Білет 12

· Математичні моделі управління запасами. Модель Уїлсона

Математичні моделі управління запасами дозволяють знайти оптимальний рівень запасів деякого товару, який дозволяє мінімізувати сумарні витрати на покупку, оформлення й доставку замовлення, зберігання товару, а також збитки від його дефіциту. Модель Уілсона є найпростішою моделлю й описує ситуацію закупівлі продукції в зовнішнього постачальника, що характеризується наступними припущеннями:

o інтенсивність споживання є відомою й постійною величиною;

o замовлення доставляється зі складу, на якому зберігається раніше привезений товар;

o час доставлення замовлення є величиною відомою й постійною;

o кожне замовлення поставляється у вигляді однієї партії;

o витрати на здійснення замовлення не залежать від розміру замовлення;

o витрати на зберігання запасу пропорційні його розміру;

o відсутність запасу (дефіцит) є неприпустимим.

Вхідні параметри моделі Уілсона

1) v- інтенсивність (швидкість) споживання запасу, [од. тов. / од. часу t];

2) s - витрати на зберігання запасу, [грн. /од. тов.* од. часу t];

3) K - витрати на здійснення замовлення, що включають оформлення й доставку замовлення, [грн.];

4) t_д - час доставки замовлення, [од. часу t].

Вихідні параметри моделі Уілсона

1) Q - розмір замовлення, [од. тов.];

2) L - загальні витрати на керування запасами в одиницю часу, [грн./од. часу t];

3) t- період доставки, тобто час між подачами замовлення або між доставками, [од. часу t];

4) h₀ - точка замовлення, тобто розмір запасу на складі, при якому треба подавати замовлення на доставку чергової партії, [од. тов.].

Цикли зміни рівня запасу в моделі Уілсона графічно представлені на рис. Максимальна кількість продукції, що перебуває в запасі, збігається з розміром замовлення Q.

Рис. Графік циклів зміни запасів у моделі Уілсона

Формули моделі Уілсона

,

де Q_w - оптимальний розмір замовлення в моделі Уілсона;

Запропонована модель управління запасами підприємства дає можливість визначати точку замовлення продукції, що є актуальним при великій кількості асортименту продукції.

· Мережева логічна діаграма та її застосування в програмному забезпеченні для УП.

Мережева діаграма (мережа, граф мережі, PERT-діаграма) — це графічне відображення робіт проекту і їхніх взаємозв'язків. У плануванні й управлінні проектами під терміном "мережа" розуміється повний комплекс робіт і віх проекту з установленими між ними залежностями. Мережеві діаграми відображають сітьову модель у графічному вигляді як безліч вершин, що відповідають роботам, пов'язаним лініями, які визначають взаємозв'язки між роботами.

Цей граф є діаграмою передувань — найбільш поширеним представленням мережі в сучасній практиці проектного менеджменту.

Program (Project) Evaluation and Review Technique (скорочено PERT) - техніка оцінки та аналізу програм (проектів), яка використовується при управлінні проектами. PERT - це спосіб аналізу завдань, необхідних для виконання проекту. Особливо, аналізу часу, який потрібен для виконання кожної окремої задачі, а також визначення мінімального необхідного часу для виконання всього проекту.

PERT була розроблена головним чином для спрощення планування на папері та складання графіків великих і складних проектів. PERT призначена для дуже масштабних, одноразових, складних, не рутинних проектів. Техніка увазі наявність невизначеності, даючи можливість розробити робочий графік проекту без точного знання деталей і необхідного часу для всіх його складових.

Найпопулярнішою частиною PERT є метод критичного шляху, що спирається на побудову мережевого графіка (мережевий діаграми PERT).

13.1 Управління людськими ресурсами в проекті

13. 2 Якість управлінського рішення

13.1 Основные принципы управления персоналом

Помимо вопросов формирования команды проекта и организации ее профессиональной

деятельности есть ряд вопросов, решаемых в рамках более или менее традиционной системы

управления персоналом или кадрового менеджмента в современной терминологии.

Основу концепции управления персоналом проекта внастоящее время составляют

возрастающая роль личности работника, знание его мотивационных установок, умение их

формировать и направлять в соответствии с задачами, стоящими перед организационной

структурой управления проектом. Обобщение отечественного и зарубежного опыта

позволяет сформулировать главные задачи системы управления персоналом в современных

условиях:

» определение общей стратегии формирования команды проекта;

» планирование обеспечения проекта человеческими ресурсами;

» привлечение, отбор и оценка персонала;

» повышение квалификации и переподготовка персонала команды проекта

» система продвижения по службе (управление карьерой);

» их эффективное использование в плане организации работ, рабочих мест, условий труда,

социальных условий;

» управление заработной платой и затратами на персонал.

Эффективное управление персоналом — это основа управления проектом. Обычно

инвесторы рассматривают персонал управления проектом {команду менеджеров) как

главный фактор успеха реализации проекта

Система управления персоналом проекта включает методы, процедуры, программы

управления процессами, связанными с человеческими ресурсами, и обеспечивает их

постоянное совершенствование. Взятые в своем единстве, эти методы, процедуры,

программы представляют собой систему управления

персоналом проекта, которая характеризуется следующими параметрами:

» соответствие персонала целям и миссии проекта (уровень образования, квалификация,

понимание миссии, отношение к работе);

» эффективность системы работы с персоналом — соотношение затрат и результатов,

потребность в инвестициях, выбор критериев оценки результатов работы с персоналом;

» избыточность или недостаточность персонала, расчет потребности, планирование

количества и качества;

» сбалансированность персонала по определенным группам профессиональной

деятельности и социально-психологических характеристик;

» структура интересов и ценностей, господствующих в группах персонала управления, их

влияние на отношение к труду и его результаты;

» ритмичность и напряженность деятельности, определяющие психологическое состояние

и качество работы;

» интеллектуальный и творческий потенциал персонала управления, отражающий подбор

и использование персонала, организацию системы его развития.__

Эффективность управления персоналом определяется степенью реализации общих целей

проекта. Эффективность использования каждого отдельного члена команды зависит от его

способности выполнять требуемые функции и мотивации, с которой эти функции

выполняются.

Под способностью выполнять соответствующие функции понимается наличие у

специалиста необходимых для выполнения своих функций профессиональных навыков,

знаний, опыта, достаточной физической силы и выносливости, интеллектуальных

возможностей, общей культуры.

13.2 Принятие решений

Принятие решений — основной вид управленческого труда. Управленческое решение —

это выбор альтернативы, действие, направленное на разрешение проблемной ситуации.

Управленческое решение является результатом управленческой деятельности менеджера и

представляет собой творческий процесс содержательного преобразования информации о

состоянии объекта в управляющую информацию.

В зависимости от принятых за основу критериев допустима различная классификация

управленческих решений

Классификация управленческих решений