Аспекти управлінського рішення.

Категорія "управлінське рішення" має багатоаспектний зміст. В широкому смислі термін "управлінське рішення" можна розуміти як концентрований вираз процесу управління на його заключній стадії, як команду, що надходить від управляючої підсистеми до керованої і підлягає виконанню. Управлінське рішення має соціально-економічну природу. Воно зв'язано з діяльністю людини, яка керує іншими людьми і використовує при цьому псі спої здібності, вміння, знання та навички. Можна виділити три зв'язані між собою аспекти управлінського рішення.

Співвідношення формального та неформального аспектів розробки управлінського рішення досить динамічно. Воно обумовлене як розвитком математичного апарату і технічних засобів, так і формалізацією психофізіологічних процесів людської поведінки. При всій складності останнього вже є моделі прийняття рішень на нейронних рівні. На основі вивчення природи біологічних процесів розроблені нейронні механізми, що протікають в організмі (мозку) людини при процедурі прийняття рішень

З розвитком науково-технічної революції область формального в розробці рішення розширюється, про що свідчить створення штучного інтелекту на базі електронних обчислювальних машин з швидкодією в сотні мільйонів операцій в секунду.

Формальна (математизована) теорія прийняття рішень в межах нормативного підходу аналізує, як повинні ухвалюватися рішення, за яких умов вони будуть найбільш раціональними. Відхилення на основі психологічної реальності від схеми формальної теорії прийняття рішень (ігнорування альтернатив, недооцінка або переоцінка об'єктивної вірогідності і ін.) враховуються при використанні дескриптивного підходу.
Економічні проблеми порівняно легко піддаються формалізації, тому економіка, а в ній менеджмент - один з перспективних напрямів практичного застосування теорії прийняття рішень.

13.1. Теорія змін вартості грошових коштів у часі. Складний процент.

Прийняття фінансових рішень завжди передбачає обмін сьогоднішніх грошей на майбутні гроші. Оскільки купівельна спроможність грошей постійно змінюється, то в кінцевому підсумку відбувається обмін купівельної спроможності сьогоднішніх грошей на купівельну спроможність майбутніх грошей. Процентна ставка, за якою здійснюється цей обмін, залежить від вартості грошей у часі або від тимчасової вартості грошей.

Основи теорії часової вартості грошей викладені американським економістом Ірвінгом Фішером (1867—1947). У своїй праці «Теорія процента», виданій у 1930 р., він розвиває теорію часової вартості грошей.

Заслуга І. Фішера полягає в тому, що він на підставі теорії процента показав економічне значення вартості грошей у часі. І. Фішер пише, що «фундаментальна проблема визначення вартості грошей у часі, яку поставила Природа, полягає в приведенні майбутньої вартості до сьогоднішньої, тобто у визначенні капітальної вартості майбутніх прибутків»[1] (курсив наш. — В. С.). І. Фішер підкреслює, що всі інвестори цікавляться майбутніми доходами. Вони об’єд­нуються для утворення акціонерних товариств і передають функції управління капіталом менеджерам. Основна мета управління корпорацією — максимізація багатства акціонерів, тобто отримання приведеної вартості грошей і, в кінцевому підсумку, нетто приведеної вартості.

Концепція вартості грошей у часі передбачає визначення:

майбутньої вартості грошей;

приведеної (сьогоднішньої) вартості грошей.

Основу концепції часової вартості грошей становить розкриття сутності приведених (сьогоднішніх) грошей.

Як зазначається в західній економічній літературі, концепції тимчасової вартості грошей, а також ризику є основними в тео­рії і практиці корпоративних фінансів і функціонування ринку капіталу.

По-перше, сьогоднішній долар (євро, єна і т. п.) коштує більше ніж той, який одержить корпорація в майбутньому: через тиждень, через рік. Він сьогодні вже «в роботі», тобто приносить дохід.

По-друге, майбутній долар містить більше ризику, тобто непев­ності в одержанні очікуваного прибутку, ніж сьогоднішній.

Оцінка майбутньої вартості грошей

Майбутня вартість грошей (Future Value — FV) являє собою суму грошових потоків, яка буде отримана від їх інвестування на певний строк за певною процентною ставкою.

У західній фінансовій літературі підкреслюється, що поняття складних процентів є головним у математичних розрахунках, які стосуються руху фінансових потоків. Оцінка грошових потоків дається в часі. Менеджер постійно аналізує не тільки статику, а й динаміку.

У процесі обчислення майбутньої вартості проценти на певну суму коштів (наприклад, на певний рахунок у банку), отримані за перший рік, додаються до основної суми. За другий рік проценти нараховуються на всю суму, отриману в першому році, і т. д. Отже, проценти нараховуються на проценти отримані. Чим раніше у часі корпорація одержує гроші, тим швидше зростатимуть її майбутні потоки. На практиці це положення змушує менеджерів постійно думати про прискорення оборотності капіталу.

Майбутня вартість визначається за формулою:

,

де FVn — майбутня вартість у n-му році;

х0 — початкова сума капіталу (наприклад, рахунки в банку);

r — процентна ставка (rate).

Майбутню вартість грошей можна обчислити без таблиці і без калькулятора на підставі правила 72. Воно полягає в тому, що кіль­кість років, необхідних для того, щоб сума грошей подвоїлася («час подвоєння»), приблизно дорівнює числу 72, поділеному на процентну ставку:

9.2Які основні задачі УП автоматизуються з допомогою Primavera Project Planner ?

Primavera (Primavera Systems, Inc.)

Центральний програмний продукт сімейства Primavera, Primavera Project Planner (РЗ), добре відомий в середовищі професійних менеджерів проектів у всьому світі. Сьогодні РЗ застосовується для управління середніми i великими проектами в самих різних областях, хоч найбільше поширення даний продукт отримав в сфері управління будівельними і інженерними проектами.

Primavera Project Planner надає досить стандартний для всіх подібних систем графічний інтерфейс, але у РЗ є декілька додаткових можливостей. По-перше, це можливість угрупування i впорядкування робіт по різних ознаках на різних рівнях деталізування проекту, що дозволяє уявити інформацію в більш зручному вигляді для конкретної управлінської ситуації. Наприклад, використовуючи дані засоби, всю інформацію по проекту можна згрупувати по фазі проекту на першому рівні ієрархії, по відповідальному ресурсу - на другому i відсортувати по даті початку робіт - на третьому. Для кожної групи можуть бути задані власні шрифт i колір (тексту i фону), посторінкове розбиття.

Інша корисна особливість - це можливість розбиття екрану по горизонталі на дві частини, кожна з яких може бути переглянута незалежно. Це дає можливість одночасно переглядати різні частини проекту.

Окpiм того, РЗ має певні відмінності від інших пакетів в засобах ресурсного планування.

При описі ресурсу можуть бути вказані нормальна i максимальна кількість даного ресурсу, а також його ціна по шести часових інтервалах. Ресурс може бути помічений як керівник (об'єм призначення керуючого ресурсу на задачу буде впливати на тривалість її виконання). Наприклад, визначивши, що робітники – це керуючий ресурс, а бригадир - ні, можна добитися скорочення термінів виконання задачі прокладка траншеї за рахунок призначення більшої кількості робітників. збільшення ж кількості бригадирів не вплине на тривалість роботи.

При плануванні завантаження pecypсiв може виникнути необхідність в описі нелінійного профілю споживання ресурсу окремою задачею. РЗ дає можливість описати різні криві розподілу ресурсу, пропонуючи дев'ять стандартних кривих i можливість визначити власний профіль споживання, розбивши часову фазу на 10 періодів.

Засоби автоматичного перепланування задач з урахуванням обмежень на ресурси набувають особливої ваги для великих проектів, коли менеджер не в змозі самостійно проаналізувати причини недостачі pecypсiв i знайти рішення для кожної конкретної роботи. РЗ дозволяє вибрати режим перерахунку розкладу і підібрати критерії перепланування робіт, що забезпечує отримання більш короткого розкладу. Серед режимів перерахунку можна виділити вирівнювання уперед (визначення можливої дати закінчення проекту при заданій початковій даті), вирівнювання назад (визначення самої пізньої допустимої дати початку проекту), згладжений перевантажень pecypсів в рамках в часових резервів робіт або в рамках заданого інтервалу.

Окpiм того, є можливість перерозподіляти призначення робіт між згрупованими ресурсами.

10.1 Структура бізнес-плану

Бізнес-план це документ, що описує всі головні аспекти діяльності майбутнього підприємства, аналізує проблеми з якими воно може зіткнутися, а також визначає способи розв‘язання цих проблем. Включає також розроблення метиі та завдань, що ставляться перед підприємцем на найближчу і майбутню перспективу.

Якоїсь чітко визначеної структури структури бізнес-плану не існує. Бізнес-плани різних підприємств відрізнятимуться за деталями. Наприклад, питання важливі для виробничих підприємств- підприємства родрібної торгівлі чи підприємства з надання послуг відсуватимуть на другий план.

