В. Мотиви, пов'язані з вчиненням економічних неподаткових злочинів.

Офшорні юрисдикції стали сьогодні важливим компонентом процесу відмивання грошей. Це обумовлено, в основному, двома причинами. Перша причина полягає в тому, що правоохоронні органи розвинених країн (і передусім США) накопичили значний досвід виявлення і переслідування тих, хто залучений у процес внутрішнього відмивання грошей. Друга причина полягає в тому, що в міру виникнення все більшої кількості юрисдикцій фінансової секретності, переваги від ведення з ними справи стали широко відомі.

На сьогоднішній день найбільшою популярністю з офшорних зон користуються: Кіпр, острів Мен, Гібралтар, Мальта, Багамські острови, Панама, Ліберія, Ліхтенштейн, Люксембург та ін

57.Як відмічалося, корпоративну (загальну) стратегію підприємства називають ще, портфельною у тому випадку, коли підприємство є багатобізнесовим, тобто включає в себе певну сукупність стратегічних одиниць бізнесу.

А оскільки кожна СОБ має власні можливості майбутнього росту і рентабельності, а їх вдале поєднання є запорукою успішної діяльності, то головне завдання корпоративної стратегії полягає в тому, щоб вказати в яких конкретно напрямках і стратегічних зонах господарювання (СЗГ) буде працювати кожна СОБ в майбутньому, як вони будуть зв'язані між собою, як між ними будуть розділені чисті інвестиції тощо.

За Ансоффом портфельна стратегія включає в себе чотири компоненти:

I. Перший компонент - географічний вектор росту, який визначає напрямки і масштаби майбутньої сфери діяльності підприємства: а) вектор розвитку ринку, орієнтація на його потреби (просування товарів на старі і нові ринки); б) вектор розвитку товару (вдосконалення технології і просування поряд з існуючим нового товару); в) географія ринку (регіони чи країни, де планується бізнес).

ІІ Другий компонент портфельної стратегії - конкурентні переваги, яких підприємство буде намагатися досягти у відповідних областях діяльності.

ІІІ Третій компонент портфельної стратегії - синергізм, який має виникати між різними сферами діяльності підприємства.

IV. Нарешті четвертим компонентом портфельної стратегії є стратегічна гнучкість портфеля. Вона досягається: а) диверсифікацією діяльності, при якій потреби ринку і технологій повинні задовольнятися так, щоб неочікувані зміни в одній СОБ не привели до руйнівних наслідків в іншій; б) наявністю в портфелі підприємства ресурсів і можливостей, які використовуються у різних СОБ. Бо якщо портфель видів бізнесу будується на спільній виробничій системі, то він менш вразливий від впливу середовища порівняно з тим, який будується на зовсім різних виробничих вимогах для кожного виду діяльності.

Якщо врахувати можливості вибору старих чи нових ринків, старих чи нових товарів і регіони чи країни можливого бізнесу то зрозуміло, що потенційно у підприємства є безліч комбінацій і напрямків зміни стратегічного портфеля.

Приміром, Ансофф лише на комбінації різних видів ринків і товарів запропонував наступну матрицю можливих напрямків розвитку (стратегій)(рис. 5.5):

Рис. 5.5. Матриця Ансоффа - можливі вектори росту

Можливі стратегії за матрицею Ансоффа наступні. 1.Проникнення на ринок означає, що зростання буде відбуватися в напрямку збільшення частки існуючого товарного ринку. 2. При виборі стратегії розвиток ринку означає просування на нові ринки. 3. Напрямок розвиток товару зв'язаний зі створенням нових товарів. 4. Нарешті, диверсифікація означає обновлення і товарів і ринків підприємства одночасно.

Мета портфельного аналізу: 1. Оцінка товарно-ринкових можливостей кожної СОБ і вибір для кожної основних напрямків діяльності; 2. Вибір відповідно привабливих СЗГ для кожної СОБ; 3. Встановлення взаємозв'язків між видами діяльності СОБ; 4. Ефективний розподіл між СОБ ресурсів (інвестицій); 5. Встановлення корпоративних цілей і критеріїв синер гізму та критеріїв входу у галузь/виходу з неї; 6. Визначення критичних факторів успіху та економічних перспектив;

Бостон консалтинг груп.У будь-якому разі все, що випускає підприємство, називається вмістом господарського портфеля фірми. Залежно від того, які види продукції виготовляються, портфель фірми розбивається на підрозділи, що випускають товари однієї або кількох асортиментних груп або працюють на певний ринок або його сегмент. Такі підрозділи фірми називаються стратегічними господарськими підрозділами (СГП). Поєднання СГП у портфелі фірми і напрямки їх розвитку визначаються стратегією розвитку господарського портфеля фірми.

