Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Методи платежу – авансовий платіж, акредитив, інкасо, оплата після відвантаження, торгівля за відкритим рахунком.




Читайте также:
  1. II. 1. Методические указания к выполнению контрольных заданий
  2. II.2. Методика построения напорной и пьезометрической линий
  3. SWOT-анализ и методика его использования. Стратегический анализ, PEST-анализ, SNW-анализ в менеджменте.
  4. Авторы работ по методике преподавания литературы
  5. Алгебраический материал в курсе математики начальной школы и методика его изучения.
  6. Амортизация основных фондов, методика расчета амортизационных отчислений.
  7. Анализ платежеспособности организации: понятие, цели, информационная база, методика расчета показателей, оценка их изменения. По данным бухгалтерской отчетности проведите анализ.
  8. Анализ показателей себестоимости: ее виды, цели, задачи, последовательность и методика анализа. Анализ затрат на 1 руб. продукции.
  9. Анализ прибыли до налогообложения: понятие, источник информации; методика расчета и оценка влияния факторов.
  10. Аналіз методичної системи навчання інформатики

Акредитивна форма розрахунку вигідна експортеру. Ці вигоди полягають, по-перше, у гарантії сплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві — також банком, який його підтвердив; по-друге, в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та надання банкові документів, що засвідчують цю поставку. Імпортер, у свою чергу, має гарантію, що платіж буде виконано на користь експортера тільки після надання тим товарних документів, що свідчать про відвантаження товару.

ЦЕ - одностороннє, умовне, грошове зобов'язання банку, видане ним за дорученням клієнта - наказодавця акредитиву (імпортера) на користь його контрагента за контрактом - бенефіціара (експортера). Банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), повинен або акцептувати тратти бенефіціара й вчасно сплатити їх, або уповноважити інший банк провести такі платежі.

Акредитив може бути призначений лише для розрахунків з одним постачальником. Термін дії та порядок розрахунків за акредитивом встановлюється у контракті між платником і постачальником, в якому слід указати: ¾ найменування банку-емітента; ¾ вид акредитиву та спосіб його здійснення; ¾ повний перелік і точну характеристику документів, поданих постачальником для отримання коштів за акредитивом; ¾ строки надання документів після відвантаження товарів, вимоги до їх оформлення; ¾ інші необхідні документи й умови. Для експортера найвигіднішим акредитивом є акредитив безвідкличний, підтверджений, ділений.

За відкриття та обслуговування акредитиву банк емітент стягує з імпортера плату за цю послугу. Вартість обслуговування визначається як відсоток від суми акредитиву (0,1-0,5%) за квартал. Терміни постачання по контрактах із застосуванням акредитиву і відповідно терміни оплати, як правило, не перевищує 90 днів.

Типи акредитиву:

1. Револьверний – у випадках, коли контракт укладається на постачання великих товарних партій або на надання технічних послуг (буд-монт. проектів, постачання та спорудж. промисл. підприємств під ключ тощо), терміни виконання яких складають декілька років. Цей акредитив дає змогу банку емітенту надати обслуговування сторонам контракту за кожним окремим етапом його реалізації. Банк емітент відкриває револьверний акредитив на весь контракт, проте без вимоги покриття акредитиву на цю суму. Кожний етап реалізації контракту обслуговується окремо і послідовно після закінчення попереднього.



2. Переказний/трансферабельний –застосовується у випадках, коли в комерційній оборудці бере участь посередник і саме посередник укладає контракт з імпортером. Щойно посередник отримав від банка емітента авізо про відкриття трансферабельного акредитиву, він надсилає у відповідь зворотнє авізо, що виконувати контракт на постачання імпортерові буде не він, а компанія Н, з якою у посередника укладено контракт. Це означає, що банк емітент за відкритим акредитивом буде приймати товаросупроводжувальні документи від компанії Н і сплачувати гроші проти цих документів.

3. Акредитив з червоною умовою (застереженням) –означає, що експортеру бракує обігових коштів на виконання цього контракту, і він не хоче залучати фінансування для контракту через традиційні банківські позики. Це означає, що експортер може просити імпортера профінансувати контракт (надати обігові кошти) імпортера через відкриття акредитиву з червоною умовою. Банк емітент після отримання заяви на відкриття такого акредитиву отримує від імпортера повну суму покриття акредитиву або її частку залежно від того, про яку суму фінансування контракту домовились сторони. Банк-емітент на доручення імпортера переказує ці кошти експортеру без відповідальності за належне виконання контракту поставки.