Для виробничих підприємств – велике значення мають технологія виробництва, сумісність обладнання, інвестиції, планування виробництва
Для торгівельних підприємств – місцерозташування та якість приміщень, постачання та доставка товару.
Для фірми з надання послуг – потреба в персоналі з певною кваліфікацією, засобах зв‘язку, доставці.

Обсяг бізнес-плану також може бути різним, оскільки залежить від потреб фірми, зазвичай, стислий варіант виповнюється в межах 4-10 сторінок. Бізнес-план малого підприємства , наприклад, перукарні на 2 крісла, буде набагато коротшим від аналогічного документу більшого підприємства, заснованого із залученням іноземних інвестицій. Проте, у бізнес-плані обов‘язково повинні бути відображені основна ідея, мета бізнесу, специфіка підприємницької діяльності, організаційна і виробнича структура, стратегія фінансування, пропозиції по інвестиціях, перспективи розвитку.

У загальному вигляді бізнес-план складається з наступних розділів:

·
Можливості організації (резюме)

·
Види товарів, робіт і послуг

·
Ринки збуту

·
Конкуренція на ринках збуту

·
План маркетингу

·
План виробництва

·
Організаційний план

·
Правове забезпечення діяльності організації

·
Оцінка ризиків і страхування

·
Фінансовий план

·
Стратегія фінансування

Орієнтовна структура бізнес-плану.

Оформлення бізнес-плану починається з підготовки титульної сторінки, на якій міститься: інформація щодо автора проекту (прізвище, ім‘я по-батькові, дата народження, адреса, ідентифікаційний номер та паспортні дані, освіта, професія, стаж) назви документа, його головної ідеї (сфера діяльності, форма власності) тощо. При цьому особливо важливо чітко сформулювати бізнес-ідею, що покладається в основу бізнес-плану.

Друга сторінка плану – зміст документа, його структура за розділами.

10.2 Характеристика базових складових управлінської діяльності

Складові діяльності менеджера
Кожен менеджер мусить чітко усвідомлювати і послідовно дотримуватися головних складових управлінської діяльності: планування, організації, мотивації і контролю.

Планування полягає у розробленні планів та забезпеченні їх реалізації. Воно визначає основні показники розвитку виробництва і способи їх досягнення, а також прийняття рішень, спрямованих на виконання запланованого.

Планування роботи зазвичай розраховане на певний період (місяць, сезон, рік), після чого проводять аналіз його ефективності, визначаються переваги н недоліки, які враховуються у подальшому плануванні.

Документ фірми, в якому викладено основні напрями подальшої діяльності підприємства, мета і очікувані результати, називається бізнес-планом.

Організація — складова частина діяльності менеджера, суть якої полягає в координації дій окремих структурних підрозділів та досягненні взаємної відповідності між ними.

Організація як процес передбачає також створення чи поліпшення структури самого підприємства.

Залежно від спеціалізації підприємства практикують створення різних організаційних структур, у яких підрозділи відрізняються варіантами підпорядкування і зв'язків між собою. Проте структурна досконалість повинна поєднуватися з належною мотивацією працівників до праці.

Мотивація є процесом цілеспрямованого формування у людей зацікавленого ставлення до праці та її результатів. В управлінській сфері, як відомо, мотивація є одним із вирішальних чинників підвищення ефективності діяльності. Заходи, до яких може вдаватися підприємець з метою мотивації, найрізноманітніші: поліпшення умов праці і всього виробництва, подяка, премія, підвищення по службі і відповідно догана, штраф, зниження робочого статусу як негативна мотивація.

Найбільшою винагородою для менеджера є досягнення високої результативності його діяльності, бо це сприяє його самоствердженню як управлінця. Виявляти цю результативність покликаний контроль.

Контроль — це елемент менеджменту, що передбачає встановлення прямого і зворотного зв'язку між керівником та виконавцем. Він — важливий фактор ефективної трудової діяльності і забезпечення реалізації заданої управлінської програми. Суть контролю полягає у перевірці відповідності наявного стану роботи на підприємстві, передбачуваному планом.

Ефективного контролю можна досягти, лише застосовуючи його на всіх стадіях виробничого процесу. Для коригування діяльності підприємства за планом використовується поточний контроль, а при оцінюванні отриманих результатів — підсумковий контроль, на основі якого роблять висновки про ефективність роботи.