Залежно від розвитку галузі, у якій діє якийсь СГП фірми, від ринкової частки цього СГП можна виокремити чотири види стратегічних господарських підрозділів: «зірка» , «дійна корова», «важка дитина», «собака». Вони показані в матриці, розробленою американською консультаційною групою "Бостон консалтинг груп":

"Зірка" - висока частка в галузі, що швидко зростає, лідируюче становище на ринку, приносить значні прибутки, проте велику частину цих прибутків повинна витрачати на підтримання своєї особливої переваги, лідируючого становища. Звідси дане СГП постійно відчуває брак коштів.

«Дійна корова» - висока частка в галузі, що стабілізується або старіє, лідируюче становище на ринку, яке забезпечує стійкі і досить високі прибутки. На конкурентну боротьбу немає необхідності затрачати значні кошти, тому що фірма вже добре відома ринку. Стабільні темпи зростання не приваблюють більш дрібних конкурентів (на відміну від "Зірки"), оскільки вони не мають можливості "втиснутися" у вже сформовану і дуже стабільну галузеву структуру. Прибутків фірми одержують значно більше, ніж необхідно для підтримання досягнутої ринкової частки. Цей фінансовий надлишок спрямовується для підтримання інших СГП.

"Важка дитина" - низька частка в галузі, що швидко зростає. Становище на ринку найскладніше. Створюється ситуація "або - або": або нарощувати зусилля і ставати "Зіркою", або йти з ринку. Як правило, для нарощування зусиль не вистачає власних коштів, оскільки частка ринку, яка належить СГП, не забезпечує одержання необхідного прибутку. Тому потрібна підтримка з боку "Дійних корів".

"Собака" - низька частка в галузі, яка слаборозвинена або яка стабілізується, становище на ринку найгірше, прибутків СГП не дає, але потребує коштів для підтримання свого становища. Дане СГП тільки відтягує на себе фінансові ресурси фірми. Варіанти стратегії "Собаки на сіні" - або відхід із ринку, або пошук вузькоспеціалізованого сегмента, щоб зайняти на ньому лідируюче становище.

58.PR - це, інформаційний супровід поточної діяльності компанії за допомогою текстів первинної, вторинної та суміжної областей PR, тільки після цього PR - це комплекс заходів, який часто називають event marketing. Кінцева мета PR - дійсно, формування позитивного іміджу, але як етап у процесі нецінової конкуренції для отримання економічного прибутку.

Практика зв'язків з громадськістю може охоплювати різноманітні види діяльності (ПР-діяльність): прес-посередництво, просування (promotion), роботу відділів у справах громадськості , паблісіті, рекламу і багато чого іншого.

Прес-посередництво - це написання матеріалів або організація спеціальних заходів з метою залучення уваги засобів інформації і забезпечення громадської уваги. Воно передбачає планування і проведення таких заходів (іноді просто трюків), які заслуговують на те, щоб стати новиною або привернути увагу до окремої людини, організації, ідеї або товару.

Просування (promotion)- це функція паблік рілейшна, що передбачає спеціальні дії, розраховані на формування та стимулювання інтересу до особистості, товару, організації або напрямку діяльності. Успіх кампанії просування залежить від ефективності використання найрізноманітніших засобів зв'язків з громадськістю.

Громадська діяльність. Робота служб або відділів державних установ у справах громадськості - особливий вид паблік рилейшнз, пов'язаний з налагодженням і підтримкою доброзичливих відносин між урядовими установами, органами самоврядування та широкою громадськістю. На національному рівні така діяльність пов'язана як з офіційним спілкуванням державних установ з громадянами, окремими їх групами, так і з інформаційної роботою. На відміну від службовця, що відповідає за інформування громадськості (наприклад, прес секретаря), співробітник служби у справах громадськості урядового відомства або органу місцевого самоврядування нерідко відповідає за розробку принципових питань їх політики.

Паблісіті.До пабліситі звертаються в тих випадках, коли необхідно привернути увагу до спеціальних подій або ж до активності, що розгортається навколо акцій просування. Саме тому пабліситі часто сприймають як синонім паблік рілейшнз. Насправді ж це два різних види активності. Паблісіті виконує суто комунікативну функцію, тоді як паблік рілейшнз включають в себе ще й функцію менеджменту (управління). Точніше кажучи, пабліситі - це інформація з незалежного джерела, що використовується засобами інформації тому, що вона має цінність новини. Це неконтрольований метод розміщення повідомлень в засобах інформації, оскільки джерело повідомлення нічого не платить пресі за розміщення.

Реклама.Суттєвою є різниця між паблік рілейшнз і рекламою. Справа в тому, що стратегічне завдання реклами зводиться до створення бажання, мотивування попиту на товари. Стратегічним покликанням паблік рілейшнз є формування довіри, тільки на основі чого й може виникнути позитивне ставлення до організації як соціального інституту. Серед завдань реклами слід назвати: складання рекламних оголошень, забезпечення їх певним текстовим супроводом і купівля часу на телебаченні і радіо або площі в газетах і журналах для розміщення рекламних повідомлень.

59.Загальновідома істина - чим вище ви хочете отримати дохід, тим більший ризик ви маєте бути готові прийняти.

Однією з найпоширеніших моделей аналізу в координатах "ризик-дохід" є модель CAPM.
Дана модель дозволяє визначити, на яку доходність можна розраховувати, вклавшись в той чи інший інструмент. Ризик в даній моделі визначається на підставі статистичної інформації і виражається спеціальним коефіцієнтом.

Коефціент "бета" (beta) являє собою нахил (тобто кутовий коефіцієнт графіка функції додаткової доходності акції від додаткової доходності ринкового портфеля) характеристичної прямої. Якщо його величина дорівнює 1,0, це означає, що додаткова прибутковість акції змінюється пропорційно додаткової дохідності ринкового портфеля. Іншими словами, акція характеризується таким же систематичним ризиком, що і ринок в цілому. Якщо ринок на підйомі і пропонує додаткову прибутковість 5% на місяць, можна очікувати, що в середньому додаткова прибутковість акції також складе 5%. Нахил вище 1,0 означає, що додаткова прибутковість акції зростає швидше ринкового портфеля. Якщо поглянути на це з іншого боку, можна сказати, що такий цінний папір характеризується більшим неминучим ризиком, ніж ринок в цілому. Цей вид акцій часто називають "агресивними". Нахил менше одиниці говорить про те, що зростання додаткової дохідності акції відстає від зростання додаткової доходності ринкового портфеля. І такий вид акцій називають "оборонним". Приклади трьох можливих співвідношень показані на рис.

Додатковаприбутковість акції ^

Додаткова дохідність ринкового портфеля >

Чим більше значення кута нахилу характеристичної прямої цінного паперау, тангенс якого і дорівнює коефіцієнту "бета", тим більше його систетичний ризик. Це означає, що при збільшенні або зменшенні додаткової дохідності ринку коливання додаткової дохідності акції будуть більшими чи меншими, залежно від її коефіцієнта "бета". Коефіцієнт "бета" ринкового інвестиційного портфеля дорівнює 1,0. Таким чином, він є показником систематичного або неминучого ризику акції порівняно з притаманним ринковому портфелю. Цей ризик не можна усунути шляхом диверсифікації, інвестуючи в більшу кількість акцій, оскільки він залежить від таких речей, як зміни в економічній і політичної ситуації, що впливають на весь фондовий ринок.

Звернемо увагу, що коефіцієнт "бета" портфеля являє собою середньозважене коефіцієнтів "бета" окремих акцій, що складають портфель, причому вагові коефіцієнти дорівнюють тій частці ринкової вартості портфеля, яка відповідає тій чи іншій акції. Таким чином, коефіциент "бета" цінного паперу - це її внесок у ризик високодіверсифіційованого портфеля акцій.

Базова математична формула, подана в моделі:

Ra = Rf + β (Rm - Rf);

Де Ra - необхідна доходність акції (активу) A;

Rf - безризикова ставка доходності;

Rm - ринковий рівень доходності;