки. При порушенні термінів надання послуг, або надання по­слуг не тієї якості, яка передбачена договором, до постачальників прав послуг повинні бути своєчасно пред’явлені претензії. Претензії, що надходять від туристів, заносять в спеціальний журнал і розглядають­ся керівництвом турфірми з метою прийняття засобів по усуненню причин порушення умов договору. Порядок обліку розрахунків по претензіям з постачальниками прав послуг та туристами розглянуто в розділі V.

Оперативний контроль за наданням послуг в установлений термін та оплатою платіжних документів веде бухгалтерія турфірми в журналі реєстрації документів і контролю за наданням послуг.

В цьому журналі в хронологічному порядку записують всі рахунки постачальників прав послуг. Записи в журналі ведуть лінійно-позиц- ійним способом. Одноразово перевіряється правильність цін на по­слуги, терміни їх надання і т.п. Потім керівник турфірми або його зас­тупник дає вказівку про оплату рахунку або про відмовлення від його оплати (повної або часткової). Після того як послуги будуть надані і складені акти виконаних робіт, в журналі вказують дату надання по­слуг, номер і дату акту виконаних робіт або іншого документу, який свідчить про те, що послуги надано.

Відповідно з укладеними договорами суб’єктом туристичної діяль­ності розроблюються програми турів і складаються калькуляції на кож­ну туристичну поїздку. До договорів (контрактів) додаються зразки туристичних ваучерів (додаток 1). Відповідно ст. 20 Закону про туризм договір на туристичне обслуговування може укладатися щляхом ви­дачі ваучера.

Туристичний ваучер (путівка) — документ, що підтверджує статус особи або групи осіб як туристів, оплату послуг чи її гарантію та є ос­новою для отримання туристичних послуг


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 8; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Особливості підприємств сфери послуг як об’єкта бухгалтерського обліку та основні поняття про туристичну ідіяльність | Характеристика об’єкта обліку та склад інформації, необхідної, для управління господарською діяльністю і складання звітності в туризмі
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2019 год. (0.031 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты