КР контраг.разделяют на р.до осуществления расчетов и р. расчетов.

Р. до осуществления расчетов –возможность потерь из-за отказа контраг. от выполнения обяз. в течение срока действия сделки, пока по ней ещё не проведены расчеты, х-рен для длительных временных интервалов.

Р. расчетов – возможность неполучения денежных средств в момент расчетов по сделке из-за дефолта или недостатка ликвидных средств у контраг., из-за операционных сбоев, х-рен для коротких временных интервалов, увеличивается при осуществлении операций между контраг. различных временных зон.

По источнику проявления КРразделяютна внешний р. (р. контрагента)ивнутренний– р. кредитного продукта. Внешний включает: р. контрагента, страновой р., р. ограничения перевода денежных средств за пределы страны всдедствие дефицита валютных резервов, р. концентрации портфеля– несбалансированного распределения средств между различными отраслями промышленности, регионами, контрагентами. Внутреннийвключает р. невыплаты основной суммы долга и процентов по нему, р. замещения заемщика – р. потери части номинальной суммы долга, называемой стоимостью замещения при операциях с обращающимися долговыми обязательствами, р.завершения операции – р. невыполнения в срок своих обязательств, р. обеспечения кредита – р. потерь в связи со снижением рыночной стоимости обеспечения ссуды, невозможности вступления в права владения залогом и т.д.

Модель інтегральної оцінки ймовірності банкрутства підприємства запропоновано професором Нью-Йоркського університету Е. Альтманом на основі обстеження великої кількості підприємств-банкрутів та визначення впливу окремих чинників на ймовірність банкрутства. М.А. має такий вигляд:

Z=1.2X₁+1.4X₂+3.3X₃+0.6X₄+0.999X₅ де

Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства ("Z-рахунок Альтмана");

X1 - відношення оборотних активів (робочого капіталу) до суми всіх активів підприємства; Х2 - рівень рентабельності капіталу; Х3 - рівень дохідності активів; Х4 - коефіцієнт співвідношення власного та позикового капіталу; Х5 - оборотність активів.

Ймовірність банкрутства підприємства за М.А. можна оцінити за такою шкалою:

М.А., незважаючи на її простоту, не завжди дає об'єктивний результат, зокрема через відмінності в обчисленні окремих показників, вплив інфляції, невідповідність балансової і ринкової вартостей окремих активів та інші причини, які впливають на коефіцієнт значимості окремих показників.

32.КкультМ направлений на вивчення культурних особливостей, менталітету окремих національностей для створення унікальних конкурентних переваг на міжн. Ринку.

Більшість вчених схильні розглядти культуру як джерело фундаментальних відмінностей. Принципово новий підхід Н. Дж.Холдена: уперше запропонував розглянути КМ з позиції мен. когнітивного (мен. знань).Це неявні підсвідомі знання, досвід, цінності, норми, які формувалися віками під впливом національних культурних традицій, їх досить важко виявити та скопіювати - вони стають втіленням унікальних конкурентних переваг компанії.

Герт Хофстеде виявив найважливіші параметри ділової культури, які зараз використовуються для визначення схожості культур в менеджменті: співвідношення індивідуалізму та колективізму; ступінь нерівності в розподілі влади; співвідношення маскулізму (перевага в суспільстві таких цінностей, як самовпевненість, агресивність, конкуренція, героїзм, наполегливість) та фемінізму (сором’язливість, схильність до компромісів, турботи, побудови рівних відносин, якості життя); відношення до невизначеності; конфуціанський динамізм або довгострокова орієнтація.

С. Ронен та О.Шенкар за цілями, задоволенням від роботи, лідерством,організацією, міжособистісні відносини, ВВП виділили 8 кластерів:

1. Близький Схід 2. Скандинавський 3. Германський 4. Англо-американський 5. Латиноєвропейський 6. Латиноамериканський 7. Далекий Схід 8. Арабський «Незалежна зона» Бразилія, Японія, Індія та Ізраїль, бо кожна має свою специфіку.

Фонс Тропенаарс за ступенем готовності дотримуватися своїх власних законів розділив національні культури на культури переважно універсальних чи конкретних істин. Першим культурам притаманна законослухняність (Канада, США, Англія, Скандинавські країни), другим – пошук виправдання за порушення правил (країни Азії, СНД, Лат.Америки, Пд.-Зх. Європи).

Класифікація управлінських корпоративних моделейТромпенаарса та Хампден-Тернера. Тип корпоративної к. визначається за: ступінню централізації влади (ієрархічність), формалізації управління (уникнення невизначеності), цілісним направленням діяльності (орієнтація на відносини чи роботу). На їх основі було виділено 4 типи корпоративного управління:

1. «Сім'я» - люди вважаються членами сім'ї; зміни здійснює батько; мотивація полягає у внутрішньому задоволенні від поваги та прийняття з боку сім'ї; братські стосунки.

2. «Ейфелева вежа» - влада у могутнього дистанційного керівника; у кожного своя роль; люди – ресурси; мислення аналітичне та логічне; мотивує можливість зайняти вищу позицію в ієрархії.

