Такт. Тактова риска. Затакт.

У музичних творах дуже часто зустрічається неповний перший такт, після якого йдуть вже повні прості або складні такти. Такий неповний такт називається затактом. Він складається з однієї або кількох нот, трива​лість яких може бути різною, іноді дуже невеликою.

Рахувати або диригувати затакт слід, починаючи з тієї самої долі так​ту, на яку припадуть ноти (або нота) затакту.

В кінці такого музичного твору останній такт іноді також буває непов​ним. В ньому бракує стільки долей або тривалостей, скільки їх є в затакті.

5. Розмір. Прості розміри. Групування нот у тактах простих розмірів.

Рівномірне чергування сильних і слабких долей називається метром. Він показує, скільки долей, або одиниць рахування, має такт. Загальна кількість долей такту з визначенням їх тривалості становить його розмір. Позначається він двома цифрами у вигляді простого дробу: верхня пока​зує кількість долей (одиниць рахування), нижня – тривалість кожної долі (одиниці рахування).

За одиницю виміру долей приймають здебільшого половинну, четверт​ну або восьму ноти. Позначення розміру ставлять на нотному стані після ключа на почат​ку музичного твору. Воно діє впродовж усього твору або до наступної змі​ни розміру.

6. Загальні поняття про складні розміри.

Всі розміри, що виражають складні метри, теж називаються складними раз заходами. Злиття двох або декількох однакових простих розмірів утворює складний раз заходів.

7. Змінні розміри.

Дуже часто в музичній літературі зустрічаються твори, написані не в одному розмірі. Здебільшого це стосується вокальних, але має місце і в інструментальних творах. Зміна розміру залежить в основному від музич​ного змісту твору, будови тексту і застосовується для більш виразного й повного Його розкриття.

Змінний розмір може характеризуватися періодичним чергуванням тактів впродовж усього твору. В такому разі при ключі можна виставити обидва розміри в тій послі​довності, в якій чергуються такти.

8. Тактування 2-, 3-, 4- дольними розмірами.

Розучуючи новий музичний твір, слід уважно стежити за його розмі​ром та ритмом. Для цього потрібно відраховувати долі такту або диригу​вати рукою, позначаючи сильні й слабкі долі.

Перша (сильна) доля завжди відзначається чітким рухом правої руки зверху вниз. Цей рух є спільним для всіх видів тактів з будь-яким розмі​ром.

Слабкі долі такту позначаються рухом руки вгору, а також праворуч або ліворуч (залежно від кількості слабких долей у такті).

У дводольному розмірі диригують так: сильна доля такту («раз») – рух руки зверху вниз, слабка доля («два») – рух руки знизу вгору.

У тридольному розмірі перша, сильна, доля («раз») – позначається рухом руки зверху вниз; друга, слабка, доля («два») – рухом праворуч; третя, слабка, доля («три») –рухом руки знизу вгору.

Відповідно до цього відраховуються і долі такту. На такт 4 припадає чотири рухи маятника (по два на кожну долю), на такт 4 припадає шість рухів маятника (по два на кожну долю), на такт І припадає три рухи маятника (по одному на кожну долю).

9.Темп як засіб музичної виразності. Основні темпові позначення. Метроном.

Повільні темпи

Помірні темпи

Швидкі темпи

Практичне заняття(2 години)

1.1.5. Тема: Метр. Ритм. Темп:значення ритму, метру, темпу в музиці

Самостійні завдання до заняття

1. Вивчити рекомендовану літературу.

2. Виготовити «Музичне лото» на тему: Ритм. Метр. Темп та його значення в музиці.

3. Знайти приклади музично-дидактичних ігор, які розвивають ритмічний слух у дошкільників:

– Кононова Н.Г. Музыкально-дидактические игры для дошкольников: Из опыта работы муз. руководителя. – М.: Просвещение, 1982. – 96 с.

– Комиссарова Л.Н., Костина Э.П. Наглядные средства в музыкальном воспитании дошкольников: Пособие для вопитателей и муз. руководителей дет. садов. – М.: Просвещение, 1986. – 144 с.

