Метод аналітичного групування

Елементарним способом виявлення зв'язку є паралельне порівняння ряду значень факторної ознаки і відповідних значень результативної ознаки. Значення факторної ознаки розташову­ють у порядку зростання і потім відслідковують напрям зміни ве­личини результативної ознаки. В тих випадках, коли збільшення величини факторної ознаки призводить до збільшення результа­тивної ознаки, можна стверджувати про можливу наявність пря­мого кореляційного зв'язку. Якщо ж із збільшенням факторної ознаки, величина результативної ознаки має тенденцію до змен­шення, то можна передбачати обернений зв'язок між ознаками.

Однак, наявність великої кількості різних значень результа­тивної ознаки, що відповідають одному і тому ж значенню фак­торної ознаки, ускладнює сприйняття таких паралельних рядів особливо при великій кількості одиниць досліджуваної сукуп­ності. В таких випадках для встановлення факту наявності зв'яз­ку доцільно скористатися графічним або табличним методами наочного зображення і аналізу статистичних даних.

Найбільш поширеним і простим методом дослідження взаємозв'язків у статистиці є метод аналітичного групування і по­будова кореляційних таблиць.

Метод аналітичного групування полягає в тому, що всі еле­менти сукупності групують, як правило, за факторною ознакою х і в кожній групі обчислюють середні значення результативної оз­наки у, тобто лінія регресії оцінюється лише в окремих точках, які відповідають певному значенню х.

На першому етапі аналізу кореляційного зв'язку при обгрун­туванні моделі постають два питання: вибір факторних ознак і виз­начення числа груп і меж інтервалів. При визначенні числа груп і меж інтервалів слід зважати на той факт, що типовість та сталість групових середніх залежить від чисельності груп. На практиці аналітичне групування часто виконується за принципом рівних інтервалів, що значно спрощує подальший аналіз зв'язку.

Якщо частоти у кореляційній таблиці розташовані по діагоналі з лівого верхнього кута у правий нижній кут, тобто більшим значенням фактора відповідають більші значення функції, то передбачається наявність прямого кореляційного зв'язку між ознаками. Лкщо ж частоти розташовані по діагоналі з правого кута у лівий, то предбачають наявність оберненого зв'язку між ознаками.

На другому етапі проводиться оцінка лінії регресії — у кож­ній групі за факторною ознакою обчислюють середні значення результативної та факторної ознак. Групові середні обчислюємо за вихідними незгрупованими даними.

Зростання групових середніх рівня прибутку від групи до групи свідчить про наявність кореляційного зв'язку між обігом коштів і розміром прибутку.

Крім того аналітичне групування дає змогу встановити кількісне співвідношення між ознаками, що вивчаються.

Отож, можна не лише стверджувати, що існує кореляційний зв'язок між факторною х і результативною у ознаками, а й визна­чити, як у середньому змінюється у зі зміною х на одиницю. Ефекти впливу х на у визначаються відношенням приростів се­редніх групових _у : _х.

Третій етап аналітичного групування — вимірювання тісноти зв'язку за допомогою дисперсійного аналізу.