4. Резервний (stand-by) –не є акредитивом. США, Австралія. Законодавство не дозволяє комерційним банкам приймати зобов’язання в іноземних підприємств-експортерів.

5. Акредитив з зеленою умовою –передбачає виплату банком-емітентом під його відповідальність частини суми контракту авансом експортеру до надання комплекту акредитивних документів проти складської розписки. Для отримання авансу експортер має передати товар, що є предметом контракту на зберігання до складу. Ризик невиконання бенефіціаром контрактних зобов’язань несе імпортер і банк-емітент. Акредитив з зеленою умовою прискорює обіг коштів.

Інкасова операція починається в банку, куди фірма-експортер після відвантаження товару передає оформлені в відповідності з умовами контракту товарні документи з додаванням до них інкасового доручення, що містять повні й точні інструкції для банку. Банк, що одержує інкасове доручення від свого клієнта – експортера називається банком – ремітентом. Банк – ремітент спрямовує документи, що інкасувалися в інкасуючий банк країни - імпортера, що є звичайно і представляючим банком (тобто він повідомляє платника про наявних в банку неоплачених або неакцептованих документах і подає документи платнику). Інкасучий банк видає документи платнику – імпортеру, без яких він не зможе отримати товар в своє розпорядження, згідно інструкції, означеної в інкасовому дорученні.



Банк – ремітент укладає інкасове доручення банку, що інкасує, причому всі оборотні документи (тратти, коносаменти, страхові поліси) постачаються переказним надписом на користь банку, що інкасує. Це інкасове доручення відсилається банку, що інкасує заказаною авіапоштою, частина документів може рушати при супровідному листі другою поштою на наступний робочий день. Надаючий банк подає документи платнику та повинен або оплатити їх (виписати заяву на переказ або платіжне доручення), або акцептувати векселі або чеки. Акцептовані фінансові документи залишаються в банку, що інкасує до настання строку платежу або відсилаються банку – ремітенту, а після цього, на час платежу по них, банк – ремітент зворотно відсилає їх за кордон для оплати. Банки звичайно страхують документи, що відсилаються, від втрати в дорозі.

38.Модель конкурентних сил (Competіtіve Forces model) Портера - інструмент стратегії, що використовується для аналізу привабливості (цінності) структури галузі, розроблена Майклом Портером у Гарвардській бізнесі-школі в 1979 році.

Виділяють п'ять сил, які визначають рівень конкуренції, і, отже, привабливість ведення бізнесу в конкретній галузі. Привабливість галузі, у даному контексті, має відношення до достатньої рентабельності галузі. Портер називає ці сили "мікросередовищем", протиставляючи її великій кількості факторів, включених у термін "макросередовище".

"Аналіз п'яти сил Портера" містить у собі три сили "горизонтальної" конкуренції: загроза появи продуктів-замінників, загроза появи нових гравців, рівень конкурентної боротьби; і дві сили "вертикальної" конкуренції: ринкова влада постачальників і ринкова влада споживачів.

Відповідно до Портера, модель п'яти сил потрібно використати тільки для галузі в цілому. Модель не призначена для використання для групи галузей або якоїсь частини однієї галузі.

Аналіз конкурентних сил (англ. Porter fіve forces analysіs) проводиться шляхом ідентифікації 5 основних конкурентних сил:

Ø Вхід конкурентів/загроза появи нових гравців (Entry of competіtors). Ринки, що приносять високий прибуток, залучають нових гравців. У результаті з'являються численні нові гравці, що істотно знижує прибутки. Якщо не вживати дій по блокуванню або ускладненню входу нових гравців, прибуток буде послідовно знижуватися з ростом рівня конкуренції.

Ø Загроза появи товарів-замінників. Наявність продуктів-замінників, схильність споживачів до яких може збільшитися внаслідок підвищення ціни (еластичність попиту):

Ø Ринкова влада покупцівЗдатність споживачів впливати на компанію, а також реакція чутливості з на зміну ціни.

Ø Ринкова влада постачальників. Постачальники сировини, компонентів, робочої сили й послуг можуть впливати на діяльність компанії. Постачальники можуть відмовитися працювати з компанією або, наприклад, установити надмірно високі ціни на унікальні ресурси.

Ø Конкуренція серед існуючих гравцівДля більшості галузей, це визначальний фактор, що впливає на рівень конкуренції в галузі. Іноді гравці конкурують агресивно, іноді відбувається нецінова конкуренція в інноваціях, маркетингу, бізнесах-моделях і т.д..


Дата добавления: 2015-04-18; просмотров: 15; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты