Переваги монетарної економіки перед бартерною

ТЕМА 1. РОЛЬ ГРОШЕЙ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Переваги монетарної економіки перед бартерною

Дискусії щодо нейтральності грошей у процесі відтворення

Передавальний механізм впливу грошей на реальну економіку

Моделі впливу пропозиції грошей на економіку в короткостроковому періоді

Моделі впливу пропозиції грошей на економіку в довгостроковому періоді

Дискусії про роль грошей та практика регулювання пропозиції грошей

Питання про роль грошей є ключовим у монетарній теорії, причому в обох її аспектах — в абстрактній і в прикладній. Воно постійно привертає увагу учених-економістів — дослідників фе­номену грошей: від перших науковців у цій сфері до сучасних теоретиків, якими б конкретними питаннями монетарної теорії вони не займатися. З'ясуванню ролі грошей і шляхів її підвищен­ня підпорядковувалося дослідження всіх інших питань монетар­ної теорії.

Дослідження ролі грошей у функціонуванні економіки здійс­нюється переважно двома методами:

— методом зіставлення моделі економічної системи, що фун­кціонує без грошей (бартерна економіка), та моделі з участю грошей (монетарна економіка);

— методом визначення впливу пропозиції грошей на основні макроекономічні змінні (рівень цін, ставка процента, зайнятість, обсяг ВВП та ін.).

Ці два методи дослідження не виключають, а доповнюють один одного. Перший із них дає можливість повніше розкрити роль грошей на мікроекономічному рівні, де рушійним чинником є поведінка окремих економічних суб'єктів, другий — на макро-рівні, на якому державне регулювання маси грошей є дієвим ме­ханізмом впливу на основні економічні процеси. Ми теж викори­стаємо обидва методи аналізу, щоб подати повнішу картину ролі грошей у ринковій економіці.

Переваги монетарної економіки перед бартерною

Понятгя ролі грошей в економіці тісно пов'язане з поняттям їх функцій. Якщо функція грошей — це конкретна «робота» грошей з обслуговування руху цінності на певному етапі процесу відтво­рення, то роль грошей — це кінцевий результат цієї «роботи», її наслідок для суспільства. Як правило, цей результат проявляється у прискоренні процесу відтворення, а отже, й еко­номічного розвитку або ж у їх гальмуванні.

Роль грошей визначається рівнем розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва та адекватних їм сусупільних відно­син. Вона не може бути реалізована там, де для цього немає відпо­відних умов. Не могла бути значною роль грошей у суспільних формаціях, у яких саме господарство мало переважно натуральний характер, а обмін здійснювався на бартерній основі. За їх участі суспільного визнання набувала лише незначна частка виробленої продукції. Тому не було системної залежності товаровиробника від ринку, а вплив грошей на його економічне становище і через нього — на розвиток виробництва був мало відчутним.

У міру розвитку простого товарного виробництва і включення самостійних виробників у ринкові відносини роль грошей зростала.

Найсприятливіші умови для реалізації ролі грошей у розши­реному відтворенні були створені за капіталізму, коли товар став загальною формою продуктів виробництва, а економічні відно­сини в суспільстві були переведені на еквівалентні, ринкові заса­ди. Особливе значення мало те, що сама робоча сила стала това­ром, об'єктом купівлі-продажу за гроші.

Завдяки поширенню ринкових відносин на всі фактори суспі­льного виробництва — засоби праці, предмети праці і робочу си­лу — просте товарне виробництво перетворилось у капіталістич­не, а самі гроші набули принципово нової якості — стали носієм капіталу, відкрили можливість кожному, хто має надлишкову цінність, легко і швидко її капіталізувати та отримувати додатко­ву цінність.

Така логіка розвитку грошей і формування їх ролі в суспільст­ві спонукала науковців — дослідників ролі грошей до визначення переваг монетарної економічної системи над натуральною, або, як вони її називали, бартерною, порівнюючи їх окремі складові між собою. Оскільки найочевиднішою була потреба в застосу­ванні грошей у сфері обміну товарами, дослідники порівнювали, зокрема, грошовий обмін з бартером і на цій підставі робили ви­сновки про переваги монетарного господарства над бартерним.

Під бартерним господарством зазвичай розуміють господарс­тво, в якому будь-який товар можна безпосередньо обміняти на будь-який інший товар. Монетарне господарство базується на та­кому обміні, коли кожний товар обмінюється на гроші, а потім гроші обмінюються на будь-який інший товар, а безпосередньо товари обмінюватись не можуть. На перший погляд, може здава­тися, що бартер є вигіднішим обміном, ніж обмін за гроші. Адже в ньому продаж і купівля зливаються в одну операцію, тобто ціль (купівля) досягаться одночасно з продажем, отже, значно швид­ше. А в грошовому обміні ці операції розділяються в часі, вини­кає ризик «продати і не купити» чи купити згодом дорожче через знецінення грошей тощо. Але насправді безперечні переваги має грошовий обмін порівняно з бартером.

Головну перевагу грошового обміну західні дослідники зви­чайно зводять до зниження суспільних витрат на обмін товарів порівняно з бартером. Так, Л. Харріс на досить простих моделях двох видів обміну довів, що витрати грошового обміну приблиз­но на третину нижчі порівняно з бартером. Така економія є ва­гомим аргументом на користь грошей і переконливим свідченням відчутної ролі грошей у ринковій економіці.

Проте економією витрат обміну далеко не обмежується роль грошей у розвитку економіки.

