КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Розкрийте сутність технології зв’язків з громадськістю.Зв'язок із громадськістю (від англ, public relations — робота з громадськістю) — метод соціальної роботи, що виник у США й одержав широке поширення в останні десятиліття. Прихильники даного методу акцентують увагу на тім, що по суті будь-яка соціальна проблема — не тільки і не стільки особиста, скільки суспільна, а тому для її ефективного вирішення чи попередження необхідна робота із соціумом у цілому. Важлива закономірність ПР: необхідно працювати не просто з населенням, а виділяти ті чи інші його сегменти («цільова аудиторія»), для котрих і розробляються відповідні повідомлення («ключові повідомлення»). Завдання ПР-кампанії: Мотивувати нову поведінку. Посилити наявну позитивну поведінку. Модифікувати негативну поведінку. Одна з найбільш важливих контактних аудиторій, якій фахівці зі зв'язку з громадськістю повинні приділяти особливу увагу, — персонал самої соціальної служби. Працюючи з персоналом організації як з важливою контактною аудиторією, частиною суспільства, доцільно використовувати кілька прийомів, один із яких — проведення соціологічного дослідження обстановки в організації і з'ясування на цій основі необхідності чи збереження зміни здійснюваної дотепер політики. Існує стратегія створення кола інформаційних джерел, якими може користуватися соціальний працівник у своїй діяльності (преса, телебачення, радіо): • Визначення найбільш престижних джерел інформації (опитування, інтерв'ю). • Використання тільки тих видань, які за змістом інформації підходять для розміщення соціальної реклами (умови: не дорога, не бульварна, не радикальна преса). • Уникнення невідомих джерел. • Налагодження особистісних контактів з представниками ЗМІ в ролі систематичного поставника інформації. Соціальний працівник повинен враховувати можливості ЗМІ, а саме:інформування громадськості щодо проблем та засобів боротьби з ними; формування суспільної думки, особливо через соціальну рекламу; інформування громадськості про діяльність соціальної служби; реалізацію соціального проекту; реклама соціальних послуг (необов'язково безкоштовних); створення та подальше формування позитивного іміджу діяльності соціальних установ та працівників; пошук партнерів (спонсорів); залучення клієнтів; залучення співробітників і волонтерів; вплив на уряд, законодавців, місцеве самоврядування; анонс події або заходу, які будуть проводитися соціальною службою, а також підведення підсумків. Форми взаємодії із ЗМІ:інформування (прес-реліз, прес-конференція); консультування; інтерв'ю; стаття; рубрика; тематична програма (цикл). Рекомендації щодо встановлення ефективного зв'язку з пресою: 1) повідомлення для друку повинне відповідати прийнятим нормам, бути точним і зрозумілим; 2) переважно передавати інформацію завчасно, щоб полегшити роботу журналіста, дати йому час для вивчення й аналізу цієї інформації; 3) повідомлення повинне бути об'єктивним, висловлення власної думки припустимо лише у випадку, якщо це відповідає меті статті; 4) не слід зневажати спілкуванням з журналістами; 5) не можна дорікати журналістів, якщо передана їм інформація не опублікована ними; 6) інформація повинна бути передана певному співробітнику редакції; 7) на прохання преси бажано повідомляти про незвичайні чи неприємні факти, однак попередньо варто продумати ці повідомлення і надати їм потрібного відтінку. Прес-конференція — організована зустріч журналістів з представниками держустанов, суспільно-політичних організацій, комерційних структур, що має на меті надання ЗМІ проблемної інформації чи коментарів, і що характеризується можливістю отримання інформації з перших рук, перевірки відомостей і уточнення версій за допомогою питань. Брифінг— це захід, спрямований на негайне повідомлення засобам масової інформації про якусь важливу подію. Інтерв’ю — це бесіда у формі запитань і відповідей, діалог між людиною, що володіє інформацією, і журналістом, що бажає цю інформацію отримати. Процес написання статті складається з таких етапів: Попередній збір інформації. Формування тексту статті. Визначення структури статті. Написання статті.
|