Моделі впливу пропозиції грошей на економіку в довгостроковому періоді

Модель AD—AS у довгостроковому періоді відрізняється від та­кої самої моделі у короткостроковому періоді, розглянутої у підрозд. 8.4, лише розміщенням кривої AS. Якщо в моделі коротко­строкового періоду вона має висхідний нахил, то в моделі довго­строкового періоду має конфігурацію вертикальної прямої, яка про­ходить через точку В', що відповідає рівню виробництва за умов по­вної зайнятості. Крива ж AD у цій моделі зберігає ту саму конфігу­рацію, яку має і в моделі короткострокового періоду (рис. 8.7).

Рис. 8.7. Модель рівноваги AD—AS у довгостроковому періоді

Оскільки розміщення кривої сукупної пропозиції в цих двох моделях істотно відрізняються, їх позначають по-різному: у мо­делі короткострокової рівноваги — SRAS, а в моделі довгостро­кової рівноваги — LRAS. Тому на рис. 8.7 модель довгострокової рівноваги представлена кривими AD₀ та LRAS. Решта кривих (AD_b SRASo, SRASi) відображають короткострокові зміни сукуп­ного попиту і сукупної пропозиції в процесі формування довго­строкової рівноваги.

Крива довгострокової пропозиції (LRAS) має дві характерні ознаки:

1) вертикальну конфігурацію, що означає незалежність зміни обсягу сукупної пропозиції та виробництва від зміни сукупного попиту, а отже, від пропозиції грошей, що підтверджує нейтра­льність останніх;

2) проходження через точку В', що означає адекватність її природному рівню обсягу виробництва, який досягається в умо­вах повної зайнятості. Це означає, що як би не відхилялися криві попиту і пропозиції від рівноважного рівня і як би не коливався обсяг поточного виробництва в короткострокових періодах, зре­штою вони повертаються на природний рівень В'.

Таку трансформацію короткострокових коливань у довгостро­кову стабільність сукупної пропозиції на рівні природного обсягу виробництва можна пояснити тим, що економічні агенти посту­пово усвідомлюють тимчасовість відхилення фактичних цін від очікуваних і змінюють свої прогнози так, що ці відхилення вреш­ті-решт зовсім зникають. Після цього у фірм зникають будь-які ілюзії щодо зростання тільки їх цін та стимули до посилення ді­лової активності, унаслідок чого сукупна пропозиція повертаєть­ся на рівень природного обсягу виробництва.

На рис. 8.7 у моделі довгострокової рівноваги ці процеси ві­дображені так.

Припустимо, що початкова рівновага встановилася в точці пе­ретину кривої попиту AD₀ та короткострокової кривої пропозиції SRASo (точка А_о), яка відповідає природному (максимальному) рівню виробництва і рівноважному рівню цін ІДо. Під впливом зміни пропозиції грошей сукупний попит значно і раптово зріс, тому крива AD змістилася з положення AD₀ у положення AD| (операція 1). Доки фірми не усвідомили загального зростання цін і очікують підвищення лише цін на свою продукцію, зростуть ді­лова активність, обсяги поточного виробництва і сукупна пропо­зиція, про що свідчить зміщення точки В з позиції В у позицію В" (операція 2).

У міру зміщення кривої AD вправо до фірм приходить усві­домлення того, що зростання цін набуває загального характеру і посилення ділової активності та збільшення пропозиції втрача­ють сенс. Реакцією на це стане зменшення сукупної пропозиції, і її крива зміститься вліво, в позицію SRASi, де вона перетнеться з кривою ADi у точці Аі (операція 3). До нової точки перетину кривих будуть підвищуватися всі ціни, і сукупний їх рівень уста­новиться на рівні Ці (операція 4). Якщо нова точка рівноваги А, виявилась на одній вертикальній прямій з точкою А_о, то це свід­чить про те, що в економіці встановилась довгострокова рівнова­га зі збереженням попереднього рівня виробництва і сукупної пропозиції. Отже, з усіх економічних змінних, які задіяні в цій моделі, змінився лише загальний рівень цін. Це є наочним під­твердженням загальновизнаного висновку, що в довгостроковому

періоді зростання пропозиції грошей не впливає на обсяги вироб­ництва, демонструючи свою нейтральність, а збільшує лише ці­ни, тобто генерує інфляцію.

Якби пропозиція грошей помітно знизилася, то крива сукуп­ного попиту ADo змістилась би вліво і вниз від точки А₍₎ і всі процеси розгортались би в зворотному напрямі. З'явились би очікування фірм щодо зниження цін на свою продукцію і спрово­коване ним «затухання» ділової активності та зменшення обсягів виробництва і пропозиції. Але коли фірми усвідомлять загальний характер зниження цін, за якого відносні ціни залишились не­змінними, вони активізують виробництво і пропозицію. Крива SRAS зміститься вправо від точки А_о, а місце перетину її з новою кривою AD виявиться під точкою Ао. Новій точці рівноваги від­повідатиме знижений проти Цо рівень цін. Отже, і в цьому разі підтверджується висновок про нейтральність грошей у довго­строковому періоді.