Контрольні запитання

1. Як записують тривалість звуків?

2. Які існують знаки збільшення тривалості?

3. Що таке пауза? Якими умовними знаками позначають паузи в нотному запису?

4. Що таке ритм і метр у музиці?

5. Що таке розмір і що він показує? Як і де позначається розмір?

6. Що таке такт? Де ставлять тактову риску?

7. Що таке затакт?

8. Що таке прості розміри?

9. Що таке складні розміри?

10. Що таке змінні розміри?

11. Як тактувати дводольними, тридольними, чотиридольними розмірами?

12. Що таке темп? Які є основні групи темпу? Як його позначають?

13. Назвіть італійською мовою повільні, помірні, швидкі темпи?

14. Що таке метроном?

15. Характеристика музично-дидактичних ігор, які розвивають ритмічний слух у дошкільників.

Методичні рекомендації

Готуючись до теми, студенти повинні знати, що для запису тривалості звуків користуються нотними знаками різних видів, кожний з яких має свою назву. Умовно прийнято вважати цілу ноту (білий овал) за знак, яким записують найбільш тривалі звуки. їх відраховують чотирма рівними рахуваннями: раз-два-три-чотири. Швидкість рахування змінюється залежно від загальної швидкості виконання музичного твору, але співвідношення між тривалостями залишається незмінним.

У дводольному розмірі диригують так: сильна доля такту («раз») – рух руки зверху вниз, слабка доля («два») – рух руки знизу вгору.

У тридольному розмірі перша, сильна доля («раз») позначається рухом руки зверху вниз; друга, слабка доля («два») - рухом праворуч; третя, слабка доля («три») - рухом руки знизу вгору.

Як бачимо з прикладу, рухи руки утворюють фігуру, подібну до трикутника.

При чотиридольному розмірі диригують так: перша, сильна доля такту – рух руки зверху вниз; друга, слабка – рух ліворуч (до себе), третя, відносно сильна доля – рух руки праворуч (від себе) і четверта, слабка доля – рух трохи ліворуч і вгору.

Темп твору не завжди залишається незмінним, але не завжди вінзмінюється різко – з швидкого наповільний або навпаки. При поступовому переході від однієї швидкості доіншої застосовують позначення: «прискорюючи», «уповільнюючи», «в попередньому темпі» та ін..

Література основна

1. Андрєєва О.Ф. Основи музичної грамоти. – К., 1993. – С. 53-55.

2. Фридкин Г.А. Практическое руководство по музыкальной грамоте. – М., 1985. - С.12; 36-38; 47-49; 68-70.

3. Кононова Н.Г. Музыкально-дидактические игры для дошкольников: Из опыта работы муз. руководителя. – М.: Просвещение, 1982. – 96 с.;

4. Комиссарова Л.Н., Костина Э.П. Наглядные средства в музыкальном воспитании дошкольников: Пособие для вопитателей и муз. руководителей дет. садов. – М.: Просвещение, 1986. – 144 с.

5.Смаглій Г.А., Маловик Л.В. Основи теорії музики. – Х.: Факт, 1998. – 384 с.

Література додаткова

1. Способин И.В. Элементарная теория музыки. – М., 1979. С. 23-54.

2. Вахромеев В.А. Элементарная теория музыки. – М., 1966. – С. 39-56; 63-65.

3. Виноградов Г., Красовская Е. Занимательная теория музыки. – М., 1991. – С. 39 – 56.

ТЕМА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

1.1.6. Ритм. Метр. Темп та його значення в музиці

Завдання до самостійного вивчення

1. Вивчити самостійно рекомендовану літературу.

Питання для самостійного вивчення

1.Знаки для збільшення нотних тривалостей.

2.Групування нот у тактах простих розмірів.

4.Змінні розміри.