3. «Інкубатор» - влада у творчих та прогресивних індивідуумів; відносини виникають спонтанно, під час творчого процесу; люди – співучасники, творці; мислення орієнтоване на досягнення цілей; зміни імпровізовані; мотивація полягає у ентузіазмі для здійснення чогось нового.

4. «Керована ракета» - влада розподіляється між учасниками згідно з вкладом в роботу; взаємовідносини складаються згідно розподілу цінностей; люди – спеціалісти та експерти; мислення професійне, орієнтоване на проблему; змінюються завдання під час просування до цілі; мотивує винагорода; критика конструктивна, помилки допустимі, але швидко коригуються.

33.Логістика – наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання переміщення матеріальних та інформаційних потоків у просторі і часі від їхнього первинного джерела до кінцевого споживача.

Види логістики. 1. За масштабами розроблюваних проблем:

Макрологістика включає процеси, які протікають на регіональному, міжрегіональному, загальнонаціональному і міждержавному рівні. Виражається у проведенні глобальної логістичної стратегії, що полягає у формуванні стійких торгово-економічних зв'язків між окремими країнами і регіонами на основі територіального розподілу праці у рамках сформованої спеціалізації та міжгалузевого кооперування.

Мікрологістика грунтується на інтересах окремого підприємства або корпоративної групи, об'єднаних загальними цілями щодо оптимізації господарських зв'язків.

2. За характером зон управління: - зовнішня, - внутрішня.

Зовнішня л. займається питаннями регулювання потокових процесів, які виходять за рамки діяльності, але перебувають у сфері впливу суб'єкта господарювання.

Внутрішня л. Спрямована на координацію й удосконалення господарської діяльності, пов'язаної з управлінням потоковими процесами в межах підприємства або корпоративної групи підприємств.

3. За характером господарської діяльності: закупівельна, виробнича, транспортна, інформаційна і т д. Логістична система - адаптивна система зі зворотним зв'язком, яка виконує ті чи інші лог. функції, складається з підсистем і має розвинуті внутрішньосистемні зв'язки та зв'язки із зовнішнім середовищем.

Принципи побудови та функціонування логістичних систем:

- Складність – х-ся такими ознаками: наявність великої кількості елементів (ланок), складний характер взаємодії між окремими ел., складність функцій, вплив на систему великої кількості стохастичних факторів зовнішнього середовища;

- Ієрархічність – підпорядкованість елементів нижчого рівня (порядку, рангу) елементам вищого рівня у контексті лінійного чи функціонального логістичного управління;

- Цілісність – здатність системи виконувати задану цільову функцію логістичною системою в цілому, а не окремими її ланками або підсистемами;

- Структурованість – передбачає наявність певної організаційної структури логістичної системи, яка складається із взаємопов'язаних об'єктів і суб'єктів управління, що реалізує задану мету;

- Рухливість – мінливість параметрів елементів логістичної системи під впливом зовнішнього середовища, а також рішень, прийнятих учасниками логістичного ланцюга (впорядкована множина учасників логістичного процесу);

- Унікальність, непередбачуваність і невизначеність поведінки в конкретних умовах і під впливом зовнішнього середовища;

- Адаптивність – здатність логістичної системи змінювати свою структуру і вибирати варіанти поведінки відповідно до нових цілей і під впливом зовнішнього середовища.

34.Існує чотири стратегічні профілі діяльності міжнародних компаній: етноцентризм, поліцентризм, регіоцентризм і геоцентризм. З урахуванням чотирьох стратегічних профілів міжнародних корпорацій у практиці міжнародного менеджменту виокремлюють чотири типи міжнародних стратегій: міжнародні, мультиринкові, транснаціональні і глобальні. За міжнародної стратегіїфірмипрагнуть створити цінність, переносячи на іноземні ринки свої цінні навички та продукти, яких місцеві конкуренти не мають, централізувати функції розробки продукту на базовому підприємстві, як правило, потерпають від значних операційних витрат. Приклади: «McDonald’s», «IBM», «Procter & Gamble», «Microsoft», «Wal-Mart».

Фірми, які дотримуються мультиринкової стратегії,орієнтуються на максимальне пристосування до місцевих потреб, переважно переносять увесь цикл створення цінності на кожний важливий національний ринок, х-на високозатратна структура, неефективно здійснюють передачу базових знань у межах фірми. «General Motors» є гарним прикладом, децентралізовані утворення, в яких кожна національна філія функціонує значною мірою автономно.

Фірми, що дотримуються глобальної стратегії,зосереджуються на нарощуванні прибутковості завдяки зменшенню витрат. Функції виробництва, маркетингу та науково-дослідницької діяльності зосереджуються в кількох зручних місцях, не пристосовують своєї товарної пропозиції та маркетингової стратегії до місцевих умов, маркетинг стандартизованого продукту в світовому масштабі з метою одержати максимальні вигоди від економії за рахунок масштабів. «Intel», «Motorola», «Texas Instruments».

Транснаціональна стратегіяФірми намагаються одночасно зменшити витрати й домогтися диференціації продукту. «Caterpillar Inc.», «Unilever».