По-перше, та система бартеру, яку конструюють західні дослі­дники для порівняння з грошовим обміном, у реальній дійсності без грошей просто неможлива. Якщо уявити, що на початковій стадії розвитку суспільного виробництва гроші не з'явилися і не використовувалися людством, то економічний розвиток загаль­мувався б настільки, що й бартерний обмін мав би лише приміти­вні форми, непорівнянні з сучасною організацією обміну за учас­ті грошей. Тому економічні втрати людства були б у багатократ більші, ніж просте перевищення витрат обміну за уявної бартер­ної системи порівняно з сучасною реальною економічною систе­мою. Якщо ж порівняти сучасну реально діючу на базі грошей економічну систему з тією примітивною економічною системою, що може функціонувати на базі бартеру, то виявиться, що основ­ні втрати людство понесло б у сфері виробництва через недороз­виненість суспільного поділу праці, низький рівень її продуктив­ності, неефективність систем стимулювання ділової активності, низьку керованість суспільного виробництва тощо.

У цьому зв'язку цікавим є досвід колишнього СРСР. Незва­жаючи на антиринкову (а отже, й антигрошову) спрямованість

ідеології, на якій будувалась в СРСР планова система господарю­вання, та наполегливі практичні спроби обійтися у сфері обміну без грошей, побудувати бартерну систему господарювання так і не вдалося. Створена система виявилася дуалістичною — адміні­стративно-розподільною за змістом, що ріднило її з бартером, та торговельною за формою, що ріднило її з товарно-грошовою сис­темою. Такий дуалізм дав змогу значно спростити суспільні ви­трати обміну, властиві бартеру, але він не позбавив її тих гли­бинних вад, які властиві бартерній економіці. Спроба силоміць нав'язати високорозвинутій капіталістичній економіці, якою була економіка дореволюційної Росії, принципи бартерного господа­рювання, по суті, загальмувала економічний та соціальний розви­ток суспільства. Це примусило радянську владу зрештою відмо­витися від такої спроби, повернутися до монетарної системи господарювання.

По-друге, сама наявність грошей як елементу економіки, все-охопні грошові відносини, в яких діють економічні агенти, пози­тивно впливають на трудову, виробничу чи бізнесову активність, а отже, на розвиток економіки в цілому. Зокрема, знімаються фі­зичні межі виробництва, що визначаються особистими потребами самих виробників. Виробляти можна стільки, скільки вдасться реалізувати за гроші, а надлишок виробленої вартості можна збе­рігати в грошовій формі для задоволення майбутніх потреб (ви­робничих чи споживчих). Здатність грошей зберігати цінність дає можливість перетворити їх у позичковий капітал, який може приносити економічним агентам додаткову цінність у вигляді процента. Це значно посилило стимулювальний вплив грошей і на виробників (працівників), і на споживачів. Як виробник чи працівник кожний із них прагне краще і більше працювати, щоб вивести свої грошові доходи за межі виробничих чи споживчих потреб і, капіталізувавши надлишок доходу, одержувати додат­кову цінність. З цією ж метою вони як споживачі прагнуть еко­номно використовувати свої грошові кошти.

Особливо рельєфно ця перевага монетарного господарювання проявилась в умовах капіталізму. Тут навіть змінилась ціль су­спільного виробництва — замість конкретного виду продукції нею стало одержання прибутку. Капіталісту байдуже що вироб­ляти, головне для нього — достатній прибуток. Це дало можли­вість зняти будь-які обмеження з розвитку суспільного виробни­цтва, навіть природні, оскільки нагромадження прибутку не має внутрішніх обмежень, нагромаджувати його можна нескінченно, одержуючи від цього додатковий дохід.

По-третє, завдяки грошам ринок набуває загального характе­ру, тобто продаються і купуються не тільки матеріальні, а й не­матеріальні цінності. Механізм ринку стає могутнім важелем економічного прогресу: сприяє поглибленню суспільного поділу праці, спрощує і прискорює реалізацію виробленої вартості, під­вищує ефективність використання грошового капіталу та всіх ви­дів матеріальних і трудових ресурсів, прискорює оборот суспіль­ного капіталу.

На ринку розвивається конкуренція як загальносуспільне явище — конкуренція за покупця, за робоче місце, за вигідне за­мовлення, за ноу-хау тощо. По суті, у всіх цих випадках ведеться боротьба за отримання більшої суми грошових доходів. Оскільки перемагає той, хто спроможний одержати найкращі результати в такому змаганні, конкуренція, а значить і гроші, стають рушій­ною силою науково-технічного прогресу, зростання продуктив­ності суспільної праці, інтенсифікації виробництва, забезпечення високої якості продукції та ін.

Гроші в ринковій економіці стають носієм позичкового капі­талу. Через механізм його руху, зокрема через банки та ринок цінних паперів, формування якого зумовлюється перетворенням грошей у капітал, відкриваються можливості узгодити індивідуа­льні та колективні інтереси виробників, дещо згладити соціальні суперечності, забезпечити більшу рівномірність і збалансованість процесу розширеного відтворення.

Всебічне охоплення грошовою формою економічних відносин всередині країн та між ними, а також постійне вдосконалення са­мого механізму використання грошей створили сприятливі умо­ви для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами, міжнародного переливу капіталів у місця найефективнішого їх використання тощо.

Глибоке проникнення грошової форми в усі «клітини» суспі­льного життя відкриває широкі можливості для регулювання за допомогою грошових інструментів процесу розширеного відтво­рення. Мова йде передусім про такі інструменти, як податки, ми­тні збори, позичковий процент, ціни, орендна плата, бюджетне фінансування та ін. Через них держава має можливість регулюва­ти основні економічні процеси на мікро- та макрорівнях і в ціло­му впливати на економічне становище в країні.

Усіх цих ефектів та можливостей суспільство не мало б за ор­ганізації господарювання на бартерній основі. Вони стали реаль­ністю лише завдяки грошам, як загальній формі суспільних відносин.