Методичні рекомендації

Ступінь швидкості виконання музичних творів називається тем­пом. Темп може бути постійним для всього твору або змінюватися протягом його виконання. Позначається темп окремими словами. Їх пишуть на початку музичного твору або в місці його зміни над нотним станом: «швидко», «повільно»,«помірно» та ін. Вживаються також окремі невеликі фрази, як-от: «повільно, з почуттям», «швидко, з вогнем» і т. п. Отже, позначається не тільки швидкість, а й характер виконання. Позначення темпу й характеру виконання пишуть або рідною мовою, або італійською, яка найбільш поширена в музичній літературі.

Література основна

1. Андрєєва О.Ф. Основи музичної грамоти. – К., 1993. – С. 53-55.

2. Фридкин Г.А. Практическое руководство по музыкальной грамоте. – М., 1985. - С.12; 36-38; 47-49; 68-70.

3. Кононова Н.Г. Музыкально-дидактические игры для дошкольников: Из опыта работы муз. руководителя. – М.: Просвещение, 1982. – 96 с.;

4. Комиссарова Л.Н., Костина Э.П. Наглядные средства в музыкальном воспитании дошкольников: Пособие для вопитателей и муз. руководителей дет. садов. – М.: Просвещение, 1986. – 144 с.

5.Смаглій Г.А., Маловик Л.В. Основи теорії музики. – Х.: Факт, 1998. – 384 с.

Література додаткова

1. Способин И.В. Элементарная теория музыки. – М., 1979. С. 23-54.

2. Вахромеев В.А. Элементарная теория музыки. – М., 1966. – С. 39-56; 63-65.

3. Виноградов Г., Красовская Е. Занимательная теория музыки. – М., 1991. – С. 39 – 56.

Змістовий модуль 2

Практичне заняття(2 години)

1.2.1. Тема: Інтервали та їх виразне значення

Самостійні завдання до заняття

1. Вивчити рекомендовану літературу.

2. Записати в робочий зошит словник визначення основних категорій і понять теми.

Питання для самостійного вивчення

1. Поняття про інтервали.

2. Мелодичний та гармонічний інтервали.

3. Ступенева та тонова величина інтервалу.

5. Визначення діапазонів мелодій дитячих пісень.

Контрольні питання

1. Що таке інтервал?

2. Яка різниця між гармонічним та мелодичним інтервалом?

3. Як називається нижній та верхній звук інтервалу?

4. Перерахувати всі прості інтервали.

5. Що таке унісон?

6. Перерахувати інтервали, які утворюються між основними ступенями звукоряду.

7. Що таке тритон?

8. Які інтервали називаються стійкими і які нестійкими?

Методичні рекомендації

Інтервалом зветься співвідношення двох звуків за висотою, тобто коли один звук знаходиться вище або нижче на певну ількість тонів. В музичних творах інтервали зустрічаються в мелодичній формі, характерній для одноголосних творів, де сусідні звуки, які утворюють інтервал, ідуть один за одним послідовно у висхідному або низхідному порядку та гармонічній формі, характерній для двоголосних і багатоголосних творів, де обидва звуки, які утворюють іентервал, звучать одночасно.

Нижній звук називається основою, а верхній – вершиною інтервалу.

Основних інтервалів вісім – відповідно до кількості основних звуків октави, включаючи октавний звук.

Назви інтервалів походять від латинських назв відповідних порядкових чисел і вказують на кількість ступенів у даному інтервалі, починаючи від його основи: прима (перший ступінь), секунда (другий), терція (третій), кварта (четвертий), квінта (п’ятий), секста (шостий), септіма (сьомий), октава (восьмий).

Література основна

1. Андрєєва О.Ф. Основи музичної грамоти. – К., 1993. – С. 91-109.

2. Вахромеев В.А. Элементарная теория музыки. – М., 1966.

3. Фридкин Г.А. Практическое руководство по музыкальной грамоте.– М., 1985.

4. Смаглій Г.А., Маловик Л.В. Основи теорії музики. – Х.: Факт, 1998. – С. 8-24.

Література додаткова

1. Долматов Н.А. Музыкальная грамота и сольфеджио. – М., 1967.

2. Способин И.В. Элементарная теория музыки. – М., 1979.

3. Пог Д., Спек С. Классическая музыка. – М., 2002.

ТЕМА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